Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №752/11561/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року місто Київ

справа № 752/11561/25

провадження № 22-ц/824/1783/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д.,Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України,

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Хоменко В.С.,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт виконання стрибків з парашутом у кількості 18 (вісімнадцять) разів під час проходження військової служби в період з 02 листопада 1993 року по 30 травня 1995 року для перерахування вислуги років, що вплине на подальше визначення та перерахування розміру пенсійного забезпечення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 02 листопада 1993 року по 30 травня 1995 року заявник проходив військову службу в Збройних Силах України, в повітряно-десантних (аеромобільних) військах, Одеський військовий округ, Перша аеромобільна дивізія, військова частина НОМЕР_1 , а виконання службових обов`язків було пов`язане із систематичними стрибками з парашутом.

ОСОБА_1 вказує, що на даний час військову частину НОМЕР_1 , в якій він проходив службу? ліквідовано, а з метою отримання відомостей про фактично здійснені стрибки з парашутом він звертався до військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, однак інформації не отримав.

Проте, від Державного архіву м. Києва заявник отримав відповідь із службовою характеристикою, якою підтверджено, що під час військової служби в Збройних Силах України він здійснив 18 стрибків з парашутом.

Посилаючись на те, що на даний час не збереглися інші документи, які підтверджували б факт виконання ним стрибків з парашутом, окрім службової характеристики, тому він змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення з метою перерахування вислуги років, що вплине на подальше визначення та перерахування розміру пенсійного забезпечення.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: виконання ОСОБА_1 стрибків з парашутом у кількості 18 разів під час проходження військової служби в період з 02листопада 1993 року по 30 травня 1995 року.

В задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Міністерства оборони України - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення на користь Міністерства оборони України.Апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підставі зазначеного факту виконання стрибків з парашутом у кількості 18 разів, під час проходження військової служби у період з 02 листопада 1993 року по 30 травня 1995 року для перерахування вислуги років, що вплине на подальше визначення та перерахування розміру пенсійного забезпечення в окремому провадженні не встановлюється, а підтверджується відповідними документами, що дають право на пільгову пенсію.

Відповідно до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби в Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 перерахунок пенсії проводять на підставі наданих документів та надають відповідні довідки для органів Пенсійного фонду України Обласні ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, незважаючи на заперечення Міноборони проти розгляду справи у порядку окремого провадження судом першої інстанції були проігноровані положення частини 6 статті 294 ЦПК України та висновки Верховного Суду України, що викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року, що вказує на порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції встановив факт, що відноситься до проходження військової служби, а дані факти повинні підтверджуватися відповідними документами, а не характеристикою, яку долучив заявник. Міноборони вважає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданим заявником доказам.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначає про те, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (із змінами та доповненнями) на підтвердження військової служби, в разі втрати документів, приймаються військові квитки; довідки архівних і військово-лікувальних установ (п.6 постанови). Приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори, угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 постанови). Отже, надана заявником характеристика є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виконання заявником стрибків з парашутом.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України- ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

В судове засіданні не з`явився заявник, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки - повідомлення до електронного кабінетів заявника, через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.227).

За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність заявника ОСОБА_1 який не з`явився, відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника Міністерства оборони України, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Горлівка Донецької області та значиться зареєстрованим в м. Донецьку.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 18 червня 2023 року заявник є учасником бойових дій.

Як убачається з військового квитка серії НОМЕР_5 від 01 листопада 1993 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Горлівки Донецької області, з 10 грудня 1993 року по 29 травня 1995 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 повітряно-десантних військ. З 05 червня 1995 року по 28 січня 2020 року перебував на військовому обліку в м. Донецьку.

Крім того, встановлено, що 18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із запитом про інформацію до Міністерства оборони України, в якому просив: надати довідку про обчислення вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця, в період служби з 02 листопада 1993 року по 30 травня 1995 року в разі виконання військовослужбовцем річних норм стрибків з парашутом для розрахунку пенсії з обов`язковим зазначенням відомостей про фактично здійснені стрибки з парашутом.

Як вбачається з відповіді від 21 вересня 2024 року № 2393/5/9/2359 т.в.о. начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 на звернення ОСОБА_1 до Міністерства оборони України від 18 вересня 2024 року, військова частина НОМЕР_1 розформована.

При цьому, з листа Державного архіву м. Києва від 02 жовтня 2024 року № 068-068/С-1322-2279 вбачається, що в переглянутих документах фонду № Д-76 «Офіс великих платників податків державної фіскальної служби» виявлено особову справу ОСОБА_1 , в якій міститься службова характеристика.

Зі змісту службової характеристики на сержанта ОСОБА_1 , 1974 року народження, в лавах Збройних Сил з 02 листопада 1993 року, яка підписана командирами взводу та батареї, вбачається, що сержант ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Стрибки з літаків ВТА здійснює сміливо та рішуче. Має 18 (вісімнадцять) стрибків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вживались й інші заходи для встановлення факту, що є предметом судового розгляду, а саме на його звернення до Міністерства оборони України, т.в.о. начальника штабу заступником командира військової частини НОМЕР_2 повідомлено про відсутність відповідної інформації у військовій частині НОМЕР_2 та рекомендовано звернутися до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України, в зв`язку із чим заявником 30 жовтня 2024 року направлено відповідний запит про надання копій документів, однак станом на день подання вказаної заяви про встановлення факту відповіді не отримано.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки знайшов своє підтвердження факт виконання безпосередньо ОСОБА_1 стрибків з парашутом у кількості 18 (вісімнадцять) разів під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 02 листопада 1993 року по 30 травня 1995 року, тому наявні підстави для задоволення заяви в цій частині.

Що ж стосується визначеного заявником формулювання в прохальній частині заяви «для перерахування вислуги років, що вплине на подальше визначення та перерахування розміру пенсійного забезпечення», то в цій частині вимог заяви суд першої інстанції вважав необхідним відмовити, адже при розгляді заяв про встановлення фактів, що має юридичне значення, суд підтверджує певні факти, що мали місце, однак не вирішує питання щодо їх юридичних наслідків на конкретні майбутні права, свободи чи обов`язки заявників.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 2 листопада 1993 року по 30 травня 1995 року. Підставою для задоволення заяви про встановлення факту виконання ОСОБА_1 18 стрибків з парашутом стала службова характеристика, виявлена в особовій справі ОСОБА_1 , що міститься серед документів фонду № Д-76 «Офіс великих платників податків державної фіскальної служби», в якій зазначено інформацію щодо кількості стрибків з парашуту.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею майнових чи немайнових прав.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення фактів лише за умови, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення та заявник не має можливості одержати або відновити відповідний документ.

Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлення факту виконання стрибків з парашутом необхідне йому для зарахування відповідного періоду служби на пільгових умовах та подальшого перерахунку пенсійного забезпечення.

Згідно з абз. 8 пп. «в» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 передбачено, що один місяць служби зараховується за півтора місяця на посадах, де виконання обов`язків пов`язане із систематичними стрибками з парашутом, за умови виконання встановлених річних норм стрибків.

Водночас право на таке пільгове обчислення вислуги років підтверджується відповідними документами військового обліку та довідками уповноважених органів військового управління.

Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, визначено спеціальний порядок підтвердження вислуги років та оформлення документів для призначення чи перерахунку пенсії. Такі повноваження покладено на відповідні ІНФОРМАЦІЯ_4, які на підставі наявних документів формують та направляють до органів Пенсійного фонду України відповідні довідки.

Отже, питання підтвердження права на пільгове обчислення вислуги років належить до компетенції уповноважених органів та не може підмінятися встановленням окремих обставин у порядку окремого провадження за відсутності належних первинних документів.

Крім того, службова характеристика, на яку послався суд першої інстанції, не є первинним документом обліку виконання стрибків з парашутом та не містить відомостей щодо дати, кількості, виду, умов виконання стрибків, а також не підтверджує виконання встановлених річних норм, необхідних для застосування пільгового обчислення вислуги років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 393.

Під час апеляційного розгляду апеляційним судом витребувано з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України отримані дві архівні довідки.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 8 травня 2026 року за період проходження заявником строкової військової служби з 10 грудня 1993 року по 30 травня 1995 року інформації про виконання ним стрибків з парашутом не виявлено.

Згідно з іншою архівною довідкою від 8 травня 2026 року у наказах командира військової частини відображалася кількість стрибків з парашутом лише офіцерів та прапорщиків, тоді як щодо військовослужбовців строкової служби така інформація не відображалася. При цьому журнали обліку стрибків з парашутом військовослужбовців строкової служби на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України не надходили.

Таким чином, офіційними архівними установами не підтверджено наявність документальних відомостей про виконання ОСОБА_1 18 стрибків з парашутом під час проходження строкової військової служби.

Оцінюючи службову характеристику у сукупності з іншими доказами, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений документ носить виключно інформативний характер щодо проходження ОСОБА_1 служби, не містить інформації щодо дати та мети (кому адресована) видачі, та не може вважатися належним і достатнім доказом встановлення юридичного факту виконання заявником саме 18 стрибків з парашутом.

Суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення єдиний документ, який не підтверджує спірну обставину належним способом доказування, не врахував відсутність первинних документів військового обліку та дійшов передчасного висновку про доведеність заявлених вимог.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 рокускасувати і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволені заяви.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 9 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус