Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №167/1402/25 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1402/25

Номер провадження 2/167/155/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , поданим в його інтересах представником ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів.

Свій позов мотивує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 30 вересня 2011 року розірваний. Зазначає, що під час шлюбу у подружжя народилося троє дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 30 вересня 2011 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини від його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 серпня 2011 року до досягнення старшою дитиною повноліття.

Зазначає, що позивач немає можливості сплачувати аліменти на утримання дітей у вказаному розмірі. Покликається на те, що з нього здійснюється стягнення аліментів не лише на утримання неповнолітніх дітей, а й повнолітньої доньки. За твердженням позивача йому стало відомо про використання відповідачем коштів не за цільовим призначенням. У зв`язку з чим, позивач звернувся до державного виконавця з заявою про зміну реквізитів для сплати аліментів, однак у задоволенні такої заяви йому було відмовлено. Звертає увагу, що позивач не відмовляється від сплати аліментів на утримання своїх дітей та готовий належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, однак вважає, що сума аліментів, що стягується є доволі значною та підлягає зменшенню.

За наведених обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на підставі рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 30 вересня 2011 року на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановивши їх у розмірі 5000 грн щомісячно. Стягнення зазначених аліментів здійснювати на рахунок ОСОБА_8 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (IBAN: НОМЕР_1 ) в розмірі 2500 грн та в користь ОСОБА_5 в розмірі 2500 грн.

05 червня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що сторона відповідача не може погодитись із даним позовом та вважає його безпідставним. Вказує, що навпаки, позивач надав документи, які підтверджуються ту обставину, що він наразі є діючим військовослужбовцем та перебуває в лавах ЗСУ. Тобто його матеріальне становище не погіршилось у порівнянні із його матеріальним становищем станом на 30 вересня 2011 року (дата ухвалення рішення про стягнення аліментів), а навпаки він отримує стабільне щомісячне грошове утримання із усіма належними відповідними надбавками, передбаченими законодавством України. Вказує, що посилання позивача щодо витрати на лікування жодними належними та допустимими доказами не підтверджені. Звернув увагу, що сам по собі факт наявності захворювання не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Зазначив, що посилання позивача на ту обставину, що грошові кошти використовуються не за цільовим призначенням не мають правого значення для вирішення питання про зменшення розміру аліментів. При цьому, просить додатково врахувати, що аліменти стягуються на утримання дитини, яка потребує належного матеріального забезпечення для свого розвитку, а інтереси дитини відповідно до закону є пріоритетними. З урахуванням наведено зазначив, що наведені позивачем обставини на обґрунтування позову не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Позиція учасників справи.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, підтримав повністю та просив задовольнити. Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач використовує аліменти, які стягуються на утримання дітей, не за цільовим призначенням. Вказав, що відповідач не бере участі в утриманні дітей та фактично проживає за рахунок указаних коштів, повідомляючи дітям про їхню відсутність. Вказав, що відповідач понад шість років неналежно виконує свої батьківські обов`язки та зловживає спиртними напоями, внаслідок чого служба у справах дітей тимчасово вилучила найменшу доньку. Також позивач вказав, що старша донька ОСОБА_9 проживає окремо від матері в орендованій квартирі, оплату якої він здійснює самостійно. Зауважив, що на теперішній час двоє дітей досягли повноліття, однак попри це він продовжує, вже особисто їм, надавати регулярну матеріальну допомогу. Вважає, що аліменти в розмірі 5000 грн, з урахуванням такої ж участі в утриманні дитини відповідача, буде достатнім для забезпечені базових потреб дитини. При цьому, просить половину суми аліментів стягувати на особистий рахунок дочки ОСОБА_10 .

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених у ньому та надала пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову, просила його задовольнити з урахуванням уточнень і стягувати з позивача в користь неповнолітньої дочки 5000 грн з яких половину на особистий рахунок дитини.

Відповідач ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву з підстав наведених у ньому та просив у задоволенні позову відмовити. Наголосив, що позивачем не надано доказів погіршення його матеріального або фізичного стану, а нецільове використання аліментів, на що посилається позивач, не є підставою для зменшення розміру аліментів. Зазначив, що йому не відомо, який розмір (сума) аліментів стягувався чи стягується на теперішній час, розмір витрат, які несе відповідач на утримання дітей йому не відомий, відповідних чеків подати не може.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 22 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу, представнику позивача строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 21 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу, представнику позивача строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача продовжено позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 13 березня 2026 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 16 квітня 2026 року забезпечено участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 02 червня 2026 року занесеною до протоколу судового засідання постановлено клопотання позивача про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_6 задоволено.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 16 червня 2026 року забезпечено участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 01 липня 2026 року забезпечено участь представника відповідача в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 06 липня 2026 року занесеною до протоколу судового засідання постановлено клопотання представника позивача про відмову від допиту свідка ОСОБА_6 задоволено.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 06 липня 2026 року занесеною до протоколу судового засідання постановлено поновити представнику відповідача процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та приєднано його до матеріалів справи.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що з 11 листопада 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбу, який рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 30 вересня 2011 року розірваний.

Під час шлюбу у подружжя народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 30 вересня 2011 року ухвалено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини від його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 серпня 2011 року до досягнення старшою дитиною повноліття.

З висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачення аліментів на дитину ОСОБА_7 встановлено, що розмір аліментів які ОСОБА_5 отримує на дитину перевищує два прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини. Підтверджуючі документи цільового використання коштів отриманих в рахунок аліментів ОСОБА_11 не надано. Дитина забезпечена одягом, взуттям, придбано новий холодильник та шпалери. За результатами бесіди з дитиною з`ясовано, що мати значну частину коштів використовує на власні потреби. ОСОБА_5 не забезпечує потреб дитини відповідно до суми коштів, сплачених платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку

Позивач ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 .

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2024 року «Про загальну мобілізацію» призваний до Збройних Сил України.

З повідомлення Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 11 серпня 2025 року № 117277 встановлено, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження щодо стягнення з позивача аліментів на утримання трьох дітей у розмірі частини всіх видів його доходу, при цьому заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, за період з серпня 2022 року по червень 2025 року утримання аліментів із ОСОБА_3 здійснювалося у розмірі 50 відсотків від його заробітку (доходу), за липень 2025 року – 33,33%.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Форми ОК-5 та Форми ОК-7 ОСОБА_3 з 2023 року по лютий 2026 року отримав дохід з Військової частини «номер».

19 листопада 2025 року ОСОБА_3 звертався до головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Веселухи С. Г. щодо перерахунку заборгованості по аліментах за період з червня 2024 року по липень 2025 року з урахуванням обмежень у стягненні більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та з неможливістю стягнення з додаткової винагороди.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із наявністю обставин, на переконання позивача, які дають підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Нормами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Згідно з ст. 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Так, відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи зміст ст. 181, 186, 192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони є колишнім подружжям. Під час шлюбу у сторін народилось троє дітей та згідно рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 30 вересня 2011 року з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 стягувалися аліменти на утримання дочок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в розмірі 1/2 частини від доходу позивача. На даний час двоє дітей досягнули повноліття.

Згідно матеріалів справи, в межах виконавчого провадження № 30477422 відповідачка щомісячно отримує від позивача аліменти на утримання спільних дітей у сумі, що дорівнювала 1/2 в подальшому 1/3 частці його доходу, тобто у фактичному розмірі, що в залежності від місяця коливається від 10147 грн до 198370,54 грн на місяць, що у рази перевищує максимальний розмір аліментів на дитину, встановлений Кабінетом Міністрів України та у рази перевищує рівень, необхідний для забезпечення щомісячних потреб дітей.

На підставі заяви позивача службою у справах дітей Рожищенської міської ради здійснено інспекційне відвідування щодо цільового витрачення аліментів відповідачем та згідно висновку встановлено, що мати значну частину коштів використовує на власні потреби. ОСОБА_5 не забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених платником аліментів.

На переконання суду, нецільове використання одержувачем аліментів може мати наслідком зміну їх одержувача та зменшення розміру.

Виключного переліку того, на що повинні витрачатися грошові кошти законом не встановлено, але вони повинні бути спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, таких як харчування, лікування, гігієна, одяг, придбання речей необхідних для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Доводи представника відповідачки про незаконність зменшення розміру утримуваних аліментів, суд вважає безпідставними, адже відповідачкою не спростовано належними та допустимими доказами обставин, наведених позивачем у позовній заяві на підтвердження своїх позовних вимог.

Більш того, відповідачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що вона несе витрати на утримання дітей/дитини у тому ж розмірі, що й позивач та й в цілому не підтверджено жодних витрат на дітей.

Суд констатує, що утримання дитини рівною мірою покладається на обох батьків і не може бути повністю перекладене на одного з батьків, особливо за відсутності доказів належної участі іншого з батьків у фінансуванні потреб дітей/дитини.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, пояснення сторін та їх представників, враховуючи положення ст. 141 СК України щодо рівності обов`язку батьків по утриманню дітей, розмір прожиткового мінімуму для дитини, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що вимоги позивача необхідно задовольнити та буде законним і справедливим стягнення аліментів з ОСОБА_3 в розмірі 5000 грн щомісячно, шляхом стягнення 2500 грн на особистий рахунок дитини ОСОБА_8 у відділенні Державного ощадного банку України та 2500 грн в користь ОСОБА_5 на утримання дитини, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дитини, буде необхідним для забезпечення належних умов для її фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.

Суд вважає за необхідне стягувати аліменти в розмірі 2500 грн на особистий рахунок дитини ОСОБА_8 відкритий у відділенні Державного ощадного банку України за приписами ч. 2 ст. 186 СК України.

Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в розмірі 1331,20 грн необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 , поданий в його інтересах представником ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів – задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 30 вересня 2011 року в цивільній справі № 2-476/11/0314 із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 1/3 частки від заробітку (доходу) на суму - 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку шляхом стягнення 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень на особистий рахунок дитини ОСОБА_8 у відділенні Державного ощадного банку України та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень в користь ОСОБА_5 на утримання дитини, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 10 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Представник відповідача: ОСОБА_12 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай