Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №756/1610/26 — Оболонський районний суд міста Києва

03.06.2026 Справа № 756/1610/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/1610/26

3/756/1051/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,

за участю учасників судового провадження:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_2 ,

захисник — Мельниченко М.С.,

представник власника майна ОСОБА_3 , адвокат Володарський В.Л.,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.01.2026 серії ЕПР1 №572247 ОСОБА_2 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП за таких обставин: 21.01.2026 близько 18:03 дорога М06 Київ-Чоп 484 км+200 м водій ОСОБА_2 , керуючи належним ОСОБА_3 (м. Миколаїв, вул. Кірова, 72) транспортним засобом марки «MAZDA CХ-60» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, в лівому ряді, здійснюючи маневр випередження, не обрав безпечної швидкості, не переконався у безпеці маневру, був неуважний, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме гужовий транспорт, який знаходився на розділювальній смузі дороги, внаслідок чого автомобіль та гужова повозка отримали механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_2 порушив вимоги підпункту «б» пункту 2.3., пунктів 10.1. та 12.1. Правил дорожнього руху.

12.03.2026 під час допиту водій автомобіля марки «MAZDA CХ-60» ОСОБА_2 повністю підтримав свої письмові пояснення від 21.01.2026 та пояснив, що його позиція не змінилася, він повністю не визнає свою винуватість, вважає, що невідповідність дій невстановленої особи, яка керувала гужовим возом, вимогам Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.

Так, ОСОБА_2 пояснив, що 21.01.2026 приблизно о 18:03 він рухався по автомобільній дорозі в напрямку м.Броди зі сторони м.Буська Львівської області, рухався до міста Києва зі швидкістю 90 км/год. Проїжджа частина мала дві смуги для руху в одному напрямку та дві смуги в зустрічному, які розділені між собою розділювальною смугою. Дорога була абсолютно рівною, почищеною від снігу, без вертикальних і горизонтальних кривих. Покриття проїзної частини було мокре, так як дорога була посипана сумішшю для боротьби з ожеледицею, зовнішнє освітлення проїжджої частини в темний час доби в тому місці взагалі відсутнє.

У зустрічному напрямку рухалися автомобілі, тому він рухався з ближнім світлом фар, дальнє світло не застосовував, був ввімкнений круїз-контроль, дорожня обстановка дозволяла таке.

Він рухався у правій смузі руху, інших автомобілів не було (ані поруч, ані ззаду, ані спереду). Приблизно за 20 м він побачив, що на дорозі лежить сторонній нерухомий предмет, на що він, пересвідчившись у безпеці руху, прийняв рішення про об`їзд перешкоди для руху шляхом перелаштування в ліву смугу руху, оскільки дорожня обстановка дозволяла йому зробити це безпечно. Перелаштувавшись у ліву смугу, приблизно на рівні стороннього нерухомого предмета, який він попередньо виявив у правій смузі руху, раптово для себе відчув удар у лівий бік транспортного засобу. Він взагалі не зрозумів, що відбулося, зупинився, бо побачив, що лобове скло розбито, ввімкнув аварійку, вийшов з автомобіля й почув звук удару під час того, як інший автомобіль проїздив поблизу. Ніхто не міг зрозуміти, що відбулося.

Під час огляду місця події вони разом з іншим водієм виявили, що механічні пошкодження транспортних засобів одинакові — з лівого боку автомобілів — лобове скло, стійка, дзеркало. Вони почали з`ясовувати причину пошкоджень і пішли оглядати територію та виявили гужовий віз у кучугурі снігу на розділювальній смузі, яка загалом не призначена для руху та/або стоянки транспортних засобів та/або гужових возів. Також на місці події було з`ясовано, що частина гужового возу, до якого запрягаються коні, — дишло, яке перебувало приблизно на рівні очей, стирчало по лівий бік водія й вдарило автомобілі в лобове скло з лівого боку.

ОСОБА_2 пояснив, що він, перелаштувавшись і рухаючись у лівій смузі руху, не міг припустити та допустити, що і в цій смузі руху може виявитися ще якийсь нерухомий предмет, оскільки дорога була вільною, гужового возу не було видно, віз не був обладнаний чи-то світлоповертачами, чи-то ліхтарями, чи-то світловідбиваючими елементами. Дишло стирчало на рівні очей, а світло фар автомобіля світить більше до низу, до того ж світло зустрічного транспорту дещо обмежувало оглядовість. Всі автомобілі вдарилися об те дишло. Віз знаходився на розділювальній смузі, яка була засипана снігом, дерев`яне дишло гужового возу стирчало на ліву смугу руху з лівого боку на рівні капоту та лобового скла автомобіля, що унеможливлювало своєчасне його виявлення під час руху в темну пору доби та в умовах обмеженої видимості.

Коли вони підійшли до водія гужового возу, він сказав, що зараз приїде трактор і витягне машини та віз, на що ОСОБА_2 йому відповів, що потрібно чекати поліцію, бо машини вже розбиті, після чого водій гужової повозки зник так само як і зник водій ще одного автомобіля, який також зазнав аналогічних пошкоджень (автомобіль марки OPEL (д.н.з. НОМЕР_2 ) та який повідомив їм, що він знає водія гужового возу.

Тоді ж було з`ясовано, що стороннім нерухомим предметом у правій смузі руху являлася ймовірно частина гужового возу, однак, оглядаючи місце події з іншим водієм, вони не змогли оглянути той предмет, оскільки на місце події приїхали невідомі люди (ймовірно родичі водія гужового возу) та забрали той предмет з дороги.

На його думку, водій гужового возу виконував поворот ліворуч та/або розворот через розділювальну смугу, яка була засипана снігом, внаслідок чого віз застряг у снігу, чим саме цей водій створив небезпеку для руху транспортних засобів. Крім того, зі слів водія гужового возу ОСОБА_2 стало відомо, що він, застрягши возом у снігу, розпряг коней з упряжки й відвів їх за дорогу задля того, щоб коні не лякалися транспортних засобів, що рухаються по дорозі.

Окрім того, тоді ж було з`ясовано, що такі ж зіткнення між дишлом гужового возу відбулися також із іншими транспортними засобами, а саме марки RENAULT DUSTER (д.н.з. НОМЕР_3 ) та OPEL (д.н.з. НОМЕР_2 ), докази чого містяться на диску з відеозаписами та фотознімками, долученого до матеріалів справи, на якому зафіксовано:

— розташування гужового возу за межами смуги руху автомобіля марки «MAZDA CХ-60» (гужовий віз знаходиться на розділювальній смузі, перпендикулярно, не виступаючи на проїжджу частину зустрічної смуги і смуги, по якій рухався ОСОБА_2 . Дишло від возу виступало на ліву смугу руху, хто останній його відбив від возу невідомо, в результаті удару відбувся розлом дишла. Водій RENAULT DUSTER випередив ОСОБА_2 , ймовірно спочатку вдарив дишло автомобіль RENAULT DUSTER, потім автомобіль ОСОБА_2 , потім інший автомобіль. В момент, коли ОСОБА_2 отримав удар і зупинився, автомобіль RENAULT DUSTER вже був припаркованим, потім був ще удар і автомобіль, який вдарило дишлом, не зупинившись, поїхав далі); — механічні пошкодження автомобіля марки «MAZDA CХ-60» з лівого боку( лобове скло, водійське дзеркало, стійка, капот); — механічні пошкодження автомобілів марки RENAULT DUSTER та OPEL з лівого боку; — дорожня обстановка ( відсутність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби, обмежена оглядовість, місце розташування гужового возу на розділювальній смузі, яка засипана снігом, та місце знаходження відбитого дишла, місце розташування гужового возу по відношенню до руху транспортного засобу марки «MAZDA CХ-60», відсутність на гужовому возі світлоповертачів чи-то ліхтарів, відсутність будь-якого інформування учасників дорожнього руху про наявність перешкоди (не забезпечено видимість воза та дишла).

В судовому засіданні судом було досліджено диск з відеозаписами та фотознімками, під час дослідження якого захисник Мельниченко М.С. заявив клопотання про проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи за експертною спеціальністю — дослідження обставин та механізму ДТП.

12.05.2026 до суду надійшов висновок експерта від 27.04.2026 №СЕ-19-26/21329-ІТ.

В судовому засіданні захисник Мельниченко М.С., з огляду на наявний в матеріалах справи висновок експерта, просив закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Особа, стосовно якої складено протокол, — ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника.

Представник потерпілого (власника майна ОСОБА_3 ), — адвокат Володарський В.Л. заперечив проти закриття справи, вважав висновок експерта таким, що не підлягає врахуванню, оскільки наявних у матеріалах справи доказів недостатньо для проведення експертного дослідження, та як наслідок вихідні дані, які було покладено в основу судової автотехнічної експертизи, були отримані виключно зі слів ОСОБА_2 , однак не були зафіксовані працівниками поліції під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 цього Кодексу).

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників; у пункті 26 — на те, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження таких засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність, яка настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі — Правила дорожнього руху).

Разом із тим, судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

На підтвердження винуватості водія ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП суду надані наступні докази:

— протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572247 від 21.01.2026 стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП;

— схема місця ДТП від 21.01.2026;

— письмові пояснення водія ОСОБА_2 від 21.01.2026.

Інших доказів на доведення фактів, викладених у протоколу особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто на доведення винуватості ОСОБА_2 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП суду надано не було.

Водночас, відповідно до ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Судова експертиза — це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд не може самостійно проводити інженерні розрахунки, оскільки не є фахівцем у сфері транспортної інженерії, а може лише надати правильну правову оцінку наданим доказам з юридичної точки зору.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 62 Основного Закону ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані норми кореспондуються зі статтею 2 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі — Закон №1402-VIII), відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на справедливий та повноважний суд забезпечено також нормами статей 7, 8 Закону №1402-VIII.

Статтею 56 Закону №1402-VIII на суддю покладено обов`язок, з-поміж іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2., 2.1. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23).

Тобто, судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до висновку експерта від 27.04.2026 №СЕ-19-26/21329-ІТ, складеного за результатами судової автотехнічної експертизи головним судовим експертом відділу транспортної аналітики лабораторії інженерно-транспортних та товарознавчих досліджень ДНДЕКЦ МВС ОСОБА_4 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» (свідоцтво №6909, видане ЕКК МВС 16.12. 2004, кваліфікацію підвищено рішенням ЕКК МВС від 26.04.2024 №2989), 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (свідоцтво № 8364, видане ЕКК МВС 15.09.2007, кваліфікацію підвищено рішенням ЕКК МВС від 10.11.2025 №3406), 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (свідоцтво №8334, видане ЕКК МВС України 11.09.2007, кваліфікацію підвищено рішенням ЕКК МВС від 22.09.2025 3346), вищий кваліфікаційний клас судового експерта, стаж експертної роботи — з 1999 року:

1) Водій автомобіля Mazda СХ-60 (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до технічних вимог п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху.

2) Водій гужового воза повинен був діяти у відповідності до вимог п. 7.2, 7.3, 7.7 (а,б,г) Правил дорожнього руху.

3) Технічна можливість запобігти наїзду на перешкоду у вигляді елементу гужової повозки (дишло) для водія автомобіля Mazda СХ-60 (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 може бути визначена на підставі аналізу параметрів, що характеризують його рух перед наїздом, а також даних, що характеризують його розташування відносно місця наїзду в момент, коли водій повинен був оцінити ситуацію, як небезпечну для подальшого руху. Але у матеріалах, наданих на дослідження відсутні дані щодо: розташування автомобіля відносно меж проїзної частини в процесі зближення з нерухомою перешкодою (яку він об`їжджав), до маневру об`їзду; величини зміщення смуги руху автомобіля на момент наїзду на другу перешкоду; взаємного розташування автомобіля та перешкоди (на яку наїжджав) в момент контактної взаємодії; зменшення швидкості, чи рівномірного руху автомобіля в процесі маневру; взаємного розташування нерухомої перешкоди (яку об`їжджав) та гужової повозки з дишлом (на яку наїхав), а також їхнього розташування відносно меж проїзної частини; видимості перешкоди (яку об`їжджав) з місця водія автомобіля під час руху, до початку маневру; видимості перешкоди (на яку наїхав) з місця водія автомобіля під час руху, до початку маневру.

За відсутності в матеріалах, наданих на дослідження, наведеного комплексу вихідних даних, вирішити питання щодо технічної можливості у водія автомобіля Mazda СХ-60 (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 уникнути наїзду на частину гужового возу, а саме дерев`яне дишло, з моменту виникнення небезпеки для його руху, не видається можливим.

4) З огляду на встановлений механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, згідно з наданими на дослідження матеріалами, та на чітко визначену цільову спрямованість п. 2.3 (б), 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, експертний аналіз дорожньо-транспортної ситуації не може бути проведений відповідно до наведених положень;

5) У матеріалах, наданих на дослідження, зазначено про виявлення на місці події, гужового возу без будь-яких світлоповертаючнх елементів та ліхтарів, розташованого на технологічному розриві (який розділяє зустрічні напрямки руху). Що дозволяє стверджувати про невідповідності в діях водія гужового возу вимогам п. 7.2, 7.3, 7.7 (а, б, г) Правил дорожнього руху.

Оскільки в матеріалах, наданих на дослідження, відсутні дані щодо відстані, на якій автомобіль Mazda СХ-60 (номерний знак НОМЕР_4 ) знаходився від місця наїзду на гужовий віз в момент об`єктивної можливості у його водія виявити перешкоду (на проїзній частині, без світлоповертачів та фонарів), то визначити, чи знаходяться невідповідності п. 7.2, 7.3, 7.7 (а, б, г) Правил дорожнього руху в діях водія гужового возу у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, не видається можливим.

Таким чином, враховуючи однакову сукупність даних як у суду, так і у експерта, який володіє необхідними фаховими знаннями, необхідними для точного встановлення невідповідності дій водія вимогам Правил дорожнього руху, що є обов`язковим для притягнення особи до адміністративної відповідальності, з огляду на те, що експерт не зміг встановити невідповідність дій ОСОБА_2 інкримінованим йому пунктам Правил дорожнього руху, суд не може констатувати, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що свідчить про те, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №572247 від 21.01.2026, грунтуються на припущеннях. При цьому у суду відсутні підстави не враховувати при прийнятті рішення висновок експерта, як і ставити під сумнів висновки, викладені у ньому.

Суд не бере до уваги заперечення представника потерпілого (власника майна ОСОБА_3 ), — адвоката Володарського В.Л. щодо пояснень ОСОБА_2 з приводу обставин настання дорожньо-транспортної пригоди, оскільки надані суду матеріали не містять достатніх відомостей та, на відміну від ОСОБА_2 , адвокат Володарський В.Л. не був ані учасником, ані очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і не може посилатись на неправдивість тверджень ОСОБА_2 , ставлячи їх під сумнів.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Суд повторює, що відповідно до ст. 62 Основного Закону ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

З огляду на те, що суду не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, які у своїй сукупності свідчили б про те, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги підпункту «б» пункту 2.3., пунктів 10.1. та 12.1. Правил дорожнього руху, що підлягає обов`язковому встановленню в такій категорії справ про адміністративне правопорушення, в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи, котра притягається до відповідальності, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому суд приходить до висновку, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП слід закрити за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.

Керуючись статтями 19, 62 Конституції України, статтями 7, 245, 247, 251-252, 255, 280, 283-285 КУпАП, суд —

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.В. Касьян