Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №753/8307/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року місто Київ

справа № 753/8307/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/8814/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козачука Юрія Сергійовича на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Коренюк А.М., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Позов мотивований тим, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, однак не виконують зобов'язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 28.02.2025 року, яка становить 99 256 грн. 68 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 34 158 грн. 89 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 17 079 грн. 87 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 25 857 грн. 12 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 20 089 грн. 22 коп.

Також, у період до 31.10.2021 року у відповідачів існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення - 64 грн. 75 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 317 грн. 68 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води - 689 грн. 15 коп.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого опалення - 34 158 грн. 89 коп., інфляційну складову боргу - 4 440 грн. 66 коп., 3% річних - 1 106 грн. 19 коп.;

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого постачання гарячої води - 17 079 грн. 87 коп., інфляційну складову боргу - 2 220 грн. 38 коп., 3% річних - 553 грн. 11 коп.,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги теплової енергії - 25 857 грн. 12 коп., інфляційну складову боргу - 1 963 грн. 72 коп., 3% річних - 478 грн. 18 коп., пеню - 312 грн. 81 коп.;

заборгованість за спожиті послуги постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 20 089 грн. 22 коп., інфляційну складову боргу - 2 281 грн. 84 коп., 3% річних - 557 грн. 66 коп., пеню - 329 грн. 16 коп.;

заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення - 64 грн. 75 коп.;

за період з 01.11.2021 року заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 317 грн. 68 коп.,

заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води - 689 грн. 15 коп.,

заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води - 689 грн. 15 коп.,

що складає загальну суму 113 500 грн. 18 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені у розмірі 113 500 грн. 18 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» 3 028 грн. судового збору.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Козачук Ю.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення та провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду щодо наявності заборгованості у відповідачів за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 113 500,18 грн. не відповідають обставинам справи.

Так, у письмових поясненнях, які суд першої інстанції не взяв до уваги, ОСОБА_1 зазначила, що вона не погоджується із сумою, вказаною у позові, тому звернулася до Центр комунального сервісу Дарницького району міста Києва із заявами про проведення перерахунку заборгованості з житлово-комунальних послуг, оскільки при нарахуванні боргу позивачем не були враховані фактичні показники лічильників гарячої води та тепла, а також не було взято до уваги, що власник житла - відповідач ОСОБА_2 , а також його дитина, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», користуються правом на знижку 75% на оплату житлово-комунальних послуг у межах соціальних норм.

За результатами поданих ОСОБА_1 заяв дро ЦКС Дарницького району м. Києва, позивач 02.12.2025 року підготував лист № 4/03.2/14083, відправлений згідно поштового штемпеля на конверті 08 грудня 2025 року, який ОСОБА_1 отримала напередодні судового засідання 10 грудня 2025 року. Із вказаного листа вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 було проведено перерахунок за надані послуги центрального опалення та теплової енергії згідно наданих документів.

Водночас, ОСОБА_1 отримала від Комунального концерну «Центр комунального сервісу» рахунок-повідомлення станом на 01 грудня 2025 року, з якого вбачається, що заборгованість за житлово-комунальні послуги складає: гаряче водопостачання - 321,08 грн., центральне опалення - 8 133,67 грн., плата за абонентське обслуговування ГВ - 913,30 грн., плата за абонентське обслуговування ТЕ - 1 746,54 грн.

Вказані обставини свідчать про те, що до дня ухвалення судом рішення, заборгованість за житлово-комунальні послуги вже була перерахована позивачем та суттєво зменшена, однак позивач не повідомив про це суд.

При цьому, відповідно до платіжних інструкцій від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 повністю оплатила заборгованість, зазначену у рахунку-повідомленні станом на 01 грудня 2025 року, відтак заборгованість, що є предметом спору повністю відсутня.

За наведених обставин вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, у зв'язку з відсутністю на момент розгляду спору заявленої позивачем суми заборгованості.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник Козачук Ю.С. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача КП «Київтеплоенерго» - Зеленський А.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення відповідача та її представника, а також представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є зареєстрованими мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, у зв'язку з чим наявна заборгованість, яка станом на 28.02.2025 року, становить 99 256 грн. 68 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 34 158 грн. 89 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 17 079 грн. 87 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 25 857 грн. 12 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 20 089 грн. 22 коп.

Також, у період до 31.10.2021 року у відповідача існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення - 64 грн. 75 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 317 грн. 68 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води - 689 грн. 15 коп.

Відповідачі у встановленому законом порядку не відмовились від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачами надано не було.

Відповідачі не зверталися до позивача, як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі, про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, та статтею 27,28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання.

Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Так, судом встановлено, що позивач належно виконував свої зобов`язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

За відомостями з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі з 10 жовтня 2013 року, а відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі з 10 лютого 2015 року, а тому вони вважаються споживачами комунальних послуг, які надаються за місцем їх реєстрації та мають нести обов`язок з їх сплати.

Враховуючи викладене, встановивши, що відповідачі зареєстровані у квартирі за вищевказаною адресою у спірний період, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції не урахував наступних обставин.

Так, звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість: за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого опалення - 34 158 грн. 89 коп., інфляційну складову боргу - 4 440 грн. 66 коп., 3% річних - 1 106 грн. 19 коп.;

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого постачання гарячої води - 17 079 грн. 87 коп., інфляційну складову боргу - 2 220 грн. 38 коп., 3% річних - 553 грн. 11 коп.,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги теплової енергії - 25 857 грн. 12 коп., інфляційну складову боргу - 1 963 грн. 72 коп., 3% річних - 478 грн. 18 коп., пеню - 312 грн. 81 коп.;

заборгованість за спожиті послуги постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 20 089 грн. 22 коп., інфляційну складову боргу - 2 281 грн. 84 коп., 3% річних - 557 грн. 66 коп., пеню - 329 грн. 16 коп.;

заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення - 64 грн. 75 коп.;

за період з 01.11.2021 року заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 317 грн. 68 коп.,

заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води - 689 грн. 15 коп.,

заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води - 689 грн. 15 коп.,

що складає загальну суму 113 500 грн. 18 коп.

Згідно листа КП «Київтеплоенерго» від 02 грудня 2025 року № 4/03.2/14083 в межах компетенції розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку за надані послуги з централізованого опалення (ЦО) та послуги з постачання теплової енергії (ТЕ) за адресою: АДРЕСА_2 . Повідомлено, що за вищезазначеною адресою проведено перерахунок за надані послуги ЦО та ТЕ згідно наданих документів. Суму, отриману в результаті перерахунку, буде відображено в платіжному документі відповідного розрахункового періоду.

Згідно рахунку-повідомлення станом на 01 грудня 2025 року у відповідачів наявна заборгованість: централізоване опалення у розмірі 8 133,67 грн., гаряче водопостачання - 321,08 грн., плата за абонентське обслуговування ГВ - 913,30 грн., плата за абонентське ТЕ - 1 746,54 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір заборгованості становить 113 500,18 грн., не врахувавши, що позивачем було здійснено перерахунок заборгованості, визначивши, що заборгованість з централізованого опалення -8 133,67 грн., гаряче водопостачання - 321,08 грн., плата за абонентське обслуговування ГВ - 913,30 грн., плата за абонентське ТЕ - 1 746,54 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на день ухвалення судового рішення (10 грудня 2025 року) розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги становив: з централізованого опалення - 8 133,67 грн., гаряче водопостачання - 321,08 грн., плата за абонентське обслуговування ГВ - 913,30 грн., плата за абонентське ТЕ - 1 746,54 грн, який і підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги факт оплати 29 грудня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 заборгованості: з централізованого опалення - 8 133,67 грн., з гарячого водопостачання - 321,08 грн., плата за абонентське обслуговування ГВ - 913,30 грн., плата за абонентське ТЕ - 1 746,54 грн., оскільки така сплата була здійснена після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

Колегія суддів зауважує, що у разі здійснення позивачем дій щодо примусового виконання рішення суду, оплата 29 грудня 2025 року заборгованості за комунальні послуги буде врахована державним виконавцем.

Щодо вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Матеріали справи свідчать, що на час подання позову та ухвалення судом рішення предмет спору між сторонами існував.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення солідарно заборгованості: з централізованого опалення у розмірі 8 133,67 грн., з гарячого водопостачання у розмірі 321,08 грн., з плати за абонентське обслуговування гарячого водопостачання у розмірі 913,30 грн., з плати за абонентське обслуговування теплової енергії у розмірі 1 746,54 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 302,80 грн., та з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 087,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козачука Юрія Сергійовича - задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість з централізованого опалення у розмірі 8 133,67 грн., заборгованість з гарячого водопостачання у розмірі 321,08 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування гарячого водопостачання у розмірі 913,30 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування теплової енергії у розмірі 1 746,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 302,80 грн.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 087,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: