Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №285/3413/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 285/3413/26

провадження у справі № 2/0285/2351/26

09 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючої — судді Михайловської А.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.А.,

сторони у справі : позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — ОСОБА_2 ,

розглянувши заочно у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

встановив:

03.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути на її користь щомісячно з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що під час шлюбу з відповідачем у них народилася дочка ОСОБА_4 , батьком якої є відповідач. Відповідач з липня 2025 року припинив надавати допомогу на утримання дочки. Їй самій тяжко утримувати дочку самостійно, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років та не працює. Натомість відповідач є фізично здоровим, працездатним, постійно працює неофіційно на будівництві, від чого отримує доволі великі доходи, тому має можливість надавати утримання своїй дочці у розмірі 3 000 грн щомісячно. Оскільки добровільної згоди щодо надання аліментів між ними не досягнуто, вона звернулася з даним позовом до суду.

04.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до суду повторно не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, відзиву на позов від якого не надходило.

Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вона обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення за наступних підстав.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Як встановлено, батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Так, позивач посилається у позові на те, що дитина потребує належного та достатнього матеріального утримання у рівних частинах як від матері так і від батька, однак утримується лише матір`ю, оскільки батько дитини самоусунувся від надання матеріальної допомоги, хоча таку змогу має.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення закріплене в українському законодавстві. Зміст глави 15 СК України вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином жодних документів, які б підтверджували непрацездатність відповідача, суду надано не було. Отже будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання ним матеріальної допомоги своїй дитині судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить достатнє її утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої дитини, натомість не приймає участі в матеріальному утриманні дочки, на спростування чого останнім не було подано доказів.

Разом з цим, суд враховує ту обставину, що дитина проживає з матір`ю, а тому весь тягар по її щоденному утриманні та забезпеченні лежить саме на позивачу.

Тому суд, враховуючи, також розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбачений Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», актуальну і дійсну потребу дитини, дійшов висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн щомісячно, що буде відповідати як інтересам дитини, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів.

Саме такий розмір буде справедливим та відповідати рівності обов`язку батьків утримувати свою дитину, зможе в повній мірі забезпечити належні умови утримання та проживання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 79 , ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання (пред`явлення) позовної заяви.

У відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі у межах суми платежу за один місяць.

Судовий збір згідно вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягнення з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 – 89, 141, 142, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі ) грн 00 коп. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційний розгляд справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання — АДРЕСА_1 ) ;

відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не встановлено, місце проживання — АДРЕСА_2 ).

Дата складення повного судового рішення – 09.07.2026.

Суддя А.В.Михайловська