Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №587/4580/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4580/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.

Номер провадження 33/816/801/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Бондар В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бондар В.М. на постанову Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2025 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за те, що він 18.05.2025 о 20 год. 53 хв. на дорозі Т-19-09 Суми-Лебедин 8 км керував транспортним засобом Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, з позитивним результатом огляду 1,29 проміле проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора Драгер Алкотестер 7510 ARLM0299, що проводився за згодою ОСОБА_1 та підтверджується тестом №359 від 18 травня 2025 року, був не згоден.

Огляд проводився в найближчому закладі охорони здоров`я КНП СОР ОКМЦСНЗ, що підтверджується висновком лікаря нарколога №1742 від 19 травня 2025 року, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Бондар В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що з прийнятим рішенням суду ОСОБА_1 не згоден, вважає, що постанова суду прийнята без врахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Вказував, що ОСОБА_1 категорично заперечує, що він перебував за кермом, а був пасажиром; керував ТЗ його знайомий, який пішов у туалет.

Стверджував, що відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, але як вбачається з відеозапису, працівники поліції зупинили автомобіль без жодних законних на те підстав.

Вказував, що, як вбачається з відеозапису нагрудних камер відеоспостереження, працівники поліції не зупиняли ТЗ Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_2 на блокпосту, де за кермом перебував ОСОБА_1 , оскільки автомобіль не рухався, ОСОБА_1 перебував поруч з ТЗ . На відеозаписі не видно ані того, як було зупинено ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , ані особи, яка ним керувала, ані моменту роз`яснення особі прав та обов`язків.

Апелянт зазначав, що відеозаписи є електронними доказами, а тому їх копія, надана суду, має бути обов`язково засвідчена електронним цифровим підписом автора або особи, уповноваженої на виготовлення наданої копії ст. 5 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг». Водночас ці відеозаписи не засвідчено електронним цифровим підписом будь-якої особи, що є додатковою підставою для визнання їх неналежними та недопустимими доказами.

Зазначав, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що передбачено п. 8 розділу II Інструкції № 1452/735.

До початку судового засідання 12.06.2026 від адвоката Бондаря В.М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, яке він обґрунтовував тим, що з моменту вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП минуло більше одного року, а саме з 18.05.2025, а тому згідно ст. 38 та п. 7 ст. 247 КУпАП суд зобов`язаний закрити справу у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бондаря В.М., на підтримку поданої апеляційної скарги та клопотання про закриття провадження на підставі ст. 38 КУпАП, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи, відео файли, доводи апеляційної скарги та клопотання про закриття провадження у справі, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та особу винного, призначив останньому безальтернативне адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказане правопорушення не є триваючим і як встановлено п. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Як зазначено у протоколі серії ЕПР1 №465660 від 26.09.2025, датою вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказано 18.05.2025 і річний строк накладення адміністративного стягнення фактично закінчився б 18.05.2026, проте, судове рішення суддею суду першої інстанції у даній справі постановлено 28.11.2025, тобто, адміністративне стягнення було накладено на останнього в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а тому, підстави для задоволення заявленого апелянтом клопотання про закриття провадження у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, відсутні.

Тому, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №465660 від 26.09.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП;

- роздруківкою результату тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 7510, згідно якої результат тесту – 1,29 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатор «Драгер», результат огляду - позитивний 1,29 проміле;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП СОР ОКМЦСНЗ від 19.05.2025, виданим лікарем-наркологом ОСОБА_2 , згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння;

- розпискою ОСОБА_1 ;

- рапортом та довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Сумській області Лєонової Д.;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме як 18.05.2025 о 20 год. 53 хв. на дорозі Т-19-09 Суми - Лебедин працівниками поліції був зупинений автомобіль Dacia Logan, під керуванням ОСОБА_1 . У ході спілкування з водієм працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, на що він погодився та пройшов огляд на газоаналізаторі Alkotest Drager 7510, результат 1,29 проміле, однак з вказаним результатом був не згоден.

У зв`язку з висловленою водієм незгодою з результатами огляду на місці, працівники поліції, в порядку ч. 3 ст. 266 КУпАП, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій погодився та був доставлений працівниками поліції до медичного закладу, де було проведено медичний огляд, за результатами якого лікарем було складено відповідний висновок.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу Dacia Logan, а був лише пасажиром, тоді як автомобілем керував його знайомий, то суд критично оцінює та відхиляє вищезазначену версію захисту, оскільки вона повністю спростовується дослідженим відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Так, з відеозапису вбачається, що на момент того як працівники поліції підійшли до автомобіля Dacia Logan та почали перевірку документів, ОСОБА_1 перебував біля транспортного засобу. Будь-які треті особи (пасажири чи водії) в салоні автомобіля або безпосередньо поруч із ним були відсутні, а тому твердження про «знайомого, який пішов у туалет», не підтверджені жодним об`єктивним доказом і не зафіксовані під час події.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем підтверджується його подальшими послідовними діями, зафіксованими на відеозаписі. По-перше, на законну вимогу працівників поліції ОСОБА_1 особисто сів на місце водія, привів транспортний засіб у рух та самостійно переставив автомобіль поруч із місцем зупинки. Таким чином, ОСОБА_1 фактично підтвердив наявність у нього статусу водія у присутності працівників поліції.

По-друге, під час пред`явлення документів та протягом усього подальшого спілкування з патрульними, ОСОБА_1 жодного разу не заявив, що він є пасажиром, не висловив заперечень щодо безпідставності вимог поліції до нього як до водія, а навпаки беззаперечно погодився пройти огляд на стан сп`яніння.

Щодо доводів апелянта про те, що працівники поліції зупинили автомобіль без жодних законних на те підстав, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, суд наголошує, що правовий аналіз складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказує на те, що об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, охорона життя та здоров`я громадян. Суб`єктивною стороною є вина у формі умислу, а об`єктивною стороною - безпосередньо сам факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

З огляду на це, питання правомірності чи неправомірності безпосередньої зупинки транспортного засобу працівниками поліції не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з фактом вчинення водієм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 на місці зупинки не оскаржував дії поліцейських щодо причини зупинки, добровільно надав документи та погодився на проведення огляду, що підтверджує легітимність подальших процесуальних дій.

Враховуючи викладене, доводи захисту про незаконність зупинки автомобіля як підставу для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності є безпідставними та судом відхиляються.

Доводи захисника щодо відсутності на відеозаписі моменту руху та зупинки автомобіля Dacia Logan на блокпосту та роз`яснення прав та обов`язків водію суд відхиляє, оскільки факт керування ним транспортним засобом та наявність статусу водія беззаперечно підтверджуються його подальшими діями, зафіксованими на відеозаписах .

Щодо нероз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 , то дане твердження спростовується відеозаписом та його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. З дослідженого судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівників поліції чітко вбачається, що 29.06.2026 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку були роз`яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Крім того, у самому протоколі про адміністративне правопорушення міститься друкований текст із переліком зазначених процесуальних прав та обов`язків, з якими водій був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис.

Твердження апелянта про те, що відеозаписи не засвідчено електронним цифровим підписом будь-якої особи, що є додатковою підставою для визнання їх неналежними та недопустимими доказами, то апеляційний суд зауважує, що КУпАП не містить норм, які передбачають обов`язок подання відповідних доказів, зокрема, отриманих за допомогою технічних засобів відеозапису, з використанням електронного цифрового підпису.

Доводи захисника про відсутність у матеріалах справи письмового направлення на медичний огляд суд відхиляє. З відеозапису події встановлено, що після висловлення незгоди з результатом огляду на місці водій ОСОБА_1 надав усну згоду поїхати до медичного закладу та пройшов огляд у лікаря. Сам по собі факт відсутності у матеріалах справи письмового направлення є суто формальним недоліком і не спростовує добровільності дій водія та достовірності результатів медичного висновку лікаря від 19.05.2025, яким підтверджено стан сп`яніння ОСОБА_1 .

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду не здобуто.

Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Бондар В.М. про закриття провадження у справі.

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 28 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бондар В.М. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.