Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №606/1178/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1178/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Теребовля

Суддя Теребовлянськогорайонного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управліня поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю ІІ гр. з дитинства,

за ч. 1 ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №783747 від 18.06.2026 ОСОБА_1 18.06.2026 о 12 год 47 хв., по АДРЕСА_1 , утримував собаку чорно-білого кольору (дворовий метис) на прив`язі із застосуванням ланцюга недостатньої довжини, що обмежувало природну рухову активність тварини та не забезпечувало належних умов її утримання, чим порушив вимоги законодавства щодо гуманного поводження з тваринами, інші собаки від 16.06.2026 вилучені волонтерами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 89 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, свою провину у вчиненні правопорушення не визнав, вказав, що собака проживає на вулиці в будці, виконує сторожову функцію і зазвичай перебуває на прив`язі (довжина ланцюга становить близько 3,5 м). Він наголосив, що тварина утримується на ланцюгу з дотриманням установлених вимог задля безпеки людей, які відвідують криницю поблизу його домоволодіння. Також ОСОБА_1 заперечив факт жорстокого поводження, зазначивши, що собаку ніколи не бив, забезпечує її їжею та водою. У судовому засіданні зобов`язався збільшити довжину ланцюга для собаки.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суддя, вважає необхідним провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.89 КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 89 КУпАП жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров`я.

Об`єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу, які регулюються законами України «Про тваринний світ», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» тощо.

Безпосередній об`єкт - встановлений порядок поводження з тваринами.

Предмет посягання - тварини, що знаходяться на волі, в напіввільних умовах або тримаються у неволі.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: жорстокому поводженні з тваринами; мордуванні тварин; вчиненні інших дій, які призвели до мучення, каліцтва чи загибелі тварин.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Склад правопорушення це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 89 КУпАП необхідно встановити факт того, що особа дійсно жорстоко поводилась з тваринами - знущалась над тваринами, завдавала побоїв або вчинила інші насильницькі дії, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишив тварину напризволяще, у тому числі порушив правил утримання тварин.

Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється цим Законом, законами України «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про систему громадського здоров`я», «Про захист населення від інфекційних хвороб» з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про адміністративну процедуру» та іншими нормативно-правовими актами, що прийняті відповідно до нього (ст. 2 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, у тому числі спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин.

Утримання в домашніх умовах - обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір`я окремого будинку.

Відповідно до абзацу восьмого ч.7 ст. 9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 вказаного Закону право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана:

дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;

надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;

забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);

негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров`ю людині або іншим тваринам;

негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;

запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

Забороняється бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх тварин; дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії; завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення; дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров`ю тварини та її загальному стану; умертвляти тварин шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння.

Забороняється жебракування з тваринами.

Забороняється залишати тварину в закритому салоні автомобіля за відсутності в ньому людини при температурі повітря більше +20°С та менше +5°С.

Забороняється замуровування тварин у підвальних приміщеннях.

Забороняється залишати домашню тварину прив`язаною, якщо довжина прив`язі становить менше 20 метрів, крім собак, що виконують сторожові функції, для яких така довжина має становити не менше 10 метрів.

Незалежно від довжини прив`язі забороняється залишати тварину без можливості сховатися у приміщенні, споруді тощо, прив`язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі повітря більше +20°С або менше 0°С.

Забороняється залишати домашню тварину прив`язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо), а також прив`язувати тварин до транспортних засобів та примушувати до бігу за моторними транспортними засобами.

Відповідно до ст. 35 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону винні особи несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №783747 від 18.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 18.06.2026 близько 12 год 47 хв., по АДРЕСА_1 , утримував собаку чорно-білого кольору (дворовий метис) на прив`язі із застосуванням ланцюга недостатньої доовжини, що обмежувало природну рухову активність тварини та не забезпечувало належних умов її утримання, чим порушив вимоги законодавства щодо гуманного поводження з тваринами, інші собаки від 16.06.2026 вилучені волонтерами. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 89 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення також долучено: фототаблиця із зображенням собак та умов їх утримання; письмові пояснення ОСОБА_2 від 09.06.2026, у яких вона зазначила, що є односельчанкою ОСОБА_1 , який утримує двох дворових собак. За її словами, власник постійно залишає тварин без нагляду та не вигулює їх. Один собака утримується на ланцюгу завдовжки лише 1 метр, а інший - прив`язаний шнурком без нашийника. ОСОБА_2 вказала, що неодноразово годувала тварин та робила йому зауваження, проте ОСОБА_1 її ігнорує; рапорт помічника чергового ВП №3 (м.Теребовля), поліції ГУНП у Тернопільській області Бойчука В.І. від 03.06.2026; та відеозапис, на якому відображено собаку чорно-білого кольору, який знаходиться біля буди, прив`язаний на металевий ланцюг, зафіксований на оптичному диску.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.

Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 89 КУпАП, виходячи з такого.

Так, в ході судового розгляду не встановлено те, що за обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив діяння, яке підпадає під ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення зокрема те, що він жорстоко поводився з собакою. Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на те, що ОСОБА_1 неналежно утримує собаку (прив`язь недостатньої довжини) не свідчать про жорстоке поводження з собакою в розумінні положень ст. ст. 7,22 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». В протоколі також не зазначено, яке саме порушення правил утримання та поводження з тваринами було здійснено ОСОБА_1 по відношенню до собаки, з посиланням на положення Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Письмові пояснення ОСОБА_2 , долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, суддя оцінює критично, оскільки вони не підтверджуються іншими матеріалами справи та стосуються кількох різних собак. Також суддя не бере до уваги світлини із зображенням собаки та умов її утримання, оскільки вони не містять дати й часу зйомки та жодним чином не підтверджують факт жорстокого поводження ОСОБА_1 з твариною.

Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 жорстокого поводження з собакою та/або незадовільного її стану внаслідок умов утримання, матеріали справи не містять.

В свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 89 КУпАП.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення не встановлює імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (справа «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Отже, суд позбавлений можливості вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення на погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінювати доведеність існування наслідків, які не ставились у вину, оскільки таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення та це суперечитиме як вимогам національного законодавства, так і стандартам, встановленим ЄСПЛ, що є неприпустимим.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.89, п.1 ч.1 ст.247, ст.283, ст.284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.89 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя А.В. Мельник