Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №756/8874/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Київ

Справа № 756/8874/25

Провадження №22-ц/824/7464/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 08 липня 2026 року

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивачі ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідач Управління житлово-комунального господарства

Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальчук Юлією Олександрівною, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року, ухваленого у складі судді Белоконної І.В.,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просили визнати неправомірною відмову органу приватизації у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оформлену рішенням органу приватизації державного житлового фонду № 20 від 15 травня 2025 року, та зобов`язати відповідача як орган приватизації здійснити приватизацію зазначеної квартири за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення виконкому Мінської районної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 448 однокімнатна квартира АДРЕСА_2 була закріплена, як службова за підприємством теплових мереж-1 та на підставі ордеру № 00425 на право зайняття службового приміщення надана ОСОБА_4 на сім`ю з трьох осіб: дружину ОСОБА_5 та сина ОСОБА_2 .

09.01.2003 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

В подальшому ОСОБА_6 одружилася з ОСОБА_7 . Від шлюбу у них народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14.03.2025 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію займаної квартири. Одночасно до органу приватизації була подана нотаріально засвідчена заява ОСОБА_7 про відмову від участі у приватизації.

На момент подачі заяви про приватизацію квартири АДРЕСА_2 в квартирі були зареєстровані та постійно проживали: ОСОБА_1 (з 04.06.1992 року), ОСОБА_2 (з 04.06.1992 року), ОСОБА_7 - з 29.05.2008 року) та ОСОБА_3 (з 11.03.2010 року).

15.05.2025 Управлінням житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації прийнято рішення про відмову у приватизації квартири, оскільки Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передбачено можливості відмови особи, зареєстрованої у квартирі від участі у приватизації та відсутність завіреної належним чином витягу з відповідного рішення до якого надано ордер № 00425 від 11.03.1992.

Позивачі стверджують, що дії відповідача щодо відмови у приватизації є незаконними та порушують їх права на приватизацію квартири гарантовані Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.07.2025 відкрито загальне позовне провадження по справі.

21.07.2025 року представник Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що уповноваженим органом, який здійснює приватизацію державного житлового фонду є управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації. Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація є неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2025 замінено первісного відповідача Оболонську районну в м. Києві державну адміністрацію на належного відповідача Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_7 про визнання незаконними дій органу приватизації та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що передача квартири у власність громадян у порядку приватизації здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у квартирі, а оскільки ОСОБА_7 є повнолітньою особою, зареєстрованою у спірному житлі, його нотаріальна відмова від участі у приватизації не може бути прирівняна до письмової згоди на приватизацію квартири іншими членами сім`ї. Також суд першої інстанції погодився з позицією органу приватизації про те, що заявниками не було подано належним чином засвідченого витягу з рішення, на підставі якого у 1992 році було видано ордер на зайняття службового житлового приміщення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Ковальчук Ю.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки приватизація житла є правом, а не обов`язком громадянина, тому особа, яка має право на приватизацію, може відмовитися від участі у ній, якщо таке волевиявлення є вільним, письмовим і належним чином посвідченим. Апелянт зазначає, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_7 підтверджує не заперечення проти приватизації квартири, а навпаки його волю не брати участі у набутті права власності та не перешкоджати іншим членам сім`ї реалізувати право на приватизацію.

Також апелянт посилається на те, що відсутність належним чином завіреного витягу з рішення виконкому, на підставі якого у 1992 році було видано ордер № 00425, не є передбаченою законом підставою для відмови у приватизації, тим більше за наявності самого ордера, тривалого проживання та реєстрації позивачів у квартирі, а також відсутності спору щодо законності зайняття спірного житлового приміщення.

Правом подання відзиву, передбаченого ст.360 ЦПК України, інші сторони не скористалися.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник адвокат Ковальчук Ю.О., третя особа ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації Ємельянова К.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 11.03.1992 ОСОБА_4 було видано ордер № 00425 на право зайняття службового житлового приміщення, а саме однієї кімнати житловою площею 17,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 , на сім`ю, яка складається з трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_2 (син).

09.01.2003 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

14.12.2007 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Від спільного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Брусилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області серії НОМЕР_4 .

Згідно Витягу з Розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 818 від 26.11.2019, виключено окрему однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 з числа службових із закріпленням її за ОСОБА_2 . Склад сім`ї та родинні відносини: ОСОБА_2 , 1991 року народження, ОСОБА_1 (мати), 1969 року народження, ОСОБА_7 (чоловік матері), 1967 року народження, ОСОБА_3 (брат), 2009 року народження.

Як вбачається з Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 станом на 17.03.2025 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (з 04.06.1992), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (з 04.06.1992), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (з 29.05.2008) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (з 11.03.2010).

Позивач ОСОБА_1 звернулася до керівника органу приватизації державного житлового фонду - Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації зі заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Управління житлового-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 20 від 15.05.2025 відмовлено ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_2 з наступних підстав: відсутність завіреної належним чином копії витягу з відповідного рішення до якого видано ордер № 00425 від 14.03.1992; відсутність згоди на участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 від ОСОБА_7 та документи, що його стосуються.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або набуття житла у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності, а приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Отже, право на приватизацію житла є спеціальним способом набуття права власності, який виникає у громадянина за наявності передбачених законом передумов і реалізується у процедурі, визначеній Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та підзаконними актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир, будинків, житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир у межах санітарної норми.

Відповідно до статті 5 цього Закону до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають у квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир у власність громадян здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, які приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 цього Закону передача квартир у власність громадян оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації та органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир, будинків, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир здійснюється у приватну, спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Відповідно до пункту 18 Положення № 396 громадянин подає до органу приватизації оформлену заяву на приватизацію квартири, довідку про склад сім`ї та займані приміщення, копію ордера про надання житлової площі або копію договору найму, документи, що підтверджують невикористання житлових чеків, копії документів, що посвідчують особу та підтверджують реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також інші документи, передбачені цим Положенням залежно від конкретних обставин.

Відповідно до пункту 23 Положення № 396 орган приватизації приймає рішення про передачу квартири у власність громадян, а на підставі такого рішення видає свідоцтво про право власності та реєструє його у відповідній реєстраційній книзі.

Згідно п.5 роз`яснення Житлового управління Держжитлокомунгоспу №9/3-148 від 19.04.1995 р. щодо приватизації житлового фонду, якщо один із мешканців відмовляється від своєї долі приватизації житла, то така квартира не приватизується.

З аналізу зазначених норм убачається, що процедура приватизації житла передбачає перевірку органом приватизації наявності правових підстав для передачі квартири у власність громадян.

Аналізуючи наведене, колегія суддів звертає увагу, що нормами чинного законодавства не визначено відмову від приватизації квартири державного житлового фонду, а відтак приватизація квартир державного житлового фонду здійснюється одночасно на всіх громадян, що проживають(зареєстровані) на даній житловій площі.

При цьому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Управлінням житлово-комунального господарства Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, рішення про відмову у приватизації кв. АДРЕСА_2 , ухвалено з дотриманням норм діючого законодавства, що регулюють правові відносини у сфері приватизації.

В цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені судом обставини та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Оболонського районного суду м. Києва 01 грудня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальчук Юлією Олександрівною - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна