Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №465/5367/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/5367/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., з участю прокурора Павленка Р.І., захисника Ладанівської Н.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2025 по 18.08.2025 (декларація при звільненні).

Так, відповідно до Указу Президента України від 01.08.2007 №676/2007 «Про призначення суддів» Кузя В.Я. призначено на посаду судді Франківського районного суду м.Львова строком на п`ять років.

Згідно з наказом Франківського районного суду м. Львова від 22.08.2007 №34-к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків судді Франківського районного суду міста Львова з 22.08.2007.

Постановою Верховної Ради України від 21.06.2012 № 5008-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Франківського районного суду міста Львова безстроково.

Згідно з наказом Франківського районного суду м. Львова від 23.07.2012 №98/к ОСОБА_1 вважається таким, що з 21.06.2012 обраний на посаду судді Франківського районного суду м.Львова безстроково та приступив до виконання своїх обов`язків з 23.07.2012.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.08.2025 №1719/0/15-25 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Франківського районного суду м.Львова у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу Франківського районного суду міста Львова від 18.08.2025 №156/К ОСОБА_1 відраховано зі штату Франківського районного суду м. Львова з 18.08.2025.

Таким чином, згідно з п.п. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Відповідно до приміток до ст.ст. 51-3 та 56 Закону посада судді належить до посад службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Тому згідно з абз.16 ч.1 ст. 1, ч.2 ст. 45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом правопорушення.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Законом України від 20.09.2023 № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону.

В абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону передбачено, що особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «В» - «» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 №252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за №1965/41021, декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до

Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2025 по 18.08.2025, протягом 30 днів з дня припинення діяльності, тобто до 00 годин 00 хвилин 18.09.2025.

Згідно з відомостями Реєстру декларацію при звільненні ОСОБА_1 подав 14.10.2025 о 11:57 (унікальний ідентифікатор декларації - b22а3863-a48b-4b72-a348-38a28246c2d5).

Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_1 , дії із заповнення декларації при звільненні останній розпочав лише 14.10.2025.

Згідно з наданими поясненнями ОСОБА_1 , останній несвоєчасно подав декларацію при звільненні у зв`язку з тим, що на момент, коли її необхідно було подати, строк дії його кваліфікованого електронного підпису (КЕП), яким він користувався раніше, був анульований. З метою отримання нового КЕП ОСОБА_1 звернувся до АТ «Державний ощадний банк України», оскільки користується послугами тільки цього банку. Водночас, за його словами, отримати новий КЕП через об`єктивні технічні обставини не вдалося. Після виготовлення КЕП ОСОБА_1 виконав свій обов`язок та подав відповідну декларацію до Реєстру.

Крім того, 19.04.2026 ОСОБА_1 через персональний електронний кабінет Реєстру надіслав додаткові пояснення, у яких зазначив, що мав право на відтермінування для подання декларацій відповідно до ч. 14 ст. 45 Закону, оскільки серед членів його сім`ї є військовослужбовець Збройних Сил України (далі - ЗСУ), а саме син - ОСОБА_2 , який з 2022 року проходить військову службу.

Також ОСОБА_1 повідомив, що його син із червня 2024 року проходив лікування у зв`язку з травмою (каліцтвом), отриманою під час виконання обов`язків військової служби, та у листопаді 2024 року був звільнений із служби за станом здоров`я. Водночас з 22.04.2025 ОСОБА_2 повторно був мобілізований до ЗСУ та призначений на посаду з урахуванням стану здоров`я, що підтверджується наданими документами.

За результатами опрацювання пояснень ОСОБА_1 встановлено, що відсутність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) не може вважатися поважною причиною для неподання або несвоєчасного подання декларації, оскільки забезпечення дійсного КЕП є відповідальністю декларанта.

Відповідно до Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, авторизація та подання декларації можливі виключно за наявності дійсного КЕП. Таким чином, особа, яка зобов`язана подавати декларацію, повинна заздалегідь потурбуватися про наявність діючого КЕП на момент завершення своєї діяльності.

Крім того, встановлено, що у період, визначений для подання декларації при звільненні, у ОСОБА_1 був наявний діючий сертифікат від КНЕДП ТОВ «Вчасно Сервіс» (дата закінчення строку дії сертифіката - 13.10.2027), за допомогою якого 29.08.2025 він подав до Реєстру повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, що свідчить про технічну та фізичну можливість виконати вимоги Закону щодо подання декларації при звільненні.

Посилання ОСОБА_1 на наявність у нього права на відтермінування відповідно до ч. 14 ст.45 Закону також не може бути враховано з огляду на таке.

Згідно з наданими документами, син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу з 2022 року та 05.11.2024 був звільнений із служби за станом здоров`я. Водночас з 22.04.2025 він знову проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 14 ст. 45 Закону суб`єкти декларування, які серед членів сім`ї у відповідному звітному періоді мають осіб, щодо яких наявні зазначені у ч.ч. 7 (крім осіб, зазначених у пп. 1-4 ч. 7 цієї статті), 8-13 цієї статті обставини (у тому числі якщо такі члени сім`ї не належать до суб`єктів декларування), зобов`язані подати визначені цією статтею декларації у строки, визначені ч.ч. 7-13 цієї статті відповідно.

При цьому до осіб, визначених у пп. 1-4 ч. 7 ст. 45 Закону, зокрема належать військовослужбовці, які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів).

Таким чином, оскільки син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 та є суб`єктом декларування, на якого не поширюється право на відтермінування для подання декларацій передбачених ч. 7 ст. 45 Закону, відповідно положення ч. 14 ст. 45 Закону не застосовуються і до ОСОБА_1 .

Для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме: сам факт несвоєчасного подання та відсутність у суб`єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.

Тому лише сукупність факту несвоєчасного подання декларації та відсутність при

цьому поважних причин у суб`єкта декларування утворює склад адміністративного правопорушення, без наявності якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю (ст. 247 КУПАП).

Згідно з абз. 9 п.п. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 №223-943/0/4-17 «щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Згідно зі службовою запискою Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 13.03.2026 №70-05/2742-26, технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період, не зафіксовано.

Поважних причин, які б перешкодили вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 в ході збору матеріалів за цим фактом не встановлено.

Місце вчинення адміністративного правопорушення: оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, у зв`язку із перебуванням на посаді судді Франківського районного суду м. Львова, то, враховуючи положення п. 22 розділу II Порядку складення протоколів про адміністративне правопорушення в Національному агентстві з питань запобігання корупції, затвердженого наказом

Національного агентства від 10.06.2025 №169/25, місцем вчинення правопорушення слід вважати місцезнаходження місця роботи: вул. Генерала Чупринки, 69, м. Львів.

Час вчинення адміністративного правопорушення: дата фактичного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 14.10.2025.

Враховуючи те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУПАП,

є правопорушенням, яке полягає в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, факт подання її поза встановлений Законом строк утворює в діях ОСОБА_1 об`єктивну сторону правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону несвоєчасно без поважних причин подав декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2025 по 18.08.2025 (декларацію при звільненні), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні заперечив та пояснив, що у день звільнення у нього був анульований кваліфікований електронний підпис. Зазначив, що з метою подання Повідомлення про суттєві зміни у майновому становищі через портал «Дія» ним був створений електронний цифровий підпис у «Ощадбанку», оскільки користується послугами тільки цього банку. Однак, цей ключ дуже погано працював, а тому він зміг з його допомогою подати тільки Повідомлення про суттєві зміни у майновому становищі, а авторизуватись знову у системі для подання Декларації вже не зміг. Тому він був змушений звернутись до Державної податкової інспекції з метою виготовлення електронного підпису та одразу ж після його отримання ним була подана Декларація після звільнення. Також зазначив, що жодного умислу на приховування доходів у нього не було, адже повідомлення про суттєві зміни у майновому стані подане вчасно, окрім цього, з моменту початку декларування жодних питань у НАЗК до нього не виникало. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Ладанівська Н.І. зазначила, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки у останнього не було прямого умислу на приховування доходів, він виконав свій обов`язок, щойно відпали обставини, які завадили виконати такий обов`язок вчасно. Окрім цього, зазначила, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вірно зазначено дату виявлення правопорушення, адже дата складання протоколу не може вважатися датою виявлення правопорушення. НАЗК було відомо про те, що ОСОБА_1 не вчасно подав декларацію після звільнення, про що листом від 18.02.2026 надало можливість останньому надати пояснення. Відтак, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, або закрити провадження у справі у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП. Зазначив, що часом вчинення особою правопорушення є 14.10.2025, а днем виявлення правопорушення є дата складення протоколу про адміністративне правопорушення, відтак строки накладення адміністративного стягнення не минули. Окрім цього, зазначив, що обов`язок своєчасно подати декларацію про доходи покладається на декларанта, а тому пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у нього електронного цифрового підпису не заслуговують на увагу, оскільки останнім повідомлення про суттєві зміни у майновому стані подане вчасно.

Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , будучи особою, якою відповідно до п.п. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності за порушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, а саме 14.10.2025 о 11.57 год подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні за період не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема:

- роздруківкою Національного агентства з питань запобігання корупції, щодо послідовності дій ОСОБА_1 в ЄДРД, з якої вбачається, що декларація подана 14.10.2025;

- поясненнями ОСОБА_1 від 01.03.2026, 19.04.2026;

- наказом №34-К від 22.08.2007;

- наказом №98-К від 23.07.2012;

- наказом №156-К від 18.08.2025.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП.

Щодо покликань ОСОБА_1 на те, що у нього не було об`єктивної можливості вчасно подати декларацію після звільнення, судом не приймаються до уваги, оскільки такі спростовуються тим, що у період, визначений для подання декларації при звільненні, у ОСОБА_1 був наявний діючий сертифікат від КНЕДП ТОВ «Вчасно Сервіс» (дата закінчення строку дії сертифіката - 13.10.2027), за допомогою якого 29.08.2025 він подав до Реєстру повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, що свідчить про технічну та фізичну можливість виконати вимоги Закону щодо подання декларації при звільненні. Доказів протилежного суду не надано.

Щодо покликань сторони захисту на те, що станом на день розгляду справи минули строки накладення адміністративного стягнення, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.51 та ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Визначення на законодавчому рівні у ст.38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язане з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв`язку з цим тлумачення положень частини другої ст.38 КУпАП не може носити довільного характеру та розумітися суто формально.

Так, у справі «Волков проти України» (ОlеksаndrVоlkovv.Ukraine, рішення від 09.01.2013, заява №21722/11) Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень» (§ 137, 139).

Також, практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (ОАО Neftyanaya KompaniyaYukos v. russia, § 571).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №47-01/162/26 від 28.04.2026, датою вчинення правопорушення є 14.10.2025 (момент подання декларації), а датою виявлення є 28.04.2026 (момент складення протоколу про адміністративне правопорушення).

Водночас, суд вважає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення є окремою процесуальною дією, що вчинена на підставі виявленого факту порушення. А факт виявлення порушення це окрема подія, що завжди передує складанню протоколу про адміністративне правопорушення.

Відтак, моментом виявлення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, на думку суду, є суб`єктивний момент отримання уповноваженим органом інформації про таке правопорушення.

Відповідно до листа НАЗК №47-01/9796-26 від 18.02.2026, НАЗК повідомила ОСОБА_1 про те, що несвоєчасно подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2025 по 18.08.2025 (декларація при звільненні).

Тобто днем виявлення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є 18.02.2026.

Таким чином, строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ч.4 ст.38 КУпАП у даній справі не сплили.

Крім того, суд враховує, що згідно пояснень, наданих у суді ОСОБА_1 та його захисником не заперечується сам факт несвоєчасного подання Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2025 по 18.08.2025 (декларація при звільненні).

Відтак, вказані докази є належними і допустимими, та на їх основі у визначеному законом порядку в повній мірі встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та винність останнього в його вчиненні.

Відтак, ОСОБА_1 , маючи фізичну та технічну можливість подати до Реєстру декларацію, проігнорувавши вимоги закону, не вжив необхідних та достатніх заходів щодо своєчасної її подачі. Підтверджуючих документів поважності причин несвоєчасної подачі декларації, технічної несправності сайту НАЗК ОСОБА_1 суду не надав, докази щодо поважності невиконання вимог фінансового контролю також відсутні в матеріалах справи.

При обранні міри адміністративного стягнення суд враховує обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено. Суд вважає, що до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід обрати стягнення у виді штрафу.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.172-6,283-285,287-289 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурором такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців, що обчислюється з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Постанову може бути оскаржено протягом 10-ти днів до Львівського апеляційного суду з дня винесення постанови.

Суддя: