Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №456/1858/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1858/26

Провадження № 3/456/946/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

18 червня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого водієм ШМД в «Першому ТМО»,

за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 31 березня 2026 року головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619525 від 20.03.2026, ОСОБА_1 20.03.2026 о 09:29 на автодорозі М06 Київ-Чоп 615 км, керуючи транспортним засобом «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3б, 14.2г Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнав, суду пояснив, що в його діях відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, так як він не порушував Правил дорожнього руху. Керував спецтранспортом (машиною ШМД), здійснював обгін колони по зустрічній смузі із ввімкненими проблисковими маячками та сигналом. Перешкод для обгону не було. В певний момент відчув удар в ліву частину автомобіля в районі розсувних бокових дверей.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Цап О.Р. в судовому засіданні просила закрити провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення, покликаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з грубим порушенням чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам події, а в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Працівниками поліції не надано оцінку факту керування ОСОБА_1 спецтранспортом (машиною ШМД) із ввімкненими проблисковими маячками та сигналом.

Потерпілий ОСОБА_2 при розгляді справи вказав, що 20.03.2026 близько 09:30 керував автомобілем «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_2 , на автодорозі М06 Київ-Чоп, рухаючись у сторону гіпермаркету «Епіцентр». Побачив рух авто по зустрічній смузі в попутному напрямку. Прийняв управо та в цей момент відчув удар. Вважає, що можна було уникнути зіткнення, оскільки ширина смуги це дозволяла.

Свідок ОСОБА_3 при розгляді справи вказала, що 20.03.2026 близько 09:30 саме її перевозили в автомобілі ШМД «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі М06 Київ-Чоп до м. Львова. Вона перебувала в задній частині автомобіля на ношах, що були закріплені на станині. Їхали повільно. Відчула удар у заднє праве колесо по напрямку руху. Від`їхали кілька метрів та зупинилися.

Свідок ОСОБА_4 дала показання, в яких зазначила, що на 20.03.2026 замовила карету ШМД до м. Сколе для доставки матері на МРТ до м. Львова. 20.03.2026 спецтранспорт приїхав завчасно. Розпочали рух до м. Львова. Їхали повільно, з увімкненими проблисковими маячками та сигналом. Під час руху відчула удар у задню бокову частину автомобіля ШМД, коли водій уже минув транспортний засіб потерпілого. Водій ШМД рухався прямо, не здійснював жодних маневрів, а зіткнення відбулося на тій смузі, по якій вони рухалися.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, потерпілого, свідків, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись відповідно до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619525 від 20.03.2026, ОСОБА_1 20.03.2026 о 09:29 на автодорозі М06 Київ-Чоп 615 км, керуючи транспортним засобом «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot 308», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3б, 14.2г Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 долучено протокол, схему ДТП та пояснення учасників.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, згідно з п. 2.3б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 14.2г Правил дорожнього руху перед початком руху, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.

При розгляді справи дослідженими матеріалами, зокрема, й поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_2 та свідків встановлено, що автомобіль «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_1 , є каретою ШМД, рух здійснювався із ввімкненими проблисковими маячками та сигналом.

Суд критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що ним було вчинено дії щодо прийняття автомобілем під його керуванням вправо, щоб забезпечити безперешкодний проїзд автомобілю ШМД, оскільки такі спростовуються показаннями свідків, схемою місця ДТП. Характер пошкоджень транспортних засобів вказує на зворотне.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що на водія автомобіля екстреної медичної допомоги, який виконував невідкладне службове завдання з увімкненими проблисковими маячками, поширюється положення розділу 3 Правил дорожнього руху України, який регламентує рух транспортних засобів із спеціальними сигналами, що надавало йому право відступити від вимог п. 14.2б ПДР України.

Так, відповідно до п. 3.1 ПДР України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (окрім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Згідно з п. 3.2 ПДР України, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Проте вказаним обставинам працівниками поліції оцінки не надано. Більше того, останні відомостей про те, що автомобіль «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_1 , є каретою ШМД з наявними атрибутами (маяки, сигнал), у протоколі не вказали.

Виходячи з вищезазначеного, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи і не може бути єдиним доказом винуватості особи.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Таким чином, за наявності саме такої сукупності обставин, які є істотними для прийняття рішення, суд не має достатніх підстав для визнання, поза розумним сумнівом, винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Отже, з наведених обставин вбачається, що в матеріалах справи відсутні достатні докази підтвердження вини ОСОБА_1 та порушень ним п. 2.3б, 14.2г ПДР України, які б знаходились у прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що, на переконання суду, можуть лише свідчити про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому, беручи до уваги принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.

У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись ст. 247, 279, 283, 284, 287, 289 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Л.В.Гула