Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №333/5766/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.07.2026 Справа № 333/5766/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/5766/24 Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І. Й. Провадження № 22-ц/807/1466/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Онищенка Е.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тальчук Поліни Іллівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» звернулося до суду з позовом, який в подальшому у жовтні 2024 року уточнив до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивуючи тим, що 15 березня 2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір N1/3357539, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти в сумі 70 000.00 грн, строком на 60 місяців, тобто по 14 березня 2025 року. Сторонами також було узгоджено процентну винагороду за користування кредитом щомісячно в розмірі 15% річних ( фіксовано процентна ставка) та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно в розмірі 2,35% від суми кредиту. Банком було відкрито відповідний рахунок та надано кошти позичальнику.

05 серпня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Брайт-К» було укладено договір відступлення, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Договору відступлення ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором, право вимоги, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті сум заборгованості за кредитним договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, позивач має законні підстави нараховувати та стягувати проценти та комісію відповідно до умов Кредитного договору.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або протягом більш ніж 30 днів на виконання п.2.3.4 Правил 19.04.2024 року за вих.№3918 ОСОБА_1 було направлено Повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 19 квітня 2024 року. Зазначене повідомлення залишилось позичальником невиконаним.

Неналежне виконання кредитних зобов`язань призвело до виникнення заборгованості, яка станом на дату відступлення права вимоги (18 січня 2022 року) становила 75 672,10 грн, з них: строкова заборгованість за тілом кредиту – 61 536,99 грн; прострочена заборгованість за тілом кредиту – 1 790,46 грн, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом – 78,79 грн, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом – 2 395,86 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 1 645,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 8 225,007 грн.

За період з 19.01.2022 по 28.05.2024 було нараховано: проценти за користування кредитом - 21 269,55 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 46 060,00 гривень.

За період з 19.01.2022 по 28.05.2024 боржником добровільно було сплачено 16 292,10 гривень (26.01.2022 - 8 292,10 грн, 01.02.2022 - 8 000,00 грн), які були розподілені відповідно до черговості платежів наступним чином: заборгованості за тілом кредиту - 3 285,94 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 136,16 гривень; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 9 870,00 гривень.

Загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по Кредитному договору №1/3357539 від 15.03.2021 року становить 126 704,49 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 60 041,51 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом - 20 602,98 гривень; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 46 060,00 гривень.

Товариством на адресу ОСОБА_1 направлялися як повідомлення про наявність простроченої заборгованості, так і вимога про дострокове повернення коштів, які залишилися без належного реагування, в зв`язку з чим новий кредитор звернувся до суду.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Брайт-К» заборгованість за Кредитним договором №1/3357539 від 15.03.2021 року в розмірі 126 704,49 гривень, та витрати на оплату судового збору.

14.10.2024 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якому зазначив, що з врахуванням заперечень, викладених у відзиві представника відповідача на позовну заяву в частині нарахування та оплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 46 000 грн, а також на суму сплаченої на користь АТ «Креді Агріколь Банк» комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9 870 грн, яку відповідно до п. 1.6 Правил зарахувати в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.

З огляду на вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача на корить ТОВ «ФК «Брайт-К» заборгованість за Кредитним договором №1/3357539 від 15.03.2021 року в розмірі 70 774,49 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 50 171,51 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом – 20 602,98 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 року вищевказана заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята до розгляду.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за Кредитним договором №1/3357539 від 15.03.2021 року в розмірі 70774,49 гривень, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 50 171,51 гривень, заборгованість по нарахованим станом на 15.05.2024 року відсоткам у розмірі 20602,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Тальчук Поліни Іллівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2026 рокута прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що у справі відсутні докази погодження умов кредитування отримання відповідачем досудової вимоги, а також відсутність виписки по особового рахунку за період розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Фактично, виписка з особового рахунку за період з 18.01.2022 по 28.06.2024 у матеріалах справи відсутня, позаяк відповідачу за цей період нараховувались відсотки та інші платежі за кредитним договором. Враховуючи викладене, надані кредитором докази об`єктивно не підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі, тому позовні вимоги є необґрунтованими. За таких умов відповідач позбавлений можливості перевірити правильність заявлених вимог, а суд - встановити дійсну суму до стягнення. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, і у суду не було правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Брайт-К» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн (3 328, 00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі, після уточнення позивачем позовних вимог становить 70 774,49 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд встановив наявність кредитних правовідносин, правомірність переходу права вимоги по кредитному договору до позивача та невиконання позичальником свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів, в зв`язку з чим стягнув заборгованість по тілу кредиту та відсотках згідно наданих розрахунків, уточнених позивачем під час розгляду справи.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 15 березня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір N1/3357539, відповідно до умов якого, банк надав кредит у сумі 70 000,00 грн, на строк 60 місяців, під 15.00 % річних щомісячно і комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35 % від суми кредиту, до 14 березня 2026 року (т. 1 а.с.20).

Відповідно до Графіка щомісячних платежів за договором, який є Додатком N 1 до комплексного договору N1/3357539 від 15 березня 2021 року, у період з 15.03.2021 по 14.03.2026, щомісячно 30-го числа підлягає сплаті щомісячний платіж в розмірі 3310,30 грн, останній платіж 14.03.2026, до складу якого входить погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячний розмір якої ставить 1645 грн (т. 1 а.с.21-22).

Перерахування кредитних коштів в розмірі 70 000.00 грн на рахунок відповідача, підтверджується платіжною інструкцією №35734724-1 від 15.03.2021 року та випискою з рахунку за період з 15.03.2021 по 18.01.2022 (т. 1 а.с.14-19,23).

05 серпня 2021 року між банком та ТОВ «ФК «Брайт-К» було укладено договір відступлення права вимоги N 2-2021, згідно якого до останнього перейшло право вимоги по кредитним договорам, в тому числі і по кредитному договору N1/3357539, укладеному з ОСОБА_1 (т. 1 а.с.30-34).

Відповідно до Договору відступлення ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором, право вимоги, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті сум заборгованості за кредитним договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, позивач має законні підстави нараховувати та стягувати проценти та комісію відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно до Реєстру вимог N61 від 18.01.2022, який є Додатком N 1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами N 2-2021 від 05.08.2021, ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором N1/3357539 від 15 березня 2021 року в розмірі 75 672,10 грн (запис в реєстрі номер 15) (т. 1 а.с.26-28).

Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «Креді Агріколь Банк» станом на 18 січня 2022 року у ОСОБА_1 перед позичальником виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 672,10 грн, з них: строкова заборгованість за тілом кредиту – 61 536,99 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту – 1 790,46 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом – 78,79 грн, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом – 2 395,86 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 1 645,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 8 225,00 грн (т. 1 а.с.8).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Брайт-К» станом на 28 травня 2024 року за період з 19.01.2022 по 28.05.2024 було нараховано: проценти за користування кредитом - 21 269,55 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 46 060,00 гривень. За період з 19.01.2022 по 28.05.2024 боржником добровільно було сплачено 16 292,10 гривень (26.01.2022 - 8 292,10 грн., 01.02.2022 - 8 000,00 грн.), які були розподілені відповідно до черговості платежів наступним чином: заборгованості за тілом кредиту - 3 285,94 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 136,16 гривень; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 9 870,00 гривень. Загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по Кредитному договору №1/3357539 від 15.03.2021 року становить 126 704,49 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 60 041,51 гривень; заборгованості за процентами за користування кредитом - 20 602,98 гривень; заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 46 060,00 гривень(т. 1 а.с.8).

Позивачем, як новим кредитором на адресу ОСОБА_1 направлялися як повідомлення про наявність простроченої заборгованості від 19 квітня 2024 року за вих.№3918, так і вимога про дострокове повернення коштів від 28 травня 2024 року за вих.№4195, які залишилися без належного реагування боржника (т. 1 а.с.12-зворот).

Згідно з позовними вимогами, з якими позивач звернувся до суду 28.06.2024 року, та розрахунку заборгованості, складеного позивачем, останній просив на день пред`явлення позову стягнути достроково суму заборгованості по тілу кредиту у розмірі 60 041,51 грн., яка в подальшому позивачем була зменшена до 50 171,51 гривень, з огляду на зарахування в рахунок погашення тіла кредиту сплаченої відповідачем суми, розподіленої позивачем раніше в рахунок погашення комісії. Також позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованих станом на 15.05.2024 року, розмір якої складає 20602,98 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем 07.07.2025 року під час розгляду справи, заборгованість за даним кредитним договором станом на 28.05.2024 року по тілу кредиту становить 60041,51 грн, по відсоткам – 20608,04 грн (т.1 а.с.155).

В наданому позивачем 07.07.2025 року розрахунку заборгованості містяться необхідні відомості щодо тіла кредиту та сплат відповідачем на його погашення з відповідними датами, а також відомості про щомісячне нарахування, сплату чи не сплату відповідачем нарахованих сум, розмір процентної ставки та тіла кредиту на яке здійснювалося нарахування відсотків, та відповідні суми заборгованості по тілу кредиту та процентам, які можливо розрахувати арифметично. Дані відомості не суперечать умовам кредитного договору та іншим доказам у справі.

Дана заборгованість підтверджується виписками з рахунків позичальника, розрахунками заборгованості первісного кредитора та позивача, які не спростовані відповідачем належними доказами. Свого контр розрахунку заборгованості відповідачем не надавалося.

Під час розгляду цієї справи строк повернення тіла кредиту та сплати відсотків за кредитним договором закінчився - 14.03.2026 року

Позивач, скористався своїм процесуальним правом, та зменшив позовні вимоги, заявивши про стягнення тіла кредиту у розмірі 50 171,51 гривень і нарахованих відсотків у розмірі 20602,98 грн (т. 1 а.с.79-80).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами позовних вимог ТОВ «ФК «Брайт-К», як правонаступника АТ «Креді Агріколь Банк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №1/3357539 від 15.03.2021 року та стягнення заборгованості за цим кредитом, заборгованості за процентами, визначеними відповідно до умов кредитування, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 50 171,51 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом – 20 602,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у зв`язку з порушенням позичальником обов`язку по їх своєчасному поверненню у заявленому позивачем розмірі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами ( із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір N1/3357539 від 15 березня 2021 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін, вони підписані сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальниця не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконувала його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши від банку кошти в кредит в розмірі 70 000,00 грн в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 , свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку та не заперечується самим відповідачем.

Позивачем, в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50 171,51 грн, заборгованість по нарахованим станом на 15.05.2024 року відсоткам у розмірі 20 602,98 грн, а всього у розмірі 70 774,49 грн.

На час розгляду справи відповідачем не надано підтвердження, що наразі ним повернено кредитору в повному обсязі заявлене позивачем тіло кредиту у розмірі 50 171,51 гривень, як і нараховані відсотки у розмірі 20602,98 грн, при цьому позивач наполягає на їх стягненні.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наданими суду доказами спростовуються доводи відповідача про безпідставне стягнення заборгованості по процентах, заперечення про неправильний розрахунок суми заборгованості не підтверджені альтернативним розрахунком, а також, висловлюючи сумніви у правильності наданого позивачем розрахунку, відповідач не ставила питання про призначення відповідної судової експертизи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі N 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі N 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі N 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі N 5026/886/2012 тощо).

Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» надано до суду першої інстанції належні докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, зокрема договір про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, а також докази оплати цього договору.

Також колегія суддів зауважує, що договір про відступлення права вимоги, внаслідок укладення якого позивач набув права вимоги до відповідачки у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, а тому до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» перейшло право вимоги за кредитним договором N1/3357539 від 15 березня 2021 року, укладеного між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 ..

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у справі доказів погодження умов кредитування не заслуговує на увагу, оскільки спростовується матеріалами справи, які містять копію паспорту споживчого кредиту, підписані відповідачем. До укладення договору про споживчий кредит Банк надав відповідачу інформацію, необхідну для порівняння пропозицій різних кредитодавців з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надана Банком відповідачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді) із зазначенням дати надання такої інформації. Таким чином Банк виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів отримання відповідачем досудової вимоги не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, які містять оригінал запечатаного конверту з штрих-кодовим ідентифікатором №0215607333676, який містить всередині повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом від 19.04.2024 року за вих. №3918, а також оригінал запечатаного конверту з штрих-кодовим ідентифікатором №0600924458345, який містить всередині вимогу про дострокове повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії від 28.05.2024 року за вих. №4195. Зазначені документи доводять, що Позивач вчинив весь можливий обсяг обов`язків, який він міг виконати, діяв з дотриманням принципу розумності та добросовісності. Позивач направляв поштову кореспонденцію на адресу відповідача, яка була ним зазначена в Кредитному договорі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі виписки по особовому рахунку за період розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 18.01.2022 року (дата відступлення прав вимоги до відповідача) по 28.05.2024 року є безпідставними, оскілки видача відповідачу кредиту підтверджується документом, оформленим відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яким є платіжна інструкція №35734724-1 від 15.03.2021 року, копія якої долучена до Кредитного договору та міститься в матеріалах справи, наявність заборгованості підтверджена діями відповідача, який в період з 12.04.2021 року по 15.11.2021 року здійснював зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 , зазначений в п.2.1 Кредитного договору як єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості, виписка по цьому рахунку міститься в матеріалах справи. Всі банківські виписки обліку заборгованості відповідача за Кредитним договором за період з 15.03.2021 року по 18.01.2022 року (дата відступлення прав вимоги до відповідача) містяться в матеріалах справи та підтверджують заборгованість відповідача за Кредитним договором на дату відступлення прав вимоги від Банку до позивача, виписки оформлені у відповідності до вимог, які регламентують діяльність банків. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором охоплює як період до відступлення позивачу прав вимоги до відповідача за Кредитним договором, так і період після відступлення. З врахуванням зазначеного позивачем надані належні докази на підтвердження заборгованості відповідача за Кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості по процентах не заслуговує на увагу, оскільки відповідач підписав Кредитний договір, в якому зазначені всі його істотні умови, в тому числі проценти за користування кредитом щомісячно в розмірі 15% річних, а також комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1. 1 Кредитного договору ( п. 1.3 Кредитного договору). В пункті 4.5 Кредитного договору зазначено : «Зміни та доповнення до публічної частини договору (Правил) вносяться банком в односторонньому порядку; всі редакції публічної частини договору (Правил) зберігаються на офіційному сайті Банку». В п. 4.1 Кредитного договору встановлено «Шляхом підписання договору позичальник підтверджує, що він в день укладення договору особисто отримав свій примірник договору, умови договору йому зрозумілі; з Правилами, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується». Таким чином, зазначене є належним доказом ознайомлення відповідача з Правилами в редакції, яка діяла на дату підписання кредитного договору, які розміщенні на офіційному сайті Банку www.credit-aqricole.ua. (зазначений в п. 1.4 Кредитного договору) в розділі тарифи та інформація для клієнта».

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для дострокового стягнення заборгованості за Кредитним договором, то слід заувважити, що у зв`язку з несплатою відповідачем чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або комісії протягом більш ніж 30 днів відповідачу було направлено Повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 19.04.2024 року (надалі – Повідомлення). Зазначене Повідомлення залишилось Позичальником невиконаним.

Відповідно до п. 2.3.5 Правил встановлено, невиконання позичальником зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення позичальнику, та/або розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов`язковим для укладання кредитного договору, і неукладенням протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам банку, дає право банку вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів та/або нарахованих комісій, штрафів та пені. У цьому випадку банк направляє позичальнику та його поручителям ( за наявності) відповідну письмову вимогу.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення повідомлення на підставі п, 2.3.5 Правил 28 травня 2024 року за вих.. № 4195 відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.

Зазначену вимогу позичальник також проігнорував.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують на законність судового рішення не впливають.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції N 2) [ВП], § 41).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тальчук Поліни Іллівни - залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 09 липня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кухар С.В. Онищенко Е.А.