Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №363/1821/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 363/1821/26 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12263/2026Головуючий у суді першої інстанції - Чірков Г.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, поданою від його імені та в його інтересах адвокатом Бараболею Вячеславом Івановичем, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради про визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради (далі - КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради) про визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації, згідно з яким просив суд:

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що полягали у відмові надати публічну інформацію на запити позивача від 29.01.2026 та 02.02.2026, оформлені листом вих. №21м/р від 06.02.2026;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію відповідно до поданих запитів від 29.01.2026 та 02.02.2026 (№вх. 22м/р, №вх.27м, №вх.26/1м), у повному обсязі та у спосіб, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 29.01.2026 та 02.02.2026 позивачем подано до відповідача три письмові запити на доступ до публічної інформації (№вх. 22м/р, № вх.27м, №BX.26/1м), які складено відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

06.02.2026 відповідачем надано єдину відповідь вих. №21м/р, якою фактично відмовлено у наданні всієї запитуваної інформації, в якій передбачених законом підстав для відмови не наведено, розпорядника, який володіє інформацією не зазначено та перенаправлення запитів не здійснено (а.с. 1-5).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2026 позовну заяву задоволено.

Визнано протиправними дії КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, що полягали ненаданні публічної інформації на запити ОСОБА_1 від 29.01.2026 та 02.02.2026, оформлені листом вих. №21м/р від 06.02.2026.

Зобов`язано КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради у строки та в порядку, визначені Законом України «Про звернення громадян» та Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію відповідно до поданих запитів від 29.01.2026 та 02.02.2026 (№вх. 22м/р, №вх.27м, №вх.26/1м), у повному обсязі та у спосіб, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Стягнуто з КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ціна є публічною та загальнодоступною інформацією, оскільки міститься у договорі № 49/у, який оприлюднено на офіційному вебсайті Вишгородської міської ради. Вимога надати «розрахунок тарифу» за своєю суттю спрямована на створення інформації для подальшого отримання внутрішньої калькуляції витрат, що включає детальні відомості про господарські процеси підприємства, і не є «готовою» публічною інформацією в розумінні Закону.

При цьому указує, що не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Також посилається на те, що запитувані документи містять конфіденційну інформацію про фізичних осіб, а саме: відомості щодо нарахування заробітної плати конкретним працівникам, їхній режим роботи, наявність лікарняних чи відпусток, що є персональними даними відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Запитувані «матеріальні звіти» та «акти виконаних робіт з постачальниками та підрядниками» становлять внутрішню бухгалтерську документацію, що відноситься до службової інформації КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, оскільки відображає внутрішні господарські операції, обрані методики виконання робіт, а також містить дані про контрагентів. Наказом по підприємству цю категорію документів віднесено до інформації з обмеженим доступом. Крім того, правовідносини з контрагентами врегульовані договорами, які можуть містити умови конфіденційності.

Стверджує також і про те, що у запитах на отримання публічної інформації відсутня інформація відносно права особи, якій потрібно надати інформацію, на отримання даної інформації, на підставі чого необхідно надати інформацію чи відповідні документи, які містять дані з обмеженим доступом.

За таких обставин вважає, що позивач у своїх запитах просить надати інформацію яка за своєю правовою природою не являється публічною, а навпаки просить надати інформацію щодо укладених договорів, їх складової частини, надати комерційну інформацію щодо договірних відносин підприємства де позивач не є стороною, не є споживачем жодних послуг, не приймає жодної участі у правовідносинах підприємства з контрагентами, споживачами, підрядними організаціями, тощо.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

09.06.2026 до суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 29.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради, як розпорядника інформація, із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати повний розрахунок ціни (тарифу) на послуги з управління багатоквартирними будинками КП «Управляюча компанія» ВМР, за адресами: вул. Набережна, 2 та вул. Шолуденка, 6, із зазначенням усіх складових, що формують відповідну ціну.

02.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до КП «Управляюча компанія» ВМР із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію про облік доходів і витрат, а також кількісні та якісні показники послуг з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та кожної складової послуги окремо.

