Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №372/4685/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року місто Київ

справа № 372/4685/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/9638/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Проць Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про порушення прав споживача споживчого кредитування та відновлення становища, яке існувало до порушення,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк», ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» про порушення прав споживача споживчого кредитування та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 на початок червня 2024 рок мала відкриті рахунки в АТ «Райффайзен Банк», зокрема користувалася послугою «Кредит готівкою».

У зв`язку з повномасштабним вторгненням в березні 2022 року ОСОБА_1 виїхала разом з донькою та онуками до Німеччини, де наразі перебуває.

У середині червня 2024 року банк заблокував поточний рахунок ОСОБА_1 , з якого списувались кошти на погашення «Кредит готівкою», кредитної картки та страхових внесків. При цьому про затримку сплати кредиту не повідомив.

В подальшому позивачу стало відомо, що 17.10.2024 року Банк відступив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» борг, який виник по кредитному рахунку.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Банку, щоб дізнатись причину блокування рахунку, однак працівники Банку надати відповідь на вказане не змогли.

При цьому, Банк надав роз`яснення, що позивач могла перераховувати кошти за повними реквізитами IBAN рахунку, однак таких реквізитів ОСОБА_1 не мала, а Банк не направив повідомлення з номером такого рахунку.

Разом з цим вважає, що Банк не мав права відступати борг, оскільки позивач не отримувала жодних повідомлень про сплату заборгованості та будь-якої письмової вимоги від Банку.

Крім того, відступлення боргу мало місце за договором кредитування №014/38080582/1239021 від 20.01.2020, який позивачка з банком не укладала, у ОСОБА_1 на ту дату був лише договір з банком №014/380805/82/790016 від 20.01.2020.

Новий кредитор ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» допустив неетичну поведінку при взаємодії із споживачем кредиту та його близькими особами. Кредитна справа позивача була передана від Банку Товариству у квітні 2025 року. В жовтні 2024 року відповідач ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» вже надіслало позивачці поштою повідомлення про відступлення права вимоги, а в листопаді 2024 року повідомлення було надіслано повторно. При цьому таке повідомлення мало напис «Боргове Повідомлення», а представники товариства телефонували чоловіку позивачки, який не вказаний у кредитному договорі, при цьому, що здійснюється запис розмови не повідомили.

Неправомірними діями відповідачів позивачу заподіяно матеріальної та моральної шкоди.

Посилаючись на наведене, позивач просила суд:

встановити факт відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк» по договору споживчого кредитування №14/380805/82/1239021 від 24.09.2021 у зв`язку з безпідставним та незаконним блокуванням АТ поточного рахунку позивача з червня по жовтень 2024 року та через неповідомлення про затримку сплати кредиту, у відповіднсті до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування»;

визнати неправомірним відступлення АТ «Райффайзен Банк» права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 , через порушення банком п.2.6 Заяви -договору про надання кредиту №14/380805/82/1239021 від 24.09.2021 та п.3.6.3 ст.3 Розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» від 25.08.2024 щодо обов`язку банку у досудовому врегулюванні простроченої заборгованості;

визнати відсутність права вимоги у АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 за договором споживчого кредитування №14/380805/82/1239021 від 20.01.2020, за яким АТ відступив товариству право вимоги до ОСОБА_1 та якого немає в наявності;

зобов`язати АТ забезпечити ОСОБА_1 подальшу можливість сплачувати поточні платежі без будь-яких штрафних санкцій та пені, згідно умов договору споживчого кредитування №14/380805/82/1239021 від 24.09.2021 по графіку платежів з моменту блокування АТ «Райффайзен Банк» поточного рахунку ОСОБА_1 у червні 2024 року;

визнати ТОВ ««Фінансова компанія «Сіті Фінанс» таким, що порушило ч.4 та п.7 ч.5 ст.25 Закону України «Про споживче кредитування» щодо етичної поведінки при взаємодії із ОСОБА_1 , як споживачем кредиту та її близькими особами;

стягнути з відповідачів в рівних частинах на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., матеріальну шкоду у розмірі 46 815 грн., а всього 146 815 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 40000 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не встановив відповідно до яких внутрішніх документів Банка провадилась актуалізація даних позивачки та в яких документах це зафіксовано. Банк не надав суду, як доказ, жодного з документів, що вказані у пункті 26 розділу ІІІ Положення № 65 де були б зазначені дії Банка, які він проводив для перевірки та актуалізації даних позивачки та встановлення її рівню ризику. Суд не встановив до якого конкретно закону Банк блокував чотири місяці Платіжну картку та Картковий рахунок Позивачки на поповнення, зняття готівки та автоматичного списання коштів з рахунку в середині Банка. Жодний законодавчий акт не дозволяє Банку самоправне та безпідставне повне блокування рахунку на чотири місяці, тем більш, без повідомлення споживача і не пояснення причини блокування.

Вказує, що суд не взяв до уваги наведені позивачкою в позовної заяві висновки Верховного Суду у справах №645/5124/23 від 12 лютого 2025 року, №522/14008/21 від 30 жовтня 2023 року, №757/57487/20 від 28 грудня 2022 року щодо до того, що банки не мають необмеженого права на закриття (блокування) рахунків клієнтів; банки мають документально підтверджувати підстави закриття (блокування) рахунків в односторонньому порядку; банки повинні обґрунтовувати встановлення клієнту відповідної категорії ризику.

Вважає, що саме безпідставне та протиправне блокування Банком рахунку Позивачки на чотири місяці стало причиною штучного створення Банком боргу на Картковому рахунку Позивачки та подальшого невиконання Банком своїх зобов`язань та порушення законодавства України.

Також вважає, що Банк не мав права відступати цей Кредитний договір, який діє до 24.09.2026, оскільки в ньому зазначений тільки один порядок погашення Кредиту - договірне списання коштів Банком з Карткового рахунку Позивачки на Поточний рахунок кредиту відповідно до п.2.4.1 Заяви- Договору, взятих Банком на себе зобов`язань за дорученням Позивачки. Умови Кредитного договору не можуть змінюватись при відступленні права вимоги. Позивачка не надавала Банку згоду на передачу третім особам зобов`язань Банка перед Позивачкою, що зазначені у п.2.4.1 Заяви-Договору.

Вказує, що суд не встановив, яку саме ліцензію має ТОВ ФК «Сіті Фінанс», якому Банк відступив право вимоги за Кредитним договором. Банк уклав з ТОВ ФК «Сіті Фінанс» договір відступлення права вимоги, який ТОВ ФК «Сіті Фінанс» відповідно до своєї чинної ліцензії з факторингу не має право укладати. Таким чином, договір відступлення права вимоги між Банком та ТОВ ФК «Сіті Фінанс» - є недійсним. Суд не встановив, не підтвердив та не зазначив у Рішенні про нікчемність договору відступлення права вимоги між Банком та Фінансовою компанією. Отже, Банк незаконно передав ТОВ ФК «Сіті Фінанс» Кредитний договір, кредитну справу та персональні данні Позивачки. Нікчемний договір між Банком та ТОВ ФК «Сіті Фінанс» є недійсним в силу Закону, тому фінансові установи не мали право його виконувати, бо такий договір не має розпорядчого ефекту.

Представник позивачки вважає, що протиправні дії Фінансової компанії, які визначені у статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», відносно Позивачки та її близьких осіб порушили права Позивачки, як споживача кредиту (споживача фінансових послуг) та підлягають відшкодуванню у вигляді компенсації моральної шкоди.

Представник АТ «Райффайзен Банк» - Куриш В.І. у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вказуючи на те, що доводи апеляційної скарги не свідчать про ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» - Титаренко В.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки її доводи не спростовують встановлені судом обставини та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно.

Представник АТ «Райффайзен Банк» - Куриш В.І. надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника банка.

Враховуючи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з його безпідставності та необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Райффайзен Банк».

Так, 28.09.2018 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Райффайзен Банк Аваль» Угоду № PDV2-2621448 про обслуговування та відкрила поточний рахунок разом з платіжною дебітною карткою Fishka.

20.01.2020 року ОСОБА_1 уклала з Банком договір споживчого кредитування «Кредит готівкою» № 014/380805/82/790016.

24.09.2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/1239021, згідно умов якого Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 13 839,35 грн. строком на 60 місяців з фіксованою процентною ставкою 45,9% річних, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, а також виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

Сторони погодили, що з метою виконання грошових зобов`язань за Кредитом, Клієнт доручає Банку здійснювати 19 числа кожного місяця Договірне списання коштів з КР на Поточний рахунок в сумі 591,59 грн., яка дорівнює сумі ануїтетного платежу згідно Графіку (п. 2.4.1 Заяви).

Відповідно до п. 3.4 Клієнт має забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку для подальшого здійснення Банком Договірного списання коштів згідно з умовами, передбачениим пунктом 9 Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди. У випадку об`єктивної неможливості забезпечення Клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких Банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення Клієнтом заборгованості за Кредитом, погашення Клієнтом заборгованості може бути здійснено Клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим Банком.

Як убачається з позову та підтверджується показами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в березні 2022 року виїхала до Німеччини, де проживає і на даний час.

Термін дії картки з якої здійснювалось списання коштів для погашення кредиту, закінчувався 09/22. Банк повідомив ОСОБА_1 , що термін дії картки буде автоматично продовжено до 2026 року, що відображено у виписках по рахунках позивача, яка продовжувала користуватися зазначеною карткою та сплачувала щомісячні платежі по кредиту.

З наданого АТ «Райффайзен Банк» витягу з операційних систем Банку вбачається, що 15.04.2024 року та 15.05.2024 року на фінансовий номер ОСОБА_1 направлялись смс-повідомлення про необхідність оновлення даних. 18.06.2024 року Банк направляв повідомлення про блокування рахунків. Вказане повідомлення позивачці доставлено не було (помилка в обробці чи доставці).

18.06.2024 року Банк тимчасово зупинив банківське обслуговування, у зв`язку із ненаданням інформації для оновлення персональних даних.

Позивачем не проводилось планове погашення за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості яка згідно розрахунку банку станом на 17.10.2024 становила 12774 грн. 83 коп.

17.10.2024 року Банк відступив ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» право вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та позивачем, що підтверджується виписками по рахунку та копією Договору відступлення права вимоги від 20.02.2024 року №114/2-67 F, Додатковою угодою №1 до вказаного Договору від 21.01.2025 року.

25.10.2024 року ОСОБА_1 отримала смс-повідомлення від Банку про відступлення права вимоги за кредитом 014/380805/82/1239021.

11.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Банку через електронну пошту з листом в якому вказала, що на початку жовтня 2024 року її чоловік ОСОБА_2 звертався до відділення Банку та намагався з`ясувати причину блокування рахунку, однак співробітники порадили телефонувати на гарячу лінію, оскільки не розуміють чому заблоковані рахунки.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до Банку з питань блокування рахунку та сплати по кредиту в період з червня по жовтень 2024 року, що представником позивача підтверджується та не оспорюється.

З листа Національного банку України від 23.05.2025 року за вих. № 14-0005/39922 вбачається, що банки самостійно визначають у своїх внутрішніх документах з питань ПВК/ФТ порядок дій, який забезпечує здійснення всіх заходів з належної перевірки клієнта, зокрема заходів щодо актуалізації даних про клієнта (пункт 26 розділу ІІІ Положення № 65). У зв' язку із невчасно пройденої переідентифікації було заблоковано всі наявні рахунки. Разом з тим, Банк повідомив, що актуалізація даних була проведена 23.10.2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виник спір з кредитних зобов`язань та правовідносин з питань банківського обслуговування, які призвели до відступлення права вимоги новому кредитору, яке позивачка вважає неправомірним.

Відповідно до преамбули до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у ч.2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно д ст. 628 ЦК України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Норми ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначають випадки порушення прав споживачів. А саме, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та Банком (ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Підписанням Угоди Клієнт приймає Публічну пропозицію Банку на надання послуг в порядку і на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» (далі - Правила), і висловлює повну і безумовну згоду з їх умовами.

Вимоги щодо забезпечення банками актуалізації даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього) встановлено законодавством з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Так, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон про ПВК/ФТ) зобов`язує суб`єктів первинного фінансового моніторингу (у тому числі банки) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів (стаття 8 Закону про ПВК/ФТ).

Належна перевірка клієнта передбачає здійснення заходів, перелік яких встановлено пунктом 34 статті 1 Закону про ПВК/ФТ. Зокрема, до таких заходів належить ідентифікація та верифікація клієнта (його представника); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Пунктом 13 додатка 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління НБУ № 65 від 19.05.2020 (далі Положення №65) для банків встановлено обов`язок забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього) у встановлені цим пунктом строки, які залежать від рівня ризику ділових відносин з клієнтом.

Відповідно до пункту 13 додатка 1 Положення № 65 Банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього): 1) не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим; 2) не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім; 3) не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр.

Крім того, банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта також у випадках, встановлених пунктом 14 додатка 1 до Положення № 65 та у інших випадках, встановлених банком самостійно.

Банки самостійно визначають у своїх внутрішніх документах з питань ПВК/ ФТ1 порядок дій, який забезпечує здійснення всіх заходів з належної перевірки клієнта , зокрема заходів щодо актуалізації даних про клієнта (пункт 26 розділу ІІІ Положення № 65).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону про ПВК/ФТ банк має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки , а також для виконання банком інших вимог законодавства у сфері ПВК/ФТ.

У разі ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей банк ураховуючи вимоги статті 15 Закону про ПВК/ ФТ Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/ відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції.

На запити Національного банку АТ «Райффайзен Банк» повідомив, що відповідно до вищезазначеного Банк не має права обслуговувати клієнта, якщо його ідентифікацію (переідентифікацію) не проведено своєчасно. За таких умов Банк змушений здійснювати блокування рахунків та обмежувати видаткові операції по ним. Для обмеження видаткових операцій по рахунку здійснюється тимчасове блокування платіжних карток .

Отже, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) та Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління НБУ № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення), встановлено для банків обов`язок здійснювати актуалізацію даних своїх клієнтів.

Відповідно до вимог законодавства Банк не має права обслуговувати клієнта, якщо його ідентифікацію (переідентифікацію) не проведено своєчасно. За таких умов Банк змушений здійснювати блокування рахунків та обмежувати видаткові операції по ним.

Встановлено, що рахунок позивача було заблоковано у зв`язку з відсутністю актуалізації даних, про що направлялися відповідні повідомлення.

Однак, поповнення рахунку за повними реквізитами на рахунок IBAN лишалося активним, проте, позивач не скористалася таким варіантом. У зв`язку із невчасно пройденої переідентифікацією було заблоковано всі наявні рахунки позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що блокування рахунку позивача відбулося відповідно до норм чинного законодавства України. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що поповнення рахунку за повними реквізитами на рахунок IBAN лишалося активним. Проте, позивач не скористалася таким варіантом погашення кредиту, як і не скористалася обов`язком актуалізації даних, яка проведена була проведена нею 23.10.2024 року.

Вищезазначене підтверджує відсутність порушення норм Закону України «Про споживче кредитування» з боку АТ «Райффайзен Банк».

Доводи сторони позивача про те, що на початку жовтня 2024 року її чоловік ОСОБА_2 звертався до відділення Банку та намагався з`ясувати причину блокування рахунку не знаходять свого підтвердження та не доведені належними та допустими доказами, а матеріали справи не містять доказів такого звернення ОСОБА_1 (з належними повноваженнями діяти від імені позичальника) до Банку з питань блокування рахунку та сплати по кредиту в період з червня по жовтень 2024 року, що представником позивача підтверджується та не оспорюється.

При офіційному листуванні з клієнткою використовується адреса, яку вона самостійно зазначила в «Опитувальнику» в полі «Поштова адреса (адреса для листування)». Позивач в цьому полі вказала - АДРЕСА_1». За вказаним індексом 08705 у поштового оператора «Укрпошти» поштове відділення знаходиться в с. Гусачівка , Обухівського району. При реєстрації направлених банком листів поштовий оператор орієнтується на поштовий індекс. Якщо у позивача змінились дані реєстрації та листування, то необхідно заповнити новий «Опитувальник» у будь-якому відділенні Банку або будь яким іншим шляхом, що позивачем було зроблено 23.10.2024 року.

24.09.2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/1239021, згідно умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 13 839,35 грн. строком на 60 місяців з фіксованою процентною ставкою в розмірі 45,9 % річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні договором.

Клієнт зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, у визначену пунктом 2.4. Заяви-Договору дату. Якщо дата сплати ануїтетного платежу не є робочим днем, ануїтетний платіж має бути сплачений Клієнтом не пізніше останнього робочого дня, що передує даті сплати ануїтетного платежу (п. 3.3. Заяви-Договору).

Клієнт здійснює погашення Кредиту та сплату Процентів щомісячно ануїтетними платежами. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми Кредиту та Процентів та розраховується за формулою, визначеною підпунктом 3.5.1. пункту 3.5. Статті 3 Розділу 6 Правил (п. 3.2. Заяви-Договору).

Відповідно до умов п. 3.1. Заяви-Договору, проценти сплачуються Клієнтом у визначену Графіком дату у складі Щомісячного ануїтетного платежу, вказаного у Графіку, і розраховуються виходячи з процентної ставки, передбаченої пунктом 2.3. Заяви-Договору. Проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості за весь строк користування Кредитом, починаючи з дня надання Кредиту (включно) або з наступного за днем надання Кредиту Операційного дня (у разі надання Кредиту після закінчення Операційного часу), виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).

Згідно п. 3.4. Заяви-Договору, у визначений пунктом 3.3. Заяви-Договору строк Клієнт має забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку для подальшого здійснення Банком Договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченими пунктом 9 Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди. Погашення заборгованості за Кредитом, Процентів, пені здійснюється шляхом здійснення Банком Договірного списання у визначеному пунктом 9 Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди порядку. У випадку об`єктивної неможливості забезпечення Клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких Банк здійснює Договірне списання коштів з метою погашення Клієнтом заборгованості за Кредитом, погашення Клієнтом заборгованості може бути здійснене Клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим Банком.

Проте, всупереч вимогам п. 3.2. та п. 3.3. Заяви-Договору Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредиту та відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про те, що блокування рахунку позивача не впливає на утворення та наявність заборгованості перед Банком, оскільки позивач не скористалася іншими способами сплати кредиту, ніж договірне списання коштів з карткового рахунку, що встановлено під час розгляду даної цивільної справи.

Доводи представника позивача щодо неповідомлення Банку про інші способи оплати та затримку сплати кредиту суд відхиляє, оскільки позивачка була обізнана про обов`язок сплати по кредиту до 19 числа кожного місяця відповідно до Графіку платежів та ознайомлювалася з умовами кредитного договору, в якому передбачені альтернативні способи оплати, окрім договірного списання коштів з карткового рахунку. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору суд першої інстанції обгрунтовано констатував, що позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, у результаті пасивних дій з боку позивачки утворилася заборгованість, яку Банк, відповідно до умов кредитного договору, відступив ТОВ Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язані внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Зі змісту ст. ст. 512, 513 ЦК України слідує, що заміна кредитора у зобов`язані здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.13. Кредитного договору, кредитором та позичальником погоджено, що з укладенням договору позичальник надає згоду на те, що Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права вимоги за кредитом будь-якій особі або обтяжити ці права будь яким чином.

20.02.2024 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», керуючись ст. ст. 512-519, ч. 3 ст. 656 ЦК України, уклали Договір відступлення права вимоги. Відповідно до умов Договору відступлення права вимоги від 20.02.2024 року та у відповідності до ст. 512 ЦК України, 20.02.2024 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , що є позичальником за кредитним договором №014/380805/82/1239021 від 24.09.2021 року.

Отже, кредитним договором не встановлено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений. А тому, вищезазначений договір був укладений згідно до норм чинного законодавства України.

Таким чином, вбачається, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому вищезазначений договір є укладеним, дійсним та законним.

Підтвердженням того, що позивачу було відомо про відступлення права вимоги за кредитним договором, є письмове повідомлення про відступлення права вимоги за вих. № 1-115035 від 28.10.2024 року з доказами направлення 30.10.2024 року на адресу позичальника ОСОБА_1 та за вих. № 1-116349 від 21.11.2024 року з доказами направлення 21.11.2024 року на адресу позичальника ОСОБА_1 .

Окрім того позивачем, попри вимоги законодавства, не вказано за захистом якого цивільного права чи інтересу вона звернуласяся до суду, і яким чином це право (або інтерес) порушують чи порушили відповідачі.

Враховуючи те, що позивач не є стороною договору відступлення, то єдиною підставою для визнання його недійсним в судовому порядку є доведення факту порушення його прав і законних інтересів даним договором.

Проте, позивач всупереч вищевказаним приписам ЦК України та ст. ст. 4, 12, 81 ЦПК України не обґрунтував, яким чином договір відступлення права вимоги, який був укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» порушує її суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси.

Таким чином, у даному випадку обов`язок доведення, в установленому законом порядку, наявності факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача за захистом яких вона звернувся до суду, покладається безпосередньо на позивача - він повинен довести, що оспорюваним правочином порушено його право.

Натомість, а ні позовна заява, а ні апеляційна скарга не містять жодних доводів про те, що договір відступлення права вимоги, який укладено між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» порушено права позивача. Колегія суддів вважає, що позов заявлений в межах даної справи спрямований не на захист прав позивача, а виключно на уникнення боржником відповідальності за кредит.

Позивачем не зазначено, в чому саме полягає моральна шкода, та з яких міркувань виходив Позивач, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується. Позивач не надає жодних доказів на підтвердження свого морального та психічного стану, обсягу душевних страждань.

В матеріалах справи відсутні також докази того, що позивач зверталась до медичних фахівців з приводу свого психічного стану (в т.ч. медичні висновки), проходженням нею лікування, оплата такого лікування. Також, посилання позивача на листування з відповідачами та НБУ й прирівнювання часу на листування до роботи з оплатою праці, що на думку возивача складає 46 815,00 грн., є недостатнім та неналежним доказом в підтвердження стягнення матеріальної шкоди. До того ж Позивач не був позбавлений права на погашення кредиту шляхом поповнення рахунку за повними реквізитами на рахунок IBAN. Проте, позивач не скористався таким варіантом й обрав для себе довготривале листування з відповідачами та НБУ. Вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 46 815,00 грн., яка згідно доводів представників полягає в затратах позивача на листування з фінустановами, доказово не обгрунтовані, а правові підстави для їх стягнення судом не встановлені.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи та переоцінки доказів, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував, власного тлумачення договорів та норм матеріального права, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення.

Водночас колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення суду - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: