Додаткове рішення від 09 липня 2026 р. у справі №334/8443/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.07.2026 Справа № 334/8443/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/8443/24 Головуючий у 1- інстанції Гнатюк О.М.

Провадження № 22-з/807/66/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Гончар М.С.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 інфляційні втрати у розмірі 796 679,64 грн та 3% річних в розмірі 185 916,58 грн, а загалом 982 596,22 грн, та судовий збір в розмірі 7860,77 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та просив рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 183 925,60 гривень (сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять гривень 60 копійок).

У задоволені іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 8112, 64 гривень.

Постановою Верховного Суду від 04 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині постанову наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення інфляційних втрат – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 91 567 гривень 60 копійок (дев`яносто одну тисячу п`ятсот шістдесят сім гривень шістдесят копійок).

У задоволені іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат - відмовлено.

04 травня 2026 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

06 травня 2026 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшла уточнена заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що судом не здійснено розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору за подання позову та касаційної скарги.

Окрім цього, представником ОСОБА_1 – ОСОБА_3 було заявлено до судових дебатів вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: витрати на правничу допомогу адвоката у межах цієї справи.

Заявлена загальна сума витрат на професійну правничу допомогу під час здійснення розгляду в межах даної судової справи складає 127 549,32 грн.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині постанову наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення інфляційних втрат – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 91 567 гривень 60 копійок (дев`яносто одну тисячу п`ятсот шістдесят сім гривень шістдесят копійок).

У задоволені іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат - відмовлено.

Питання щодо понесення сторонам судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору та з отримання професійної правничої допомоги не вирішено.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 7 860 гривень 77 копійок (т.1, а.с. 58).

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 15 721 гривню 54 копійки (т.2, а.с. 108).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 28,04%, то стягненню на її користь підлягає судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги у розмірі 6 611 гривень 84 копійки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи (т. 1, а.с. 210).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає компенсація за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги у розмірі 6 611 гривень 84 копійки.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За приписами статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Форми гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи складає 127 549 гривень 32 копійки та підтверджується наступними документами:

-копією договору про надання правової (правничої, професійної) допомоги адвокатом №18/06/23 від 18.06.2023 року;

-копією додаткової угоди б/н від 01 жовтня 2024 року;

-копією додаткової угоди б/н від 16 березня 2025 року;

-копією додаткової угоди б/н від 26 квітня 2025 року;

-копією квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 01 травня 2025 року на суму 100 000 гривень;

-актом приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої, професійної) допомоги адвокатом №18/06/23 від 18.06.2023 року б/н від 04.05.2025 року;

-копією квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 06 травня 2026 року на суму 27 549 гривень 32 копійки гривень;

-ордером на надання правничої (правової) допомоги №1158578 від 18.01.2024 року.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.02.2023 року у справі №915/606/21).

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку розглядом справи пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 35 765 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втратдодаткове судове рішення.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги у розмірі 6 611 гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 765 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 10 липня 2026 року.

Головуючий

Судді: