Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №366/679/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/679/26

Провадження № 2/366/918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Іванової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на підставі рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , шляхом визначення їх розміру у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, а саме у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 07.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання призначено на 04.06.2026.

04.06.2026 розгляд справи було відкладено на 08.07.2026.

У судове засідання з`явилася позивач, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Зазначила, що на даний час отримує від відповідача аліменти в орієнтовному розмірі 1 700,00 грн щомісячно.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 22.09.2014 у справі №514/1293/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Як вбачається з виконавчого листа Тарутинського районного суду Одеської області від 22.09.2014, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 600 грн щомісячно з подальшою індексацією відповідно до вимог законодавства.

28.10.2021 Виконавчим комітетом Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки селищного голови Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області від 20.01.2026 №16, ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття нею освіти та матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку щодо утримання дитини визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері або батька чи у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів, передбачена частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України, та зміна розміру аліментів відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України є різними правовими інститутами, хоча між ними існує взаємозв`язок. Зміна способу стягнення аліментів у певних випадках може бути способом зміни розміру аліментів, однак така зміна можлива лише за наявності передбачених законом підстав.

Суд звертає увагу, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Разом з тим його зміна можлива лише у випадку доведення обставин, які свідчать про зміну матеріального чи сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану здоров`я платника чи одержувача аліментів або інших обставин, що мають істотне значення.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, відповідно до якої розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений у разі наявності відповідних законних підстав.

Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

-стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

-стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

-наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

-наявність у платника аліментів майна та майнових прав;

-доведені стягувачем витрати платника аліментів, у тому числі на придбання майна, якщо джерело походження коштів не підтверджено;

-інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів суд повинен встановити не лише факт існування обов`язку батька щодо утримання дитини, а й наявність обставин, які свідчать про зміну матеріального чи сімейного стану сторін, збільшення потреб дитини або можливість платника аліментів сплачувати більший розмір аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 частину другу статті 182 Сімейного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом із тим, сама по собі зміна законодавчо встановленого мінімального розміру аліментів не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, визначеного раніше рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18 зазначила, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України. Така зміна є підставою для врахування нового мінімального розміру аліментів під час виконання судового рішення та визначення суми аліментів або заборгованості.

Суд також враховує, що Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено положенням, відповідно до якого виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не меншому за мінімальний гарантований розмір, передбачений Сімейним кодексом України.

Таким чином, законодавством передбачено механізм забезпечення отримання дитиною аліментів у розмірі не нижче встановленого законом мінімального гарантованого розміру навіть у випадку, коли рішення суду про стягнення аліментів було ухвалено до законодавчих змін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17.

Отже, звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач повинна довести наявність передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав для зміни розміру аліментів, зокрема зміну матеріального чи сімейного стану сторін, покращення матеріального становища платника аліментів, збільшення потреб дитини або інші обставини, які мають істотне значення.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після ухвалення рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 22.09.2014 відбулися істотні зміни матеріального або сімейного стану сторін, які б могли бути підставою для збільшення розміру аліментів.

Позивачем не надано суду доказів щодо розміру доходів відповідача, наявності у нього майна, покращення його матеріального становища або інших обставин, які б свідчили про можливість сплати ним аліментів у більшому розмірі.

Також позивачем не надано належних доказів істотного збільшення витрат на утримання дитини, виникнення додаткових потреб, пов`язаних із лікуванням, навчанням чи іншими обставинами, які не могли бути враховані при ухваленні попереднього рішення суду.

Посилання позивача на збільшення вартості життя, підвищення цін та зростання загальних витрат на утримання дитини саме по собі не може бути достатньою підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки такі обставини мають загальний характер та однаково стосуються обох батьків дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків, які мають рівні права та обов`язки щодо неї.

Суд зазначає, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для зміни способу та розміру стягнення аліментів, а заявлені вимоги фактично ґрунтуються лише на зміні мінімального гарантованого розміру аліментів, встановленого законодавством, що не є підставою для задоволення позову.

Оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивач не довела обставин, які відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 06.12.2021, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 08.07.2026.

Суддя Віталій МОВЧАН