Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №602/655/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/655/26

Провадження № 3/602/252/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2026 р. м. Ланівці

Суддя Лановецького районного суду Тернопільської області Наумчук В.А., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_2 , громадянки України,

в с та н о в и в:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 746589 від 10 червня 2026 року стверджується, що 10.06.2026 о 17 год 10 хв за адресою АДРЕСА_2 , продавець магазину «Продукти» ОСОБА_1 продала одну жестяну банку «BEERMIX-Вишня», ємністю 0,5 л за ціною 50 грн неповнолітній ОСОБА_3 без дозвільних документів, чим порушила ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищезгаданого правопорушення не визнала. Пояснила, що працює продавцем у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі трудового договору з ФОП ОСОБА_2 . Алкогольних чи слабоалкогольних напоїв не продавала, оскільки такі відсутні у магазині, у якому вона працює продавцем. За обставин, зазначених у протоколі вона продала покупцю пачку сухариків та одну банку газованого напою «BEERMIX», з яким саме смаком не пам`ятає, але «нульовку», тобто який не містить алкоголю. Просила закрити провадження у справі за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього докази, дійшов вказаних нижче висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлюється у визначеному законом порядку на основі доказів у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо (ст. 251 КУпАП).

ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення 10 червня 2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Частиною першою статті 164 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності.

Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності, які регулюються, зокрема, Податковим кодексом України, Законами України «Про підприємництво», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», "Про основні засади державного регулювання господарської діяльності" та іншими нормативно-правовими актами.

Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення проявляється, у контексті розглядуваної справи, у вчиненні суб`єктом правопорушення таких дій:

- провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

Згідно з пп. 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 вищезгаданого Закону ліцензуванню підлягає господарська діяльність з торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, що ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Відповідно до п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-IX (нижче у тексті – Закон №3817) ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Частиною другою статті 41 Закону №3817 передбачені види ліцензій, серед яких – ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Згідно з п. 76 ч. 1 ст. 1 Закону №3817 роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.

Частиною сьомою статті 16 Закону №3817 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Тобто, зі змісту наведених вище норм законів слідує, що ліцензія на здійснення певного виду господарської діяльності, зокрема, на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями може видаватися лише суб`єктам господарювання і таку діяльність можуть здійснювати лише суб`єкти господарювання.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» №3 від 25.04.2003 року зазначено, що під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з відповідними положеннями законів, треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємництва, та юридичними особами.

З наведеного вище слідує, що суб`єктом вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, яке виражається у таких неправомірних діях як здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, можуть бути лише суб`єкти господарювання (фізична особа-підприємець або юридична особа), зареєстровані в установленому законом порядку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює на посаді продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в с. Нападівка за трудовим договором з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , котрий і здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі продовольчими товарами через зазначений магазин.

Наведене вище підтверджується: змістом протоколу (а.с. 1), копією письмового рапорта помічника чергового ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області (а.с. 2); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 10.06.2026 (а.с. 3); копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стосовно ФОП ОСОБА_2 (а.с. 7), копією трудового договору між ФОП ОСОБА_2 і працівником ОСОБА_1 (а.с. 8), а також усними поясненнями ОСОБА_1 , наданими у судовому засіданні.

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, який за законодавчим визначенням може здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, та нести адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без отримання відповідної ліцензії.

Суддя зауважує, що факт продажу продавцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 неповнолітній ОСОБА_4 слабоалкогольного напою підтверджується матеріалами справи, а саме: змістом протоколу (а.с. 1); письмовим поясненням неповнолітньої ОСОБА_3 (а.с. 3); таблицею ілюстрацій зі світлинами ж/б «BEERMIX-Вишня», місткістю 0,5 л, де зазначено вміст спирту 2,5% об. (а.с. 5).

Згадані вище докази спростовують надані у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 про те, що вона за встановлених у протоколі обставин продала одну банку газованого напою «BEERMIX», який не містить алкоголю.

Частиною першою статті 71 Закону №3817 заборонено продаж, зокрема, слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18- річного віку.

Порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, у т.ч. продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, особі, яка не досягла 18-річного віку тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Разом з тим, розглядуваний протокол складений посадовою особою органу поліції за ч. 1 ст. 164 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, як документа, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з джерел доказів. Зокрема, у протоколі зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти росії» (заява № 36673/07), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У зв`язку з наведеним вище, ураховуючи те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, то суддя дійшов висновку про те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 7, 247, 251, 252, 284-285, 294 КУпАП суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: В. НАУМЧУК