02.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до КП «Управляюча компанія» ВМР із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію про облік доходів і витрат, а також кількісні та якісні показники послуг з управління будинком за адресою: АДРЕСА_2 , та кожної складової послуги окремо.

06.02.2026 КП «Управляюча компанія» ВМР на вказані вище запити ОСОБА_1 №вх. 22м/р від 29.01.2026, №вх.27м та №вх.26/1м від 02.02.2026 надано відповідь №вих.21/м/р, в якій, зокрема, але не виключно зазначено, що підприємство є сумлінним платником податків, ЄСВ, ПІДФО, ПДВ, військового збору та є підприємством, яке має важливе значення для задоволення потреб територіальної громади міста Вишгорода та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. У запитах на отримання публічної інформації від 02.02.2026 відсутня інформація відносно права особи, якій потрібно надати інформацію, на отримання даної інформації, на підставі чого необхідно надати інформацію чи відповідні документи, які містять дані з обмеженим доступом. ОСОБА_1 у своїх запитах просив надати інформацію, яка за своєю правовою природою не є публічною.

Таким чином, у задоволенні вимог, що містилися у запитах на отримання публічної інформації ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки вони положенням чинного законодавства не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що інформація щодо розрахунку ціни послуг, витрат на управління будинком, а також обліку доходів і витрат за своєю правовою природою є інформацією про умови надання послуг та їх вартість, а тому належить до публічної інформації, доступ до якої гарантується Законом України «Про доступ до публічної інформації».

При цьому судом було встановлено, що наданою відповідачем відповіддю № 21м/р від 06.02.2026 фактично відмовлено у наданні усієї запитуваної інформації з посиланням на те, що така інформація не є публічною. При цьому, в іншій частині відповідь носить загальний характер та вирішення поставлених у запитах питань по суті не містить.

Відповідачем при наданні відповіді на запити позивача жодного належного обґрунтування наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не було наведено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наслідками розгляду запитів на отримання публічної інформації КП «Управляюча компанія» ВМР безпідставно не було надано позивачу достовірної, точної та повної інформації, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів такі висновки суду вважає вірними, виходячи з наступного.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25.12.2008 № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI).

Публічною інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).

Тобто за загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VІ). Таким законом є Закон № 2939-VІ, положеннями статті 6 якого встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2939-VI конфіденційною інформацією є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною другою статті 7 цього ж Закону розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього ж Закону доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина 2 статті 19 Закону № 2939-VI).

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що з аналізу статті 6 Закону № 2939-VI слідує, що розпоряднику інформації надана можливість обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону №2939-VI.

Верховний Суд звертав увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 901/249/19, у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 820/5938/16, від 30.01.2020 у справі № 806/1959/16.

Отже, віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом не є автоматичною підставою для відмови у наданні інформації. Розпорядники зобов`язані застосовувати «трискладовий тест» при розгляді запиту. Необґрунтована відмова надати інформацію є незаконною.

У цій справі, ОСОБА_1 звертався до КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради із запитами, в яких просив:

1) надати повний розрахунок ціни (тарифу) послуги з управління багатоквартирним будинком КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, за адресами: м. Вишгород, вул. Набережна, 2 та вул. Шолуденка, 6 із зазначенням усіх складових, що формують відповідну ціну;

2) облік, доходів, витрат, кількісних і якісних показників надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 та кожної складової послуги окремо.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20.05.2020 № 631-IX, Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Приписи статті 5 цієї Конвенції передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Таким чином, в першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Статтею 6 цієї Конвенції визначено форми доступу до офіційних документів:

у разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим (частина перша);

у разі обмеження доступу до деякої інформації, що міститься в офіційному документі, державний орган повинен, тим не менш, надати доступ до решти інформації, що у ньому міститься. Будь-які пропуски у документі повинні бути чітко позначені. Однак, якщо часткова версія документа вводить в оману або не має сенсу, або покладає явно необґрунтоване навантаження на орган щодо оприлюднення решти документу, у такому доступі може бути відмовлено (частина друга).

У пунктах 57 та 58 Пояснювального звіту до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18.09.2009 деталізовано ситуації у випадках, якщо обмеження поширюється тільки на частину інформації, що міститься в документі, то інша частина документа, як правило, має бути надана. У такому документі треба чітко вказувати, де саме було видалено інформацію та в якому обсязі. За можливості, у рішенні також треба вказувати обмеження, згідно з яким було зроблено кожне видалення. Що стосується паперових документів, то частини інформації, на які поширюється обмеження, можна видаляти або затирати на копіях таких документів. Якщо оригінал документа є електронним, то треба надати новий документ або паперову копію з чітким зазначенням того, які частини було видалено (наприклад, залишивши відповідні розділи порожніми).

Зі змісту запитів ОСОБА_1 вбачається, що його вимоги стосувалася щодо надання інформації про надання послуги з управління багатоквартирним будинком КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради.

Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.

Управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та/або договором документацію багатоквартирного будинку (пункт 3 частини четвертої статті 8 Закону № 2189-VIII).

Управитель веде окремий облік доходів і витрат (облікову карту) щодо кожного багатоквартирного будинку, який перебуває в його управлінні, та забезпечує співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до цієї інформації щодо їхнього будинку в порядку, передбаченому договором (частина друга статті 18 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 482 «Про затвердження Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості»: управитель веде облік доходів, витрат, кількісних і якісних показників надання послуги щодо кожного багатоквартирного будинку та кожної складової послуги окремо (пункт 7). Обсяг фактично наданої послуги та фактично понесених управителем витрат на надання такої послуги повинен бути підтверджений відповідною первинною документацією, що зберігається в управителя, зокрема наказами, табелем обліку робочого часу, розрахунковими листками нарахування заробітної плати робітникам, нарядами-завданнями, актами списання матеріалів, матеріальними звітами майстрів, актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, документами, що підтверджують технічні показники будинку, тощо (пункт 8). Облік витрат з технічного обслуговування ліфтів ведеться з урахуванням даних, зазначених у журналах реєстрації зупинок ліфтів (пункт 9).

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території (ч. 3 ст. 10 Закону № 2189-VIII).

Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності слід зазначити, що ОСОБА_1 , направляючи запити на отримання доступу до означеної інформації, мотивував їх суспільним інтересом, зокрема зміною вартості ціни послуги на управління багатоквартирним будинком.

У свою чергу, як вірно виснував суд першої інстанції, відповідачем у відповіді № 21м/р від 06.02.2026 фактично відмовлено у наданні усієї запитуваної інформації з посиланням на те, що така інформація не є публічною, а в іншій частині відповідь носить загальний характер та вирішення поставлених у запитах питань по суті не містить.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 запитувалась інформація про внутрішні бухгалтерські документи, про доходи та витрати відповідача, про надання комерційної інформації щодо діяльності підприємства відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки у своїх запитах позивач просив виключно надати інформацію, що стосувалася надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Не заслуговують на увагу суду твердження КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради про те, що ОСОБА_1 не довів свого права на запитувану інформацію, з огляду на положення частина 2 статті 19 Закону № 2939-VI, якою визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Слід також зазначити, що КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, відмовляючи заявнику у наданні запитуваної інформації ним інформації, послалося лише на те, що запитувана інформація не є публічною, однак відповідачем не було надано детальної відповіді на запити ОСОБА_1 з обґрунтуванням причин відмови у наданні інформації.

Безпідставними також є посилання на те, що запитувана інформація не була готовою, а тому її необхідно було створити, з огляду на те, що управитель будинком повинен вести окремий облік доходів, витрат, кількісних і якісних показників надання послуги щодо кожного багатоквартирного будинку та кожної складової послуги окремо та надавати таку інформацію на запит споживача, що узгоджується із положеннями Закону № 2189-VIII та постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 482.

У свою чергу, КП «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради не обґрунтовувало свою відмову на основі критеріїв, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, у зв`язку з чим така відмова не може вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону № 2939-VI.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Також, слід зауважити, що наведені в апеляційній скарзі інші доводи, які на переконання відповідача, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його запереченнями, викладеними у заявах по суті справи, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради, поданою від його імені та в його інтересах адвокатом Бараболею Вячеславом Івановичем - залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управляюча компанія» Вишгородської міської ради про визнання протиправною відмови у наданні публічної інформації - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова