Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №361/3434/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року місто Київ

Справа № 361/3434/26

Провадження № 33/824/3363/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Журби Вікторії Сергіївни на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2026 року (суддя Червонописький В.С.)

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 618606, 19.03.2026 о 01 год. 30 хв. м. Бровари, вул. Київська, 331, водій ОСОБА_1 керував т.з. Ауді А4 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП..

Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 , визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнув судовий збір у розмірі 665,60 грн на користь держави.

Не погодившись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Журба В.С. 03 червня 2026 року, відповідно до поштової відмітки, подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що найближчим закладом для проведення огляду на стан сп`яніння є КНП «Броварська КНП» БРР БМР, натомість ОСОБА_1 було доставлено до КНП ББЛІЛ, що знаходиться у м. Бориспіль та свідчить про істотне порушення порядку проведення огляду. Більше того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 почав проходити огляд на стан сп`яніння у КНП ББЛІЛ, зокрема здав сечу, водночас проведення огляду було неможливе через відсутність у лікарні відповідного лікаря. Після цього, поліцейський без відеофіксації запропонував ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду як умови не доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_2, а також визнання ним факту вживання наркотичних засобів оскільки «наркомани армії не потрібні». Вважає дії поліцейського провокацією правопорушення.

Вказує, що відеозапис із нагрудної камери поліцейського не забезпечує безперервну фіксацію події, поліцейських періодично відходив, залишаючи особу поза об`єктивом камери, чим порушив вимоги щодо належної фіксації події, а тому долучений до справи відеозапис не можу бути взяти до уваги як належний доказ.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на отримання копії постанови лише 26 травня 2026 року.

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Журба В.С. не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності у зв`язку із відрядженням захисника та перебування ОСОБА_1 в складі ЗСУ, апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом із тим, враховуючи, що у судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник не були присутні, оскаржувана постанова надіслана захиснику лише 26 травня 2026 року (а. с. 39-40), а апеляційна скарга подана 03 червня 2026 року, тобто в межах 10-денного строку з дня ознайомлення захисника із повним текстом постанови, з метою забезпечення права захист та справедливий судовий розгляд апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані наркотичного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

а) наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), тобто:

1) порушення координації рухів;

2) порушення мови;

3) виражене тремтіння пальців рук;

4) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

5) поведінка, що не відповідає обстановці.

б) звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

в) сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

г) почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які письмові пояснення ОСОБА_1 під час складання протоколу, з дослідженого відеозапису вбачається, що останній свідомо повідомляє працівників поліції, що відмовляється від продовження проходження огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Крім того йому достеменно було відомо, що на нього буде складено протокол завідмову від проходження огляду на стан наркотичного огляду. На переконання суду, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б мали наслідком визнання його недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені його процесуальні права та обов`язки, крім того дана обставина підтверджується дослідженим суддею записом з нагрудної боді-камери поліцейських. Формальна констатація деяких порушень вимог щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не оспорював сам факт події, дату, час та місце, які були зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, та за відсутності інших підстав, жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння, але водночас призведе до порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму. При дослідженні матеріалів справи, в тому числі при перегляді відеозаписів, істотних порушень з боку працівників поліції, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. З відеозаписів цілком зрозуміло, що події відносяться саме до цієї справи та відбулися саме в той день, час та за тих обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, суд доходить висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень.

Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам враховуючи таке.

Відповідно до частин першої, четвертої-дев`ятої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають огляду на стан сп`яніння. У передбачених законом випадках такий огляд проводиться в закладі охорони здоров`я, включеному до переліку закладів, яким надано право його проведення, не пізніше двох годин з моменту встановлення відповідних підстав, у присутності поліцейського. Проведення огляду в інших закладах забороняється, а огляд, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, встановлений законом порядок огляду покладає обов`язки не лише на водія, який відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху повинен виконати законну вимогу поліцейського про проходження огляду, а й на працівника поліції, який зобов`язаний забезпечити проведення такого огляду у визначеному законом порядку та в закладі охорони здоров`я, що має право і фактичну можливість його провести.

Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому відповідно до статті 266 КУпАП надано право на його проведення.

Пунктами 9 та 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду поліцейський забезпечує доставлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду. У разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння згідно з ознаками, визначеними пунктом 4 розділу І Інструкції, поліцейський направляє його саме до найближчого закладу охорони здоров`я.

За пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладі охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби лікарем, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою. Пунктами 8, 9 цього розділу встановлено, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів і тестів (скринінгових лабораторних досліджень), а зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами: один для первинного, другий - для підтверджуючого дослідження.

Відповідно до пунктів 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, поліцейський зобов`язаний забезпечити проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я у протоколі повинні бути зазначені не лише ознаки сп`яніння, а й конкретні дії водія щодо ухилення від огляду.

Наведені положення свідчать, що відмова від огляду як самостійний склад адміністративного правопорушення має бути встановлена з урахуванням усієї послідовності поведінки водія. Самого лише формального вживання особою слів «відмовляюся» недостатньо, якщо матеріалами справи не доведено, від виконання якої конкретної, законної та реально доступної процедури особа свідомо ухилилася.

Для констатації відмови необхідно встановити, що водієві було висунуто зрозумілу законну вимогу пройти огляд у встановленому порядку, йому була забезпечена реальна можливість виконати цю вимогу, однак він свідомо і добровільно не виконав необхідних від нього дій або перешкодив проведенню огляду.

Натомість досліджений апеляційним судом відеозапис із нагрудної камери № 475704 поліцейського Марштупи В.О. такої поведінки ОСОБА_1 не підтверджує.

Із відеозапису вбачається, що після зупинки автомобіля у місті Бровари працівники поліції встановили перебування ОСОБА_1 у розшуку та повідомили про намір доставити його до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2). Протягом тривалого часу спілкування стосувалося саме такого доставлення та можливого застосування до нього кайданків. Видима емоційна реакція ОСОБА_1 була безпосередньо пов`язана з повідомленням про доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2, можливою мобілізацією та його побоюваннями щодо направлення до району бойових дій.

При цьому рішення про перевезення ОСОБА_1 з міста Бровари до міста Борисполя було прийняте працівниками поліції після телефонної розмови з невстановленою особою та ще до того, як поліцейський повідомив про виявлення ознак наркотичного сп`яніння. Зміст відеозапису не свідчить, що вибір міста Борисполя був пов`язаний із необхідністю доставлення особи саме до найближчого уповноваженого закладу охорони здоров`я.

Лише під час руху до міста Борисполя, приблизно о 01 год. 54 хв., поліцейський ОСОБА_2 почав ставити ОСОБА_1 запитання щодо часу та виду вживання наркотичних речовин, зокрема висловлюючи власні припущення про вживання амфетаміну. Після отримання відповіді про вживання наркотичної речовини поліцейський повідомив про виявлення у ОСОБА_1 звужених зіниць, які не реагують на світло, порушення мови та поведінки, що не відповідає обстановці.

Водночас відеозапис не містить належної об`єктивної перевірки реакції зіниць ОСОБА_1 на світло. Ознаки сп`яніння поліцейський формулює під час керування службовим автомобілем, не проводячи відповідної перевірки. Особливості вимови ОСОБА_1 пояснив відсутністю частини зубів, а його емоційна поведінка за обставин справи могла бути пов`язана з попереднім повідомленням про доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Саме по собі повідомлення ОСОБА_1 про вживання наркотичної речовини «сьогодні» не встановлює факту його перебування у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом, оскільки не визначає точного часу, кількості речовини, ступеня її впливу та не замінює передбаченого законом медичного огляду. Разом із тим така відповідь могла бути підставою для направлення водія на огляд, однак не є доказом його відмови від такого огляду.

На висловлену поліцейським пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 погодився. Жодних заперечень проти проходження огляду чи доставлення до медичного закладу він не висловлював.

Приблизно о 02 год. 20 хв. працівники поліції доставили його до закладу охорони здоров`я у місті Борисполі. Близько 02 год. 29 хв. ОСОБА_1 отримав дві ємності для відбору біологічного середовища та разом із поліцейським пройшов до санітарного приміщення, після чого повернувся до реєстраційної стійки. Таким чином, він не лише погодився на огляд, а й розпочав виконання дій, необхідних для його проведення, зокрема дій, пов`язаних із відбором біологічного середовища.

На відеозаписі відсутні будь-які дані, що на цьому етапі ОСОБА_1 відмовлявся надати зразок, перешкоджав його відбору, не виконував вимог медичного працівника або іншим чином ухилявся від проходження огляду.

Надалі працівник закладу охорони здоров`я повідомив, що наявний у закладі серцево-судинний хірург оглядів із використанням тестів на наркотичні речовини не проводить, у закладі бракує лікарів та відповідно до внутрішнього розпорядження огляди цього дня не здійснюються.

Отже, огляд не був завершений не внаслідок поведінки ОСОБА_1 , а через відсутність у вибраному працівниками поліції закладі лікаря, який мав право та фактичну можливість провести відповідне дослідження.

При цьому юридично визначальним є не формальна відсутність у закладі саме лікаря-нарколога, а відсутність медичного працівника, який пройшов необхідне тематичне вдосконалення та міг провести передбачений Інструкцією огляд із застосуванням спеціальних технічних засобів і тестів. Ризик неналежного вибору закладу охорони здоров`я або відсутності в ньому медичного працівника, уповноваженого проводити огляд, не може бути покладений на водія, який погодився на огляд, прибув до визначеного поліцейськими закладу та виконав запропоновані йому дії.

Матеріали справи не містять доказів того, що після повідомлення медичного працівника про неможливість проведення огляду ОСОБА_1 було запропоновано продовжити огляд в іншому найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я, що йому назвали такий заклад, повідомили порядок подальшого доставлення або запропонували виконати будь-яку іншу конкретну дію, необхідну для завершення огляду.

Навпаки, після розмови з працівником лікарні поліцейський ОСОБА_2 під час телефонної розмови повідомив про відсутність лікаря та спочатку зазначив, що матеріали за статтею 130 КУпАП оформлюватися не будуть, а ОСОБА_1 буде доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 (02:33:10-02:34:47).

Лише після цього, приблизно о 02 год. 35 хв 17 с., ОСОБА_1 повернувся після спілкування з іншим працівником поліції, перебіг якого на відеозаписі відсутній, та повідомив, що не бажає проходити огляд і відмовляється від нього.

Водночас на цей момент заклад охорони здоров`я вже повідомив про об`єктивну неможливість провести огляд, процедура фактично була припинена, а будь-якої нової пропозиції пройти огляд у іншому закладі ОСОБА_1 не висувалося.

За таких обставин висловлена після фактичного припинення процедури фраза про відмову не дає можливості встановити, від якої саме конкретної та реально доступної дії відмовився ОСОБА_1 . Вона не може ретроспективно перетворити його попередню згоду, прибуття до медичного закладу та вчинення дій для відбору біологічного середовища на ухилення від проходження огляду.

Апеляційний суд також враховує, що ключове спілкування ОСОБА_1 з іншим працівником поліції, яке безпосередньо передувало проголошенню ним фрази про відмову, засобами відеофіксації не зафіксоване. Відеозапис із нагрудної камери цього поліцейського до матеріалів справи не долучено, а тому зміст розмови, надані ОСОБА_1 роз`яснення, пропозиції чи обіцянки встановити неможливо.

Наведене не дає достатніх підстав для категоричного висновку про доведеність тверджень захисту щодо провокації працівниками поліції відмови від проходження огляду. Водночас відсутність відеозапису ключового спілкування породжує обґрунтований сумнів у тому, що наступна за ним заява ОСОБА_1 була самостійною, усвідомленою та добровільною відмовою від конкретно запропонованої йому процедури огляду.

Такий сумнів не може тлумачитися на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, та компенсуватися припущеннями про зміст незафіксованої розмови.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пункту 8 Порядку № 1103 у протоколі повинні зазначатися конкретні дії водія щодо ухилення від огляду. Проте складений щодо ОСОБА_1 протокол містить лише загальне твердження про відмову від огляду та не відображає того, що він погодився пройти огляд, був доставлений до медичного закладу, отримав ємності для біологічного середовища і розпочав виконання необхідних дій, а завершити огляд не вдалося через відсутність у лікарні уповноваженого лікаря.

Тому відомості протоколу в частині відмови від проходження огляду не відповідають повній та об`єктивній послідовності подій, зафіксованій технічним засобом.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним, надав визначальне значення лише окремій фразі про відмову, вирваній із загального контексту подій, проте не оцінив його попередню згоду пройти огляд, фактичне прибуття до закладу охорони здоров`я та вчинення дій, спрямованих на відбір біологічного середовища.

Місцевий суд також не врахував, що проведення огляду стало неможливим із причин, які не залежали від волі ОСОБА_1 , не встановив, чи було після цього забезпечено можливість пройти огляд в іншому найближчому уповноваженому закладі, та не з`ясував, у чому саме полягали його конкретні дії щодо ухилення від огляду.

Таким чином, наявними у справі доказами не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 , маючи реальну можливість пройти огляд у встановленому порядку, свідомо та добровільно від нього відмовився.

Навпаки, сукупність установлених обставин свідчить, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд та виконав залежні від нього дії, тоді як огляд не був завершений через організаційну неспроможність обраного працівниками поліції медичного закладу його провести.

Визнання за таких обставин особи винною у відмові від проходження огляду фактично покладало б на неї відповідальність за неналежне забезпечення процедури огляду працівниками поліції та закладом охорони здоров`я, що не відповідає змісту частини першої статті 130 КУпАП.

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення у формі відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Журби Вікторії Сергіївни - задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2026 року - скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Желепа