Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №161/972/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/972/26

Провадження № 2/161/2522/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026 року до суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів.

Позовну заяву обґрунтовує тим, 17 травня 1997 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Луцького міськвиконкому, про що зроблено актовий запис № 369 та видане свідоцтво серія НОМЕР_1 . Від шлюбу в сторін народилось дві доньки: ОСОБА_4 , 1998 року народження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Старша донька ОСОБА_6 є повнолітньою, створила свою сім`ю та проживає окремо. Менша донька ОСОБА_7 є неповнолітня, ще школярка, яка росте, розвивається, відвідує секції, різні гуртки, харчується, хворіє. Після того, як відповідач подав заяву про розлучення, їх донька стала хворіти частіше, оскільки для неї це сильний стрес. 3 травня 2023 року відповідач призваний по мобілізації у ЗСУ, де і перебуває по даний час та є військовослужбовцем у військовій частині НОМЕР_2 . До червня 2025 року відповідач постійно підтримував і позивача, і доньку фінансово, не виникало в нього жодних питань, щодо її утримання. Однак останні сім місяців відповідач припинив спілкування з донькою та з позивачем, не надає кошти на її утримання, тобто самоусунувся від виконання обов`язків батька, щодо розвитку, повноцінного життя нашої неповнолітньої доньки. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 , у розмірі частки усіх видів заробітку отсаннього, щомісячно, починаючи з моменту подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник просили задовольити позовні вимоги в повному обсязі із зазначених в позовній заяві підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Сторони уклали шлюб, який зареєстрований 17.05.1997 року шлюб Відділом реєстрації актів громадського стану Луцького міськоговиконкому, актовий запис №369, що не заперечується сторонами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини, доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, серії НОМЕР_3 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2026 року у справі № 161/20616/25 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.

Вихованням, утриманням та забезпеченням добробуту спільної доньки з червня 2025 року займається позивач.

Відповідно до відповіді на запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахування (перерахування) податку та військового збору за період з 01.01.2025 року по 31.03.2026 року, відповідач, ОСОБА_3 , у період часу з січня 2025 року по березень 2026 року отримав доходу у розмірі 766733,44 грн., з яких сплачено податку – 138012,04 грн., військового збору – 11501,02 грн., на руки було отримано – 617220,38 грн., що в середньому на місяць складає 41148,03 грн.

Відповідно до давідки про доходи, яка надана 27.10.2025 року КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» позивач, ОСОБА_1 , у період часу з квітня 2025 року по вересень 2025 року отримала доходу у розмірі 221483,68 грн., з яких сплачено податку – 39867,07 грн., військового збору – 11074,19 грн., на руки було отримано – 170542,42 грн., що в середньому на місяць складає 28423,74 грн.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов`язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 180, 181, 182, 183, 184 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватись, як аліменти на дитину, визначається судом, але не може бути меншою ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3 )наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням вимог діючого законодавства, письмових доказів, наявних в матеріалах справи, при визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує той факт, що малолітні діти повністю перебувають на утриманні своєї матері, відсутність доказів не спроможності сплачувати відповідачем аліментів, його вік, повну працездатність, а також звичайні потреби дітей, пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щоддо питання про розподіл понесених сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Судом встановлено, що між адвокатом Пилипчук І.Л. та позивачем ОСОБА_1 30.12.2025 року було укладено Договір про надання правової допомоги.

Як вбачається із акту прийому наданих послуг з професійної правової допомоги від 12.01.2026 року, адвокатом Пилипчук І.Л. було надано своєму клієнту правничі послуги, загальна вартість яких становить 5200,00 грн.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу відповідають критерію розумності їхнього розміру. В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 5200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов підлягає до частково задоволення, то у відповідності з вимогами, передбаченими статтею 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача – ОСОБА_3 в дохід держави в розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.10-13, 77-81, 141, 260, 263-265, 280, 281, 352, 354, п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В інішй частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в сумі 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 10.07.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович