Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №524/419/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/419/26

Провадження 2/524/2115/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та уточненим позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ майна подружжя.

На обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 03.08.2013 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі, подружжя на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020 придбали земельну ділянку, загальною площею 0,0771 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:02:002:0294, цільове призначення 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» та розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 55,3 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м. Подружжя не досягло взаємної згоди щодо поділу спільної сумісної власності. Таким чином, спільне майно подружжя залишається не поділеним між ними.

Ухвалою суду вимога позивача про поділ майна подружжя виділена в самостійне провадження та передана до канцелярії суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

30.01.2026 до суду надійшла уточнена позовна заява.

03.02.2026 ухвалою суду відкрите провадження у порядку загального позовного провадження із викликом сторін. Позивача за її клопотанням звільнено від сплати судового збору за подання позову до суду у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

06.03.2026 учасники справи у підготовче судове засідання не з`явилися, відомості про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання відсутнє.

Згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України підготовче судове засідання відкладене з підстави неявки відповідача щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

06.04.2026 представник позивача надав суду заяву про проведення підготовчого засідання за їх відсутності. Долучив оригінал договору купівлі - продажу земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями серії НМВ № 753100 від 09.11.2020, зареєстрований за № 1347, які просили повернути після завершення розгляду справи.

06.04.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання на 07.05.2026.

07.05.2026, 03.07.2026 у судове засідання не з`явилися:

позивач, про місце, день, час розгляду справи повідомлявся належним чином, у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Представник позивача клопотав про розгляд справи за відсутності позивача та його представника;

відповідач, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З 08.06.2026 по 30.06.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.

На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.08.2013.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень шлюб між сторонами розірваний рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчук від 29.05.2026 у справі № 524/16077/25. Рішення суду набрало законної сили 30.06.2026.

За час перебування у шлюбі, подружжя на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020 придбали земельну ділянку, загальною площею 0,0771 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:02:002:0294, цільове призначення 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» та розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 55,3 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м.

Власником зазначеного майна відповідно договору купівлі-продажу від 09.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом Д. О., зареєстрованого за № 1347, є відповідач.

У пункті 16 цього договору зазначено, що придбаний об`єкт є преметом спільної сумісної власності подружжя, згоду на придбання якого надала ОСОБА_1 (позивач). Відомостей про набуття спірного майна за особисті кошти відповідача договір купівлі - продажу не містить.

Подружжя не досягло взаємної згоди щодо поділу спільної сумісної власності. Домовленостей стосовно визначення часток у праві спільної сумісної власності у матеріалах справи не має, як і відомостей про укладення шлюбного договору між сторонами.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 60 СК України закріплена презумпція спільності майна, набутого подружжям за час шлюбу. За цією статтею майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.і 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Разом із тим, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд зверає увагу, що відповідач не заперечував проти позовних вимог, під час розгляду справи не надав доказів, які б давали змогу спростувати презумпцію спільності майна подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У зв`язку із наведеним суд вважає наявність підстав для задоволення позовних вимог та поділу майна, набутого під час шлюбу, між сторонами.

Щодо судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, розглядаючи аналогічні вимоги, у п. 78 постанови дійшла висновку, що такі вимоги є майновими і спрямовані на поділ майна подружжя. У зв`язку із цим Велика Палата зазначила, що судовий збір за такими вимогами має сплачуватись відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно зазначеної норми за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позовні вимоги задоволено, а позивач ухвалою суду від 03.02.2026 звільнено від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користьдержави в сумі 5263,21 грн (1 % від ціни позову) відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Інших судових витрат не заявлено.

Складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме:

земельну ділянку загальною площею 0,0771 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:02:002:0294, цільове призначення: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" та

розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,3 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А, а, аг» загальною площею 55,3 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «В, в», навісу літ. «в1», сараю літ. «Г», літнього душу літ. «Д», вбиральні літ. «Е», погребу літ. «Ж», колодязя літ. «к», огорожі № 1-3, бруківки літ. «І».

3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме:

земельну ділянку загальною площею 0,0771 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:02:002:0294, цільове призначення: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" та

розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,3 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А, а, аг» загальною площею 55,3 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «В, в», навісу літ. «в1», сараю літ. «Г», літнього душу літ. «Д», вбиральні літ. «Е», погребу літ. «Ж», колодязя літ. «к», огорожі № 1-3, бруківки літ. «І».

4. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме:

земельну ділянку загальною площею 0,0771 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:02:002:0294, цільове призначення: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" та

розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,3 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А, а, аг» загальною площею 55,3 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м, сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «В, в», навісу літ. «в1», сараю літ. «Г», літнього душу літ. «Д», вбиральні літ. «Е», погребу літ. «Ж», колодязя літ. «к», огорожі № 1-3, бруківки літ. «І».

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 5263 грн 21 коп судового збору.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

7. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

9. Дата складення повного тексту рішення - 10.07.2026.

10. Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.П. Мельник