Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №461/9554/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/9554/24 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/1796/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретар: Попенко І.І.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , представників АТ «Ідея Банк» – Жовтонецького В.М.,

Рибак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надії Сергіївни, про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 149 687,15 грн.

Позов мотивовано тим, що 27.07.2021 та 23.09.2021 між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_3 було укладено три кредитні договори, за умовами яких банк надав позичальнику кредитні кошти. Позивач свої зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі, натомість позичальник належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість. Після смерті позичальника, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у передбачений законом строк заявив кредиторські вимоги до спадкоємця, звернувшись із відповідними претензіями до нотаріуса, який відкрив спадкову справу, а після встановлення особи спадкоємця – також безпосередньо до ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину. Посилаючись на те, що відповідачка як спадкоємиця не виконала обов`язку щодо задоволення вимог кредитора спадкодавця, позивач просив стягнути з неї заборгованість за кредитними договорами в межах вартості прийнятого нею спадкового майна у розмірі 149 687,15 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 122321(сто двадцять дві тисячі триста двадцять одна) грн 66 коп., що складається з наступних заборгованостей:

- договором кредиту та страхування № Z76.22381.008410610 від 27.07.2021 в розмірі 32806 грн 29 коп.

-договором кредиту та страхування № E07.22381.008411838 від 27.07.2021 в розмірі 47347 грн 24 коп.

-договором кредиту № E07.22381.008716721 від 23.09.2021 в розмірі 42168 грн 13 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2474 грн 42 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статей 572, 1282 ЦК України, а також порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності та за відсутності відповідачки, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. Крім того, апелянтка посилається на те, що зобов`язання спадкодавця за договором позики від 08.10.2021 були забезпечені іпотекою успадкованого нерухомого майна, а кредитор, вимоги якого забезпечені іпотекою, мав переважне право на їх задоволення. Зазначає, що в межах вартості успадкованого майна вона повністю виконала зобов`язання перед іпотекодержателем, сплативши суму, яка перевищує вартість спадкового майна, у зв`язку з чим вимоги інших кредиторів, у тому числі АТ «Ідея Банк», задоволенню не підлягають.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АТ «Ідея Банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Представники АТ «Ідея Банк» – Жовтонецького В.М., Рибак Н.І. просили рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не передбачено договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, що тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до її спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов`язки спадкодавця, які належали йому на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Особливості пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців та порядок їх задоволення визначені статтями 1281, 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця зобов`язаний пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, у строки, визначені цією статтею. Непред`явлення кредитором таких вимог у встановлений законом строк позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора спадкодавця, однак лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відповідальність кожного із спадкоємців є особистою та обмежується вартістю належної йому частки спадкового майна. За загальним правилом вимоги кредитора задовольняються шляхом одноразового платежу, а у разі відмови спадкоємця від його здійснення кредитор вправі звернутися до суду із вимогою про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцю в натурі.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що після смерті боржника кредитне зобов`язання не припиняється, а входить до складу спадщини у тому обсязі, в якому воно існувало на день відкриття спадщини. При цьому до спадкоємця переходять лише ті майнові права та обов`язки спадкодавця, які існували на момент його смерті та не припинилися внаслідок цього. Відтак спадкоємець відповідає перед кредитором лише за заборгованість, яка існувала на день відкриття спадщини, а його відповідальність має спеціальний та обмежений характер і не може перевищувати вартості майна, одержаного у спадщину. Нарахування процентів, штрафних санкцій, неустойки чи інших платежів після смерті боржника не входить до складу спадщини та не може покладатися на спадкоємця.

Саме такий підхід до застосування статей 1218, 1281, 1282 ЦК України неодноразово висловлено Верховним Судом.

Так, у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц Верховний Суд зазначив, що під час вирішення спорів за вимогами кредитора до спадкоємців суд повинен встановити: чи пред`явлено кредитором вимоги у строки, визначені статтею 1281 ЦК України; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; дійсний розмір заборгованості станом на день смерті боржника; обсяг і вартість спадкового майна, які визначають межі відповідальності спадкоємців за статтею 1282 ЦК України.

Судом установлено, що 27.07.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту та страхування № Z76.22381.008410610, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 грн зі сплатою 50 % річних. Згідно з умовами договору частину кредитних коштів у сумі 28 571,43 грн було перераховано на рахунок позичальника, а 1 428,57 грн – спрямовано на оплату страхового платежу. Факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 9584345 від 27.07.2021.

Також 27.07.2021 між цими ж сторонами укладено договір кредиту та страхування №E07.22381.008411838, відповідно до якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 49 000 грн зі сплатою 0,01 % річних. Із загальної суми кредиту 45 125,45 грн було перераховано позичальнику, а 4 873,55 грн – на оплату страхового платежу. Надання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 9591028 від 27.07.2021.

23.09.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту та страхування № E07.22381.008716721, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 49 999 грн зі сплатою 0,01 % річних. Відповідно до умов договору 48 261,58 грн було перераховано позичальнику, а 1 737,42 грн – на оплату страхового платежу. Виконання банком своїх зобов`язань підтверджується меморіальним ордером № 8613297 від 23.09.2021.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти у погоджених сторонами розмірах.

Разом із тим ОСОБА_3 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договорами платежів, унаслідок чого станом на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 – утворилася заборгованість.

Так, за договором кредиту № Z76.22381.008410610 від 27.07.2021 заборгованість становила 32 806,29 грн, з яких 24 999,22 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту та 7 807,07 грн – прострочені проценти.

За договором кредиту № E07.22381.008411838 від 27.07.2021 заборгованість становила 62 886,58 грн, у тому числі 47 344,30 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2,94 грн – строкові проценти та 15 539,34 грн – прострочена плата за обслуговування кредитної заборгованості.

За договором кредиту № E07.22381.008716721 від 23.09.2021 заборгованість становила 53 994,28 грн, з яких 42 165,74 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2,39 грн – проценти та 11 826,15 грн – прострочена плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Розмір заборгованості за кожним із кредитних договорів підтверджується виписками за особовими рахунками позичальника та довідками-розрахунками заборгованості станом на 18.07.2022.

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після отримання відомостей про смерть позичальника АТ «Ідея Банк» 23.08.2022 звернулося до Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області із трьома претензіями кредитора. Листом від 16.09.2022 державний нотаріус повідомив, що спадкову справу після смерті ОСОБА_3 заведено приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С.

У зв`язку із цим 20.10.2022 АТ «Ідея Банк» направило претензії кредитора приватному нотаріусу Тимошенко Н.С. для приєднання їх до спадкової справи.

Із листа приватного нотаріуса Тимошенко Н.С. від 04.12.2023 убачається, що свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 видані ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.01.2023 №319862022 на день смерті ОСОБА_3 належали земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 1810900000:01:006:0788, та житловий будинок із господарськими будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно увійшло до складу спадщини та було прийняте відповідачкою, що підтверджується виданими їй свідоцтвами про право на спадщину.

Після встановлення особи спадкоємця банк 10.01.2024 та 04.09.2024 направив ОСОБА_1 претензії кредитора, в яких просив задовольнити його вимоги та погасити заборгованість за кредитними договорами. Однак вимоги банку добровільно виконані не були, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а АТ «Ідея Банк» у встановленому статтею 1281 ЦК України порядку та строки пред`явило вимоги кредитора як до нотаріуса, у провадженні якого перебувала спадкова справа, так і безпосередньо до спадкоємця після встановлення його особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку задовольнити вимоги кредитора в межах вартості успадкованого нею майна відповідно до статті 1282 ЦК України.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що до складу спадщини входять лише ті майнові обов`язки спадкодавця, які існували на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Відтак до спадкоємця переходить лише заборгованість, яка існувала станом на день смерті боржника, тоді як платежі, нараховані після відкриття спадщини, не входять до її складу. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтовано задовольнив позов лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредитів і процентів, нарахованих за життя позичальника, у загальному розмірі 122 321,66 грн, що відповідає вимогам статей 1218, 1282 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності як безпідставні.

Відповідно до пункту 9.22 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, сторони погодили, що місцем виконання кредитного договору є місцезнаходження банку: м. Львів, вул. Валова, 11, а у разі виникнення спору позов може бути пред`явлений також за місцем виконання договору.

Згідно з частиною восьмою статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких визначено місце їх виконання або виконувати які через їх особливість можна лише в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання таких договорів. При цьому, як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року № 3, право вибору між судами, яким справа підсудна за правилами загальної та альтернативної підсудності, належить виключно позивачу.

Оскільки сторони визначили місце виконання договору, яке відноситься до територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова, АТ «Ідея Банк», звернувшись із позовом до цього суду, реалізувало надане йому процесуальним законом право вибору суду.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно прийняв позов до розгляду, а доводи апеляційної скарги про порушення правил територіальної підсудності є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки про розгляд справи є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Позовна заява, судові повістки та інші процесуальні документи надсилалися судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачки: АДРЕСА_1 , яка підтверджена відповіддю органу реєстрації та зазначена самою відповідачкою у заяві про перегляд заочного рішення. Належне повідомлення відповідачки про судові засідання, призначені на 30 грудня 2024 року та 22 січня 2025 року, підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 108, 109А).

За таких обставин підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідачки про розгляд справи колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги АТ «Ідея Банк» не підлягають задоволенню у зв`язку з повним погашенням відповідачкою вимог кредитора ОСОБА_4 , забезпечених іпотекою спадкового майна, є необґрунтованими. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що зазначене зобов`язання було виконане відповідачкою саме як спадкоємцем у порядку статті 1282 ЦК України. Натомість долучені відповідачкою докази свідчать, що вона виконала зобов`язання за договором позики від 08 жовтня 2021 року як позичальник, а не як спадкоємець. Зокрема, відповідно до умов договору позики позичальники – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 отримали грошові кошти без визначення часток та зобов`язалися повернути їх солідарно, а факт повернення позики підтверджується нотаріально посвідченою заявою позикодавця. Крім того, відповідачкою не надано належних доказів звернення ОСОБА_4 із кредиторськими вимогами до спадкоємця у межах спадкової справи. Саме по собі виконання відповідачкою зобов`язань за договором позики не свідчить про припинення обов`язку перед іншими кредиторами спадкодавця, а тому не є підставою для відмови у задоволенні позову АТ «Ідея Банк».

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 10.07.2026

Головуючий

Судді