Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №285/3614/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/3614/26

Провадження № 1-кп/0285/673/26

09 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2026 за №12026060530000316,

по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилиповичі Звягельського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , інваліда ІІІ групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_5 проживають однією сім`єю по АДРЕСА_1 , де ведуть спільний побут, мають взаємні права і обов`язки та відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України вважаються сім`єю, на яку, окрім іншого, поширюються вимоги п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

ОСОБА_4 у порушення вимог положень ст. 28 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» безпричинно на протязі тривалого проміжку часу, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 .

Так, 20.07.2025 близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_5 , під час якого висловлював в її адресу образи та погрози фізичною розправою, виражався тубою нецензурною лайкою, що завдало шкоди її психологічному здоров`ю.

За вказаним фактом Звягельським міськрайонним судом Житомирської області 23.09.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

Окрім того, 19.02.2026 близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_5 , а саме: кричав, ображав, виражався грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.

Також, 07.03.2026 близько 15 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_5 , а саме: кричав, ображав, виражався грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, виганяв з будинку.

За вказаними фактами Звягельським міськрайонним судом Житомирської області 26.03.2026 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних Мінімумів Доходів громадян, що становить 1020 гривень.

Окрім того, працівниками уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України в порядку ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 20.07.2025, 19.02.2026, 07.03.2026 та 14.05.2026 виносилися термінові заборонні приписи відносно ОСОБА_4 як кривдника за результатами реагування на факти вчиненого ним домашнього насильства та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_6 на шлях виправлення не став та грубо ігноруючи норми законів, якими закріплено обов`язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, продовжив свою злочинну діяльність, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства за таких обставин.

14.05.2026 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 , порушуючи вимоги ст. ст. 28, 68 Конституції України, ст. ст. 288, 289 та 297 Цивільного кодексу України, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності та відносно якого винесено термінові заборонні приписи 20.07.2025, 19.02.2026 та 07.03.2026, маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї матері ОСОБА_5 з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_1 продовжив вчинення систематичного психологічного домашнього насильства відносно останньої, що виразилося у висловлюванні образ та погроз фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи.

За викладених обставин ОСОБА_4 , з порушенням вимог ст. ст. 28, 68 Конституції України, ст. ст. 288, 289 та 297 Цивільного кодексу України, 20.07.2025, 19.02.2026, 07.03.2026 та 14.05.2026, маючи наметі самоствердитися за рахунок своєї матері ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв психологічне насильство щодо останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу словесних образ, нецензурної лексики, погроз, приниженні та залякуванні потерпілої, що призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, умисному систематичному психологічному насильстві щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, кваліфіковано за ст. 126-1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю та пояснив, що все вказане в обвинувальному акті відповідає дійсності, не заперечує проти часу, дати, місця, способу вчинення кримінального правопорушення. В скоєному щиро розкаюється.

Потерпіла в судовому засіданні підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті та просила суворо не карати обвинуваченого.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просила суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений не заперечував щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 Кримінального кодексу України, кваліфікується як нетяжкий злочин.

Щодо особи обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, є інвалідом третьої групи внаслідок війни, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст.126-1 КК України, у виді пробаційного нагляду.

Зазначене покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Також суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Керуючись ст. 2,7, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394,395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 ( два ) роки.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком на 2 місяці.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на органи пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1