Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №711/3266/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/3266/26

Номер провадження 3/711/843/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси 10 липня 2026 року

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 № 624366 від 26.03.2026 року) про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

31 березня 2026 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 завчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 624366, ОСОБА_1 26 березня 2026 року о 01 год. 20 хв. в м. Черкаси по бул. Шевченка, 320, керував автомобілем «КІА NIRO», д/н НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у лікаря-нарколога за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, 62, згідно висновку КНП ЧОПНД № 123 діагноз – «відмовився від медичного обстеження в повному обсязі (не здав сечу)» від 26.03.2026 року. Велася безперервна відеофіксація на нагрудні камери 468623, 472907, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав.

В судовому засіданні адвокат Тютюнник В.В. надав письмові заперечення на протокол, які мотивовані наступним: знайомившись з матеріалами адміністративної справи та відео доданого до протоколу серії ЕПР1 № 624366 від 26.03.2026 року встановлено, що інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області старший лейтенант поліції Коломієць Вадим Петрович грубо порушив вимоги п. 1-9 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», п. 5 розділу 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ № 1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства внутрішніх справ від 24.12.2019. Крім того, лікар-психіатр ОСОБА_2 , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у закладі охорони здоров`я у м. Черкаси КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» грубо порушила п. 11, 12 розділу 3 інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, а саме не відібрала для дослідження у ОСОБА_1 крім сечі, зразки біологічного середовища такі як слина, кров, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук та внесла неправдиві відомості до медичного висновку № 123 від 26.03.2026 року про ніби то відмову ОСОБА_1 від проходження медичного обстеження. Тобто своїми протиправними діями, які виразились у внесенні недостовірних даних до офіційного документу, а саме до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 123 від 26.03.2026 року вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366 КК України.

Ознайомившись з відео файлами доданими до протоколу у якості доказів встановлено, що згідно ракурсу відео одного із файлів під назвою clip-2 зафіксованого на відео реєстратор закріплений на лобовому склі службового транспортного засобу доданого до протоколу у якості доказу не можливо побачити та дійти висновку, що транспортний засіб зазначений у протоколі рухається і його зупиняють працівники поліції. Так як на цьому відео на 01 годині 20 хвилині 46 секунді видно, що коли патрульні включили проблискові маячки транспортний засіб до якого під`їхали працівники поліції вже стояв на узбіччі автошляху у нерухомому стані і ідентифікувати цей транспортний засіб і хто сидить за кермом не можливо так як на відео не видно ні номерних знаків транспортного засобу, ні його назви, ні водійську сторону транспортного засобу, ні самого водія який сидить за кермом. Даний відео файл з відеореєстратора закріпленого на лобовому склі службового транспортного засобу працівників поліції не має звуку, а тому дійти висновку про те, що працівники поліції використовували спеціальні звукові сигнали встановленні на службовому автомобілі з метою зупинки транспортного засобу не можливо. На відео видно лише те, що службовий автомобіль працівників поліції під`їхав до транспортного засобу білого кольору який стояв на узбіччі автошляху у нерухомому стані. Тобто рух транспортного засобу зазначеного у протоколі і керування саме ОСОБА_1 на відео не зафіксовано. На інших двох відео файлах зафіксованих на бодікамери патрульних поліцейських № бодікамер 468623 та 472907, назва файлів clip-0 та clip-1 видно, що транспортний засіб зазначений у протоколі стоїть на узбіччі дороги у нерухомому стані, позаду нього стоїть службовий автомобіль працівників поліції і один з них спілкується з ОСОБА_1 з приводу перевірки документів. На цих двох відео видно та чути, як працівники поліції спочатку спілкування з ОСОБА_1 не роз`яснюють останньому підставу перевірки документів і взагалі нічого не пояснюють з приводу причини та підстави зупинки транспортного засобу зазначеного у протоколі, чим порушують вимоги п. 1-9 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Тобто ці два відео файли не містять фіксації всіх необхідних елементів складу адміністративного правопорушення, а саме діяння у формі керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 а саме (руління, запалювання двигуна, гальмування, рух тощо) тому як відео розпочинається з моменту коли вже транспортний засіб зазначений у протоколі стоїть на узбіччі автошляху у нерухомому стані відкриті водійські двері і двигун вимкнений. Тобто, вказаний доказ (відеозапис) є неналежним доказом, оскільки не підтверджує обставини керування транспортним засобом зазначеним у протоколі саме ОСОБА_1 . Крім того, на відео чітко видно та чути, як ОСОБА_1 сказав поліцейському що він не керував т/з, в тому числі перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, та не вживав ніяких наркотичних засобів та речовин, а тому він не є і не може бути суб`єктом даного правопорушення.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави для зупинки транспортного засобу згідно підстав зазначених у ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» та на відеозаписах поліцейські не озвучують жодної причини та підстави зупинки транспортного засобу, (і взагалі транспортний засіб поліцейські не зупиняли він стояв на узбіччі автошляху у нерухомому стані і до нього під`їхали поліцейські). Обставини, визначені законом, які надавали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пред`явлення водійського посвідчення, технічного паспорту на транспортний засіб та пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні. Крім того, звернув увагу суду на те, що у протоколі поліцейським зазначено, що у ОСОБА_1 вбачаються ознаки наркотичного сп`яніння такі як звужені зіниці, які не реагують на світло та тремтіння пальців рук. Однак на відео можливо чітко побачити, що ОСОБА_1 має однаковий тон обличчя, чітко відповідає на запитання поліцейського, веде себе спокійно та ввічливо, його поведінка повністю відповідає обставинам справи і тремтіння пальців рук відсутнє. Також поліцейськими не було роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, що є грубим порушенням його прав. Далі працівники поліції після повідомлення ОСОБА_1 про те, що вони вбачають у нього ознаки наркотичного сп`яніння запропонували проїхати до медичного закладу з метою проведення медичного огляду на стан сп`яніння і отримавши від ОСОБА_1 згоду проїхати з ними на своєму службовому транспорті відвезли останнього до медичного закладу у м. Черкаси КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер». По прибуттю у медичний заклад працівник мед закладу лікар-психіатр ОСОБА_2 спочатку провела огляд ОСОБА_1 за допомогою алкотестера драгер. Результат драгера показав 0.0 проміле. Після чого лікар-психіатр ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 баночку для здачі сечі і сказала піти до туалету та здати у баночку сечу. Однак ОСОБА_1 маючи хронічне захворювання простатиту (висновок ультразвукового дослідження сечового міхура та передміхурової залози ОСОБА_1 до заперечення додається) після декількох спроб здати сечу не зміг фізіологічно її здати про що повідомив лікаря-психіатра ОСОБА_2 і попросив її відібрати у нього інші біологічні зразки передбачені у п.п. 11, 12 розділу 3 інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 а саме кров. Це видно та чути на відео з бодікамери № 468623 на 02 годині 30 хвилині 35 секунді. Але лікар-психіатр ОСОБА_2 відмовила ОСОБА_1 у відібранні інших біологічних зразків сказала ОСОБА_1 покинути кабінет і самостійно грубо порушуючи вимоги п.п. 11, 12 розділу 3 інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 внесла до офіційного документу, а саме до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 123 від 26.03.2026 року неправдиві відомості про ніби то відмову ОСОБА_1 від медичного обстеження у повному обсязі.

Враховуючи викладене та вимоги п. 21 розділу 3 вищевказаної інструкції даний висновок № 123 від 26.03.2026 року є недійсним так як складений з порушенням п.п. 11, 12 розділу 3 інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. У подальшому даний підроблений, незаконний висновок патрульним поліцейським був використаний для складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП нібито про відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Чим були порушенні конституційні права громадянина ОСОБА_1 та завдана останньому моральна та матеріальна шкода.

Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 у протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» зазначив що він не зміг здати сечу у зв`язку з хворобою, довідку про хворобу надасть пізніше. Відповідно до п. 5 розділу 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ № 1026 від 18.12.2018 року включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Вивчаючи матеріали справи та додатні до протоколу додатки у вигляді відео файлів встановлено, що відео складається з 3 різних файлів. Один з яких зроблений на відео реєстратор з службового автомобіля, а другі 2 файли зафіксовані на 2 різні боді камери різних поліцейських і змонтовано в один відео файл, що вказує на порушення вимог вищевказаного Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 року та є недопустимим доказом у справі. На відео не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного або наркотичного сп`яніння або відмову від здачі біологічних зразків у медичному закладі. Також на відео не зафіксовано оформлення та видачу медичного висновку поліцейському а також вручення копії висновку ОСОБА_1 . Згідно з вимогами інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 визначено чітку процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

З приводу самого протоколу серії ЕПР1 № 624366 від 26.03.2026 складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вважають, що він складений з грубими порушеннями вимог ЗУ «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства внутрішніх справ від 24.12.2019, а також Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них та інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 і вказані в ньому данні взагалі не відповідають дійсності та часу у зв`язку з чим він є недопустимим доказом.

Так, у протоколі зазначено, що громадянин ОСОБА_1 ніби то керував транспортним засобом зазначеним у протоколі з явними ознаками наркотичного сп`яніння а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Однак, з відео доданого до протоколу видно і можливо чітко встановити, що ОСОБА_1 перебуває у тверезому, спокійному без нервозному стані, його поведінка відповідає обставинам справи, має однаковий тон обличчя, чітко висловлює свої думки, має чітку та зрозумілу мову, миттєво відповідає на запитання поліцейського, відсутнє виражене тремтіння пальців рук і стверджує інспектору поліції, що він перебуває у тверезому стані, ніяких наркотичних засобів не вживав, однак обурений діями поліцейських та вважає їх дії незаконними.

Враховуючи вищенаведене встановлено, що в матеріалах справи відсутні необхідні і достатні докази того, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом зазначеним у протоколі перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння і був законно зупинений працівниками поліції. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм правил дорожнього руху і як наслідок його законного зупинення за таке порушення. Відеозапис, який би підтвердив факт правопорушення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутній. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

З огляду на вищевикладене, а також вивченням протоколу серії ЕПР1 № 624366 від 26.03.2026 та доданих до нього доказів у вигляді відеоматеріалів неможливо встановити та дійти висновку про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.03.2026 року о 01 годині 20 хвилини керував транспортним засобом зазначеним у протоколі перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння. Також згідно відеоматеріалів доданих до протоколу неможливо дійти висновку про законність зупинки працівниками поліції транспортного засобу зазначеного у протоколі о 01 годині 20 хвилини, і як наслідок законної перевірки документів водія. Тобто відсутня подія і склад адміністративного правопорушення. Протокол серії ЕПР1 № 624366 від 26.03.2026 року разом з додатками у формі відеоматеріалів складений з грубими порушеннями вимог ЗУ «Про Національну поліцію» та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства внутрішніх справ від 24.12.2019, а також Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. № 100 у зв`язку з чим є недопустимими доказами по справі. Огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння працівником медичного закладу лікарем-психіатром ОСОБА_2 проведений з грубим порушенням вимог пп. 11, 12 розділу 3 інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. У зв`язку з чим медичний висновок № 123 від 26.03.2026 року згідно з вимогами п. 21 вищевказаної інструкції є недійсним. Просив суд закрити провадження по даній справі у зв`язку з допущенням медичним працівником закладу охорони здоров`я та поліцейським чисельних процесуальних помилок при проведенні медичного огляду ОСОБА_1 , складанні медичного висновку та адміністративного протоколу за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Тютюнника В.В., дослідивши матеріали справи та заперечення на протокол, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши матеріали провадження суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 26 березня 2026 року о 01.20 год. в м.Черкаси по бул. Шевченка, 320, автомобілем «КІА NIRO» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, не доведено, оскільки працівниками поліції вищевказаний транспортний засіб не зупинявся, будь-яких очевидців, які б прямо вказували на факт керування саме ОСОБА_1 - відсутні, а тому твердження, що саме останній керував вказаним автомобілем та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Інших доказів суду не надано.

Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_3 .

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 будучи в стані наркотичного сп`яніння перебував за кермом транспортного засобу та відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).

Так, відповідно до матеріалів справи свідки в даному випадку відсутні, а відомості в протоколі, спростовуються поясненнями адвоката Тютюнника В.В. що потребувало перевірки «обвинувачення» в судовому засіданні, але як і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і Суд були позбавлені можливості зробити відповідну «перевірку».

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.

Транспортний засіб «КІА NIRO», д/н НОМЕР_2 під керуванням водієм ОСОБА_1 працівниками поліції не зупинявся.

В ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 та відмовою особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

На підставі наведеного, ст.ст.130, 247, 283-287, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю. В. Михальченко