Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №308/6779/21 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/6779/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бордюк Михайло Йосипович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2024 року, повний текст якого складено 13 грудня 2024 року, ухвалене суддею Шумило Н.Б., в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди

встановив:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що їй спричинена моральна шкода протиправними діяннями (діями і бездіяльністю) органами державної влади, а саме Службою безпеки України, Національною поліцією та Прокуратурою України, внаслідок встановленої незаконності прийнятих рішень, систематичної протиправної бездіяльності відносно розслідування кримінального провадження по одному й тому ж факту за № 12013070030002097 внесеного до ЄРДР 17.05.2013 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 190 КК України та за № 12016070030004120 внесеного до ЄРДР 26.11.2016 за ч.1 ст.190 КК України, 14.09.2017 перекваліфікованого на ч.5 ст. 191 КК України, надмірно тривалого і неефективного досудового розслідування кримінального провадження, у якому визнана потерпілою, внаслідок чого змушена більше 5-х років переносити душевні страждання.

Вказує, що 28.05.2010 в м. Ужгороді нею було передано 34 000 дол. США (23.07.2007 - 20 000 грн. на той час 4 000 доларів США та згодом додатково 30 000 дол. США - 28.05.2010) ОСОБА_2 - батьку ОСОБА_3 , який представляв його інтереси на підставі наявної у нього довіреності, та які він повинен був передати ОСОБА_3 як забудовнику будинку за теперішньою адресою по АДРЕСА_1 , у якому, відповідно до договору про дольову участь у будівництві цього житлового будинку від укладеного між нею, ПП «Піраміда та СПД ФО ОСОБА_3 вона мала отримати 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , однак не отримала її до сьогодні.

Будинок по АДРЕСА_1 , у якому вона мала отримати квартиру був збудований та вже давно зданий в експлуатацію, проте квартира їй не передана, акт прийому-передачі квартири не складений і їй не вручений, хоч дія вищевказаного договору не припинена, як і не повернуті кошти.

Зазначає, що наведене свідчить про привласнення ОСОБА_4 за співучасті його сина ОСОБА_3 її грошовими коштами в особливо великих розмірах - 34 000 дол. США, позаяк, як стало відомо вони так незаконно і не були ними оприбутковані, як її внесок за квартиру, що свідчить про присвоєння ними коштів.

Вперше із заявою про вчинення злочину в Ужгородське MB ГУ МВС у Закарпатській області вона звернулася в квітні 2013 р. Лише після її скарги до слідчого судді та ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.05.2013 було внесено відомості до ЄРДР за №12013070030002097 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, досудове розслідування по якому розпочинала міліція, а завершував слідчий відділ УСБУ у Закарпатській області разом з іншими епізодами справи.

29.08.2013 вона звернулась зі скаргою на відсутність процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні. Через рік із повідомлення прокурора м. Ужгорода від 12.05.2014 дізналась, що проведення досудового розслідування цього кримінального провадження вже здійснюється не СВ Ужгородського MB УМВСУ у Закарпатській області, а СВ УСБУ у Закарпатській області.

20.05.2014 вона звернулась зі скаргою на неефективність досудового слідства СВ УСБУ у даному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого УСБУ від 08.09.2014 вказане кримінальне провадження було закрито в т.ч. по факту шахрайського заволодіння її коштами в розмірі 34 000 дол. США, які вона оплатила в якості плати за квартиру. Приймаючи рішення про закриття цього кримінального провадження, слідчий УСБУ вказав у постанові, що оскільки факт передачі грошей підтверджується розпискою та нотаріальною заявою ОСОБА_5 і в ході розслідування останній підтвердив факт отримання від неї цих коштів то назване є свідченням того, що в даному випадку відсутня така кваліфікуюча ознака як обман чи зловживання довірою при заволодінні цим майном, а відтак кримінальне провадження за ч. 3 ст. 190 КК України підлягає закриттю.

27.09.2014 вказана постанова нею була оскаржена слідчому судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.10.2014, у її скарзі відмовлено та таку залишено без змін апеляційним судом Закарпатської області 18.11.2014.

Враховуючи наведене, вона звернулася із заявою від 27.10.2016 в Ужгородський ВП ГУ НП у Закарпатській області про відкриття кримінального провадження по вказаному факту вже не за ознаками кримінального правопорушення у вигляді шахрайства, а за ч.5 ст. 191 КК України, тобто по факту привласнення ОСОБА_4 за співучасті ОСОБА_3 коштами в особливо великих розмірах (ч.5 ст. 191 КК України). Про результати вказаної заяви повідомлена у встановленому законом порядку шляхом надання витягу з ЄРДР не була. 19.12.2016 звернулась із скаргою щодо не внесення відомостей до ЄРДР та не повідомлення її про результати розгляду заяви.

Лише за результатами відповідей на скарги, дізналась, про внесення відомостей до ЄРДР за № 12016070030004120 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, відкритого за її заявою 26.11.2016 слідчим СВ Ужгородського ВП ГУ НП у Закарпатській області, тобто кримінальне провадження знову було відкрито за ст. 190 КК (шахрайство).

За її клопотанням від 25.03.2017, постановою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури від 14.09.2017р. який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному проваджені ОСОБА_6 через майже пів року, було здійснено перекваліфікацію цього кримінального правопорушення з ч.1 ст. 190 КК України на ч.5 ст. 191 КК України.

У вказаному вище клопотанні від 25.03.2017 окрім проведення перекваліфікації, вона просила керівника Ужгородської місцевої прокуратури та начальника СВ Ужгородського ВП ГУ НП у Закарпатській області провести ряд слідчих дій.

Розглянувши це клопотання, слідчий Пекарь В.І. своєю постановою від 04.04.2017, задовольнив його частково, та вирішив допитати тільки ОСОБА_7 , а у решті відмовив, в т.ч. і в перекваліфікації кримінального правопорушення, яку 14.09.2017 здійснив процесуальний прокурор.

02.05.2018 вона звернулась зі скаргою до Народного депутата України щодо бездіяльності слідчих Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області та прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Микулець Ю.В. який здійснював процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, про скерування з даного приводу депутатського звернення.

23.02.2019 звернулась зі скаргою до Генерального прокурора України та інших щодо бездіяльності слідчих Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області та прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Микулець Ю.В. який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

17.12.2019 звернулась зі скаргою на особистому прийомі до начальника ГУНП у Закарпатській області з приводу бездіяльності слідчого Ужгородського ВП.

На скарги отримувала відповіді про те, що досудове розслідування та процесуальне керівництво не в повній мірі відповідають основним принципам КПК України. За допущені порушення перед керівником Ужгородської місцевої прокуратури ініційовано вирішення питання про застосування до процесуальних керівників заходів впливу, передбачених Законом.

05.05.2021 звернулась із скаргою до прокурора вищого рівня щодо порушення розумних строків у даному кримінальному провадженні, на яку на час подання позову відповіді не отримано. На сьогодні кримінальне провадження триває. Підозри не пред`явлено.

Позивач вказує, що згідно ст. 28 КПКУ та ст.6 ЄКПЛ, п`ятирічний строк останнього кримінального провадження № 12016070030004120 по подіях (передача грошей) які мали місце у 2006 році (15 років назад) не може вважатись розумним, а право на розслідування цього кримінального провадження в розумний строк вона мала і має, і таке її право системно і постійно порушується, що приводить до душевних страждань, які зумовлені тривалою невизначеністю спірних правовідносин та відсутністю протягом усіх цих років захисту її порушених прав у кримінальному порядку. Загалом же строк кримінальних проваджень по одному і тому ж факту за № 12013070030002097 та за №12016070030004120 разом становить 6 років.

Позивач вказує, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є діяння посадових осіб органу досудового розслідування в частині невиконання своїх службових обов`язків та їх неналежного виконання, зокрема бездіяльність відносно розслідування кримінального провадження, надмірна тривалість і неефективність досудового розслідування кримінальної справи.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин: необхідністю відвідування органів досудового розслідування: неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації, тощо.

Крім того, як на підставу для відшкодування шкоди посилається і на те, що станом на час розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому вона є потерпілим в тому числі через заволодіння її майном, як акціонера, триває. Тобто, відсутні обґрунтування того, що держава провела об`єктивне та незалежне ефективне розслідування випадку заподіяння майнової шкоди позивачу (позитивний процесуальний обов`язок).

Вказує, що вона змушена переносити негативні емоції та моральні страждання, які привели до психологічного напруження та розчарувань в діях державних органів, через таку триваючу бездіяльність як Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області, який є підрозділом відповідача, Ужгородської окружної прокуратури (раніше Ужгородська місцева прокуратура), яка здійснює організацію та процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, так і УСБУ у Закарпатській області, що є органами державної влади. Вказані органи внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків не вживали заходів до завершення цього кримінального провадження з притягненням винного у заволодінні її майном до відповідальності. Вказані страждання поєднувалися із необхідністю витрачати свій час та зусилля на відновлення своїх прав та захист своїх інтересів. З урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких вона зазнала, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір завданої їй моральної шкоди в сумі 150 000 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2024 року, повний текст якого складено 13 грудня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав, що бездіяльність слідчих ВП ГУНП в Закарпатській області та прокурора Ужгородської місцевої прокуратури не встановлена.

Звертаючись із скаргами на постанови про закриття кримінального провадження чи не внесення відомостей до ЄРДР, особа реалізує своє процесуальне право в рамках КПК, що не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Доказів на підтвердження завдання позивачці моральної шкоди відповідачами ГУНП в Закарпатській області, УСБУ в Закарпатській області та Закарпатською обласною прокуратурою суду надано не було, причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями органів досудового розслідування, прокуратури та моральною шкодою завданою позивачці не доведеною.

Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бордюк М. Й., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції фактично підтвердив протиправні діяння держави в особі названих органів та право на відшкодування шкоди внаслідок таких протиправних діянь, однак відмовив у задоволенні позову з надуманих підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУНП в Закарпатській області зазначає, що що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Позивачка не надала належних та допустимих доказів незаконності дій ГУНП в Закарпатській області, оскільки жодного процесуального документа, що свідчить про підставність доводів щодо наявності права на відшкодування шкоди позивачкою наданою не було.

У дане судове засідання з`явились: адвокат Бордюк М.Й. в режимі відео конференції, який діє в інтересах ОСОБА_1 , прокурор Роман М.С., представник УСБУ в Закарпатській області – Будюх Д.Є. та Олексій В.В., який діє в інтересах ГУ НП в Закарпатській області.

Адвокат Бордюк М.Й., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив задовольнити подану ними апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Щодо розгляду у відсутності своєї довірительки не заперечив, оскільки така знає про судове засідання.

Прокурор Роман М.С., представник представник УСБУ в Закарпатській області – Будюх Д.Є. та Олексій В.В., який діє в інтересах ГУ НП в Закарпатській області просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач ОСОБА_1 повідомлялась шляхом надіслання їй судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повернулася 23.06.2026 з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, касаційний суд виснував, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.04.2013 ОСОБА_1 подала заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України або ч. 4 ст. 190 КК України, до якої додала копію розписки ОСОБА_7 від 23.07.2007 про отримання 20 000 грн., копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 від 28.05.2010 про отримання 30 000 дол. США (т.1, а.с.16-17, 19-20).

Згідно талона-повідомлення № 26 виданого ОСОБА_1 черговим інспектором MB УМВСУ заява ОСОБА_1 була подана 26.04.2013 (т.1, а.с.18).

14.05.2023 ОСОБА_1 подала слідчому судді Ужгородського міськрайонного суду скаргу на бездіяльність слідчого Ужгородського МВ УМВСУ у Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (т.1, а.с.21-22).

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.05.2013 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ужгородського MB УМВС у Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - задоволено. Зобов`язано службову особу Ужгородського MB УМВС у Закарпатській області внести відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191 (ч. 4 ст. 190) КК України вчинені ОСОБА_7 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування (т.1, а.с.23-24).

З копії витягу з кримінального провадження №12013070030002097 вбачається, що 24.05.2013 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.3 ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_1 а саме: до Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області із заявою звернулась громадянка ОСОБА_1 , яка повідомила, що гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами належними гр. ОСОБА_8 , а саме 34 000 доларів США, які потерпіла проплатила в якості авансу за квартиру (т.1, а.с.25).

24.05.2023 слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України і Закарпатській області капітаном поліції Михайловською М.О направлено ОСОБА_1 . Повідомлення про початок досудового розслідування, повідомлено, що відомості про кримінальне правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією ч.3 ст. 190 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070030002097 від 24.05.2013 (т.1, а.с.26).

29.08.2013 ОСОБА_1 подала скаргу прокурору Закарпатської області та прокурору м. Ужгорода про відсутність процесуального керівництва у кримінальному провадженні за №12013070030002097 (т.1, а.с.27).

Листом прокурора Третього наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення В. Хараїм від 29.08.2013 повідомлено ОСОБА_1 , що звернення щодо неналежного та необ`єктивного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, невжиття заходів реагування з боку керівництва правоохоронних органів та з інших питань направлено до прокуратури Закарпатської області для відповідного розгляду. Про результати розгляду та вжиті заходи буде повідомлено зазначеною прокуратурою області в установленому законодавством порядку. Одночасно роз`яснено, що відповідно до вимог ст.ст. 303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду (т.1, а.с.28).

20.05.2014 ОСОБА_1 подала скаргу голові СБУ, начальнику УСБУ у Закарпатській області, народному депутату України Москаль, Г.Г., начальнику СВ УСБУ у Закарпатській області на неефективність проведення досудового розслідування кримінальному провадженні у №12013070030002097 (т.1, а.с.30).

Листом заступника начальника ГУ - начальника управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та ДПСУ Генеральної прокуратури України А. Довгань повідомлено ОСОБА_1 , що Генеральною прокуратурою України розглянуто скаргу, щодо неефективності, на думку заявниці, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013070030002097, яке надійшло до Генеральної прокуратури України від Першого заступника Голови Комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією ОСОБА_9 . Звернення направлено для вирішення прокурору Закарпатської області, якому доручено організувати належну перевірку доводів, прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства. Генеральною прокуратурою України вирішення звернення взято на контроль (т.1, а.с.31).

Листом прокурора Третього наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення В. Хараїм від 28.05.2014 повідомлено ОСОБА_1 , що звернення щодо неефективного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, невжиття заходів реагування з боку керівництва правоохоронних органів та з інших питань направлено до прокуратури Закарпатської області для відповідного розгляду. Одночасно роз`яснено, що відповідно до вимог ст.ст. 303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду (т.1, а.с.32).

Листом начальника слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області підполковника юстиції Дурневич А. повідомлено ОСОБА_1 що слідчим відділом Управління СБ України в Закарпатській області розглянута скарга від 20.05.2014. Слідчим відділом Управління у відповідності до складеного плану здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013070030002097 відомості про яке внесено в ЄРДР 24.05.2013, за фактом вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ст. 190. ч. 1 ст. 382 і ч. 1 ст. 358 КК України (т.1, а.с.33).

Листом заступника начальника Управління СБУ в Закарпатській області Маяков В. від 24.06.2014 який адресовано ОСОБА_1 повідомлено про розгляд її звернення щодо ефективності розслідування у кримінальному провадженні №12013070030002097 та повідомлено, що 24.05.13 слідчим Ужгородського MBУ МВС України в Закарпатській області розпочато вказане кримінальне провадження за фактами вчинення шахрайства, підроблення документів та невиконання судового рішення, за ч. 3 ст. 190, ч.1 ст.358 та ч.1 ст. 382 КК України. 29.01.2014 прокуратурою Закарпатської області у зв`язку з неефективним розслідуванням його передано до слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області. З метою забезпечення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії. У травні п.р. матеріали кримінального провадження вивчено прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, та їх повернуто слідчому без зауважень. Звернення скеровано до слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області для врахування при здійсненні досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні (т.1, а.с.34).

07.07.2017 прокурором Закарпатської області старшим радником юстиції Сидорчук О. направлено лист направлено першому заступнику Голови Комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією ОСОБА_9 , згідно якого вказує, що прокуратурою області, звернення в інтересах ОСОБА_1 , надіслане до Генеральної прокуратури України за №15-9-102/М.СК від 26.05.2014 з приводу порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №12013070030002097, розглянуто. Повідомляє, що 24.05.2013 слідчим відділом Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області до ЄРДР внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст.190 КК України. Підставою до внесення вказаних відомостей, стала заява громадянки України ОСОБА_1 про те, що службові особи ТОВ «Сервус»- ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , шахрайським шляхом заволоділи її грошовими коштами в сумі 34 тис. доларів США, які потерпіла оплатила в якості авансу за квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без номеру. 29.01.2014 у відповідності до п.5 ст.36 КПК України за постановою прокурора Закарпатської області, у зв`язку з неефективністю здійснення досудового розслідування СВ Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області, було прийнято рішення про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування - СВ УСБ України в Закарпатській області. На даний час досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні №12013070030002097 триває, вживаються заходи, з метою встановлення об`єктивної істини, а також проводиться комплекс слідчих (розшукових) дій, які спрямовані на забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування і можливості прийняття кінцевого процесуального, рішення у даному кримінальному провадженні у найкоротші строки. Автору звернення надано мотивовану відповідь (т.1, а.с.35).

Постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області майора юстиції Пеца В.В. від 08.09.2014 кримінальне провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12013070030002097 від 24.05.2013, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 382 і ч. 1 ст. 358 КК України - закрито, у зв`язку із відсутністю в діянні складу злочину, тобто на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України (т.1, а.с.37-38).

08.09.2014 ОСОБА_1 супровідним листом направлено копію постанови про закриття кримінального провадження №12013070030002097 від 08.09.2014 (т.1, а.с.36).

08.09.2014 начальником відділу прокуратури Закарпатської області молодшим радником юстиції Василенко О.Ю. повідомлено, що 08.09.2014 слідчим відділом Управління кримінальне провадження № 12013070030002097 відомості про яке внесено в ЄРДР 24.05.2013, за фактом вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. З ст. 190, ч. 1 ст. 382 і ч. 1 ст.1 358 КК України, закрито з підстав, передбачених ст. 284 ч.1 п.2 КПК України (т.1, а.с.109).

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 13.10.2014 (справа №308/12489/14-к) у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в ОВС 1-го відділення СВ Управління СБ України в Закарпатській області Пеца В.В. про закриття кримінального провадження №12013070030002097 від 08.09.2014– відмовлено (т.1, а.с.42-43).

Листом заступника голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України №04-12/12-2202(2) Генеральному прокурору України Яремі В.Г. направлено для організації - належної перевірки та вирішення по суті чергову скаргу гр. ОСОБА_1 в якій йдеться про неправомірні дії порушення чинного законодавства слідчим в ОВС першого відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області, а саме незаконне, на думку заявниці, закриття кримінальної справи, а також з інших питань. Вказаний лист також скеровано ОСОБА_1 (т.1, а.с.44).

Листом начальника відділу прокуратури Закарпатської області молодшого радника юстиції Василенка О. від 14.10.2014 №14/4-1667-13 ОСОБА_1 повідомлено, що прокуратурою Закарпатської області, звернення від 29.09.2014, що надійшло з Генеральної прокуратури України, з приводу порушені вимог кримінального процесуальною кодексу України при прийнятті слідчим СВ УСБ України в Закарпатській області процесуального рішення про закриття кримінального провадження №12013070030002097 від 08.09.2014, розглянуто. Крім того, судом першої інстанції розглянуто скаргу на відповідне рішення органу досудового розслідування про закриття вказаного кримінального провадження від 08.09.2014. За результатами судового розгляду у задоволенні скарги було відмовлено, а вказану постанову слідчого залишено в силі. Зазначено, що підстави для прокурорського реагування відсутні (т.1, а.с.45).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18.11.2014 (справа №308/12489/14-к) апеляцію залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 13.10.2014, якою відмовлено у задоволені скарги на постанову старшого слідчого в ОВС 1-го відділення СВ Управління СБ України в Закарпатській області про закриття кримінального провадження від 08.09.2014 року, внесеного до ЄРДР за № 12013070030002097 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 190, 191 КК України без змін (т.1, а.с.46-47).

Окрім того, представником відповідача до відзиву було додано копію супровідного листа від 30.01.2014 яким матеріали кримінального провадження № 12013070030002097 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України для організації подальшого досудового розслідування направлено начальнику СВ УСБ України в Закарпатській області з постановою про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу (т.1, а.с.98).

21.03.2014 матеріали кримінального провадження № 12013070030002097 на запит №04/4-726-14 від 31.03.2014 направлено начальнику відділу прокуратури Закарпатської області молодшому раднику юстиції Василенку О.Ю., які 04.04.2014 повернуто СВ УСБ України в Закарпатській області (т.1, а.с.99-100).

22.04.2014 начальником відділу прокуратури Закарпатської області молодшим радником юстиції Василенко О.Ю. надіслано лист-вимогу №04/4-204 вих. 14 (205 вих.) начальнику СВ УСБ України в Закарпатській області підполковнику юстиції Дурневичу А.А. про направлення у строк до 24.04.2014 до прокуратури області розширені довідки про стан здійснення кримінального провадження № 12013070030002097, долучивши копії основних процесуальних документів та план здійснення подальшого досудового розслідування на травень 2014 року (т.1, а.с.101).

Згідно відповіді начальника СВ УСБ України в Закарпатській області підполковника юстиції Дурневича А.А. на запит № 04/4-204 вих.14 (205 вих.) від 22.04.2014 повідомлено начальнику відділу прокуратури Закарпатської області, що кримінальне провадження № 12013070030002097 відомості про яке внесено в ЄРДР 24.05.2013, за фактом вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 382 і ч. 1 ст. 358 КК України, у період з 31.03.2014 року по 07.04.2014 року перебувало на вивченні з прокуратурі області. Також, кримінальне провадження № 22014070000000024 відомості про яке 20.03.2014 внесено в ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110 і ч. З ст. 190 КК України, 26.03.2014 року та 15.04.2014 перебувало на заслуховуванні у прокуратурі області. За результатами проведених заслуховувань у прокуратурі, спільно визначені конкретні напрямки щодо подальшого досудового розслідування даних кримінальних проваджень. Розширені довідки надані в прокуратуру області у період проведення попередніх заслуховувань. В той же час, долучення планів та копій процесуальних документів не передбачено нормами чинного кримінального процесуального законодавства (т.1, а.с.102).

Листом прокурора міста Ужгорода радник юстиції В. Гаврилюк від 12.05.2014 направлено для організації розгляду першому заступнику прокурора області старшому раднику юстиції Балиті Р.І. звернення ОСОБА_1 щодо неналежного, на її думку, проведення досудового розслідування СВ УСБУ в Закарпатській області у кримінальному провадженні №12013070030002097 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (т.1, а.с.29).

13.05.2014 матеріали кримінального провадження № 12013070030002097 на запит № 04/4-236 вих.14 від 12.05.2014 скеровано до прокуратури Закарпатської області для проведення заслуховування стану здійснення кримінального впровадження, які повернуті 16.05.2014 (т.1, а.с.103-105).

22.05.2014 матеріали кримінального провадження № 12013070030002097 на запит № 04/4726-14 (268вих) від 22.05.2014 скеровано до прокуратури Закарпатської області, у зв`язку з необхідністю вивчення стану здійснення досудового розслідування, які повернуті 16.06.2014 (т.1, а.с.106-108).

08.09.2014 начальником відділу прокуратури Закарпатської області молодшим радником юстиції Василенко О.Ю. повідомлено Начальнику відділу прокуратури Закарпатської області, що 08.09.2014 слідчим відділом Управління кримінальне провадження № 12013070030002097 відомості про яке внесено в ЄРДР 24.05.2013 року, за фактом вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. З ст. 190, ч. 1 ст. 382 і ч. 1 ст.1 358 КК України, закрито з підстав, передбачених ст. 284 ч.1 п.2 КПК України (т.1, а.с.109).

02.11.2016 ОСОБА_1 подала заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (т.1, а.с. 48-49).

Згідно талона-повідомлення № 3373 виданого ОСОБА_1 черговим інспектором Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області заява ОСОБА_1 була отримана 02.11.2016 (т.1, а.с.50).

Згідно витягу з кримінального провадження №12016070030004120 в ЄРДР 26.11.2016 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України (т.1, а.с.51).

Листом т.в.о. заступника начальника ГУНП в Закарпатській області від 30.11.2016 повідомлено ОСОБА_1 , що керівництвом ГУНП в Закарпатській області звернення, яке надійшло з гарячої лінії розглянуто. В ході перевірки встановлено, що у відповідності до наказу МВС України № 1377 від 06.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за інші» звернення ОСОБА_1 було внесено до єдиного обліку Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 24369 від 02.11.2016. Під час перевірки встановлено, що за даним зверненням слідчим відділом Ужгородського відділу поліції Головного управління Націоналі поліції в Закарпатській області відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070050004120 від 26.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Разом з тим, у відповідності до ст. 221 КПК України роз`яснено право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення, звернувшись до працівників слідчого відділу Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (т.1, а.с.52).

19.12.2016 ОСОБА_1 звернулася із скаргою до Прем`єр-міністра України, Голови НАЗК, Міністра ВС України, Голови НП України, Голови комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Начальника ГУНП у Закарпатській області, Голови Закарпатської ОДА, Начальника Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області, Прокурора Закарпатської області на бездіяльність слідчих Ужгородського ВП ГУ НП у Закарпатській області пов`язану з невнесенням повідомленням про злочин в ЄРДР та можливими корупційними діяннями керівника Ужгородської місцевої прокуратури (т.1, а.с.53-54).

Супровідним листом начальником відділу організації прийому громадян розгляду звернень та запитів Прокуратури Закарпатської області Фрицюк В. направлено до Ужгородської місцевої прокуратури звернення ОСОБА_1 (т.1, а.с.55).

Листом Ужгородської місцевої прокуратури від 03.01.2017 №01-115/1-17 (3) повідомлено, що Ужгородською місцевою прокуратурою розглянуто звернення щодо невнесення працівниками Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській обліки відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за вказаними у заяві фактами проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014070030002954 від 10.12.2014 за ч.2 ст.190 КК України. За наслідками розслідування прийнято рішення про закриття кримінального провадженим. Враховуючи, що відомості до ЄРДР за вказаними у заяві фактами вносились, підстав для внесення відомостей до СРДР за заявою від 27.10.2016 не встановлено. Одночасно роз`яснено, що відповідно до ст. 303 КПК України рішення дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть були оскаржені до слідчою судді (т.1, а.с.56).

Листом заступника начальника управління НП України №24/К-28 від 05.01.2017 повідомлено ОСОБА_1 , що керівництвом НП розгляд в межах компетенції вказаної скарги, проведення відомчої перевірки та вжиття заходів реагування доручено ГУ НП Закарпатській області (т.1, а.с.57).

Листом виконувача обов`язків начальника управління прокуратури Закарпатської області Косей І. №04/2/2-1667-13 від 03.03.2017 повідомлено ОСОБА_1 , що Прокуратурою області, у межах компетенції, розглянуто звернення, яке надійшло з Комітету ВРУ з питань законодавчою забезпечення правоохоронної діяльності, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За наведеними у зверненні фактами СВ Ужгородською ВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування за №12016070030004120 від 26.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Стан досудового розслідування та процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні заслухано на оперативній нараді у прокуратурі області, за результатами якої, з метою активізації досудовою розслідування, прокуратурою області керівнику Ужгородської місцевої прокуратури та начальнику СУ ГУНП в Закарпатській області скеровано відповідні листи, якими визначено конкретні заходи, спрямовані на повне та всебічне встановлення всіх обставин кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні та прийняття законного кінцевого рішення у стислі строки. Хід досудового розслідування зазначеного кримінального провадження перебуває на контролі прокуратури області (т.1, а.с.58).

25.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до керівника Ужгородської місцевої прокуратури та начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області із клопотання про проведення слідчих дій (т.1, а.с.59-61).

Постановою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Микулець В.Ю. від 14.09.2017 змінено правову кваліфікацію у кримінальному провадженні №12016070030004120 з ч.1 ст. 190 КК України на ч.5 ст. 191 КК України (т.1, а.с.62).

02.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до Народного депутата України ОСОБА_11 із скаргою на бездіяльність слідчих Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області та прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Микулець В.Ю. який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016070030004120 (т.1, а.с.63-64).

Листом Головного слідчого управління НП України повідомлено ОСОБА_1 , що до Головного слідчого управління НП України надійшло звернення від 14.02.2019 щодо неналежного досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016070030004120 Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, а також з інших питань. Керівництвом Національної поліції України доручено ГУНП в Закарпатській області під контролем ГСУ НП України в межах компетенції провести перевірку викладених у зверненнях відомостей, вжити необхідних заходів до повного всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства (т.1, а.с.65).

23.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до Генерального прокурора України, Прокурора Закарпатської області, Керівника Ужгородської місцевої прокуратури, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Голови Закарпатської ОДА із скаргою на бездіяльність слідчого Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області та прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Микулець В.Ю. який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за №12016070030004120 (т.1, а.с.66-67).

Листом керівника Ужгородської місцевої прокуратури Кириленко Д. від 07.03.2019 повідомлено ОСОБА_1 , що Ужгородською місцевою прокуратурою розглянуто скаргу від 06.03.2019 щодо бездіяльності слідчого, неналежного проведення досудового розслідування та з інших питань. СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №120160700300004120 від 26.11.2016 за ч.5 ст.191 КК України та процесуальним прокурором 07.03.2019 надано вказівки слідчому, у порядку ст.36 КПК України, щодо повного, всебічного та неупередженого розслідування провадження. Крім того, скаргу з клопотаннями спрямовано керівнику органу досудового розслідування для вирішення по суті та заступнику начальника ГУНП в Закарпатській області, для розгляду питання про притягнення до відповідальності слідчого (т.1, а.с.68).

Листом прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Будагян С. від 13.03.2019 року повідомлено ОСОБА_1 , що звернення щодо можливих протиправних дій працівників правоохоронних органів України Закарпатської області та з інших питань на лежить до компетенції прокуратури Закарпатської області та направлено до вказаної прокуратури для розгляду (т.1, а.с.69,71).

Листом заступника начальника СВ ГУНП в Закарпатській області № К-186,222,262/106/7-2019-263 від 20.03.2019 повідомлено ОСОБА_1 , що у провадженні слідчого відділу Ужгородського ВП ГУНП Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження №12016070030004120 від 26.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України, в якому здійснення досудового розслідування доручено старшому слідчому слідчого відділу - Ужгородського ВП ГУНП Закарпатській області Шолтес О.Ю. На даний час досудове розслідування кримінальному провадженні триває. З метою активізації досудового розслідування у кримінальному провадженні надано вказівки, в порядку ст.39 КПК України для проведення необхідних слідчих дій, направлених на встановлення всіх обставин події, що підлягають доказувані з метою прийняття кінцевого процесуального рішення в найкоротший термін. Слідчого зобов`язано виконати вказівки у встановлений строк. Стан досудового розслідування по кримінальному провадження №12016070030004120 заслухано на оперативній нараді керівництва слідчого управління ГУНП в Закарпатській області. Слідчий відділ Ужгородського ВП ГУНП зобов`язано активізувати проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні №12016070030004120, вжити вичерпних заходів для встановлення обставин кримінального правопорушення та прийняття кінцевого процесуального рішення (т.1, а.с.70).

Листом начальника Управління моніторингу процесуальних прав Секретаріату Уповноваженого ВРУ від 28.03.2019 повідомлено ОСОБА_1 , що за результатами розгляду скарги від 23.02.2019, що надійшла до Уповноваженого ВРУ з прав людини 06.03.2019, щодо неналежного та тривалого здійснення Ужгородським відділом поліції ГУ НП у Закарпатській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016070030004120, а також неналежного здійснення прокурором Ужгородської місцевої прокуратури процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні. З урахуванням того, що звернення аналогічного змісту надіслано й на адресу прокуратури Закарпатської області, на підставі статті 101 Конституції України, статей 13, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» до вказаного органу надіслано запит щодо надання інформації про заходи реагування, вжиті за даним звернення (т.1, а.с.72).

19.12.2019 ОСОБА_1 подала скаргу начальнику ГУНП у Закарпатській області на бездіяльність слідчого Ужгородського ВП ГУ НП у Закарпатській області у кримінальному провадженні №12016070030004120 (т.1, а.с.73).

05.05.2021 ОСОБА_1 подала скаргу Генеральному прокурору України, Народному депутату України Балога В. І., керівнику Закарпатської обласної прокуратури, керівнику Ужгородської місцевої прокуратури щодо порушення Ужгородським ВП ГУНП у Закарпатській області строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016070030004120 (т.1, а.с.74-75).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої статті 1173, статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право

на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення

або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На вказаному неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Колегією суддів встановлено, що між ОСОБА_1 та органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування та прокуратури існує спір щодо відшкодування позивачці шкоди завданої внаслідок тривалого (надмірного) та неефективного досудового розслідування такими органами.

В даній категорії справ доказуванню позивачем підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Натомість органи досудового розслідування, органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та прокуратура мають довести, що причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою немає, вини даних органів у заподіянні шкоди немає і в кінцевому результаті – сама моральна шкода також відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2013 ОСОБА_1 подала заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України або ч. 4 ст. 190 КК України, до якої додала копію розписки ОСОБА_7 від 23.07.2007 про отримання 20 000 грн., копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 від 28.05.2010 про отримання 30 000 дол. США.

14.05.2023 ОСОБА_1 подала слідчому судді Ужгородського міськрайонного суду скаргу на бездіяльність слідчого Ужгородського МВ УМВСУ у Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.05.2013 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ужгородського MB УМВС у Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - задоволено. Зобов`язано службову особу Ужгородського MB УМВС у Закарпатській області внести відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191 (ч. 4 ст. 190) КК України вчинені ОСОБА_7 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

З копії витягу з кримінального провадження №12013070030002097 вбачається, що 24.05.2013 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.3 ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_1 а саме: до Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області із заявою звернулась громадянка ОСОБА_1 , яка повідомила, що гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами належними гр. ОСОБА_8 , а саме 34 000 доларів США, які потерпіла проплатила в якості авансу за квартиру.

02.11.2016 ОСОБА_1 подала заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно витягу з кримінального провадження №12016070030004120 в ЄРДР 26.11.2016 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України.

Тобто, відомості до ЄДРДР по кримінальному провадженню №12013070030002097 внесено 24.05.2013, а відомостей по кримінальному провадженню №12016070030004120 внесено 26.11.2016.

Апеляційний суд звертає увагу, що з моменту внесення відомостей до ЄДРД по даним кримінальним провадженням та до моменту розгляду справи по даним кримінальним справам не вручено підозри, не вирішено такі справи. Позивачка вважає, що саме надмірно тривале і неефективне досудове розслідування кримінального провадження завдало їй душевних страждань у зв`язку з чим позивачці й було завдано моральну шкоду, яку така оцінила у сумі 150 000 гривень.

На переконання апеляційного суду такі доводи позовної заяви та апеляційної скарги знаходять своє підтвердження з огляду на таке.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша

статті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №335/6977/22.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі – йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі

статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).

У даній справі позивачка зазначає, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є діяння посадових осіб органу досудового розслідування в частині невиконання своїх службових обов`язків та їх неналежного виконання, зокрема бездіяльність відносно розслідування кримінального провадження, надмірна тривалість і неефективність досудового розслідування кримінальної справи.

На переконання колегії суддів бездіяльність органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури підтверджується матеріалами справи, зокрема тим фактом, що з моменту відкриття кримінального провадження та внесення відомостей до ЄДРДР до моменту звернення позивачки з даним позовом пройшло 6 років (враховуючи перше внесення відомостей до реєстру досудових розслідувань до моменту звернення позивачки до суду – 8 років), однак за цей період навіть не було вручено підозри та не здійснено жодних вагомих дій, які б свідчили про встановлення істотних обставин справи досудового розслідування, проведення слідчих дій та відсутність за цей період результату проведення таких дій. Дані факти свідчать, що позивачка за весь час з моменту внесення відомостей до ЄДРДР та до тепер перебуває у невизначеності, що є наслідком її душевних страждань.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 неодноразово у межах кримінального провадження №12013070030002097 та №12016070030004120 оскаржувала дії чи бездіяльність ГУ НП в Закарпатській області, Управління СБУ в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури. Позивачка також зверталась із скаргами до народних депутатів, уповноваженого ВРУ з прав людини, Генеральної прокуратури, тощо.

Судом також скасовувались незаконні дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, зокрема ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.05.2013 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Ужгородського MB УМВС у Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - задоволено. Зобов`язано службову особу Ужгородського MB УМВС у Закарпатській області внести відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191 КК України вчинені ОСОБА_7 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Саме така протиправна бездіяльність та надмірна тривалість досудового розслідування є наслідком завдання позивачці моральної шкоди, що призвело до душевних страждань останньої та невизначеності у вирішенні кримінальних проваджень органами досудового розслідування та прокуратурою.

Крім цього, слід погодитись з позицією позивачки з приводу відсутності обґрунтування того, що держава провела об`єктивне та незалежне ефективне розслідування випадку заподіяння майнової шкоди позивачу (позитивний процесуальний обов`язок).

Суд першої інстанції на вищезгадане належної уваги не звернув та прийшов до помилкових висновків щодо недоведеності позивачкою причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та моральною шкодою завданою позивачці, оскільки такий зв`язок доведено позивачкою та підтверджено належними та допустимими матеріалами справи.

Апеляційний суд також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.05.2026 у справі №754/1519/22, де висновано, що правова норма, викладена у статті 1174 ЦК України, є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у випадках завдання шкоди фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень та безальтернативно покладає обов`язок з відшкодування такої шкоди на державу, АР Крим або орган місцевого самоврядування незалежно від вини такої посадової або службової особи.

Таким чином, ОСОБА_1 доведено обставини на які вона посилається.

Водночас, одним із основоположних принципів у цивільному процесі є змагальність сторін. Відповідачі у справі не спростували належними та допустимими доказами відсутність їх вини у тривалому та неефективному розгляді кримінальних проваджень ініційованих позивачкою та не доведено відсутність причинно-наслідкового зв`язку між їх діями/бездіяльністю та завданою позивачці моральною шкодою.

Вирішуючи питання суми відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 колегія суддів керується наступним.

У статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом ст. 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, ЄСПЛ розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції(див. mutatis mutandis § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 180/2044/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19.

Позивачка зазначає, що сума 150 000 гривень морального відшкодування завданої їй шкоди мотивована тим, що вона змушена переносити негативні емоції та моральні страждання, які привели до психологічного напруження та розчарувань в діях державних органів, через таку триваючу бездіяльність як Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області, який є підрозділом відповідача, Ужгородської окружної прокуратури (раніше Ужгородська місцева прокуратура), яка здійснює організацію та процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, так і УСБУ у Закарпатській області, що є органами державної влади. Вказані органи внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків не вживали заходів до завершення цього кримінального провадження з притягненням винного у заволодінні її майном до відповідальності. Вказані страждання поєднувалися із необхідністю витрачати свій час та зусилля на відновлення своїх прав та захист своїх інтересів.

Враховуючи доведену бездіяльність відповідачів, а також надмірне тривале досудове розслідування, а також безумовне право відповідачки на відшкодування завданої та доведеної моральної шкоди, колегія суддів вважає, що сума 50 000 гривень відповідатиме критеріям розумності, виваженості та справедливості, а також не призведе до незаконного збагачення позивачки.

Таким чином, керуючись положенням статті 376 ЦПК України, апеляційний суд констатує про наявність порушень норм матеріального права, неповного з`ясування всіх обставин справи судом першої інстанції та неврахування актуальної практики Верховного Суду, а тому рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з держави України на її користь 50 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди за надмірну тривалість досудового розслідування кримінального провадження.

Серед іншого, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог не здійснюється, оскільки судовий збір не справляється на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бордюк Михайло Йосипович, задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2024 року, скасувати та ухвалити в справі нове судове рішення яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.

Стягнути з держави Україна за рахунок грошових коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди за надмірну тривалість досудового розслідування кримінального провадження.

У задоволенні решти розміру позовної вимоги, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: