Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №944/4453/23 — Львівський апеляційний суд

Справа №944/4453/23 Головуючий у 1 інстанції:Поворозник Д.Б.

Провадження №22-ц/811/498/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Черевко В.В.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області в складі судді Поворозника Д.Б. від 05 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з їхньою матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог первісного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок, сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1 , а саме визначити місце проживання малолітніх дітей, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом 2 тижні зі мною, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наступною адресою: АДРЕСА_2 та частково задовольнити позов ОСОБА_3 , а саме визначити місце проживання малолітніх дітей, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом 2 тижні з мамою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступною адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначає, що фактично з 2020 року син ОСОБА_5 проживав з апелянтом на АДРЕСА_2 , а донька ОСОБА_4 проживала з мамою – ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 . Тривалий та такий спосіб життя та проживання дітей всіх влаштовував, допоки ОСОБА_1 не звернувся до Яворівського районного суду Львівської області із позовною заявою про поділ спільного майна подружжя. Вказує, що після відкриття провадження у даній справі, ОСОБА_3 звернулася з позовною заявою про визначення місця проживання дітей, яка було повернута заявниці. 4 серпня 2023 року було зареєстровано повторно позовну заяву про визначення місця проживання дітей та присвоєно унікальний номер справи 944/4453/23. Із вищезазначеного вбачається, що саме позовна заява про поділ спільного майна подружжя стала поштовхом для подачі заяви про визначення місця проживання дітей. Вважає, що позивачка своїми твердженнями про те, що вона дбайлива мати, яка цікавиться шкільним життям їхньої спільної доньки, дбає про добробут дітей, приймає участь у житті дітей, а також те, що вона є власницею квартири на АДРЕСА_1 вводить суд в оману. Звертає увагу, що квартира на АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю і вони спільно придбали її для проживання у ній. Також, до розірвання шлюбу відповідач зробив у ній ремонт, а після розірвання шлюбу, пішов з даної квартири із сином, який проживав і проживає у нього. Вказує, що станом на сьогодні діти перебувають то з матір`ю то з батьком. Також, звертає увагу, що у нього належні та безпечні умови проживання на АДРЕСА_2 , оскільки згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї, будинок складається з восьми кімнат та має два поверхи. Тобто діти мають кожен окрему кімнату із сучасним ремонтом. Більше того діти спокійно проводять ніч та не змушені спускатися в сирий підвал багатоквартирного будинку під час повітряної тривоги, а мають змогу спокійно спуститися в безпечне місце в приватному будинку. Зазначає, що ОСОБА_1 , є батьком, який займається своїми дітьми та має багато часу для цього, оскільки його діяльність дає можливість коригувати свій робочий час та приділяти вільні хвилини і години дітям, чого саме він і прагне. Вказує, що незважаючи на те, що в певний період син проживав із ним, його донька повинна мешкати із своїм братом і рости разом, і він як батько бореться за їхній добробут, психологічний розвиток та здоров`я і абсолютно не заперечував щодо їхнього спільного проживання. Однак бажає щоб діти також жили і у нього, оскільки він батько, який дбає про своїх дітей та надає фінансову допомогу.

В судове засідання окрім відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, клопотання виконавчого комітету Яворівської міської ради, як органу опіки та піклування про розгляд справи без участі їх представника та те, що позивакою було подано відзив на апеляційну скаргу у якій висловлено свою позицію щодо предмету розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів первісного позову, зустрічного позову, висновку виконавчого комітету Яворівської міської ради, як органу опіки та піклування, відзиву на зустрічну позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 51 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 56, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 153, 155, 159, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», постанову Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №607/20787/19, постанову ВерховногоСуду від 14 вересня 2022 року у справі №466/1017/20, постанову Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі №172/491/22, постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі №756/6412/23, постанову Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі №643/7307/20, постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №562/1686/18, постанову Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №619/4208/21,ст.ст.3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року в справі «М.С. проти України», заява №2091/13 та задовольняючи первісний позов частково та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, – виходив з того, що справі, що сторони подали до суду позовні заяви, в яких просять визначити місце проживання їхніх спільних малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ними (позивач за первісним позовом ОСОБА_3 з нею за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 з ним за адресою: АДРЕСА_2 ). Свої позовні вимоги і ОСОБА_3 , і ОСОБА_1 мотивують тим, що саме за умови проживання з ними дітям буде забезпечено належний догляд, розвиток, піклування, оскільки саме мати здійснює піклування та матеріальне забезпечення дітей, їм буде забезпечено виховання, стабільний психологічний стан та належні умови для зростання, навчання, розвитку. При цьому, сторони не заперечили наявності належних умов для проживання, виховання, навчання, дозвілля розвитку дітей в кожного із них. Також, сторони підтвердили, що після припинення спільного проживання та розірвання шлюбу відсутні суттєві розбіжності і суперечності між ними щодо проживання дітей з кожним із них, діти проживають і з батьком, і з мамою, син ОСОБА_5 певний час проживав переважно з батьком, вони в більшості випадків загалом вирішують ці питання добровільно. Суд також зазначив, що в ході розгляду справи сторони намагалися сформувати в суду негативний образ свого опонента, дискредитувати один одного, наводячи певні дії та вчинки як під час спільного життя, так і після припинення спільного проживання та розірвання шлюбу, які, на їх переконання, негативно характеризують протилежну сторону, проте, такі твердження переважно не були підкріплені жодними доказами, а також посилались на окремі обставини, які, на їх думку, можуть перешкоджати належному виконанню опонентом його батьківських обов`язків у випадку проживання дітей з ним (позмінна (подобова) робота ОСОБА_3 , періодичне відлучення з місця проживання, спосіб життя ОСОБА_1 тощо). Крім того, суд зазначив, що в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Тимощук О.І. вказав, що можливе почергове проживання дітей з обома батьками (по 2 тижні). ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника, вказав, що він за те, щоб діти проживали по 2 тижні з ним та ОСОБА_3 , стверджуючи, що така ситуація фактично існує вже тривалий час. Таку позицію ОСОБА_1 і його представник підтримали в судових дебатах. Зі свого боку ОСОБА_3 і її представник заперечили щодо почергового проживання дітей з кожною із сторін у справі. Судом було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що як позивач за первісним позовом ОСОБА_3 , так і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , мають у власності житло, де створені належні умови для проживання дітей. Проживаючи як з матір`ю, так із батьком діти постійно відвідують навчальні заклади, позитивно характеризуються за місцем навчання. Обставин, які б унеможливлювали проживання дітей, як з ОСОБА_3 , так і з ОСОБА_1 , з урахуванням створення ними належних умов для проживання, виховання та розвитку дітей, не встановлено і сторонами не доведено. Також, в судовому засіданні судом було заслухано думку малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які розповіли, що хотіли б проживати і з мамою в м. Яворові, і з татом в с. Наконечному, їм добре і там, і там. Крім того, в ході розгляду справи з пояснень сторін та наявних у справі доказів судом було встановлено, що малолітній син ОСОБА_5 у 2020-2022 роках проживав з батьком ОСОБА_1 в с. Наконечне Перше, де у 2-4 класах навчався у Наконечнянській ЗЗСО І-ІІІ ступенів, про що цим закладом освіти була видана описана вище характеристика від 25 серпня 2023 року. Проте на даний час ОСОБА_5 проживає з мамою ОСОБА_3 в м. Яворові та навчається у Яворівському ЗЗСО І-ІІІ № 3 імені Тараса Шевченка. Зазначених обставин сторони не заперечують. Суд звертав увагу, що згідно із Висновком щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 27 вересня 2023 року № 329, комісія з питань захисту прав дитини вирішила рекомендувати органу опіки та піклування визнати за доцільне проживання малолітніх дітей разом з їх матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області як орану опіки та піклування ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала зазначений висновок. Як представник орану опіки та піклування вважає, що діти повинні проживати з мамою та разом брат і сестра. Оцінивши описані вище обставини, встановлені в ході розгляду справи, в тому числі зміни, які відбулися з часу припинення спільного проживання сторонами і розірвання шлюбу між ними до цього часу, зокрема, і протягом перебування даної справи на розгляді в суді, беручи до уваги позиції сторін та органу опіки і піклування, думку дітей, керуючись наведеними вище нормами міжнародного та національного законодавства та враховуючи наведену практику Верховного Суду, суд вважав, що слід визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх мамою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Таке рішення суд ухвалив, враховуючи, що: мама дітей ОСОБА_3 створила належні житлові умови для їх проживання, навчання, розвитку, дозвілля; малолітній вік дітей; бажання дітей проживати з мамою і разом один з одним; збереження стабільності в оточенні дітей (відвідування за місцем проживання мами одного навчального закладу, наявність у дітей там друзів тощо); позицію органу опіки і піклування, який вважає за доцільне визначити місце проживання дітей разом з їх матір`ю; відсутність будь-яких перешкод чи застережень щодо можливості проживання дітей з мамою (неналежні побутові умови, негативна поведінка та ставлення до дітей тощо). При цьому, на думку суду, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , як слідує з його пояснень і доводів, фактично ототожнює питання визначення місця проживання дітей та питання його участі у вихованні дітей, спілкуванні з ними тощо. Суд наголосив, що визначення місця проживання дітей з мамою жодним чином не порушує права батька піклуватись про них, спілкуватись, брати участь в їх житті, проявляти батьківську любов та виконувати батьківські обов`язки, що мають усвідомлювати обоє батьків. У контексті забезпечення права дітей на спілкування з батьком, а також права батька на виховання своїх дітей, суд зазначив, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку своїх дітей, має не лише право, а обов`язок піклуватися про їх здоров`я, стан розвитку, проводити з ними необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким із батьків діти будуть проживати більшість часу. Визначення на цьому етапі місця проживання дітей з матір`ю не повинно негативно впливати на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обоє з батьків. Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дітей, адже діти не мають самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковують досвід і поведінку авторитетних для них батьків. Батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дітьми, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. А при істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дітей. Водночас, суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення порядку і способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми їхнього батька ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки такі можуть бути заявлені лише тим з батьків, якому чиняться перешкоди у спілкуванні і вихованні дітей іншим з батьків, з яким діти проживають. Також, враховуючи ухвалене судом рішення про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_3 , у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з ним слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; частина висновків суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; частина обставин, які суд вважав встановленими, – не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області про визначення місця проживання дітей, в якому просила:

- визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з їхньою матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 та в становити наступний порядок і спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їхнього батька ОСОБА_1 , а саме у першу та третю суботу - неділю кожного місяця у період з 10.00 години суботи до 16.00 години неділі за взаємною попередньою домовленістю, враховуючи вік дітей, стан їхнього здоров`я, режим дня, та погодні умови, у святкові дні та дні народження, батьки вирішують самостійно між собою, враховуючи рівність їх прав та обов`язків, а також виходячи з найкращих інтересів дітей, відпочинок з дітьми в канікулярний час за попередньою домовленістю.

В обґрунтування позову покликалася на те, що 11 січня 2014 року вона та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований Міським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 18. В даному шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя у них не склалося і 25 січня 2021 року рішенням Яворівського районного суду Львівської області шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу між ними були спірні питання щодо участі батька у вихованні дітей. ОСОБА_1 звертався із заявою до Яворівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 16 червня 2021 року Яворівською районною адміністрацією винесено розпорядження № 362/02-06 «Про визначення місця проживання ОСОБА_5 », згідно з яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_1 за його фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 визначено не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з її малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та його вихованні. Позивач вважає, що в інтересах дитини проживати саме з матір`ю, а не з батьком. Зазначає, що вона має постійний дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, дуже любить дітей і з народження приділяла їм багато часу. Саме вона займалася із дітьми вечорами, гуляла та іншим чином піклувалася про них. Їхня спільна з відповідачем донька ОСОБА_7 проживає разом з нею і перебуває повністю на її утриманні. Вона дуже любить свою доньку, піклується про її зовнішній вигляд, щоб вона була нагодована і доглянута, оточує її теплом, ласкою та любов`ю. Слідкує за моральним та духовним розвитком дитини, задовольняє її матеріальні потреби. Вказує, що дуже сумує за сином, переживає, що дитині не достатньо материнської любові та уваги та вважає, що діти мають зростати разом. Вона є власником житлової квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири. Дана житлова квартира є з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дітей. В цій квартирі також обладнана кімната для дітей, щоб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 могли мати здоровий сон, навчатися та гратися. Тобто вона має можливість забезпечити дітям належні умови проживання, повною мірою займатися їх вихованням. Разом з тим, вона не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача із сином та донькою і готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавленні батьківського піклування. Проте, до теперішнього часу вона та відповідач не дійшли згоди щодо остаточного місця проживання сина ОСОБА_5 . Вона не згодна із тим, щоб їхній син проживав із відповідачем, тому наполягає на визначенні місця проживання дитини ОСОБА_5 разом з нею, його матір`ю.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про визначення місця проживання дітей, в якому просив:

- визначити місце проживання малолітніх дітей, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову зазначив, що 1 січня 2014 року він та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 січня 2021 року рішенням Яворівського районного суду Львівської області шлюб між ними було розірвано. ОСОБА_3 ще у 2020 року звернулася в Яворівський районний суд Львівської області із позовною заявою про розірвання шлюбу, де просила визначити та зазначала місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме з ним, ОСОБА_1 . Також 16 червня 2021 року Яворівською районною державною адміністрацією було винесено розпорядження № 362/02-06 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 », згідно з яким саме з ним було визначено місце проживання сина і щодо даного рішення ніхто не заперечував. Фактично з 2020 року ОСОБА_5 проживав з ним по АДРЕСА_2 , а донька ОСОБА_4 з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Тривалий час такий спосіб життя та проживання дітей всіх влаштовував. Однак після відкриття провадження у цивільній справі № 944/469/23 про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_3 звернулася з позовною заявою про визначення місця проживання дітей, яка їй була повернута. 04 серпня 2023 року було зареєстровано повторно позовну заяву про визначення місця проживання дітей та присвоєно унікальний номер справи 944/4453/23. В даному випадку вбачається, що саме позовна заява про поділ спільного майна подружжя стала поштовхом подачі заяви про визначення місця проживання дітей. В позовній заяві ОСОБА_3 зазначено, яка вона дбайлива мама і цікавиться шкільним життям їх спільної доньки ОСОБА_9 , саме вона є власником квартири по АДРЕСА_1 , де сучасний ремонт, що вона дбає про добробут дітей, приймає участь у житті дітей, однак такими твердженнями вводить суд в оману. Дана квартира є спільною сумісною власністю і вони спільно придбали її. Ремонт зроблено ним до розірвання шлюбу, а вже коли шлюб розірвали він пішов з даної квартири з сином, який проживав і проживає разом з ним. Зазначає, що їх син ОСОБА_5 часто навідує маму та сестричку, яка часто приїжджає до них в село і вони спільно проводять час. Він завжди привозив сина на зустрічі з ночівлею до ОСОБА_10 та неодноразово забирав доньку до них із сином. У нього належні та безпечні умови проживання, оскільки згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім?ї, будинок складається з восьми кімнат та має два поверхи. Тобто діти мають кожен окрему кімнату із сучасним ремонтом. Більше того вважливим є те, що діти спокійно проводять ніч та не змушенні спускатися в сирий підвал багатоквартирного будинку під час повітряної тривоги, а спокійно спуститися в безпечне місце в приватному будинку. Також зазначив, що у нього вдосталь часу для того, аби займатися дітьми, оскільки його діяльність по продажах в Інтернет-магазині дає можливість коригувати свій робочий час та приділяти вільні хвилини і години дітям. Натомість ОСОБА_11 працює по 24 год і має декілька вихідних, а в час коли вона працює, буде залишати дітей на інших людей. Також вказує, що саме він займається навчанням сина. Дана обставина підтверджується характеристикою вих. № 85 від 25 серпня 2023 року, у якій також зазначено, що ОСОБА_3 , не цікавиться навчальною діяльністю сина, не підтримує контакт із класним керівником та вчителями, які залучені до навчального процесу. Більше того, дочка ОСОБА_4 на засіданні комісії висловила бажання жити з ним та братом. Окрім цього, зазначає, що разом з ОСОБА_3 проживає її новий хлопець, особу якого та його відношення до дітей не встановлено. Враховуючи викладене, вважає, що діти повинні проживати з ним.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 25 січня 2021 року. (а.с.12 (зворот)-13)

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 вересня 2016 року Виконавчим комітетом Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області (а.с.9(зворот)), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26 липня 2022 року Яворівським ВДРАЦС у Яворівському районі Львівської області (а.с.6).

ОСОБА_3 та діти ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою голови ОСББ «Івана Хрестителя 90» № 6 від 27 лютого 2023 року (а.с.12).

ОСОБА_3 працює фельдшеркою станції ЕМД «Новояворівськ», згідно характеристики завідувача ОСОБА_12 , остання у якості фельдшера виїзної бригади скрупульозна та ретельна, якісно виконує свої обов`язки самостійно та у складі бригади. Рівень підготовки відмінний. Швидко та якісно приймає рішення у екстрених ситуаціях, легко орієнтується у стані пацієнта та володіє добрим клінічним мисленням. За час роботи зауважень щодо порушень етики та деонтології не було, дисциплінарних та адміністративних стягнень не накладалося. Авторитетна та неконфліктна, у колективі спокійна та виважена. Наполеглива та добре підготовлена. Рівень теоретичних знань та практичних навиків, що підтверджено низкою сертифікатів українських та міжнародних організацій. Має відповідальну громадянську позицію: у часі війни здійснювала чергування на МПП «Краківець». (а.с.10)

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Яворівському ЗЗСО І-ІІІ № 3 імені ОСОБА_13 . За час навчання, остання проявила себе дисциплінованою та старанною ученицею. До уроків готується старанно і систематично, скромна, ввічлива, охайна, товариська. Мати ОСОБА_3 постійно підтримує зв`язок з класним керівником, регулярно відвідує батьківські збори, є головою батьківського комітету класу і займається вихованням дитини сама. Батько ОСОБА_1 за час навчання дитини не цікавився її успіхами, що підтверджується характеристикою Яворівського ЗЗСО І-ІІІ №3 імені ОСОБА_13 від 28 лютого 2023 року. (а.с.10 (зворот)).

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного спеціалістом першої категорії служби у справах дітей Яворівської міської ради та начальником служби у справах дітей Піджарком А.Т., встановлено, що разом з ОСОБА_3 постійно проживає її неповнолітня дочка ОСОБА_4 , в сім`ї панує взаєморозуміння та повага, не конфліктують. (а.с.13 (зворот)).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324313214, ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_4 . (а.с.14)

Розпорядженням Яворівської РДА №362/02-06 від 16 червня 2021 року, вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за його фактичним місцем проживання на АДРЕСА_2 . (а.с.14 (зворот)).

Згідно з актом встановлення місця проживання №16, затвердженим старостою села Наконечне Перше Станько О.О., зі слів сусідів встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстрований але фактично проживають ОСОБА_1 та його неповнолітній син, мати не бере участі у вихованні дитини. (а.с.42)

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї, комісією встановлено, що у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_1 , його син ОСОБА_5 , проживає без реєстрації. Будинок складається з 8 кімнат, у будинку зроблений євроремонт, є все необхідне для проживання (а.с.43).

Згідно з характеристикою учня 4 класу Наконечнянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року, останній має хороший фізичний і розумовий розвиток. Навчальний матеріал засвоює на достатньому та середньому рівні. Відповідально ставиться до доручень в класі, не схильний до суперечок. Хлопець завжди охайний, доглянутий. Батько учня ОСОБА_1 систематично спілкується з класним керівником та педагогами, цікавиться його поведінкою, навчальними досягненнями та шкільним життям дитини, відвідує батьківські збори. Мати дитини ОСОБА_3 не цікавиться навчальною діяльністю сина, не підтримує контакту з класним керівником та вчителями. (а.с.45)

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , виданою Виконавчим комітетом Яворівської міської ради № 86/10 від 25 серпня 2023 року, останній не зареєстрований але проживає в АДРЕСА_2 . За час проживання у селі і на території старостинського округу показав себе з хорошої сторони. За характером спокійний, працьовитий, ввічливий. Користується повагою серед односельців. Розлучений, спиртними напоями не зловживає, стосунки з рідними, сусідами, друзями – підтримує. Скарг на ОСОБА_1 від жителів с. Наконечне Перше не надходило. (а.с.46)

Згідно з висновком щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 27 вересня 2023 року №329, члени комісії вважають, що малолітні діти не мають бути обділені материнською любов`ю, брат і сестра мають проживати та зростати разом. За результатом розгляду даного питання комісія вирішила рекомендувати органу опіки та піклування, визнати за доцільне проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з їх матір?ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.60-63)

Зважаючи на вказане, судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку, зважаючи на спір між батьками щодо місця проживання дітей, про що свідчить подання кожним з них відповідного позову, визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є важливим та необхідним, зважаючи на їх вік, навчання, необхідність проживання дітей разом, з метою збереження стабільності в оточенні дітей (місце проживання (дім), школу, друзів), забезпечення сталих соціальних зв`язків та зменшення негативного впливу на їх фізичний та емоційний стан, пов`язаний з частими переїздами, проживанням окремо тощо, беручи до уваги й те, що саме по собі розлучення батьків та неможливість приживати з ними обома вже є для дітей значним травмуючим фактором.

Також, суд констатував, що ситуація, яка існувала до 2024 року, а саме коли діти періодично проживали в когось одного з батьків, тривалий час проживали окремо один від одного, відвідували школи в різних населених пунктах, хоч це і здійснювалось за взаємною згодою батьків, була неправильною та негативно впливала на дітей.

Колегія суддів переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів сторін, вважає, що частина вказаних висновків суду є правильними, – частина ж суперечить встановленим обставинам справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ні сторони, ні орган опіки та піклування, ані малолітні діти сторін не заперечили наявності належних умов для проживання, виховання, навчання, дозвілля розвитку дітей у кожної із сторін.

Окрім цього, як встановив суд першої інстанції та ніким із учасників справи не оспорювалося та не спростовано, – після припинення спільного проживання та розірвання шлюбу між сторонами відсутні суттєві розбіжності і суперечності щодо проживання дітей з кожним із них, діти проживають і з батьком, і з мамою, син ОСОБА_14 певний час проживав переважно з батьком, донька ж ОСОБА_7 – переважно з матір`ю, та в більшості випадків сторони загалом вирішують питання щодо проживання, перебування дітей – добровільно.

Також, матеріалами справи підтверджено, що проживаючи як з матір`ю, так із батьком діти постійно відвідують навчальні заклади, позитивно характеризуються за місцем навчання. Обставин, які б унеможливлювали проживання дітей, як з ОСОБА_3 , так і з ОСОБА_1 , з урахуванням створення ними належних умов для проживання, виховання та розвитку дітей, не встановлено та сторонами чи органом опіки та піклування – не доведено.

Крім цього, судом першої інстанції було заслухано думку малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які розповіли, що хотіли б проживати і з мамою в м. Яворові, і з татом в с.Наконечному, їм добре і там, і там.

Окрім наведеного, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено належними доказами, малолітній син ОСОБА_5 у 2020-2022 роках проживав з батьком ОСОБА_1 в с.Наконечне Перше, де у 2-4 класах навчався у Наконечнянській ЗЗСО І-ІІІ ступенів, про що цим закладом освіти була видана описана вище характеристика від 25 серпня 2023 року. Проте на даний час ОСОБА_5 проживає з мамою ОСОБА_3 в м. Яворові та навчається у Яворівському ЗЗСО І-ІІІ № 3 імені Тараса Шевченка. Зазначених обставин сторони, теж, не заперечують.

Однак, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, задовольняючи первісний позов частково та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції врахував висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 27 вересня 2023 року №329 та позицію органу опіки та піклування у судовому засідання, та вже не аналізуючи повністю вказані вище докази, а лише беручи до уваги частину з них, помилково вказав, – що мама дітей ОСОБА_3 створила належні житлові умови для їх проживання, навчання, розвитку, дозвілля; враховуючи малолітній вік дітей; бажання дітей проживати з мамою і разом один з одним; збереження стабільності в оточенні дітей (відвідування за місцем проживання мами одного навчального закладу, наявність у дітей там друзів, тощо); позицію органу опіки і піклування, який вважає за доцільне визначити місце проживання дітей разом з їх матір`ю; відсутність будь-яких перешкод чи застережень щодо можливості проживання дітей з мамою (неналежні побутові умови, негативна поведінка та ставлення до дітей тощо) та наголосив, що визначення місця проживання дітей з мамою жодним чином не порушує права батька піклуватись про них, спілкуватись, брати участь в їх житті, проявляти батьківську любов та виконувати батьківські обов`язки, що мають усвідомлювати обоє батьків.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, зокрема, колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та поясненнями представника органу опіки і піклування, оскільки, у таких наявна мотивація із стереотипним мисленням щодо ролей батьків у сім`ї і їх участі у житті дітей, а саме зазначено, що перш за все, коли йдеться про проживання малолітніх дітей, перевага надається матері (це вирішили члени комісії одноосібно), батько ж в першу чергу має заробляти кошти на утримання дітей, а мати займатись вихованням, готуванням їжі, навчанням дітей тощо.

Така позиція органу опіки та піклування не те, що не відповідає дійсним обставинам, а навпаки вказує на те, що батьки повинні змінити уклад свого життя; змінити життєві умови та життєвий уклад їх дітей, які склалися та відповідати стереотипним уявленням представників органу опіки та піклування щодо ролей чоловіка і жінки в сім`ї, виконання ними сімейних обов`язків, спосіб утримання та виховання дітей, тощо.

Насправді ж, як вбачається із встановлених судом обставин, кожен із батьків працює та матеріально забезпечений, що дозволяє їм утримувати обох дітей; у кожного із батьків часткова зайнятість та є можливість приділяти увагу вихованню дітей, що вони робили і роблять на даний час.

Так, зокрема, ОСОБА_3 , як вбачається із її пояснень та довідки з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 27.02.2023, – працює фельдшеркою станції ЕМД «Новояворівськ» позмінно, 2 рази на тиждень, 7 разів на місяць, тривалість зміни – доба. З цього, також, вбачається, що у цей робочий період вихованням, опікою та забезпеченням дітей вона займатись не в змозі, як і потребує певного відпочинку після цілодобової зміни. В цей час дітьми займаються її батьки. В інший же час вона взмозі займатися вихованням, опікою, навчанням, тощо дітей.

Батько ж, зважаючи на вільний графік його зайнятості (робота на приватній СТО та Інтернет магазині), теж, має можливість і час займатись вихованням, опікою і забезпеченням дітей, самостійно регулюючи свій робочий графік.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції фактично неправильно потлумачено та неналежно враховано думку дітей, яка є фактично послідовною з часу надання ними пояснень на засіданні органу опіки та піклування до надання таких у суді.

Так, під час надання пояснень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданнях в органі опіки та піклування, так і в суді, такі вказували саме те, що вони хочуть проживати з обома батьками та переваги такого проживання з кожним з батьків.

Також, судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що діти тривалий час постійно проживаючи окремо кожен із одним з батьків часто відвідували один одного та проводили час за місцем проживання обох батьків обоє разом та що, у них наявні життєві зв`язки за місцями проживання обох батьків (друзі, улюблені місця, способи проведення вільного часу, спілкування з батьками сторін, тощо).

