Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №141/329/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/329/26

Провадження №2/141/308/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,

за участю сторін:

представника позивача Оратівської селищної ради Друзя П.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, начальника служби у справах дітей Оратівської селищної ради Янкової Ю.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/329/26 за позовом Оратівської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, служба у справах дітей Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

29.04.2026 до суду надійшла позовна заява Оратівської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, служба у справах дітей Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що донька ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 березня 2021 року і дотепер перебуває на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах служби у справах дітей Оратівської селищної ради з підстави проживання у сім`ї, у якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Служба у справах дітей Оратівської селищної ради здійснює контроль за умовами утримання, навчання, виховання дитини ОСОБА_2 . З метою подолання складних життєвих обставин, сім`я ОСОБА_1 перебуває під соціальним супроводом комунального закладу «Оратівський селищний центр соціальних служб».

В будинку, у якому проживає відповідач ОСОБА_1 , відсутні умови для проживання, розвитку, навчання та виховання дитини ОСОБА_2 . Зокрема, будинок потребує ремонту, опалення пічне. У будинку відсутні водопровід, каналізація, ванна кімната та побутова техніка, а меблі (ліжко, тумба, стіл) знаходяться у занедбаному стані, не забезпечені належні санітарно-гігієнічні умови проживання. Дитина ОСОБА_2 не має робочого місця для виконання домашніх завдань, засобів особистої гігієни, постільної білизни, в достатній кількості сезонного одягу та взуття, у будинку не створені умови для комфортного та безпечного проживання дитини.

Відповідач ОСОБА_1 не може забезпечити необхідними речами свою доньку ОСОБА_3 , не працює та не влаштовується на роботу для забезпечення потреб доньки, основним джерелом її доходів є тимчасові підробітки, вживає алкогольні напої.

Відтак 13.11.2025 рішенням виконавчого комітету Оратівської селищної ради дитину ОСОБА_2 влаштовано до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , який разом із помічником патронатного вихователя ОСОБА_5 забезпечує надання послуг з тимчасового догляду, виховання та реабілітації дитини ОСОБА_2 , на час подолання дитиною та її матір`ю ОСОБА_1 складних життєвих обставин.

Дитина ОСОБА_2 не має бажання повертатись на виховання до матері ОСОБА_1 , та виявляє бажання про позбавлення її батьківських прав. Зі слів дитини відомо, що її мати ОСОБА_1 не працює, тому коштів на придбання їжі, одягу, предметів гігієни, канцелярських товарів у родини немає. Мати часто вживає спиртні напої та не приділяє їй належної уваги, не створює умов для її проживання і виховання.

Разом з тим, обов`язки, зазначені в договорі про патронат над дитиною від 13.11.2025 відповідач ОСОБА_1 не виконала, а тому 27.01.2026 прийнято рішення виконавчого комітету Оратівської селищної ради про продовження перебування дитини ОСОБА_2 в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 .

Оратівська селищна рада вже зверталась до Оратівського районного суду Вінницької області з позовною заявою про позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 та призначення аліментів, однак рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 15.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.Також рішенням суду покладено на Оратівську селищну раду контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово попереджалась про необхідність зміни ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , однак необхідних висновків не зробила та продовжує ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти. У неї немає ні бажання, ні можливості виконувати відносно дитини батьківські обов`язки, покладені на неї законом. Нехтування своїми обов`язками з боку матері принижує гідність дитини, яка юридично має права матері, але фактично залишається чужою людиною.

З метою забезпечення захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_2 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Оратівської селищної ради 04 лютого 2026 року розглядалось питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 .

Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Оратівської селищної ради рекомендувала за доцільне виконавчому комітету Оратівської селищної ради, як органу опіки та піклування, прийняти рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 та звернутись до Оратівського районного суду Вінницької області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 .

Позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_2 , адже ці заходи спрямовані на визначення та встановлення для дитини статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштування її у сімейні форми виховання. Враховуючи вищезазначене, 12 лютого 2026 року виконавчий комітет Оратівської селищної ради прийняв рішення про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1

Враховуючи викладені обставини, які свідчать про факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, Оратівська селищна рада просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання непонолітньої доньки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито провадження у справі № 141/329/26 та призначено підготовче судове засідання на 02.06.2026, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, службу у справах дітей Оратівської селищної ради.

19.05.2026 до суду надішли письмові пояснення служби у справах дітей Оратівської селищної ради № 366/01-25 від 18.05.2026, у яких, виклавши свої письмові міркування та доводи, служба у справах дітей Оратівської селищної ради зазначає, що вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 .

Підготовче судове засідання, призначене на 02.06.2026, було відкладено на 02.07.2026, у зв`язку з неявкою відповідача.

В підготовчому судовому засіданні 02.07.2026 представник позивача начальник відділу управління персоналом та правового забезпечення Оратівської селищної ради Друзь П.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, та просив суд позов задовольнити повністю, оскільки відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_2 , адже ці заходи спрямовані на визначення та встановлення для дитини статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та відносно неї будуть застосовано відповідні гарантії соціального захисту, зокрема матеріальна допомога (грошове забезпечення), зарахування на соціальний квартирний облік для поліпшення умов проживання, а також відповідні соціальні гарантії під час вступу та навчання у вищі навчальні заклади тощо.

Додатково представник позивача ОСОБА_6 зазначив, що під час підготовки позовної заяви до суду було помилково зазначено розмір частки аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме зазначено 1/3 частки замість , а тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів її доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечила, та зазначила, що позбавлення її батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, про що також надала відповідну заяву від 02.07.2026. Суду пояснила, що з листопада 2025 року її непонолітня донька ОСОБА_2 з нею не проживає. Також зауважила, що визнання нею позову є добровільним, на неї не було здійсненого будь-якого тиску чи примусу, а також стороннього впливу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, начальник служби у справах дітей Оратівської селищної ради Янкова Ю.М. у судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_2 , та зауважила, що служба у справах дітей Оратівської селищної ради буде дбати про те, щоб держава надавала Ілоні усі соціальні гарантії, для того, щоб в майбутньому її життя покращилося, оскільки з 2023 року життя дитини не змінилося, а навпаки, погіршилося, у зв`язку з чим ОСОБА_2 була поміщена у патронатну сім`ю, яка взяла на себе відповідальність про життя і здоров`я ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, розглянувши матеріали справи № 141/329/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 25.06.2025, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Згідно наказу служби у справах дітей Оратівської селищної ради № 10 від 16.03.2021 «Про взяття на облік дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах ОСОБА_2 », у зв`язку з передачею документації дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах від служби у справах дітей Оратівської районної державної адміністрації до служби у справах дітей Оратівської селищної ради, з метою захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_2 , поставлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, яка перебувала на обліку таких дітей в службі у справах дітей Оратівської районної державної адміністрації з 25.10.2018.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 15.06.2023 у справі № 141/301/22 у задоволенні позову Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, служба у справах дітей Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування Оратівської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків. Рішення суду набрало законної сили 22.07.2023.

Як убачається з інформації СПД № 1 ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, протягом 2024 та 2025 років ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності, у тому числі за вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Згідно акту відвідування сім`ї від 29.10.2025 ОСОБА_1 , під час відвідування були виявлені наступні факти: зовнішній вигляд ОСОБА_8 занедбаний, одяг брудний та не відповідає віку і сезону; зі слів ОСОБА_3 , вона відвідує ОСОБА_9 ліцей, а вдома в будинку холодно; за спостереженням фіхівців, ОСОБА_3 сумна та розгублена; зі слів ОСОБА_1 , у будинку необхідно провести ремонтні роботи; також в будинку необхідно створити безпечні та комфортні умови для неповнолітньої дитини. Під час відування сім`ї було вжито заходи, а саме – проведено бесіду щодо можливості перебування ОСОБА_3 в сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно до наказу КЗ «Оратівський селищний центр соціальних служб» Оратівської селищної ради № 04 від 06.01.2026 «Про надання соціальної послуги соціального супроводу» з 11.01.2026 розпочато надання соціальної послуги соціального супроводу сімей, діти в яких перебувають на обліку служби у справах дітей Оратівської селищної ради та сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі і сім`ї ОСОБА_1 (дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Рішенням Оратівської селищної ради № 391 від 13.11.2025 «Про влаштування дитини ОСОБА_2 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 » вирішено влаштувати з 07.11.2025 по 06.02.2026 дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 13.03.2026, проведеного з метою обстеження умов проживання у житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , умови проживання незадовільні, в будинку антисанітарія та сморід, кімнати потребують ремонту, не вистачає меблів, відсутня побутова техніка, продукти харчування в недостатній кількості. Санітарно-гігієнічні умови для проживання дитини відсутні. ОСОБА_1 не створені належні умови для виховання та розвитку дитини. ОСОБА_1 було роз`яснено законодавство в частині відповідальності за невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей.

Рішенням Оратівської селищної ради № 34 від 27.01.2026 «Про продовження перебування дитини ОСОБА_2 в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 » вирішено продовжити перебування з 07.02.2026 по 07.05.2026 дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Як убачається з характеристики № 45/3.02.00-16, виданої 25.03.2026 Оратівським старостинським округом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тимчасово не працює, в громадських місцях поводиться задовільно, конфліктна, вживає алкоголь. На життя заробляє шляхом допомоги односельцям по господарству. Станом на 20.03.2026 в КУ «Оратівський селищний центр соціальних служб» інформації про факт скоєння домашнього насильства не надходило, на обліку кривдників ОСОБА_1 не перебуває.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , поданої 02.02.2026 Оратівській селищній раді, ОСОБА_2 зазначає, що її мати ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов`язки відносно неї, не забезпечує її одягом, взуттям та харчуванням, не працює, не займається господарством, та стає агресивною, коли вживає алкогольні напої.

Також у зазначеній заяві ОСОБА_2 виявляє бажання про позбавлення її матір ОСОБА_1 батьківських прав

Як убачається з висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Оратівської селищної ради від 12.02.2026 № 41 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавчий комітет на основі дослідження матеріалів справи встановив, що ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її життям та станом здоров`я, не забезпечує матеріально.

З метою забезпечення захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_2 , враховуючи інтереси дитини на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Оратівської селищної ради 04 лютого 2026 року вирішено рекомендувати виконавчому комітету Оратівської селищної ради прийняти рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 та звернутись до Оратівського районного суду Вінницької області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 .

Позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_2 , адже ці заходи спрямовані на визначення та встановлення для дитини статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштування її у сімейні форми виховання.

Враховуючи вищезазначене, виконавчий комітет Оратівської селищної ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 .

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Так, підстави для позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов`язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Такий захід впливу повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення одного з батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Досліджуючи наданий висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Оратівської селищної ради 12.02.2026 № 41 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 , суд вважає, що наданий висновок є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

Поряд з цим, суд зауважує, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 15.06.2023 у справі № 141/301/22 у задоволенні позову Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, служба у справах дітей Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів було відмовлено та попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування Оратівської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Натомість, як установлено судом та убачається з матеріалів справи № 141/329/26, відповідач ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробила, не піклувалася про фізичний і духовний розвиток дитини та її навчання, підготовку до самостійного життя, ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, в результаті чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за яке передбачена ст.184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей). Відповідач ОСОБА_1 була поінформована про наслідки своєї поведінки, перебувала під соціальним супроводом, однак не вжила жодних реальних заходів для зміни способу життя, покращення житлово-побутових умов та належного догляду за дитиною. Зазначені обставини свідчать про усвідомлений характер бездіяльності відповідача ОСОБА_1 та наявність її вини у формі умисного самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року "Савіни проти України" (заява № 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Так, заслухана в судовому засіданні 02.07.2026 неповнолітня дитина ОСОБА_2 суду пояснила, що після постановлення рішення суду у 2023 році про відмову у задоволенні позову щодо позбавлення її матері ОСОБА_1 батьківських прав у її житті нічого на краще не змінилось. З 25.11.2025 ОСОБА_2 проживає у патронатній сім`ї, та з даного часу самостійно вирішила не проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки мати не піклувалася про неї. ОСОБА_3 зазначила, що вона не проти того, щоб суд позбавив її матір ОСОБА_1 батьківських прав відносно неї. Також ОСОБА_2 зазначила, що позбавлення батьківських прав буде відповідати її інтересам, оскільки їй краще проживати у патронатній сім`ї, де про неї піклуються та створені усі умови для її проживання.

За зазначених обставин в їх сукупності, які виникли між сторонами у справі № 141/329/26, суд приймає до уваги думку неповнолітньої ОСОБА_2 щодо доцільності позбавлення її матері ОСОБА_1 батьківських прав відносно неї, зважаючи на їх вік та зрілість.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Таким чином, досліджуючи наявні у справі № 141/329/26 докази, установлені фактичні обставини, які склалися між стронами у спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином батьківські обов`язки по вихованню, навчанню і утриманню неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , оскільки свідомо нехтує ними та самоусунулась від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини. Зокрема, відповідач не виховує дитину, не цікавиться життям та розвитком дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не поважає гідність дитини, не готує її до самостійного життя та праці, не забезпечує доньку матеріально, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не надає їй доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі і не може бути для неї прикладом та авторитетом, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання нею освіти, дитина з листопада 2025 року влаштована до сім`ї патронатного вихователя.

При цьому, відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі та зазначила, що позбавлення її батьківських прав буде відповідати інтересам дитини. Також зауважила, що визнання нею позову є добровільним, на неї не було здійсненого будь-якого тиску чи примусу, а також стороннього впливу.

За вказаних фактичних обставин, які склались між сторонами, з урахуванням думки дитини ОСОБА_2 , суд вважає, що в даному випадку позбавлення батьківських прав відповідача буде виправданим та відповідатиме інтересам дитини, а також не призведе до відібрання дитини у матері, оскільки з листопада 2025 року дитина ОСОБА_2 з відповідачем не проживає, та, окрім того, даний захід не виключає можливість побачення матері з дитиною, за наявності у неї такого бажання. Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між нею та дитиною.

Також, у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, суд не знаходить підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків, оскільки рішенням суду від 15.03.2023 у справі № 141/301/22 ОСОБА_1 було попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак відповідач не зробила для себе необхідних висновків та самоусунулась (ухилилась) від виконання своїх батьківських прав та виконання батьківських обов`язків, діючи свідомо вже протягом тривалого часу.

Отже, враховуючи, що відповідач не здійснювала жодних дій, які б могли свідчити про виявлення батьківського піклування до дитини, після звернення позивача з позовом до суду відповідач так і не проявила уваги до дитини, не вчиняє будь-яких дій щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її виховання, тобто продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню до дитини, при цьому у судовому засіданні свідомо визнала позовні вимоги та підтвердила обставини щодо невиконання нею своїх батьківських обов`язків по вихованню і утриманню дитини ОСОБА_2 , суд вважає, що наявні правові підстави для прийняття визнання позову відповідачем, що, відповідно, є підставою для задоволення позову.

Поряд з цим, суд зауважує, що за наявності на те відповідних підстав та зміни обставин згідно положень статтей 168, 169 Сімейного кодексу України у разі позбавлення батьківських прав мати дитини не позбавлена права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до статті 169 СК України відповідач у разі зміни поведінки, способу життя та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Окрім того, у позовній заяві Оратівська селищна рада, у урахуванням уточнень, наданих 02.07.2026 у судовому засіданні, просить суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів її доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Поряд з цим, суд зауважує, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів того, що вона надає кошти на утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , або у іншій формі бере участь у її утриманні, як і не надано доказів неможливості сплати аліментів на утримання дитини у заявленому до стягнення позивачем розмірі.

Також суду не надано доказів, які підтверджували б незадовільний стан здоров`я відповідача, наявність на її утриманні інших дітей, непрацездатних батьків.

За вказаних фактичних обставин справи № 141/329/26, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, той факт, що відповідач працездатного віку та може надавати матеріальну допомогу, суд доходить висновку, що розумним та справедливим розміром аліментів на утримання неповнолітньої дитини, який підлягає стягненню з відповідача є частки від її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.142 ЦПК у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, з урахуванням визнання позову відповідачем, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 1331,20 грн, а решта 50 відсотків судового збору підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76- 82, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити.

2.Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів її доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі до суду позовної заяви – з 29.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

4.Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

5.Зобов`язати Оратівську селищну раду відкрити особовий рахунок дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України для зарахування аліментів.

6.Повернути Оратівській селищній раді (вул. Героїв Майдану, 78, с-ще Оратів Вінницької області, 22600, код ЄДРПОУ 04327985) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, а саме 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок).

7.Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Оратівської селищної ради (вул. Героїв Майдану, 78, с-ще Оратів Вінницької області, 22600, код ЄДРПОУ 04327985), витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривень 20 копійок)

8.Роз`яснити сторонам у справі, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Повний текст рішення суду виготовлено та оформлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України 10.07.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Оратівська селищна рада (місцезнаходження: (вул. Героїв Майдану, 78, с-ще Оратів Вінницької області, 22600, код ЄДРПОУ 04327985).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: служба у справах дітей Оратівської селищної ради (адреса вул. Героїв Майдану, буд. 82, с-ще Оратів Вінницького району Вінницької області, 22600).

Суддя С.В. Климчук