Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №370/2562/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/12904/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 370/2562/25

09 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скару представника ОСОБА_1 - адвоката Даниленка Віталія Валерійовича на рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сініциної О. С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила суд стягнути на її користь з:

- Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 140 500 грн та 26 122,13 грн відсотків;

- Акціонерного товариства «Укрсиббанк» 60 000 грн та 2 808 грн відсотків;

- Акціонерного товариства «ОТП Банк» 150 000 грн та 2 933,15 відсотків.

- стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що упродовж трьох днів, починаючи з 11 травня 2025 року на телефонний номер позивача надходили телефонні дзвінки з номерів, які, згідно з відображенням у мережі, належать АТ КБ «ПриватБанк». Під час розмов її неодноразово повідомляли про нібито спроби шахрайських дій щодо її банків.

Так, 15 травня 2025 року їй було повідомлено, що на її картку для виплат оформлену кредит на суму 200 000 грн. У той же день з нею зв`язалась невстановлена особа, яка представилась працівником банку та повідомила про спроби зняття коштів у м. Обухові Київської області, та переконала тимчасово переказати кошти нібито страховому агенту банку - ОСОБА_2 , що позивач і зробила. Надалі, позивач звернулася до банку із заявою про блокування рахунків.

16 травня 2025 року з позивачем зв`язалася особа, яка представилася страховим брокером ОСОБА_3 від імені служби АТ «ОТП Банк» та повідомила про шахрайське оформлення кредиту на її дебетову картку.

У той самий день представники служби безпеки ПАТ «Укрсиббанк» нібито порекомендували перевести кошти з кредитної картки на рахунок з банку-партнері - «Райффайзен Банк» на ім`я страхового брокера ОСОБА_4 .

Крім того, позивачу стало відомо, що від імені служби АТ «ОТП Банк» було змінено її електронну пошту та створено нову, без її згоди, а тому позивач особисто звернулася до відділення банку з вимогою надати офіційні роз`яснення щодо зазначених дій, але відповіді на запити надано не було.

У зв`язку з цим, позивач заблокувала всі банківські картки.

Згодом на номер мобільного телефону позивача надійшло SMS-повідомлення про нарахування відсотків за користування кредитом.

Після чого, вона звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄДРДР за № 12025111210000120 за ознаками злочину, визначеного частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування триває.

Позивач вважає, що внаслідок неналежного забезпечення відповідачами (банками) безпеки персональних і фінансових даних, її грошові кошти були використані сторонніми особами без її відома та згоди, що призвело до втрати особистих коштів, незаконного оформлення кредитної заборгованості, а також - нарахування відсотків за кредитом і автоматичного списання коштів із рахунків на погашення заборгованості.

Власник рахунку не несе відповідальність за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Факт звернення до банку щодо незаконних транзакцій та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчать про те, що у позивачки дійсно була відсутня воля на вчинення банківських операцій.

Крім того, позивач понесла моральні страждання, зокрема, у неї змінився звичайний ритм та спосіб життя, погіршилося здоров`я. Вказані обставини свідчать про заподіяння потерпілому з вини банку моральної шкоди, яка знайшла своє вираження у фізичному болю.

Також позивач понесла судові витрати на отримання правничої допомоги у розмірі 25 000 грн, згідно з розрахунком адвокатом вартості замовлених послуг від 27.05.2025.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, твердження позивачки, що внаслідок неналежного забезпечення відповідачами (банком) безпеки її персональних і фінансових даних, в результаті чого її грошові кошти були використані сторонніми особами без її відома та згоди, не знайшли свого підтвердження. Оспорювані фінансові операції проведені за ініціативи самої позивачки ОСОБА_1 , а посилання, що її ввели в оману працівники банків ґрунтуються лише на її власних припущеннях.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 01 червня 2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Даниленко В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що законодавство не передбачає автоматичного покладення відповідальності на споживача лише через те, що операція була здійснена через мобільний застосунок, за допомогою ОТП-коду, Push-повідомлення, логіну, паролю або іншого технічного способу автентифікації. Саме банк як професійний надавач платіжних послуг має довести не лише факт технічної авторизації, а й наявність безспірних обставин, які свідчать про те, що споживач своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті, розголошенню чи незаконному використанню ПІН-коду, паролів, ОТР-кодів, фінансового номер, СVV або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції цього не врахував та не встановив головного: чи існували безспірні докази того, що позивач передала шахраям ПІН код, пароль, ОТР-код, СVV, логін або іншу індивідуальну облікову інформацію, натомість обмежився лише констатацією технічного шляху проведення операцій.

06 липня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначав, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання з`явилась ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник АТ КБ«ПриватБанк» Абібулаєва Т. Г. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів АТ «Укрсиббанк», АТ «ОТП Банк» всудове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку. Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресатам 22.06.2026.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивача було сповіщено про те, що на її картку для виплат, видану в АТ КБ «ПриватБанк» 15.04.2025 оформлений кредит на суму 200 000 грн.

У цей же день, 15.04.2025, з позивачем зв`язалася невстановлена особа, яка представилась працівником банку та повідомила про спроби зняття коштів у м. Обухів Київської області.

Вказана особа переконала позивача тимчасово переказати кошти нібито страховому агенту банку - ОСОБА_2 , що позивач і зробила (дані вказаного «агента» були їй повідомлені).

Переказ коштів на суму 140 000 грн здійснений позивачем особисто. Проведення оспорюваних позивачем фінансових операцій відбулася за допомогою авторизації з одного пристрою TECNO BG6.

Цей факт підтвердився, долученим до матеріалів справи відеофайлу та аудіофайлу, які були досліджені у судовому засіданні, з яких вбачається, що після відмови банком у переказі коштів, з ОСОБА_1 проведений відеодзвінок за номером телефону позивача НОМЕР_1 , з метою розблокування її карткових рахунків, яка підтвердила бажання провести платіж за відповідними реквізитами на суму 140 000 грн, повідомила, що переказ робить особисто та за власним бажанням. Заперечила передачу сторонній особі конфіденційної інформації та попередній контакт з іншими особами з метою ініціювання зазначеного переказу.

Відповідно до інформації з переказів кошти ймовірно направлені на банківський рахунок НОМЕР_2 банка АТ «Юнекс Банк» на ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 , id ЄКБ НОМЕР_4 , зареєстрованого у Київській області, Обухівському районі, с. Підгірці.

Загальна сума коштів по видатковій оспорюваній фінансовій операції складає 140 000 грн. Операція проведена у Приват24 під обліковим записом клієнта ОСОБА_1 , під час якої кошти перераховані на рахунок НОМЕР_2 АТ «Юнекс Банк», а саме: 15.04.2025 об 18 год 17 хв для поповнення рахунку ОСОБА_2 .

Також, суд встановив, що за допомогою підтвердження ОТР-кодами, що направлялися АТ «Укрсиббанк» Push-повідомленнями на типовий, довірений пристрій TECNO BG6, що належить позивачу, були проведені такі операції:

- переказ на карту НОМЕР_5 у розмірі 25 000 грн успішна (16.04.2025 10:14:00);

- переказ на карту НОМЕР_5 у розмірі 25 000 грн неуспішна (16.04.2025 10:16:16);

- переказ на карту НОМЕР_5 у розмірі 24 000 грн неуспішна (16.04.2025 10:17:56);

- переказ на рахунок НОМЕР_6 , отримувач АТ «Райффайзен Банк» ІПН 2622114268, ОСОБА_1 з призначенням платежу «поповнення рахунку» 35 000 грн) успішна.

Вхід відбувся за допомогою логіну та паролю, без підбору чи подальшої зміни. Не зафіксовано запитів на перегляд CVV кодів з ПК.

Крім того, 15 квітня 2025 року позивачкою підтверджено оформлення кредитних коштів у розмірі 150 000 грн на картковий рахунок, відкритий в АТ «ОТП Банк».

У наданому банку зверненні позивача від 14.05.2025 року № 009-006/2/180-О зазначено, що ОСОБА_1 самостійно здійснила транзакцію у розмірі 140 000 грн на рахунок особи, що представилась «страховим агентом», отриманий у месенджері «Telegram» від особи, яка представилася як співробітник «служби безпеки банку».

Платежі з карткового рахунку позивача, призначені отримувачу ОСОБА_3 на рахунок АТ «Юнекс Банк» були ініційовані безпосередньо з довіреного пристрою (фінансового номеру позивача НОМЕР_1 ), який позивач особисто активувала та автентифікувала згідно з вимогами посиленої автентифікації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Враховуючи наведене, встановивши, що оспорювані позивачем фінансові операції були проведені нею особисто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість покладення на банк відповідальності за дії самого користувача та як наслідок відмову в задоволенні позову.

Посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права не заслуговують на увагу, оскільки відсутність у рішенні посилань на відповідні норми права не свідчить про неправильність їх застосування судом. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції надав оцінку фактичним обставин справи, які підлягають встановленню в такій категорії справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Даниленка Віталія Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року

Головуючий: Судді: