Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №363/2812/26 — Вишгородський районний суд Київської області

10.07.26 363/2812/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся через свого представника адвоката Васюка М.М. до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 81 від 30.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 23.04.2026 року ОСОБА_1 дізнався про те, що його банківські рахунки заблоковано. Підставою для арешту рахунків стала постанова № 81 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.01.2026 року.

25.01.2026 року працівниками Національної поліції, його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.01.2026 року позивачу повідомлено про необхідність з`явитись 27.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарняної комісії. При цьому оскаржувана постанова винесена 30.01.2026 року, тобто на третій день після дати, за твердженням відповідача, коли ОСОБА_1 був зобов`язаний пройти військово-лікарняну комісію, крім того зазначив, що його не було повідомлено про розгляд матеріалів адміністративного правопорушення.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, з огляду на те, що порушень не вчиняв, а відповідачем було допущено ряд порушень, а саме: не було всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, не з`ясовані обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме відсутність події і складу адміністративного правопорушення; не надано належних доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення під час винесення постанови.

Позивач наголошує, що розгляд справи фактично відбувся без дотримання закону, а саме, не роз`яснено права позивача, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, та взагалі позивач був позбавлений права на адвоката, оскільки про розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не був повідомлений.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що 25.01.2026 року ОСОБА_1 доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з порушенням правил військового обліку (неявкою за повісткою). Під час перевірки даних Єдиного державного реєстру встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має відстрочки чи бронювання та підлягає призову під час мобілізації, у зв`язку з чим його було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

26.01.2026 року ОСОБА_1 , відмовився отримати направлення на проходження військово-лікарської комісії та проходити медичний огляд про, що було складено відповідний акт. Того ж дня, щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено про дату і час розгляду справи. Відповідач стверджує, що позивач не заявляв клопотань про надання правової допомоги та відмовився від підписання протоколу й надання пояснень.

30.01.2026 року справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності позивача, оскільки він не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час її розгляду. За результатами розгляду начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 81 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від отримання направлення на ВЛК та проходження медичного огляду. Постанову направлено позивачу рекомендованим листом, який повернувся відправнику після закінчення строку зберігання.

Станом на час ухвалення рішення позивач свого права не реалізував відповідь на відзив до суду не надіслав.

Відповідно до частини першої статті 269 КАС України, у справах, визначених в тому числі статтею 286 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення № 81 від 30.01.2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., за те, що він будучи військовозобов`язаним під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації відмовився від отримання роздрукованого направлення № 6486686 від 26.01.2026 року сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на проходження військово-лікарняної комісії для визначення придатності до військової служби під час мобілізації.

Направлення на проходження військово-лікарняної комісії зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарняну комісію № 1 від 26.01.2026 року.

26.01.2026 року уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 складено Акт про відмову від отримання направлення на медичній огляд військово-лікарняною комісією з метою виявлення ступеня принадності до військової служби під час мобілізації та відмови проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби від 26.01.2026 року, з кого вбачається що ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився від отримання направлення № 6486686 від 26.01.2026 року.

Аналогічний зміст адміністративного правопорушення наведений у протоколі № 37 від 26.01.2026 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що складений начальником ГВО солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 про те, що 26.01.2026 року о 19 годині 15 хвилин. Знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаний відмовився від отримання роздрукованого направлення на проходження військово-лікарської комісії під час мобілізації (номер направлення № 6486686) в особливий період.

Крім того, з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 годині 30 хвилин 30.01.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься запис: «відмовився».

26.01.2026 року складено Акт з якого вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, та підписання протоколу.

Позивач у позові зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Проте, відповідачем до відзиву на позовну заяву надано копію направлення № 6486686 від 26.01.2026 року, згідно якого позивача було направлено на ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Положеннями абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 1 статті 4Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Порядок № 560).

Порядок № 560 визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (пункт 1).

Відповідно до п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи відповідача, що він відмовився отримувати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, не проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби, в тому числі станом і на час розгляду справи судом доказів проходження ВЛК позивач не надав.

Безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.

Дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та кваліфіковані відповідачем правильно.

Згідно з пп. 1 п. 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Отже, вручення (надсилання) повістки є тільки одним із способів виклику громадян до районних (міських) ТЦК з певною метою, в тому числі, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Чинний Закон не пов`язує виконання обов`язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби із обов`язковим попереднім врученням повістки.

Оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи (абз. 5 ч. 2 ст. 283 КУпАП), тобто суть правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.

Суд також враховує, що позивач не проходив медичний огляд і не пройшов його на час розгляду справи, а відтак в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній, будучи військовозобов`язаним, відмовився від проходження медичного огляду за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 в особливий період, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відтак, дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Суд враховує посилання позивача на допущення процедурних порушень, проте вказує, що матеріали справи не містять доказів допущення таких процедурних порушень, які могли б бути достатньою правовою підставою для скасування спірної постанови.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція щодо значимості процедурних порушень викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати присуджуються позивачу у разі задоволення позовних вимог, або ж розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

З врахування того, що суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача на користь позивача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: до ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя О.Д. Рудюк