Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №452/269/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа452/269/26

Провадження №1-кп/452/248/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000001106 від 02 жовтня 2025 року, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тур`є Старосамбірського району Львівської області, громадянина України, українця, що має середню спеціальну освіту, неодруженого, дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по обвинуваченню в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_8 01 жовтня 2025 року приблизно о 21 год. 24 хв., керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Шевченка у напрямку до вул. Шкільна у с. Верхівці Самбірського району Львівської області, тобто в межах населеного пункту, порушив вимоги п.1.2, п.1.10 Розділу 1 (в частині визначення терміну «перешкода для руху»); п.2.3 п.п.б), п.2.3 п.п.д), п.2.9 а) Розділу 2; п.12.3, п.12.4 Розділу 12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР України), які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перевищив максимальну дозволену швидкість на вказаній ділянці дороги, оскільки вів керований транспортний засіб із швидкістю більше 67 км/год., маючи об`єктивну можливість побачити пішохода ОСОБА_10 , не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля до повної зупинки або безпечного об`їзду, не маючи завад технічного характеру, продовжив рух та здійснив попутній наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в цей час рухалася по правому краю дороги попереду нього, внаслідок чого остання отримала, згідно висновку експерта, тілесні ушкодження, від яких загинула на місці пригоди, а саме, тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась переломом грудного відділу хребта на рівні між 8-9 хребцями зі зміщенням та розривом

спинного мозку, переломом поперекового відділу хребта зі зміщенням між 1-2 поперековими хребцями з розривом спинного мозку, множинними переломами ребер справа: 6-9 по лопатковій лінії, 7-11 по задньо-пахвовій лінії; зліва: 5-10 по задньо-пахвовій лінії та 9-12 по біляхребтовій лінії, переломом потиличної кістки з відходженням тріщини на основу черепа, крововиливами в оболонку та шлуночки мозку, травматичним ушкодженням печінки, крововиливами в плевральні та черевну порожнину, крововиливами в капсули нирок та корені легенів, переломи правого та лівого стегна.

Крім цього, ОСОБА_8 , 01 жовтня 2025 року приблизно о 21 год. 24 хв., після наїзду на неповнолітнього пішохода ОСОБА_10 , не зупинився, а продовжив свій рух та покинув місце події, достовірно знаючи при цьому, що таким чином поставив потерпілу в небезпечний для життя стан і вона, у результаті отриманих тілесних ушкоджень, самостійно була позбавлена реальної можливості вжити заходів до самозбереження та перебувала в безпорадному стані, тобто діючи умисно та нехтуючи моральними і правовими нормами, завідомо залишив потерпілу ОСОБА_10 без допомоги, маючи при цьому реальну можливість надати таку допомогу, і з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, в порушення вимог п.2.10 п.п.а), п.п.б), п.п.г), п.п.ґ), п.п.д), п.п.е) ПДР України, вчинивши дорожньо-транспортну пригоду (далі – ДТП), негайно не зупинив транспортний засіб і не залишався на місці пригоди, не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки відповідно до вимог п.9.10 ПДР України , не вжив можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілій, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не звернувся по допомогу до присутніх і не відправив потерпілу до закладу охорони здоров`я, у разі неможливості виконати дії, перелічені в п.п.г) п.2.10 ПДР України, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки, не повідомив про ДТП орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції та не записав прізвища та адреси очевидців.

Адвокатом ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі по 1900000 грн. 00 коп., кожному, котрий прийнято судом до розгляду, мотивуючи її розмір тим, що потерпілі зазнали глибоких моральних страждань та переживань, які тривають до сьогодні через раптову трагічну смерть неповнолітньої доньки ОСОБА_10 ..

Судом в умовах змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту в скоєнні інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень. При цьому, сторони кримінального провадження підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.

Після оголошення обвинувачення та цивільного позову, обвинувачений ОСОБА_8 , повідомивши судові, що суть обвинувачення та зміст і підстави цивільного позову йому зрозумілі, свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях та пред`явлений до нього цивільний позов не визнав.

Разом з тим, після дослідження доказів у повному обсязі, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 не оспорюючи час та місце вчинення кримінального правопорушення, повідомив судові про часткове визнання своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні, а саме у перевищенні дозволеної максимальної швидкості руху та у вчиненні наїзду на перешкоду. Так, ОСОБА_11 пояснив, що 01 жовтня 2025 року приблизно о 17 годині він зателефонував своєму другу ОСОБА_12 , з котрим домовилися поїхати на належному ОСОБА_8 автомобілі «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , вишневого кольору, в центр с. Верхівці Самбірського району Львівської області. Приблизно о 18-19 годині він на вказаному автомобілі приїхав до ОСОБА_12 , з котрим під`їхали до магазину «Леокс», в приміщенні якого ОСОБА_8 купив дві пляшки горілки, дві пляшки пива, одноразові стаканчики та продукти харчування. Після чого, вони поїхали до лісового масиву, де ОСОБА_12 вживав горілку та пиво, а він лише їв продукти. Згодом у них закінчилися сигарети і ОСОБА_8 вирішив повернутися до магазину, так як ще хотів покурити. Він керував автомобілем, а ОСОБА_12 знаходився на передньому пасажирському сидінні. Виїхавши з лісового насадження на дорогу, ОСОБА_8 повернув вказаним автомобілем, за кермом якого знаходився, в напрямку вул. Шкільна. Рухаючись прямою ділянкою дороги по вул. Шевченка в напрямку вул.

Шкільна із швидкістю приблизно 60-70 км/год та з увімкненим ближнім світлом фар, відчув удар по своєму автомобілю з правого краю та побачив, що від зіткнення з чимось розбилося лобове скло його автомобіля з пасажирської сторони, але в місці наїзду не зупинився та поїхав далі, так як подумав, що наїхав на мішки зі сміттям чи на якийсь бетонний блок, котрі односельчани могли виставити на дорогу. В момент ДТП інших транспортних засобів, які б їхали як назустріч керованому ним автомобілю, так і в попутному напрямку, не було. Пішохода ОСОБА_10 , що рухалася в попутному напрямку попереду, на дорозі не бачив. Також вказав, що одразу після наїзду на перешкоду візуально огляд місця ДТП не проводив та в подальшому на місце ДТП не повертався. Чи освітлювалася дорога вуличним освітленням, тобто чи горіли вуличні ліхтарі, згадати та пояснити не зміг. Після ДТП автомобілем він проїхав до місця проживання ОСОБА_12 , де й залишив пошкоджений автомобіль, попрохав ОСОБА_12 закрити лобове скла на автомобілі старим одягом, а сам пішов додому. Слідів крові на автомобілі при його візуальному огляді на подвір`ї ОСОБА_12 не побачив. Додав, що, повернувшись додому після ДТП, одразу вжив приблизно 100 грам горілки, так як хвилювався, після чого подзвонив ОСОБА_13 , з яким одразу ще раз прийшов до ОСОБА_12 , де всі разом оглянули ще раз розбитий автомобіль. ОСОБА_13 пішов додому, а він ще посидів у ОСОБА_12 , де трохи разом випили горілки. Приблизно в 12 ночі прийшов додому та ліг спати. Пізніше вночі до нього додому приїхали працівники поліції, котрі з`ясовували обставини ДТП та від яких він дізнався, що здійснив наїзд на людину.

Крім того, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 пред`явлений потерпілими до нього цивільний позов визнав частково та зазначив, що на його переконання підлягає відшкодуванню завдана моральна шкода в розмірі приблизно 150-200 тисяч гривень обом батькам, посилаючись на те, що він не має достатньо грошових коштів для відшкодування моральної шкоди.

В судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 вважав відсутнім в діянні ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 КК України та ч.1 ст.135 КК України, у вчиненні яких обвинувачується останній, та прохав змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 на відповідну частину ст.286 КК України у зв`язку з недоведеністю факту перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння саме під час скоєння ДТП належними доказами та залишення без допомоги потерпілої, котра перебувала в безпорадному стані в результаті дій обвинуваченого.

В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_14 прохав його суворо не карати, оскільки він не знав, що наїхав на людину, зазначив судові, що просить вибачення у потерпілих.

За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст.91 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, на потерпілого.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21 жовтня 2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Разом з тим, позицію та доводи, наведені ОСОБА_8 під час допиту, суд розцінює як невизнання ним своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, та як такі, що направлені на уникнення відповідальності за вчинення вищенаведених кримінальних правопорушень.

Незважаючи на фактичне невизнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та фактичне повне заперечення кваліфікації дій, його винуватість доведена у повному обсязі, а також підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів та встановленими судом фактичними даними, у розумінні вимог статей 84-87,94 КПК України.

Під час судового розгляду встановлено наступне.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що 01 жовтня 2025 року приблизно о 21 год. 15 хв. її неповнолітня донька ОСОБА_10 пішла в гості та повинна була повернутися до півночі. Оскільки дитина не прийшла до вказаної години, вона зателефонувала її другу, від якого дізналася, що донька в гостях так і не з`явилася, після чого вона приблизно в 01 годині ночі вже 02 жовтня 2025 року на власному автомобілі поїхала шукати доньку. Недалеко від їхнього місця проживання на узбіччі вздовж дороги побачила білі кросівки та виявила доньку без ознак життя, котра лежала на містку головою до дороги, ногами до подвір`я будинку та обличчям до землі в рівному положенні, руки та телефон були запхані в кишені, в 5-6 метрах від доньки лежала оправа від окулярів. На дорозі були уламки скла, дзеркало заднього виду, біля якого знаходилося скельце від окулярів доньки. Також вказала, що ОСОБА_8 постійно вживав алкогольні напої та в п`яному стані керував належним йому автомобілем «ВАЗ-2107», червоного кольору. Зазначила, що на одному з відеозаписів, де зафіксовані двоє людей, що йдуть вночі в сторону місця ДТП, вона впізнала за зовнішніми ознаками ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , а тому впевнена, що вони вдвох поверталися на місце ДТП та могли пересувати її доньку, оскільки положення дитини було неприродне як для такого зіткнення. Стверджувала, що ОСОБА_8 умисно залишив її доньку в безпорадному стані на місці ДТП та не надав їй допомогу. Також ОСОБА_5 пояснила, що 01 жовтня 2025 року було свято «Покрови», а тому односельчани не працювали та не могли виставляти в цей день будь-яке сміття, тим більше на проїзну частину дороги. Для збору сміття є визначені дні та години, а також спеціально визначені місця, котрі відомі всім жителям села. В той час, коли вона знайшла свою доньку, дорога по вул. Шевченка була чистою та вільною, в місці ДТП як на проїзній частині, так і на узбіччі були відсутні будь-які перешкоди у вигляді мішків зі сміттям, баків, бетонних блоків, тощо. Крім того, в судовому засіданні потерпіла прохала задовольнити позов у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що він перебував за кордоном та про смерть своєї доньки ОСОБА_10 дізнався 02 жовтня 2025 року о 01 год. 30 хв. від дружини, після чого одразу повернувся в Україну. В подальшому за його участі було проведено слідчий експеримент, під час якого він особисто впевнився, що на прямій ділянці дороги, де сталося ДТП, була добра видимість, а тому вважає, що водій ОСОБА_8 міг чітко бачити доньку з відстані як 50 м., так і 75 м., а на відстані 100 м. міг розпізнати силует людини, оскільки донька тримала телефон в руці із ввімкнутим ліхтариком, на ній були білі кросівки, котрі добре було видно вночі, а також в той час було включене вуличне освітлення. Також вказав, що на одному з відеозаписів, де зафіксовані двоє людей, що йдуть вночі в сторону місця ДТП, він впізнав за силуетом та зовнішніми ознаками ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , а тому впевнений, що вони вдвох поверталися на місце

ДТП, стверджував, що ОСОБА_8 умисно залишив його доньку в безпорадному стані на місці ДТП та не надав їй допомогу. Крім того, в судовому засіданні потерпілий прохав задовольнити позов у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що 01 жовтня 2025 року приблизно о 18 годині до них додому приїхав ОСОБА_8 на своєму автомобілі марки «ВАЗ-2107», червоного кольору, з яким її син ОСОБА_12 поїхав у невідомому їй напрямку. Час повернення сина додому їй невідоме. 02 жовтня 2025 року приблизно о 02 год. 30 хв. ОСОБА_15 прокинулася від стуку, а тому вона вийшла з будинку та побачила, що на її подвір`ї стояв автомобіль ОСОБА_8 , в якого було пошкоджене переднє лобове скло, а також на подвір`ї стояли працівники поліції та сам ОСОБА_8 , який під час розмови втік. Її син ОСОБА_12 перебував в стані алкогольного сп`яніння та повідомив, що вони вдвох з ОСОБА_8 вживали в селі алкогольні напої, так як було свято Покрови. Також під час розмови з поліцейськими її син сказав, що не буде здавати ОСОБА_8 , так як той його друг, але в подальшому їй розповів, що ОСОБА_8 на своєму автомобілі вчинив ДТП та збив дівчину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що 01 жовтня 2025 року в обідній період часу він заходив до свого сусіда ОСОБА_8 і бачив, що на його подвір`ї стояв належний йому автомобіль марки «ВАЗ-2107», червоного кольору, на якому пошкоджень не було. Цього ж дня, приблизно о 22 год. 45 хв. до ОСОБА_13 зателефонувала мама ОСОБА_8 та питала чи відомо йому щось, оскільки її син прибіг додому схвильованим та переодягнувшись, одразу покинув приміщення. Приблизно через 5 хвилин ОСОБА_13 на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_8 , котрий попросив його прийти по місцю проживання ОСОБА_12 , на що він погодився. По дорозі він зустрів ОСОБА_8 , з яким разом пішли до ОСОБА_12 .. Зазначив, що по зовнішнім ознакам ОСОБА_8 та ОСОБА_12 перебували в стані алкогольного сп`яніння. На подвір`ї у ОСОБА_12 перебував автомобіль ОСОБА_8 «ВАЗ-2107», червоного кольору, з ушкодженнями у вигляді розбитої правої частини переднього лобового скла. В ході огляду автомобіля ОСОБА_8 сказав, що він в щось в`їхав. Проте, як зауважив ОСОБА_13 , ОСОБА_12 наголосив ОСОБА_8 на тому, що він скоріше в когось в`їхав, а не в щось в`їхав, тобто здійснив наїзд на людину. Розмова продовжувалася близько 7 хв., після чого ОСОБА_16 пішов додому. 02 жовтня 2025 року приблизно о 02 год. 10 хв. ОСОБА_13 зателефонувала мама ОСОБА_8 та повідомила, що її сина забрали працівники поліції, а близько 3 години ночі до нього прибіг ОСОБА_8 та повідомив, його затримали працівники поліції, від яких він втік, та які йому сказали, що він збив людину.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що 01 жовтня 2025 року з 09 години вона працювала продавцем у продуктовому магазині «Леокс», розташованому по вул. Шкільна, буд.2 в с. Верхівці Самбірського району Львівсмької області. Приблизно о 18 годині біля магазину зупинився автомобіль, який саме вона не бачила, але чула звук від двигуна. Майже одразу в приміщення магазину зайшов житель с. Верхівці ОСОБА_8 , котрий був одягнутий в темний одяг. Останній купив дві пляшки горілки, ємкістю по 0,5 л. кожна, три пляшки пива, ємкістю по 0,6 л. кожна, пляшку солодкої води, пластикові одноразові стаканчики, сухарики та багети. Придбані алкогольні напої та продукти ОСОБА_8 поклав у поліетиленовий чорний пакет, який також купляв в магазині. Як вона потім побачила по камері, що є на фасаді магазина, з ОСОБА_8 був його товариш ОСОБА_12 ..

Свідок ОСОБА_12 неодноразово повідомлявся про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення SMS-повідомлення у додаток «Viber» на номер телефону, зазначений в реєстрі матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, проте на виклик до суду для здійснення його допиту жодного не з`явився, причини своєї неявки не повідомив. Судові повістки з викликом свідка ОСОБА_12 до суду, направлені за адресою, зазначеною в реєстрі матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, повернуті на адресу суду неврученими із зазначенням причини: «адресат відсутній».

З інформації, наданої процесуальним прокурором в судовому засіданні, а також із повідомлення, що надійшло до суду від Самбірського РВП ГУНП у Львівській області на виконання ухвали суду про привід

свідка ОСОБА_12 , встановлено, що ОСОБА_12 був призваний на військову службу у складі Збройних Сил України та перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 , проте 05 грудня 2025 року військовослужбовець ОСОБА_12 самовільно залишив вказану військову частину при переміщенні особового складу до пункту її дислокації та для продовження проходження військової служби не повертався.

Відтак, за клопотанням процесуального прокурора, суд, відповідно до норми ч.11 ст.615 КПК України, вирішив дослідити показання свідка ОСОБА_12 , надані слідчому під час досудового розслідування, та використати їх як доказ в суді без його особистої присутності на засіданні, оскільки процес допиту такого свідка здійснювався із застосуванням відеофіксації. При цьому, даний відеозапис є придатним та доступним для повного безпосереднього дослідження в судовому засіданні.

Із дослідженого відеозапису, на якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_12 , допитаного 02 жовтня 2026 року слідчим ОСОБА_18 , встановлено, що свідок ОСОБА_12 пояснив, що 01 жовтня 2025 року протягом дня він перебував за місцем свого проживання та відпочивав. Близько 17 год. 00 хв. він по телефону домовився із другом ОСОБА_8 поїхати в центр села та випити алкоголь в честь свята «Покрови». Близько 18 години ОСОБА_8 приїхав до нього додому на своєму автомобілі «ВАЗ-2107», червоного кольору, після чого вони разом поїхали до місцевого магазину «Леокс», що розташований по вул. Шевченка в с. Верхівці. В магазин ходив ОСОБА_8 , де купив дві пляшки горілки ємністю по 0,5 літри кожна, дві пляшки пива ємністю по 0,5 літри та два багети, сам ОСОБА_12 в цей час сидів в автомобілі на передньому пасажирському місці. ОСОБА_8 вийшов з магазину та сів за кермо автомобіля, до них також позаду сів житель с.Верхівці на прізвище ОСОБА_19 , якого вони підвезли додому. Після цього, вони поїхали вдвох в лісовий масив в кінці села, де вдвох розпивали горілку та пиво, спілкувались. Приблизно в 21 год. 30 хв. вирішили поїхати в магазин «Леокс» ще взяти собі алкоголь. За кермо автомобіля сів ОСОБА_8 , а ОСОБА_12 сів на переднє пасажирське сидіння, виїхали з вказаного лісового масиву та направились в село центральною дорогою в сторону магазину «Леокс». В автомобілі було включено ближнє світло фар, зустрічних автомобілів в той час не було, дорога по вул. Шевченка пряма, під час руху вони спілкуватися, слухали музику. Далі ОСОБА_12 відчув удар по автомобілю, однак ОСОБА_8 після удару не зменшив швидкість, не зупинився та продовжив рух, при цьому говорив, що когось збили. Доїхавши до стадіону, що в центрі села, та розвернувшись біля нього, паралельною вулицею поїхали до ОСОБА_12 додому, де ОСОБА_8 залишив автомобіль, після чого вони разом пішли до ОСОБА_8 додому. Дорогою вони говорили про необхідність відремонтувати автомобіль, оскільки було відламане праве дзеркало заднього виду та розбите лобове скло справа. Зазначив, що на місце ДТП вони не повертались. Провівши ОСОБА_8 , прийшов додому та на прохання ОСОБА_8 закрив лобове скло автомобіля. Згодом 02 жовтня 2025 року приблизно о 03 годині ночі до нього приїхали працівники поліції та повідомили автомобілем ОСОБА_8 був здійснений наїзд на ОСОБА_10 , яка померла на місці. Тоді він повідомив працівникам поліції, що на момент ДТП він був пасажиром вказаного автомобіля, а водієм дійсно був ОСОБА_8 , зазначив, що він особисто в момент ДТП не розумів, що був здійснений наїзд на людину.

Відповідно до висновку експерта №2775/2025-т від 13 жовтня 2025 року в сечі ОСОБА_8 методом газо-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт в кількості 1,51 проміле, не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (т.2 а.с.24).

Згідно висновку експерта №2773/2025-т від 13 жовтня 2025 року в крові ОСОБА_8 методом газо-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт в кількості 0,64 проміле, не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (т.2 а.с.25).

Відповідно до висновку експерта №2771/2025-т від 13 жовтня 2025 року в сечі ОСОБА_12 методом газо-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт в кількості 1,8 проміле, не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (т.2 а.с.26).

Згідно висновку експерта №2769/2025-т від 13 жовтня 2025 року в крові ОСОБА_12 методом газо-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт в кількості 0,89 проміле, не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (т.2 а.с.27).

З протоколу огляду місця ДТП від 02 жовтня 2025 року з доданими ілюстрованими таблицями та схемою місця ДТП, проведеного в період часу з 02 год. 55 хв. по 06 год. 15 хв., встановлено, що місце ДТП розташоване на вул. Шевченка, поблизу будинку №15-Є у с. Верхівці Самбірського району Львівської області. Проїзна частина дороги – горизонтальна ділянка, пряма в плані. Дорожнє покриття асфальтобетонне, на час проведення огляду вологе, чисте, без вибоїн чи інших механічних пошкоджень. На момент проведення огляду опади у вигляді дощу відсутні. Температура повітря + 5 градусів Цельсія. Загальна ширина проїзної частини дороги в місці пригоди становить 4,6 м.

На правому трав`яному узбіччі по напрямку руху до вулиці Шкільна с. Верхівці Самбірського району, на відстані 11,4 м. від дальнього кута будинку №15-Є вул. Шевченка в напрямку вулиці Шкільна, та на відстані 0,25 м. від правого краю дороги виявлено уламок пластмаси чорного кольору та починався осип уламків прозорого скла, ділянка якого через декілька метрів розширювалася та переходила у правий водовідвідний рівчак. Загальна довжина цього осипу уламків прозорого скла становила 14,5 м., а ширина 4,9 м. При цьому, зазначений осип виступав на правому краю проїзної частини дороги лише навпроти буд. №15-Е, на відстань 0,4 м. Також на правому узбіччі на відстані 3,4 м. від початку зазначеного осипу уламків скла в напрямку вул. Шкільна та на відстані 2,0 м. від правого краю проїзної частини дороги виявлено лівий кросівок білого кольору, на відстані 1,5 м. від якого в напрямку вул. Шкільна на цьому ж узбіччі виявлено правий кросівок білого кольору, відстань від якого до правого краю дороги становила 1,85 м. На відстані 0,4 м. від правого кросівка, на правому по напрямку руху до вул. Шкільна узбіччі починався слід ковзання із зрушенням ґрунту з нерівними краями, шириною від 7 см до 11 см, який дещо під кутом праворуч пролягав на вказаному узбіччі в напрямку вул. Шкільна довжиною 1,9 м. Відстань від лівого краю цього сліду до правого краю проїзної частини дороги становила: 2,4 м. на початку його утворення та 2,85 м - в місці його закінчення.

На відстані 2,7 м. від правого кросівка в напрямку вул. Шкільна, на початку заїзду до подвір`я буд. №15-Е, відразу ж за бетонним відбійником рівчака, вздовж вказаного заїзду, повернута головою в напрямку проїзної частини дороги на спині без ознак життя виявлено труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якій відсутнє взуття. Відстань від голови якої до правого краю дороги становила 3,2 5 м. На вказаному заїзді на відстані 5,5 м. від трупа ОСОБА_10 в напрямку до вул. Шкільна та на відстані 3,7 м від правого краю дороги виявлено праве бокове дзеркало заднього виду автомобіля, на відстані 0,6 м. від якого у вказаному напрямку та на відстані 4,7 м до початку правого краю дороги на вказаному заїзді виявлено управу окулярів. На відстані 5,9 м. від окулярів в напрямку вул. Шкільна та 1,9 м. від правого краю дороги на проїзній частині дороги знаходилася ділянка уламків прозорого скла, розмірами 0,3 х 0,3 м., на відстані 14,1 м. від якої в напрямку вул. Шкільна та на відстані 2,7 м від правого краю дороги на проїзній частині дороги знаходилася ще одна ділянка уламків прозорого скла розмірами 0,2 м х 0,3 м. Загальна довжина слідової обстановки в місці ДТП становила 34,5 м. Транспортний засіб, яким було скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_10 та його водій на місці ДТП відсутні. (т.1 а.с.107-137).

Відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 жовтня 2025 року о 06 год. 27 хв. за №12025140000001106, правова кваліфікація ч.3 ст.286-1 КК України, та 02 жовтня 2025 року о 10 год. 31 хв. у цьому ж кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 135 КК України (т.1 а.с.103-104).

З протоколу огляду місця події від 02 жовтня 2025 року з доданими ілюстрованими таблицями, проведеного в період часу з 04 год. 15 хв. по 06 год. 25 хв., відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 , на подвір`ї вказаного будинку виявлено автомобіль червоного кольору марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , із пошкодженнями передньої правої сторони, а саме: відсутнє дзеркало заднього виду, відсутнє скло передньої правої фари, відсутня накладка правого переднього покажчика повороту, частково відсутній бампер із правої сторони спереду, частково деформоване переднє праве крило, розбите лобове скло з правої сторони.

Вказаний автомобіль вилучено та поміщено на майданчик фізичної особи-підприємця ОСОБА_20 , розташований за адресою: АДРЕСА_3 . (т.1 а.с.139-147).

Із протоколу обшуку, проведеного 07 жовтня 2025 року в автомобілі марки «ВАЗ-2107» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з доданими ілюстрованими таблицями, відомо, що в даному автомобілі відсутнє переднє праве бокове дзеркало заднього виду, наявні пошкодження передньої правої частини автомобіля, лобового скла справа. Під час обшуку з салону даного автомобіля вилучено скляну пляшку, ємкістю 0,5 л., з надписом «GreendayLemon», в середині якої знаходились залишки прозорої рідини (т.2 а.с.98-116)

Згідно протоколу огляду трупа від 02 жовтня 2025 року з доданими ілюстрованими таблицями, проведеного в період часу з 11 год. 45 хв. по 12 год. 20 хв., старшим слідчим у приміщенні моргу Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» проведено огляд трупа ОСОБА_10 , в ході проведення якого на тілі останньої виявлено численні садна та ушкодження в різних частинах тіла, а також вилучено одяг ОСОБА_10 із явними пошкодженнями (т.2 а.с.148-162).

Із дослідженого протоколу огляду від 03 жовтня 2025 року та оглянутих в судовому засіданні відеозаписів із камери відеоспостереження, розташованої на фасаді магазину «Леокс» за адресою: Львівська область, Самбірський район, с. Верхівці, вул. Шкільна, буд.2, вбачається, що на відеозаписах під назвою «video5399834460231334782», «video5400213834692593281» зафіксовано, вхід до приміщення магазину «Леокс», проїзну чатину вул. Шевченка та проїзну частину вул. Шкільна с. Верхівці Самбірського району Львівської області, у період часу з 18 год. 12 хв. по 18 год. 22 хв. 01 жовтня 2025 року. Зокрема, при перегляді вказаних відеозаписів встановлено, що о 18:13:29 до приміщення магазину «Леокс» під`їжджає легковий автомобіль марки «ВАЗ-2107», червоного кольору, який виключає ближнє світло фар, на вулиці світла пора доби без опадів, о 18:14:19 з легкового автомобіля марки «ВАЗ-2107», червоного кольору, виходять двоє чоловіків, о 18:14:22 водій, який вийшов з легкового автомобіля марки «ВАЗ-2107», червоного кольору, заходить до приміщення магазину «Леокс», а пасажир направився до вул. Шевченка, о 18:16:01 пасажир, який вийшов з легкового автомобіля марки «ВАЗ-2107», червоного кольору, повернувся до автомобіля, о 18:22:24 з приміщення магазину «Леокс» виходить водій із чорним поліетиленовим пакетом в лівій руці, в правій руці продукти харчування, рухається до автомобіля, далі о 18:22:32 водій ставить чорним поліетиленовий пакет та продукти харчування на заднє пасажирське місце, інші двоє пасажирів підходять до того ж автомобіля марки «ВАЗ-2107», червоного кольору. На відеозаписих під назвою «video5399834460231334783», «video5400213834692593292» зафіксовано як о 18:22:44 троє осіб сідають в салон автомобіля марки «ВАЗ-2107», червоного кольору, та о 18:23:38, вказаний автомобіль від`їжджає від приміщення магазину «Леокс», о 18:23:51 автомобіль марки «ВАЗ- 2107», червоного кольору, виїхавши на проїзну частину дороги вул. Шевченка с. Верхівці Самбірського району Львівської області розпочинає рух у напрямку завершення вулиці (т.1 а.с.200-209).

Згідно протоколу огляду від 30 жовтня 2025 року та оглянутого в судовому засіданні відеозапису із камери відеоспостереження, розташованої на електроопорі, розташованої на перехресті вул. Шкільна та вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області, встановлено, що на відеозаписі під назвою «Огл.Верхівці_20251001204449-20251001234445» зафіксована початок вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області 01 жовтня 2025 у перід часу з 21 год. по 24 год., на вулиці темна пора доби, наявне вуличне освітлення. Також встановлено, що на відеозиписі година відстає від реальної години на 15 хв. 11 сек. При перегляді вказаного відеозапису встановлено, що о 21:09:28 у напрямку від вул. Шевченка на виїзд з с. Верхівці Самбірського району Львівської області рухається легковий автомобіль з увімкненим світлом фар, о 21:10:16 вказаний автомобіль на виїзді з с. Верхівці Самбріського району Львівської області зупиняється та розвертається, о 21:10:54 на відеозаписі зафіксовано як, по вул. Шевченка на в`їзд у с. Верхівці

Самбірського району Львівської області рухається легковий автомобіль з увімкненим світлом фар (т.1 а.с.231-238).

Із дослідженого протоколу огляду від 23 жовтня 2025 року та оглянутих в судовому засіданні відеозаписів із камери відеоспостереження, розташованої на фасаді будинку №14, розташованого по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області, встановлено, що на відеозаписі під назвою «21.23.34-21.24.22[M][0@0][0]» зафіксовано як о 21:24:18 по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку до вул. Шкільна рухається легковий автомобіль з увімкненим світлом фар, у подальшому на відеозаписі під назвою «21.25.54-21.27.04[M][0@0][0]» зафіксовано як о 21:26:26, по вул. Шевченка с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку від вул. Шкільна рухається легковий автомобіль з увімкненим світлом фар (т.1 а.с.222-230).

Відповідно до протоколу огляду від 23 жовтня 2025 року та досліджених у судовому засіданні відеозаписів із камери відеоспостереження, розташованої на фасаді будинку №44, розташованого по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області, встановлено, що о 21:23:34 в поле зору камери потрапляє пішохід, який рухається по вул. Шевченка с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку до вул. Шкільна, о 21:23:57 пішохід продовжує рухатися правим краєм проїзної частини дороги, прямолінійно по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку до вул. Шкільна, взутий у біле взуття, о 21:23:58 пішохід продовжує рухатися правим краєм проїзної частини дороги, прямолінійно по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку до вул. Шкільна, взутий у біле взуття, та в руках проглядається пристрій з освітленням, о 21:24:04 пішохід продовжує рухатися правим краєм проїзної частини дороги, прямолінійно по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку до вул. Шкільна, одягнутий в біле взуття, та покидає поле зору камери відеоспостереження, в цей час в поле зору камери потрапляє легковий автомобіль з увімкненим світлом фар, який рухається у напрямку вул. Шкільної, при цьому жодних інших транспорнитних засобів не спотерігається, наявне вуличне усвітлення, о 21:24:06, легковий автомобіль типу кузова «седан» з увімкненим світлом фар продовжує рухатися проїзною частини дороги по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку до вул. Шкільна, в цей час жодних інших транспорнитних засобів не спотерігається, після того як легковий автомобіль типу кузова «седан» з увімкненим світлом фар покинув поле зору камери відеоспостереження, чути звук від контактування, зввук удару, жодних інших транспорнитних засобів не спотерігається, наявне вуличне усвітлення, о 21:26:48, легковий автомобіль типу кузова «седан» з увімкненим світлом фар рухається проїзною частинию дороги по вул. Шевченка в с. Верхівці Самбірського району Львівської області у напрямку до вул. Зелена, в цей час жодних інших транспорнитних засобів не спотерігається, наявне вуличне усвітлення. На відеозаписі під назвою «hiv00209» о 23:08:24 зафіксовано, як на вул. Шевченка с. Верхівці Самбірського району Львівської області, вимикається вуличне освітлення (т.1 а.с.210-221).

Відповідно до висновку експерта №20201014030100114 від 24 жовтня 2025 року при проведенні судово-медичної експертизи трупа неповнолітньої ОСОБА_10 встановлено, що її смерть наступила біля 12 годин до судово-медичної експертизи трупа, що підтверджується ступенем розвитку трупних явищ, внаслідок тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась переломом грудного відділу хребта на рівні між 8-9 хребцями зі зміщенням та розривом спинного мозку, переломом поперекового відділу хребта зі зміщенням між 1-2 поперековими хребцями з розривом спинного мозку, множинними переломами ребер справа: 6-9 по лопатковій лінії, 7-11 по задньо-пахвовій лінії; зліва: 5-10 по задньо-пахвовій лінії та 9-12 по біляхребтовій лінії, переломом потиличної кістки з відходженням тріщини на основу черепа, крововиливами в оболонку та шлуночки мозку, травматичним ушкодженням печінки, крововиливами в плевральні та черевну порожнину, крововиливами в капсули нирок та корені легенів, переломи правого та лівого стегна, що підтверджується даними розтину тіла та даними судово-гістологічної експертизи.

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлено: ушкодження хребта в грудному відділі між 8-9 хребцями зі зміщенням та розривом спинного мозку, перелом поперекового відділу хребта зі зміщенням між 1-2 поперековим и хребцями з розривом спинного мозку, множинні переломи ребер справа: 6-9

по лопатковій лінії, 7-11 по задньо-пахвовій лінії, зліва: 5-10 по задньо-пахвовій лінії та 9-12 по біляхребтовій лінії, перелом потиличної кістки з відходженням тріщини на основу черепа, крововиливи в оболонки та шлуночки мозку, травматичне ушкодження печінки, крововиливи в плевральні та черевну порожнину, крововиливи в капсули нирок та корені легенів, переломи правого стегна в середній третині та лівого стегна в верхній третині, садно в правій виличній ділянці, горизонтальна рвана рана в потиличній ділянці, садно на задній поверхні грудної клітки в проекції хребта на рівні верхівок лопаток, садно на задній поверхні грудної клітки в проекції хребта на рівні нижніх ребер, синець на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, синець в проекції перелому на передній поверхні лівого стегна в верхній третині, вертикальне садно на задній поверхні правого стегна від сідничної складки, два лінійних вертикальних садна на задній поверхні правої гомілки в верхній третині, які утворились незадовго до смерті від дії твердих тупих предметів, найімовірніше внаслідок таких етапів автомобільної травми: удар виступаючими частинами транспорту з послідуючим відкиненням тіла і падінням та удару до твердого покриття землі, являлись несумісними з життям, перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження згідно живих осіб.

Враховуючи локалізацію та механізм спричинення ушкоджень на тілі трупа можна стверджувати, що потерпіла в первинний момент контактування перебувала у вертикальному, чи близькому до нього положенні та була повернута до травмуючої сили задньою поверхнею тіла.

Будь-яких судово-медичних даних, характерних для переїзду чи волочіння. при проведенні експертизи не виявлено.

Згідно висновку експерта №2758/2025-т від 09 жовтня 2025 року судово-токсикологічної експертизи крові та сечі від трупа неповнолітньої ОСОБА_10 методом газо-рідинної хроматографії не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів.

Згідно висновку експерта №1331/2025-ім від 03 жовтня 2025 року судово-імуннологічної експертизи крові від трупа неповнолітньої ОСОБА_10 , кров від трупа останньої відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с.14-16).

Згідно висновку експерта №222/2025-мк від 05 грудня 2025 року при проведенні судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_10 будь-яких характерних пошкоджень та слідів на взутті ОСОБА_10 , які б дали можливість встановити в якому напрямку відбувся наїзд автомобілем на пішохода при дослідженні виявлено не було. При судово-медичній експертизі у відділенні судово-медичної криміналістики одягу гр. ОСОБА_10 було виявлено: на спинці куртки в середній частині один частково наскрізний розрив, на задній половинці штанів джинсів справа в верхній частині один наскрізний розрив, на задній половинці рейтузів справа в верхній частині один наскрізний розрив, які утворились внаслідок контактів з твердими тупими предметами, а саме, розриви на штанах джинсах та на рейтузах внаслідок контакту з виступаючими частинами автомобіля (бампер, капот тощо), а розрив на куртці внаслідок ковзної дії по твердій, дещо забрудненій поверхні в напрямку зверху до низу, не виключено по капоту автомобіля. Таким чином виходячи з локалізації та морфологічних особливостей пошкоджень на одязі можна вважати, що в момент первинного контактування з автомобілем потерпіла ОСОБА_10 могла перебувати обернена задньою стороною тіла до автомобіля у вертикальному чи близькому до нього положенні. Встановити чи перебувала в русі потерпіла в момент первинного контакту з автомобілем не надається можливим. (т.2 а.с.17-22).

Із висновку інженерно-транспортної експертизи №4726-Е від 13 січня 2026 року відомо, що при заданих вихідних даних, виходячи з довжини ділянки осипу уламків пластмаси та осколків скла, зафіксованих у схемі до протоколу огляду місця ДТП від 02 жовтня 2025 року, а також виходячи із локалізації пошкоджень, які отримав автомобіль під час контакту із тілом пішохода ОСОБА_10 швидкість руху автомобіля марки «ВАЗ-2107» (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ) y момент наїзду могла складати величину біля 49...50 км/год. Дійсна ж швидкість руху цього автомобіля перед наїздом могла бути більшою, ніж вказана, однак визначити цю частину а отже, і дійсну швидкість руху автомобіля «ВАЗ-2107» (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ), не видається можливим, оскільки невідомо чи застосовував водій автомобіля «ВАЗ-2107» (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_8 гальмування перед наїздом на пішохода ОСОБА_10 та його рух перед ДТП (т.2 а.с.4-11).

З висновку трасологічної експертизи №СЕ-19/114-25/27229-ІТ від 25 листопада 2025 року відомо, що фрагмент полімерного матеріалу максимальними розмірами 21х18х6мм, який серед іншого виявлено та вилучено 02 жовтня 2025 року під час проведення огляду місця ДТП по вул. Шевченка у с. Верхівці Самбірського району Львівської області та молдинг капоту, який наявний на наданому для огляду автомобілі марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , до розділення складали між собою одне ціле - молдинг капоту автомобіля «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 .

Фрагменти (уламки скла) максимальними розмірами 90х66х17мм, 78х44х6мм, 83х34х10мм, 97x63х16мм, 108х85х6мм, 50х36x27мм, 40х32х7мм 39х11х7мм, які серед іншого виявлено та вилучено 02 жовтня 2025 року під час проведення огляду місця ДТП по вул. Шевченка у с. Верхівці Самбірського району Львівської області та залишки розсіювача правої передньої фари, які наявні на наданому для огляду автомобілі марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , до розділення складали між собою одне ціле - розсіювач правої передньої фари автомобіля марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 .

Праве бокове дзеркало заднього виду автомобіля максимальними розмірами 270х135х115мм та права передня дверка, яка наявна на автомобілі марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , до розділення могли складати одне (складане) ціле, проте встановити в категоричній формі, що праве бокове дзеркало заднього виду автомобіля максимальними розмірами 270х135х115мм та права передня дверка, яка наявна на автомобілі марки ««ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , являли собою одне ціле (складене ціле) не являється можливим по причині відсутності достатнього комплексу індивідуальних ознак.

Вирішити питання стосовно решти фрагментів, які серед іншого виявлено та вилучено 02 жовтня 2025 року під час проведення огляду місця ДТП по вул. Шевченка у с. Верхівці Самбірського району Львівської області не виявилось можливим по причині відсутності характерного комплексу ознак (обмежених розмірів фрагментів, відсутності маркувальних позначень, відсутності спільних ліній розділення чи слідів спільної експлуатації, тощо) (т.2 а.с.29-61).

У висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-25/25226-ІТ від 25 листопада 2025 року зазначено, що на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбаченні конструкцією. На момент огляду система рульового управління вказаного досліджуваного автомобіля знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. На момент огляду система зовнішнього освітлення вказаного досліджуваного автомобіля знаходиться в технічно несправному стані по причині руйнування розсіювача правої блок-фари. Виявлена несправність утворилась в результаті ДТП (т.2 а.с.64-69).

За висновком експерта №СЕ-19/114-25/26858-ІТ від 26 листопада 2025 року, під час огляду наданого на дослідження автомобіля, було виявлено характерні технічні пошкодження правого переднього крила капоту вітрового скла правої блок-фари та переднього бампера автомобіля. Аналіз форми, локалізації виявлених характерних пошкоджень дозволяє стверджувати про те, що автомобіль «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , контактував правого переднього крила капоту вітрового скла правої блок-фари та переднього бампера з групою відносно твердих предметів (може бути тіло пішохода).

Місце наїзду автомобіля «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , на пішохода, відбулося з правої сторони дороги відносно напрямку руху до вул. Шкільна, на ділянці, що передує уламкам пластмаси чорного кольору та початку ділянки осипу уламків прозорого скла.

При вивченні наданих матеріалів, а зокрема протоколу Огляду місця ДТП та схеми до нього, було встановлено, що на місці події слідів, які б відображали розташування автомобіля безпосередньо перед наїздом не зафіксовано, тому визначити місце наїзду автомобіля на пішохода відносно елементів дороги не виявляється можливим (т.2 а.с.71-77).

У висновку судової комплексної судово-автотехнічної та судово-фототехнічної експертизи №КСЕ-19/114-25/29553 від 29 грудня 2025 року зазначено, що швидкість руху автомобіля «ВАЗ-2107», державний

реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , становить в межах 67... 72 км/год. Швидкість руху пішохода ОСОБА_10 перед ДТП становить в межах 5... 6 км/год.

В даній дорожній ситуації водію автомобіля «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_8 необхідно було керуватись вимогами п.12.3 та 12.4 ПДР України.

У цій дорожньо-транспортній ситуації, при наданих на дослідження вихідних даних з урахуванням вище проведеного дослідження, у діях водія автомобіля «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_8 була технічна можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_10 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з заданого моменту виникнення небезпеки для руху.

У цій дорожньо-транспортній ситуації, при наданих на дослідження вихідних даних з урахуванням вище проведеного дослідження, у діях водія автомобіля «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 та 12.4 ПДР України. Факт невідповідності вимогам п.12.3 та 12.4 ПДР України з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку із настанням ДТП (т.2 а.с.79-86).

Згідно висновку експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них №5652-Е від 16 січня 2026 року, на наданих на експертизу чохлах з автомобільних крісел та сигнальному жилеті є нашарування текстильних волокон. На наданому на дослідження чохлі зі спинки пасажирського крісла встановлено наявність волокон бавовни чорного кольору спільної родової належності з волокнами бавовни чорного кольору, що входять до складу пряжі трикотажу футболки ОСОБА_8 .. На наданому на дослідження чохлі зі спинки водійського крісла встановлено наявність волокон бавовни чорного кольору спільної родової належності волокнами бавовни чорного кольору, що входять до складу тканини джинсів ОСОБА_8 та ПЕ-волокон чорного кольору спільної групової належності з ПЕ-волокнами, що входять до складу пряжі трикотажу футболки ОСОБА_8 .. На наданому на дослідження сигнальному жилеті встановлено наявність волокон бавовни чорного кольору спільної родової належності з волокнами бавовни чорного кольору, що входять до складу тканини джинсів гр. ОСОБА_8 (т.2 а.с.88-96).

Відповідно до проведеного 17 листопада 2025 року в нічну пору доби за наявності вуличного освітлення, навпроти будинку АДРЕСА_4 , слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_6 , та доданої до нього схеми та фототаблиці, встановлено, що на прямій ділянці дороги, де сталося ДТП, за аналогічних погодних умов, була добра видимість, а відтак ОСОБА_6 стверджує, що можливо розпізнати стажиста, котра виконувала роль потерпілої ОСОБА_10 , на відстані як 50 м., так і 75 м., а на відстані 100 м. можливо розпізнати силует людини, оскільки стажист тримала телефон в руці із ввімкнутим ліхтариком, на ній були білі кросівки, котрі добре було видно вночі, а також в той час було включене вуличне освітлення. Ці ж дані судом встановлені із відтворюваного в судовому засіданні відеозапису проведення слідчого експерименту від 17 листопада 2025 року (т.1 а.с.187-193).

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час судового розгляду процесуальний прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, судовий розгляд здійснено в межах обвинувального акту, відповідно до якого ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 КК України та ч.1

ст.135 КК України. В ході судового розгляду процесуальний прокурор не змінював обвинувачення та не висував додаткового.

Аналізуючи промову захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 , а також показання обвинуваченого ОСОБА_8 , в сукупності з матеріалами кримінального провадження та обставинами, які з`ясовані під час судових засідань, суд приходить до висновку, що підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 на ч.2 ст.286 КК України не встановлено, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Сторона захисту вказувала на те, що огляд ОСОБА_8 на стан алкогольного сп`яніння проводився більше ніж через 11 годин після ДТП, а саме об 11 год. 38 хв. 02 жовтня 2025 року, при цьому було зауважено та підтверджено обвинуваченим, що він дійсно вживав алкоголь в невеликій кількості, проте вже після ДТП. Однак, стороною захисту не надано суду належних та допустимих доказів вживання ОСОБА_8 алкоголю саме після вчинення ДТП.

Разом з тим, судом враховано, що п.п.є) п.2.10 Розділу 2 ПДР України передбачено обов`язок водія до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

При цьому, ОСОБА_8 , як особа, котра має відповідне посвідчення водія, тобто у встановленому порядку отримав право керування транспортним засобом, повинен знати та виконувати ПДР України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Також судом враховано, що при проведенні 02 жовтня 2025 року судово-медичної експертизи ОСОБА_8 (висновок експерта №148/25), останній надав експерту усні пояснення, в яких зазначив, що 01 жовтня 2025 року біля 23 години виїхав з другом з лісу, де відпочивали і вживали алкогольні напої, проїжджаючи по вул. Шевченка відчув удар в автомобіль спереду, але продовжив рух до будинку друга. Під час даної події травм та ударів не отримував. Свідомість не втрачав. За медичною допомогою не звертався. Скарги на час огляду відсутні (т.2 а.с.23).

Відтак, на переконання суду, саме по собі власне твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про ймовірне вживання ним алкоголю лише після вчинення ДТП, не може свідчити про його дійсне перебування в тверезому стані під час скоєння ДТП, натомість, таке спростовується показаннями свідка ОСОБА_12 , відеозапис із допитом якого було досліджено в судовому засіданні, котрий підтвердив вживання ОСОБА_8 алкогольних напоїв 01 жовтня 2025 року до моменту вчинення ДТП та не повідомляв про його спільне з ОСОБА_8 розпивання алкоголю у нього вдома після скоєного ДТП, а також показаннями свідка

ОСОБА_13 , наданими безпосередньо в суді, котрий повідомив, що 01 жовтня 2025 року близько 23 години ОСОБА_8 при огляді пошкодженого автомобіля за місцем проживання ОСОБА_12 «з вигляду був напідпитку як і ОСОБА_12 ».

Крім того, зважаючи на виявлену кількість етилового спирту в сечі (1,51 проміле) та в крові (0,64 проміле) ОСОБА_8 , в сукупності із дослідженими доказами, вищенаведене твердження сторони захисту сприймається судом критично та до уваги не береться, суд вважає це вибраним способом захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

За таких обставин суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст.286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого, в межах пред`явленого обвинувачення.

У той же час, доводи сторони захисту щодо недоведення вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, суд вважає безпідставними, оскільки не базуються на нормах законодавства, судовій практиці та жодних доказах.

За змістом ст.135 КК України поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов`язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого статтею 135 КК України, полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов: а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку; б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Враховуючи досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 одразу після наїзду на неповнолітню потерпілу ОСОБА_10 , розуміючи, що відбулася ДТП, маючи реальну можливість зупинитися, перевірити наслідки зіткнення та впевнитися у необхідності надання допомоги чи її відсутності, нехтуючи моральними і правовими нормами, після вчинення ДТП не вжив для цього будь-яких заходів та з метою уникнення відповідальності з місця події втік.

За таких обставин суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.135 КК України як завідоме залишення без допомоги ОСОБА_10 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у якому остання перебувала в результаті дій ОСОБА_8 , в межах пред`явленого обвинувачення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено нетяжкий та тяжкий злочин.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 вбачається, що він має визначене і постійне місце проживання, де характеризується посередньо, неодружений, дітей не має, офіційно не був працевлаштований, на обліку в наркологічному чи психоневрологічному диспансері у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, стан його здоров`я визнано задовільним, не є особою з інвалідністю, раніше не судимий.

В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_8 вказав, що щиро кається у вчиненому.

Разом з тим, суд не може взяти таку обставину до уваги, з огляду на наступне.

Щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення особи до вчиненого кримінального правопорушення, тобто особа визнає свою винуватість за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого та виявляв готовність нести покарання. На переконання суду, каяття ОСОБА_8 є формальним.

При цьому, саме по собі повідомлення обвинуваченим про часткове визнання своєї винуватості під час судового провадження не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення кримінального правопорушення, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.

Відтак, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.

Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При цьому, справедливість покарання має визначатись з урахуванням усіх суб`єктів кримінально правових відносин, а також інших осіб, з погляду підвищення рівня їх безпеки, шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд надає оцінки встановленим обставинам вчинення кримінального правопорушення, котре пов`язане із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема тому, що останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом, в межах населеного пункту перевищив максимальну швидкість руху, чим порушив ПДР України, що спричинило наслідки у виді смерті неповнолітнього пішохода ОСОБА_10 , після вчиненого ДТП, маючи реальну можливість зупинитися та надати допомогу потерпілій, таких дій не вчинив, та свідомо умисно залишив місце ДТП, позбавивши тим самим неповнолітню ОСОБА_10 можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, в якому така перебувала саме внаслідок дій обвинуваченого.

З урахуванням вищенаведених обставин справи, враховуючи особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, що він в цілому по матеріалах справи характеризується посередньо, враховуючи його відношення до вчиненого злочину, відсутність щирого каяття, а також враховуючи позицію прокурора та потерпілих щодо призначення покарання, суд, керуючись стст.63,65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк в максимальних межах, передбачених санкцією частини статті, та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк в максимальних межах, передбачених санкцією частини статті, з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначити за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

При цьому, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_8 по інкримінованому кримінальному правопорушенню більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Як вказувалося вище, адвокатом ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі по 1900000 грн. 00 коп., кожному, мотивуючи її розмір тим, що потерпілі зазнали глибоких моральних страждань та переживань, які тривають до сьогодні через смерть неповнолітньої дочки ОСОБА_10 ..

Відповідно до ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

Із змісту п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Виходячи з пояснень учасників судового розгляду в судовому засіданні, аналізуючи матеріали кримінального провадження, при визначенні суми відшкодування і підстав її присудження, суд також виходить із роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до стст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Суд вважає встановленим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які є батьками померлої неповнолітньої ОСОБА_10 , нанесена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, котрі вони понесли у зв`язку зі смертю своєї неповнолітньої доньки. При цьому, така шкода є неоціненною та такою, що не може бути відновлена.

Факт заподіяння смерті неповнолітньої ОСОБА_10 , батьками котрої є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , внаслідок порушення ОСОБА_8 правил безпеки дорожнього руху у стані алкогольного сп`яніння, доводить факт спричинення останнім реальної моральної шкоди, у зв`язку з ДТП вони зазнали глибоких моральних страждань та переживань, які тривають до сьогодні. На переконання суду, смерть неповнолітньої доньки є надзвичайно тяжким потрясінням, адже батьки втратили близьку людину, якій було лише 17 років, постійно перебувають в пригніченому стані, втратили спокій, відчувають хронічну втому, моральну і фізичну виснаженість.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , спогади про дочку, її особисті речі та фотографії викликають неконтрольовані сльози, депресивні стани та відчуття самотності й тривожності, що призводить до замикання в собі та погіршення відносин з оточуючими, а тому при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано характер правопорушення, вчиненого обвинуваченим, його матеріальне та сімейне становище, позицію самих потерпілих, глибину їх фізичних та душевних страждань, яких вони зазнали через ДТП, порушення їх нормальних життєвих зв`язків та способу їх життя, невідворотність події та неможливість повернення до нормального життя, відтак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слід задовольнити повністю, присудивши до стягнення із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по 1900000 грн. 00 коп. кожному з потерпілих, що буде адекватною компенсацією потерпілим моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями обвинуваченого.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_8 обрано захід забезпечення кримінального провадження, а саме, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до вимог ст.174 КПК України, арешт майна, накладений ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року у справі №461/8097/25 (провадження №1-кс/461/6101/25), ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року у справі №461/8097/25

(провадження №1-кс/461/6100/25), ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09 жовтня 2025 року у справі №461/8097/25 (провадження №1-кс/461/6252/25) та ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року у справі №461/8097/25 (провадження №1-кс/461/7065/25, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати слід розподілити у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись стст.368,370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1 КК України, та призначити покарання:

- за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (двох) років;

- за ч.3 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десяти) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десяти) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на 10 (десяти) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десяти) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_8 , - залишити без змін.

Строк покарання засудженому ОСОБА_8 обчислювати з моменту його затримання та попереднього ув`язнення у зв`язку з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, з 12 год. 40 хв. 02 жовтня 2025 року.

Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_8 на корись ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 1 900 000 (один мільйон дев`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на корись ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 1 900 000 (один мільйон дев`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 107831 (ста семи тисяч восьмисот тридцяти однієї) гривні 10 (десяти) копійок.

Арешт, накладений на майно згідно ухвал суду, а саме, ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року у справі №461/8097/25 (провадження №1-кс/461/6101/25), ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2025 року у справі №461/8097/25 (провадження №1-кс/461/6100/25), ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09 жовтня

2025 року у справі №461/8097/25 (провадження №1-кс/461/6252/25) та ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року у справі №461/8097/25 (провадження №1-кс/461/7065/25), - скасувати.

Речові докази:

- одяг потерпілої ОСОБА_10 , упакування з під пластиру із трьома цигарками, уламок пластмаси, уламки прозорого скла, пару кросівок, праве бокове дзеркало, змиви з автомобіля «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , скляну пляшку, пластмасову пляшку, – знищити;

- відеозаписи із камери відеоспостереження, розташованої на фасаді магазину «Леокс» за адресою: Львівська область, Самбірський район, с. Верхівці, вул. Шкільна, буд.2, відеозаписи із камери відеоспостереження, розташованої на фасаді будинку за адресою: Львівська область, Самбірський район, с. Верхівці, вул. Шевченка, буд.44, відеозаписи із камери відеоспостереження, розташованої на фасаді будинку за адресою: Львівська область, Самбірський район, с. Верхівці, вул. Шевченка, буд.14, відеозаписи із камери відеоспостереження, розташованої на електроопорі за адресою: Львівська область, Самбірський район, с. Верхівці, перехрестя вул. Шевченка та вул. Шкільна, – залишити при матеріалах кримінального провадження;

- грошову купюру номіналом 50 грн., автомобіль марки «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , одяг обвинуваченого ОСОБА_8 , жилетку світловідбиваючу, полотняний чохол, чохол-накидку, мобільний телефон «Redmi Note 8» в чохлі із сім картою, – повернути ОСОБА_8 як їх володільцю.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: ОСОБА_1