Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №373/2029/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_____________________________________

Справа № 373/2029/26

Апеляційне провадження

№ 33/824/3572/2026

ПОСТАНОВА

7 липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Помоклі, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, депутатки Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

23 червня 2026 року прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченко В.В. подав до Переяславського міськрайонного суду Київської області апеляційну скаргу на постанову судді, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 30 червня 2026 року.

Вивчивши апеляційну скаргу та додані до неї документи, вважаю, що вона підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.

Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до частини 1 статті 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що прокурор вправі оскаржувати лише ті постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, які стосуються застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи

громадян.

Посилання прокурора на положення ст.250 КУпАП, як на правову підставу звернення прокурора з апеляційною скаргою на постанову стосовно ОСОБА_1 , вважаю безпідставною.

Статтею 250 КУпАП передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою.

Оскаржуваною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, до ОСОБА_1 не були застосовані заходи примусового характеру, пов`язані з обмеженням особистої свободи громадянина.

Ухвалою Конституційного Суду України №49-у/2015 від 8 грудня 2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 250 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями частини 5 статті 7, частини 1 статті 287, частини 2 статті 294 КУпАП та встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями КУпАП, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Виходячи з принципу верховенства права, враховуючи існуючу неузгодженість діючого законодавства, суди при розгляді справ повинні керуватися положеннями статті 129 Конституції України, якою визначені основні засади судочинства, оскільки норми Конституції - є нормами прямої дії, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

У поданій апеляційній скарзі прокурор просить визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто погіршити становища ОСОБА_1 по відношенню до прийнятого судом першої інстанції судового рішення, тому право прокурора оскаржувати в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, не може бути розтлумачено розширено і не може охоплювати випадки не передбачені законом.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року №9-749/0/4-15, є безпідставним, оскільки у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року зазначено: «правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. Згідно із змінами до ст. 294 КУпАП (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких 12 законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП (інформаційний лист ВССУ від 30 квітня 2015 року № 9-749/0/4-15 щодо застосування норм КУпАП, які регулюють право прокурора на оскарження постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на те, що він не враховує (виданий до) останніх законодавчих змін від 16 березня 2017 року, слід вважати таким, що не може бути використаний правозастосувачем як чинна позиція судової палати у кримінальних справах ВССУ). При цьому слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.»

Враховуючи що, апеляційна скарга подана прокурором Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області, який не є особою, яка відповідно до положень ст. ст. 287, 294 КУпАП має право подавати апеляційну скаргу на постанови судді у справі про адміністративні правопорушення (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП), якщо це не стосується застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановив:

апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт