Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №601/1496/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1496/26

Провадження № 2-а/601/32/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.

з участю секретаря Польової Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в суді м. Кременець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № R297926/123 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 16.01.2026, складеної відносно ОСОБА_1 та закриття справи за відсутністю в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У поданій заяві позивач посилається на те, що постановою від 16 січня 2026 року № R297926/123 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 1/17, складеного 12.01.2026 року встановлено, що 12 січня 2026 року, о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 , доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час звіряння встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов військово-

лікарську комісію як такий, що був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності відповідно до пункту 2 розділу редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025 року, згідно якого громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби. Бездіяльність ОСОБА_1 , обставини якої викладені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення, кваліфіковані як правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУПАП. Однак в постанові у справі про адміністративне правопорушення № R297926/123 від 16.01.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 , не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п. 2 Розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 , скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, постановив: накласти на ОСОБА_1 , штраф у сумі 17 000 гривень. Позивач вказує, що у постанові про адміністративне правопорушення № R297926/123 від 16.01.2026 року не чітко сформульовано інкриміноване діяння (чи бездіяльність). Ні у описовій частині протоколу про адміністративне правопорушення, ні у постанові у справі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного слова про те, що позивач мав такий обов`язок, чи про те, що його направляли на ВЛК, а також не зазначено жодних доказів, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача. Також зазначає, що позивач страждає на глухуватість, під час проходження ВЛК, на проходження якої його під конвоєм завезли в Шумську лікарню, потребував сурдоперекладача чи помічника для глухих. Просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судовий збір в розмірі 532 гривні48 копійок.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 р. відкрито провадження у справі.

05.06.2026 на адресу Кременецького районного суду Тернопільської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказує на те, що Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-ІХ громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності зазначеним Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Вказаний обов`язок покладений законом безпосередньо на громадянина та не ставиться в залежність від отримання окремого виклику, повістки чи іншого повідомлення від територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Факт невиконання обов`язку, прямо встановленого законом, є підтвердженим та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач фактично визнає, що до 05.06.2025 року повторну військово-лікарську комісію не пройшов. Наявність об`єктивної сторони правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи. Постанова винесена уповноваженою посадовою особою, у межах наданих законом повноважень та за наявності достатніх правових підстав. Просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

В судове засідання представник позивача подав заяву в якій підтримав поданий позов, просить його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві та справу слухати без його участі та участі позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований ст. 286 КУпАП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що згідно військово-облікового документу сформованого через систему Резерв+, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ). Дата уточнення даних 16.03.2026. Дата ВЛК 05.10.1990.

Відповідно до протоколу № 1/17 про адміністративне правопорушення від 12.01.2026 року 12 січня 2026 року, о 16 год. 29 хв. працівники поліції доставили громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 з приводу проходження військово-лікарської комісії та уточнення військово-облікових даних. Встановлено, що гр. ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності відповідно до пункту 2 Розділу 2 Закону України №3621-ІХ громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності зазначеним Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Встановлено, що ОСОБА_1 по теперішній час не проходив військово-лікарську комісію. Відповідно до пункту 69 постанови № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. Враховуючи наведене гр. ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, а саме з 2022 року по теперішній час не пройшов військово-лікарську комісію, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за № R297926/123 від 16.01.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв (ла) адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція).

Протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (абз 1, ч. 1 Інструкції).

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Отже, відповідно до вказаних вище норм законодавства факт вчинення адміністративного правопорушення викладається уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у протоколі.

Частинами 9,10 Розділу ІІ Інструкції встановлено,що матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).

Згідно із ч. 2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Отже, постанова про адміністративне правопорушення не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Підставою для її прийняття є докази вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі і протокол.

Обов`язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Однак в складеному протоколі про адміністративне правопорушення № 1/17 зазначено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене за ч. 3 ст. 210 КУПАП - порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Тобто, у постанові про адміністративне правопорушення № R297926/123 від 16.01.2026 року ОСОБА_1 інкримінується вже інше діяння, хоча у протоколі у справі про адміністративне правопорушення даного факту не зазначено.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч.1ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 16 січня 2026 року № R297926/123, а відтак притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № R297926/123 від 16 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 532,48 грн.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 (Справа № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251, 278, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Скасувати постанову № R297926/123 по справі про адміністративне правопорушення від 16 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок сплаченого ним судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Головуючий: