Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №464/2480/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/2480/26 Головуючий у 1 інстанції: Беспальок О.А.

Провадження № 33/811/1024/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 та захисника Хром`як У.В., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 26 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

встановив:

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 26.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 655,60 гривень.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 11 березня 2026 року о 12 год. 20 хв. у м.Львові за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , будучи матір`ю малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України щодо свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не сформувала у дитини навичок конструктивного вирішення конфліктів та поваги до оточення, стримання та дисципліни, внаслідок чого малолітній ОСОБА_3 , учень 4-а класу на території спортивного майданчику школи №13, що у м.Львові по вул.Драгана, 7, умисно наносив удари ногою своєму однокласнику ОСОБА_4 , внаслідок чого почалася бійка між обома учнями, після чого ОСОБА_2 вирвав жмут волосся з голови ОСОБА_4 та словесно ображав останнього, принижував, внаслідок чого ОСОБА_4 могло бути завдано фізичного болю та емоційних страждань на майданчику під час освітнього процесу, викликало у нього почуття страху, приниження та дискомфорту, чим створив небезпеку для учнів та порушив громадський порядок і спокій громадян, оскільки подія відбувалася у присутності інших учнів та має ознаки адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки жодним чином не ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, судом першої інстанції не взято до уваги її пояснення з приводу того, що в протоколі про адміністративне правопорушення містяться оціночні судження та здійснено опис події, що мала місце між учнями ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .. Крім цього, апелянт зазначає, що працівникам поліції були відомі відомості про факти булінгу (цькування) по відношенню ОСОБА_2 іншими учнями навчального закладі. Також апелянт вказує, що до матеріалів справи долучені докази того, що апелянтом забезпечено належні умови проживання, виховання ОСОБА_2 та апелянтом вживаються необхідні виховні заходи по відношенню до сина.

Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримала 30.05.2026 року, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи № 464/2480/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи.

Щодо розгляду справи по суті апеляційних вимог, то слід вказати наступне.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків вважатиметься невиконання безпосередньо обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. При цьому, як зазначалось вище, положеннями ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено відповідальність саме за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №139500 від 02.04.2026 року та постанови суду відносно ОСОБА_1 , де зазначено, що ОСОБА_1 11 березня 2026 року о 12 год. 20 хв. у м.Львові за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , будучи матір`ю малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України щодо свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не сформувала у дитини навичок конструктивного вирішення конфліктів та поваги до оточення, стримання та дисципліни, внаслідок чого малолітній ОСОБА_3 , учень 4-а класу на території спортивного майданчику школи №13, що у м.Львові по вул.Драгана, 7, умисно наносив удари ногою своєму однокласнику ОСОБА_4 , внаслідок чого почалася бійка між обома учнями, після чого ОСОБА_2 вирвав жмут волосся з голови ОСОБА_4 та словесно ображав останнього, принижував, внаслідок чого ОСОБА_4 могло бути завдано фізичного болю та емоційних страждань на майданчику під час освітнього процесу, викликало у нього почуття страху, приниження та дискомфорту, чим створив небезпеку для учнів та порушив громадський порядок і спокій громадян, оскільки подія відбувалася у присутності інших учнів та має ознаки адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП.

Однак, таке твердження автора протоколу та суду першої інстанції, не знайшло свого підтвердження в чому проявилася об`єктивна сторона, вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема те, чи взагалі ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_1 (які саме дії вчинила чи не вчиняла ОСОБА_1 спрямовані на ухилення від виконання батьківських обов`язків), чи була заподіяна шкода інтересам сина ОСОБА_2 , (потерпілими від вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП є неповнолітні особи по відношенню яких здійснюється ухилення від виконання батьківських обов`язків), як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП.

Більше того, не зрозумілим для апеляційного суду, також є зазначення як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції того, що ОСОБА_1 не вжила заходів щодо необхідних умов виховання сина ОСОБА_2 в розумінні того, що інцидент між неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відбувся на території спортивного майданчику школи №13, що у АДРЕСА_2 , а тому вважати те, що ОСОБА_1 ухилилася чи ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню сина ОСОБА_2 не має підстав.

Аналізуючи докази в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до висновку про те, що є обґрунтований сумнів того, що ОСОБА_1 вчинила відносно свого неповнолітнього сина ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Сихівського районного суду м.Львова від 26 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №464/2480/26 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.