Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №646/8081/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/8081/26

№ провадження 3/646/1518/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі судді Іщенко О. В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з протоколом про адміністративне правопорушення громадянина України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 212945 від 28 червня 2026 року встановлено, що 28 червня 2026 року о 22:00 годині ОСОБА_1 за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство – умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали у стусанах, штовханнях (порвав футболку) та образах потерпілої нецензурною лайкою, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 212945 від 28 червня 2026 року уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції додано відеозаписи з нагрудних камер 474445, 470104; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складену 28 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_2 від 26 червня 2026 року на ім`я начальника ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області; пояснення ОСОБА_2 від 28 червня 2026 року; рапорт інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП від 29 червня 2026 року.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, заяв/клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином, заяв/клопотань від неї до суду не надходило.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Отже, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Відповідно до положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Ураховуючи викладене, суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши допустимість та достатність доказів, що надані у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За змістом статті 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Норма статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктом 3) частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З аналізу наведених вище норм убачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення у виді завдання шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого.

Згідно із статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 212945 від 28 червня 2026 року убачається, що 28 червня 2026 року о 22:00 годині ОСОБА_1 за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство – умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали у стусанах, штовханнях (порвав футболку) та образах потерпілої нецензурною лайкою, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Дії ОСОБА_1 автоматично не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки ці дії неминуче мають створити наслідки, а саме, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Вказане узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини») зазначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвердили, що дії ОСОБА_1 завдали шкоду фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої, як-то: довідка з медичної установи, висновок лікаря, висновок за результатами психологічної експертизи, докази підтвердження факту звернення за допомогою до фахового спеціаліста тощо.

Отже, суд уважає, що докази, які містяться у справі, не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, яке ставиться йому в провину, і це при тому, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що належні, допустимі та достатні докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене вище, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обставини якого зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 212945 від 28 червня 2026 року, підлягає закриттю відповідно до пункту 1) статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 173-2, 247, 251, 254 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення обставини якого зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 212945 від 28 червня 2026 року, закрити відповідно до пункту 1) статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О. В. Іщенко