Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №760/7099/24 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року місто Київ

справа №760/7099/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/7000/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авдєєва Бориса Миколайовича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансових послуг №0732654820/3 від 06.10.2020 в розмірі 96 237,76 грн., суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 03.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг №0732654820/3.

Відповідно до умов договору товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до умов викладених в Оферті, Пропозиція (Оферта), Акцепт оферти, Правила та Заявка-анкета становлять єдиний документ - Договір.

Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 8 000,00 грн, строк користування кредитом - 30 днів. Строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка -1,75 % за один день користування кредитом.

Пропозиція (оферта) на отримання кредиту була підписана Позичальником шляхом підписання електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, надісланим СМС-повідомленням на номер телефону, зазначений ним в особистому кабінеті.

Відповідач самостійно заповнив заявку на сайті кредитодавця, ввів одноразовий ідентифікатор для підписання електронного договору та вказав реквізити банківської картки, на яку ТОВ «Інфінанс» перерахувало 8 000,00 грн.

Акцептом оферти відповідач підтвердив, що ознайомився з умовами договору та Правилами надання коштів у позику, а також отримав усю інформацію, передбачену законодавством.

Згідно з Правилами, договір позики укладається в електронній формі та вважається електронним договором, підписаним відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором, з урахуванням ст. 11-12 цього Закону та ч. 1 ст. 205 ЦК України.

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у встановленому розмірі.

11.02.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 11.02.2022, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за договорами позики, у т.ч. за договором позики № 0732654820/3 від 06.10.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за Договором позики № 0732654820/3 від 06.10.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №0732654820/3 від 06.10.2020 у розмірі 96 237,76 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Авдєєв Б.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, який у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, отримав логін, пароль, одноразовий ідентифікатор та подав заявку на укладення договору. Тобто, позивач не надав достатніх та належних доказів, які могли б ідентифікувати особу, яка уклала договір, а тому відсутні підстави вважати, що договір надання позики був укладений саме з відповідачем, а не іншою особою.

Вказує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів у первинного кредитора, а також наявності у відповідача взагалі заборгованості перед позивачем. Розрахунок заборгованості в даному випадку не є належним доказом існування заборгованості або інших грошових правовідносин між сторонами, зокрема, з первинним кредитором.

Посилається на те, що оскільки відсутній детальний розрахунок нарахування відсотків, то сума заборгованості по відсоткам ставить під сумнів правильність їх нарахування.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що доводи скарги не спростовують висновків суду, грунтуються на припущеннях сторони відповідача, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду відсутні.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Авдєєв Б.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Коллект Центр» - адвокат Чебанов О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника відповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг №0732654820/3.

Відповідно до умов Акцепту оферти від 03.11.2020 укладання Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0732654820/3 від 06.10.2020 та отримання кредиту згідно та Заяви - анкети №3323837 від 03.11.2020 товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 8 000 грн.;

Строк користування кредитом 30 днів;

Строк дії Договору 3 роки. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності Пролонгації;

Річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації.

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 4 200,00 грн, за умови належного виконання умов договору та відсутності Пролонгації;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими правилами;

Номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 4 200,00 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, при використанні Номінальної відсоткової ставки.

Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору;

Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 8 400,00 грн, за умови неналежного виконання умов договору;

Зальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору.

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у встановленому розмірі.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов`язання за договором №0732654820/3 виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн відповідачу.

11.02.2022 між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 11.02.2022, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики № 0732654820/3 від 06.10.2020 р., що укладений між ТОВ «Інфінанс» та боржником яким є: ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за Договором позики № 0732654820/3 від 06.10.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та боржником яким є: ОСОБА_1 .

Сума заборгованості за договором про надання фінансових послуг №0732654820/3 від 06.10.2020 становить 96 237,76 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7 999,98 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 88 238,78 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за кредитним договором належним чином не виконав, тому наявні підстави для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Суд вказав, що позивачем не пропущено строк позовної давності, тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, 03 листопада 2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0732654820/3, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 0s6v4g.

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і відповідно, укладення договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Колегія суддів вважає доведеним, що вказаний кредитний договір був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надіслані первісними кредиторами ОСОБА_1 , на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться коди ідентифікатори відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0732654820/3, укладено в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або sms-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Посилання сторони відповідача, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладення договору, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (відомості паспорта громадянина України, РНОКПП, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій не звертався.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, проте, такі доводи відхиляються як необґрунтовані.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем на підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів відповідачу до позовної заяви додано квитанцію за сплату № 71175376 від 03.11.2020 року (сервіс онлайн платежів «iPay.ua»), відповідно до якої 03.11.2020 року о 11:44 був здійснений переказ кредитних коштів та зараховано 8 000,00 грн на картку НОМЕР_1 .

Стороною відповідача не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «Коллект Центр», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить ОСОБА_1 . Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушив, не повернув кредитні кошти, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у заявленому розмірі - 96 237,76 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на те, що відсотки нараховані поза межами строку кредитування.

Відповідно до умов договору позики позичальнику надано розмір кредитної лінії 8 000,00 грн, строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір розрізняє строк користування кредитом (траншем), який становить 30 днів, та строк дії договору - 36 міс. (3 роки), кредитодавець мав право стягувати з позичальника відсотки за кожен день користування кредитом у розмірі 1,75% у межах дії договору.

Таким чином, доводи апелянта у цій частині також не заслуговують на увагу, оскільки зводяться лише до довільного тлумачення умов договору на розсуд апелянта.

Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України).

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 впроваджено дію карантину на території України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень).

01 липня 2023 завершено дію карантину відповідно до Постанови КМ України № 651 від 27 червня 2023 року.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12 березня 2020 року, а також введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено по даний час, трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення заяви відповідача про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки такий строк позивачем не пропущений.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність вирішення судом першої інстанції справи по суті спору, тому відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авдєєва Бориса Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: