Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №490/1469/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 490/1469/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П

Провадження № 22-ц/811/9/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс`звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 29 березня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №971343. Кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладання договору було здійснене Сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (далі – ІТС), доступ до якої забезпечується Споживачу через веб-сайт https://sloncredit.ua/.

29 березня 2023 року об 11:56:29 год. після попереднього проходження позичальником реєстрації в ІТС і безпосереднього направлення ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» засобами ІТС заявки на отримання кредиту, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» сформувало Договір про надання споживчого кредиту №971343, надало його Позичальнику для ознайомлення і направило на його номер мобільного телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор A846, котрий було введено позичальником у відповідний розділ ІТС.

Відповідно до умов договору, Товариство надало споживачу кредит у гривні строком на 360 днів, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відсоткова ставка фіксована – 1,99 % у день (стандартна), 0,010 % (знижена).

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти. Згідно із документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», позичальнику на його особисту банківську карту № НОМЕР_2 , яку він вказав в ІТС при оформленні договору, було перераховано 3 000,00 грн.

Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №971343 від 29 березня 2023 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору.

24. липня 2024 року відповідно до умов договору факторингу №2407-24 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступлено право вимоги за кредитним договором №971343 від 29 березня 2023 року на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №971343 від 29 березня 2023 року.

Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №2407-24 від 24 липня 2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складала: 22 104,00 грн.

Позичальник на користь нового кредитора – ТОВ «СВЕА ФІНАНС» жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював.

Таким чином, відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 22 104,00 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 3 000,00 грн., за відсотками у розмірі 19 104,00 грн.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з стягнути ОСОБА_1 на їх користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором №971343 від 29 березня 2023 року в розмірі 22 104,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №971343 від 29.03.2023 у розмірі 22 104 (двадцять дві тисячі сто чотири) гривні 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його безпідставним та необгрунтованим.

Наголошує, що з долучених позивачем матеріалів позову вбачається, що у реквізитах відповідача відсутні повні дані про її рахунок (картку), не містять матеріали позову і точних даних куди позикодавцем були перераховані кошти відповідачу.

Зазначає, що неможливо встановити, що картка, на яку було перераховано

кошти належить саме відповідачу і чи були такі перераховані взагалі, а тому така не

є належним доказом, що в свою чергу, позбавляє можливості перевірити існування зазначеної заборгованості саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору.

Вважає, що заявлений до стягнення розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання

становить 19 104,00 грн, що є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України

«Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності

Покликається на те, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наголошує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 10 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 29 березня 2023 року об 11:58 год. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №971343 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» (а.с. 11-19).

Відповідно до п. 1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІТС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту / ІТС Товариства.

Пунктами 1.2.-1.8.2. сторони визначили, що на умовах, встановлених цим Договором, Товариство надає Споживачу кредит сумою 3 000 гривень строком на 360 днів, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту – кредит. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Тип процентної ставки – фіксована: стандартна процентна ставка становить 1,99 % у день та застосовується у межах строку кредиту; знижена процентна ставка 0,010 % у день та застосовується відповідно до умов цього договору. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29 653,85 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 6 961,93 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 24 492,00 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 22 710,00 грн.

Пунктом 3.1 передбачено, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитомпротягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Наведене також міститься у паспорті споживчого кредиту - інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 20-22), який також було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором об 11:58 год. (а.с. 22).

Відповідно до п. 8.2. Договору, споживач підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах Споживача в Розділі 10 «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» Договору (або надані Споживачем Товариству окремо) належать саме Споживачу та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні. Споживач погоджується та розуміє, що ці дані можуть бути використані Товариством для здійснення взаємодії з ним, в тому числі з метою врегулювання простроченої заборгованості, що може виникнути за цим Договором.

Пунктом 9.6. договору визначено, що цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №971343 від 29 березня 2023 року становить Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є невід`ємною частиною Договору (а.с. 29).

Таким чином, договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено договором №971343 від 29 березня 2023 року, додатком №1 до такого.

Відповідно до копії довідки, виданої 02.08.2024 представником ТОВ «Пейтек», між Товариством та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06 червня 2022 року. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 29 березня 2023 року 11:59:15 на суму 3000.00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 07064fdc-44b9-4bea-a581-3cd6884b0545, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» – 9713431680080349, Session ID - 019342725914, сайт торгівця - https://sloncredit.ua, код авторизації - 852551, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_2 (а.с. 53).

На підтвердження позовних вимог представником позивача до позову також долучено копію правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» з Додатком 1 до Правил (а.с. 24-49), інформаційного повідомлення споживача, яке було підписано відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 23).

Відповідно до копії договору факторингу №2407-24 від 24 липня 2024 року, з додатками, між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення права вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с. 54-70).

Відповідно до п. 3.1.1 договору факторингу, права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованостей, що зазначений у пункті 2.2 цього Договору на дату відступлення з правом подальшого нарахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісій та інших платежів, що передбачені Кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №2407-24 від 24 липня 2024 року (а.с. 72-74), ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , номер кредитного договору 971343 від 29 березня 2023 року. Заборгованість відповідача становить 22 104,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. – сума простроченого основного боргу за кредитом; 19 104,00 грн. – сума нарахованих процентів, 80 595,00 грн. – сума прострочених процентів (а.с. 74).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором №971343 від 29 березня 2023 року, станом на дату складання розрахунку, загальна сума заборгованості за договором складає 22 104,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 19 104,00 грн. – заборгованість за відсотками по кредиту (а.с. 50-52).

Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами, належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики, кредитодавцем умови укладеного договору були виконані, а позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за договором №971343 про надання споживчого кредиту від 29 березня 2023 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у розмірі 22 104, 00 грн.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Укладений кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 №971343 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 29 березня 2023 року містить всі істотні умови кредитування: розмір кредиту, строк кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Кредитний договір договором №971343 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 29 березня 2023 року був підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, чим підтверджено укладання між сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт / у додаток позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору №971343 від 29 березня 2023 року.

В апеляційній скарзі відповідачем не заперечується факт укладення договору №971343 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 29 березня 2023 року.

Натомість, наголошує, що у реквізитах відповідача відсутні повні дані про рахунок (картку), тобто неможливо встановити, що картка, на яку було перераховано кошти належить саме відповідачу і чи були такі перераховані взагалі.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів 06062022-1 від 06 червня 2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (а.с. 53).

За інформацією в довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 29 березня 2023 року 11:59:15 на суму 3000.00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 07064fdc-44b9-4bea-a581-3cd6884b0545, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» – 9713431680080349, Session ID - 019342725914, сайт торгівця - https://sloncredit.ua, код авторизації - 852551, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_2 .

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у п. 2.1. договору №971343 від 29 березня 2023 року, укладеному з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів наголошує, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», яке надавало кошти, не є банківською установою.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

У довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч.1-2 ст. 10 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

В той же час, Товариство є небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481.

Колегія суддів звертає увагу, що інших доказів, які підтверджуть факт перерахування ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первинний кредитор) кредитних коштів за Кредитним договором №971343 від 29 березня 2023 року на рахунок ОСОБА_1 не може бути подано, оскільки банк отримувача не має правових підстав на розкриття ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як вторинному кредитору, банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора.

Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися в банк отримувача для отримання документа про перерахування ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» коштів за Кредитним договором №971343 від 29 березня 2023 року на рахунок ОСОБА_1 .

Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від первинного кредитора на виконання укладеного договору.

Таким чином, встановлено, що довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» №20240802-4714 від 02 серпня 2024 року містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, а отже, документ, наданий позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів первинним кредитором та отримання цих коштів ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24 липня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 2407-24, відповідно умов якого ТОВ "Слон Кредит" передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників.

Згідно із платіжною інструкцією № 9703 від 25 липня 2024 року, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ «Свеа Фінанс» сплатив на користь ТОВ «Слон Кредит» кошти згідно договору факторингу № 2407-24 від 24 липня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2407-24 від 24 липня 2024 року від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №971343 від 29 березня 2023 року.

Колегія суддів визнає, що копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно із наданим ТОВ «Свеа Фінанс» розрахунком за договором №971343 від 29 березня 2023 року, загальна заборгованість станом на дату складання розрахунку, загальна сума заборгованості за договором складає 22 104,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 19 104,00 грн. – заборгованість за відсотками по кредиту.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.

Відтак, встановивши укладення між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 29 березня 2023 року договору про споживчий кредит №971343 , строк дії договору на 360 днів, відсутність сплати тіла кредиту, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 3 000 грн.

Щодо стягнення заборгованості по процентам, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Кредитному договорі №971343 від 29 березня 2023 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.

Зокрема, п.п. 1.3-1.5 Договору передбачено, що кредит надається на строк 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховані за період з 29 березня 2023 року по 23 березня 2024 року, тобто в межах строку дії договору.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості по кредиту відповідачем не спростовано, а також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Покликання в апеляційній скарзі на те, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, не заслуговують на увагу, оскільки розмір відсотків за користування кредитом, порядок їх нарахування та сплати чітко передбачений у Кредитному договорі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що нараховані проценти є платою саме за користування кредитом у порядку, передбаченому розділом 1 кредитного договору.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Апелянт посилається на непропорційність відсотків, порушення засад справедливості, добросовісності та розумності.

Однак відсотки за договором №971343 від 29 березня 2023 року нараховані виключно за користування кредитними коштами в межах строку договору за ст. 1048 ЦК України, без застосування неустойки чи штрафів (ч. 2 ст. 625 ЦК України), і не є компенсацією за прострочення. Реальна річна ставка була вказана в договорі та узгоджена сторонами на стадії укладення, що не суперечить принципам свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Умови кредитного договору не є несправедливими та відповідають вимогам чинного законодавства. Вони не ставлять позичальника у невигідне становище і не порушують балансу інтересів сторін.

Відповідач ознайомився з розміром відсоткової ставки та конкретними сумами до сплати, засвідчивши це власним підписом. Ба більше, умови договору не оскаржувалися ним, доки кредитор не звернувся з позовом до суду.

Також, колегія суддів зазначає, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення цього договору відмовитись від цього договору (підпункт 2 пункту 4.3. договору).

Однак, ОСОБА_1 правом споживача, передбаченого Законом України "Про захист прав споживачів", відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів, не скористався та продовжував користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах.

За наведеного, відсутні правові підстави вважати умови нарахування відсотків несправедливими чи такими, що порушують права боржника.

Таким чином, враховуючи, той факт, що відповідачем не надано суду жодного доказу того, що він належним чином виконав зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору, та беручи до уваги, що відповідачем не повернуто своєчасно суму кредиту та не сплачено нараховані відсотки, в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, то він є таким що зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заборгованості, яка виникла в ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання договору №971343 від 29 березня 2023 року, становить 22 104,00 грн., що складається із заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 3 000,00 грн., за відсотками у розмірі 19 104,00 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики та не довів відповідними доказами про відсутність у нього таких зобов`язань.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.