Крім наведеного, судом першої інстанції не враховано, що при визначенні місця проживання дітей з матір`ю, діти будуть позбавлені не менше як три доби в тиждень можливості належного спілкування з нею, уваги з її боку і можливості виховання, оскільки 2 повні доби щотижнево ОСОБА_15 зайнята на чергуванні в ЕМД «Новояворівськ» та крім цього, після цілодобового чергування потребує принаймні 8-10 годинного відпочинку, про що йшлося.

При цьому, замість участі батька у вихованні дітей (що є першочерговою потребою у дітей), таким займаються батьки ОСОБА_15 , що сама визнала позивачка за первісним позовом.

Також, колегія суддів звертає увагу, що даний спір не є штучним (для ухилення ОСОБА_1 від мобілізації в умовах воєнного стану), оскільки такий є інвалідом 3 групи внаслідок загального захворювання та у такого наявна відстрочка від мобілізації, що підтверджується витягом із застосунку «Резерв+», про який вказав відповідач у суді першої інстанції та був долучений відповідачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Як, також, вбачається з матеріалів справи та зокрема встановлено судом першої інстанції, кожен з батьків створив належні умови для проживання обох дітей. Діти забезпечені усім необхідним за місцями проживання обох батьків.

Окрім цього, слід вказати, що між батьками немає ворожнечі чи значного конфлікту щодо можливості відвідування місць проживання дітьми іншого з батьків або проживання у іншого з батьків протягом певного часу.

Також, колегія суддів звертає увагу, що визначивши місце проживання із одним з батьків, діти втратять переваги, які вони мають та матимуть за наявності двох місць проживання, в селі у приватному житловому будинку, а також у квартирі у місті.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що часті переїзди негативного впливатимуть на фізичний та емоційний стан дітей, то колегія суддів звертає увагу на те, що відстань між місцями проживання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) становить близько 6 км, що не є значною віддаллю і не потребує докладення значних зусиль для здійснення переїзду (переміщення), що додатково підтверджується і тим, що як встановлено судами вище діти регулярно проживають (перебувають) у місцях проживання обох батьків. Окрім цього, на батьків покладено обов`язок забезпечити належні умови для проживання обох дітей, без складнощів при їх переміщенні з одного місця проживання до іншого та вони мають таку можливість, що і втілено в сталому укладі життя дітей.

Також, окрім припущень, що сталий уклад життя дітей (почергове проживання та відвідування обома кожного з батьків за окремими місцями проживання) є для них негативним, суд будь-яких доводів та доказів щодо цього не навів, а навпаки як вказано вище ствердив, що проживаючи у обох батьків діти відвідують навчальні заклади, мають належні умови проживання та навчання, батьки однаково добре займаються їх вихованням, підготовкою до самостійного життя, приділяють увагу розвитку їх здібностей, тощо.

Також, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, обоє з батьків не заперечили, що дітям краще проживати разом, а не окремо одне від одного. Про це вказав і орган опіки та піклування.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та саму скаргу слідзадовольнити частково.

Рішення ж Яворівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей та ін. та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей слід задовольнити частково.

Так, слід визначити місце проживання дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з їхніми матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 та батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 почергово, по три з половиною доби кожного тижня з кожним із батьків, які слід визначати з врахуванням днів чергування матері ОСОБА_3 та відпочинку після цього.

Відтак, у період чергування матері ОСОБА_3 , яка зайнята на роботі на цілодобових змінах не менше як дві доби в тиждень, оскільки працює фельдшером станції ЕМД «Новояворівськ» та часу на відпочинок після чергування, – діти проживатимуть три з половиною доби з батьком, а інші три з половиною доби з матір`ю, що забезпечить збереження якнайкращих інтересів дітей та врахову ватиме встановлені обставини справи щодо життєвого укладу дітей та батьків, їх життєвих зв`язків, переваг у проживанні дітей за місцями проживання обох з батьків, можливості повноцінного спілкування дітей з обома батьками та здійснення ними обома виховання їх дітей.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року – скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей та ін. та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей – задовольнити частково.

Визначити місце проживання дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з їхніми матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 та батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 почергово, по три з половиною доби кожного тижня з кожним із батьків.

В задоволенні решти позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра