Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №357/7885/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7885/26

Провадження № 2/357/6218/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

10 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ільїна О.П. в режимі ВКЗ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ільїна О.П. звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з 03.02.2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .. Від шлюбу сторони дітей не мають. Вже тривалий час між ними втрачено почуття любові та бажання підтримки сімейних стосунків. Сторони разом фактично не проживали, оскільки позивач є військовослужбовцем. Шлюб не створив реальної сім`ї, є формальним, а відтак суперечить інтересам, як позивача, так і відповідача. У зв`язку з наведеним позивач просив шлюб розірвати.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

10.07.2026 від представник позивача через ЕКЕС надійшло клопотання про стягнення судових витрат з відповідача.

Представник позивача- адвокат Ільїн О.П., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того підтримав клопотання про стягнення на користь позивача понесених судових витрат по справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не інформований, відзив на позовну заяву не надходив.

З метою вжиття вичерпних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи та призначене судове засідання, 26.06.2026 судом, у порядку ч.11. ст.128 ЦПК України було опубліковано на офіційному вебсайті «Судової влади України» оголошення про призначення розгляду справи в судовому засіданні на 10.07.2026 о 10:00, що в сукупності з вищевикладеним свідчить про вжиття всіх адекватних, розумних та можливих заходів із метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Суд постановив проводити розгляд справи у відсутності відповідача, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 03 лютого2024 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Білоцерківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 77, що вбачається з наявного у матеріалах справи повторно виданого оригіналу свідоцтва про шлюб від 02.07.2025 серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Від шлюбу сторони дітей не мають.

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача слідує, що сторони припинили подружні відносини, на даний час сторони проживають окремо, не спілкуються, позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, не бажає відновлювати стосунки.

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1 СК України, завданням Сімейного кодексу України є зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 1 цього Кодексу, завданням Сімейного кодексу України є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, враховуючи категоричну позицію позивача щодо розірвання шлюбу, суд доходить висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження їхнього шлюбу є недоцільним, і це суперечить інтересам позивача.

Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки підстави для його збереження відсутні, на що було вказано вище в рішенні.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у пункті 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору про надання правничої допомоги №О382 від 29.04.2026; ордер АА № 1706434, копію додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги №О382 від 29.04.2026, копію Акту № 1 від 30.04.2026 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги №О382 від 29.04.2026 щодо окремих послуг наданих у квітні 2026 року, копію Акту № 3 від 10.07.2026 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги №О382 від 29.04.2026 щодо окремих послуг наданих у період з 01.07.2026 по 10.07.2026, копію виписки за період з 01.05.2026 по 09.07.2026 про сплату 1174,00 грн 05.06.2026 та 3500,00 грн – 04.05.2026, копію опису вкладення листа адресованого відповідачу, копію накладної № 0420000354936 від 10.07.2026, копію фіскального чека від 10.07.2026, копію фіскального чеку від 09.07.2026.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом правової допомоги за договором про надання правничої допомоги №О382 від 29.04.2026.

Згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання зазначених послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Отже, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або необов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

У п.135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення витання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має врахувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористалася своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, суд вважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 4300,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача брав участь в судовому розгляді 10.07.2026 через ВКЗ, а не безпосередньо в залі судового засідання.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги, та стягує з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у сумі 1 331, 20 грн (а.с.1).

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112, 113, 115 СК України, ст. 12, 13, 81, 141, 142, 158, 258- 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 лютого 2024 року у Білоцерківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 77 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн, а всього 3 331 (три тисячі триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола