Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №161/7422/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7422/26

Провадження № 2/161/4581/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Пахолюка А.М.

при секретарі – Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги, мотивує тим, між ПП «Євролідер» та нею було укладено договір купівлі-продажу домокомплекту модульного будинку «Монблан70» № 00069 від 11.07.2023 року (далі – договір).

Вказує, що вона сплатила усі необхідні платежі, і навіть додаткові платежі, які первинно не були обумовлені. Так, на прохання директора ПП «Євролідер» Савчука О. О. вона перерахувала 30.11.2024 року на особистий рахунок ОСОБА_2 двома платежами по 83403,00 грн. та 83400,00 грн. відповідно. Усно обгрунтовувалось нібито на заливку фундаменту, однак дотепер жодних робіт навіть не розпочато.

Зазначає, що безвідносно до невиконання ПП «Євролідер» своїх зобов`язань за договором, перерахунок коштів на рахунок власне директора, і поза межами договірних зобов`язань приводить її до висновку, що відповідні грошові кошти є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню. При цьому, спроби врегулювати дану ситуацію у позасудовий порядок виявились безуспішними, відповідач ухиляється від повернення коштів, та і взагалі наразі ухиляється від спілкування з нею.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти в розмірі 166803 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлено, що між ПП «Євролідер» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу домокомплекту модульного будинку «Монблан70» № 00069 від 11.07.2023 року за умовами якого ПП «Євролідер» зобов`язалося виготовити та передати позивачу домокомплект модульного будинку, а позивач здійснити оплату його вартості.

Відповідно до п. 7.1 договору встановлено, що строк виготовлення домокомплекту визначено до 30.03.2024 року, при цьому передбачено можливість його продовження, однак не більше ніж на 90 календарних днів (а.с. 7-14).

Також, згідно умов договору, сторонами погоджено, що загальна вартість товару становить еквівалент 19940 доларів США, а розрахунки здійснюються у гривні з прив`язкою до курсу долара США, що свідчить про визначення сторонами саме іноземної валюти як еквівалента грошового зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконала свої договірні обов`язки та здійснила на користь відповідача ряд платежів, внаслідок чого загальна сума сплачених коштів становила 712167,30 грн, що еквівалентно 18796,03 доларів США, однак ПП «Євролідер» всупереч умовам договору, своїх зобов`язань не виконав: домокомплект у встановлений строк не виготовив, позивача про його готовність не повідомив, доказів виготовлення товару чи вжиття заходів до виконання зобов`язання суду не надав, відтак фактично ухилився від виконання взятих на себе договірних обов`язків.

Дані обставини підтверджуються заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.04.2026 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135847594).

Разом з тим, судом встановлено, що на рахунок керівника ПП «Євролідер» Савчука О.О. позивачем було здійснено платежі в розмірі 83403 грн. та 83400 грн. (а.с. 5), у зв`язку з чим загальна сума фактичної оплати перевищила визначену договором вартість товару.

Оскільки, відповідачем не було розпочато будівельні роботи, як це передбачено договором до теперішнього часу, а відтак останній кошти зберігає безпідставно.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (див. висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтувала вимогу про стягнення суми наданих коштів відповідачу, оскільки, останній не виконав умову щодо початку робіт для встановлення модульного будинку.

Відтак, сплачені позивачем кошти на особистий рахунок відповідача в розмірі 83403 грн. та 83400 грн., що підтверджується квитанціями від 30.11.2024 року (а.с. 5), суд вважає, що можуть бути стягнуті на користь позивача згідно зі статтею 1212 ЦК України як такі, що утримуються у відповідача без достатньої правової підстави.

Відтак, оскільки, відповідачем не вчинено дії на які йому було надано кошти в сумі 166803 грн., а тому підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, за якою вони були отримані, відпала.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 166803 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1334,42 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 11-14, 15, 16, 1212 Цивільного кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 166803 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот три) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1334 (одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 42 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.М. Пахолюк