Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №482/1763/24 — Миколаївський апеляційний суд

08.07.26

22-ц/812/1182/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Миколаїв

справа №482/1763/24

провадження №22-ц/812/1182/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком О. С.,

за участі відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кічули В. М. у приміщенні суду у м. Нова Одеса Миколаївської області, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Фермерське господарство «Український сад», про розірвання договорів оренди та суборенди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 5,88 га, з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області.

01 березня 2016 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 49 років.

Пунктами 9 – 14 договору оренди погоджено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4050,46 грн на рік за весь об`єкт оренди, починаючи з 01 березня 2016 року до 01 березня 2065 року включно, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації, не пізніше 20 грудня звітного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмір 0,03% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач вказував, що відповідач своїх обов`язків щодо виплати орендної плати, передбачених договором оренди, не виконує. На момент звернення з позовною заявою до суду відповідач не виплатив йому орендну плату за 2016-2023 роки, яка становить 32 403,68 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив розірвати договір оренди та стягнути з відповідача на його користь заборгованість зі сплати орендної плати за 2016-2023 роки у розмірі 32 403,68 грн.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, остаточно визначивши їх у такому вигляді:

- стягнути з відповідача заборгованість за орендною платою за період з 2019 р. до 2025 р. в розмірі 137 360,00 грн;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн;

- розірвати договір оренди землі від 01 березня 2016 року, укладений між позивачем та відповідачем;

- розірвати договір суборенди землі від 31 травня 2019 року, укладений між відповідачем та Фермерським господарством «Український сад».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 01 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048, площею 5,8845 га, який було зареєстровано в ДРРПНМ 09 березня 2016 року державним реєстратором Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області Литвиненко Н. Є., номер запису про інше речове право 13646491.

Розірвано договір суборенди землі від 31 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Український сад» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048, площею 5,8845 га, який було зареєстровано в ДРРПНМ 31 травня 2019 року державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О. В., номер запису про інше речове право 31842551.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2019-2025 роки включно у сумі 28 973,85 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір в розмірі 289,60 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що позивачем було доведено систематичність несплати йому відповідачем орендної плати за 2019 – 2025 роки, а тому наявні підстави як для розірвання договору оренди землі, так і для стягнення заборгованості по орендній платі. Також суд зазначив, що самостійною підставою для розірвання договору оренди землі є передача земельної ділянки без згоди позивача в суборенду за договором суборенди землі від 31 травня 2019 року. Оскільки суд визнав наявними підстави для розірвання договору оренди землі, то він виснував, що договір суборенди також підлягає розірванню, бо у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди припиняється. Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вказав, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та настанням шкоди, у зв`язку з чим вважав, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягали.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи скаргу, відповідач зазначав, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неправильно встановив обставини, правовідносини, які мають значення для справи, однобічно виклав обставини на користь позивача, неправильно оцінивши доводи і докази відповідача, які стосувалися предмету позову, та спростовували вимоги позивача.

Відповідач звертав увагу, що позивач неодноразово змінював предмет та підстави позову, наводячи власні розрахунки.

Наявність у відповідача боргових розписок позивача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань, що безпосередньо вплинуло на взаєморозрахунки зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 01 березня 2016 року, що не взято судом до уваги. На підставі двосторонньої домовленості у 2019-2023 роках відповідачем грошовими коштами було виплачено ОСОБА_2 орендну плату та одночасно здійснено погашення за рахунок цих коштів позики відповідно до боргових розписок.

Також судом не враховано записи касової книги та показання свідка ОСОБА_4 про виплату позивачу орендної плати за 2019-2020 роки та отримання позивачем наперед у 2021 році орендної плати за 2021-2023 роки.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №004877, виданого Новоодеською РДА Миколаївської області 14 травня 2004 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,88 га, з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048, що розташована в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області.

01 березня 2016 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендарю передано в оренду земельну ділянку площею 5,8845 га з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048, розташовану в межах території Новоодеської районної ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, на строк 49 років.

Згідно з п.5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 135 015,39 грн.

Пункт 9 договору оренди визначає, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4050,46 грн на рік, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації. Орендна плата виплачується у грошовій або в натуральній формі (за бажанням орендодавця).

Орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі – один раз на рік до 20 числа останнього у звітному році місяця (п. 11 договору).

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 12 договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмір 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 14 договору).

Право на оренду земельної ділянки не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу (п.25 договору).

Згідно з п. 28 договору орендодавець, серед іншого, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.38, 39 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 березня 2016 року, номер запису 13646491, строк дії – до 08 березня 2065 року.

31 травня 2019 року між ОСОБА_1 , як орендарем, та Фермерським господарством «Український сад» в особі голови господарства Білоуса М. С., як суборендарем, укладено договір суборенди землі, відповідно до умов якого суборендарю передано в суборенду земельну ділянку площею 5,8845 га з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048, розташовану в межах території Новоодеської міської ради Новоодеського (нині Миколаївського) району Миколаївської області, на строк 46 років.

Більшість умов вказаного договору суборенди є ідентичними умовам договору оренди від 01 березня 2016 року.

Відмінною умовою є те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 137 030,29 грн (п.5 договору суборенди).

Право суборенди земельної ділянки за вказаним договором суборенди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 травня 2019 року, номер запису 31842551, строк дії – до 08 березня 2065 року.

Відповідно до Витягу №НВ-4800496592024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 08 серпня 2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048 становить 144 018,83 грн.

На підтвердження належного виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди від 01 березня 2016 року відповідачем було надано до суду договори позики у формі розписок, за якими, як стверджує ОСОБА_1 , він та його мати ОСОБА_5 передавали позивачу грошові кошти, зокрема:

- у розписці від 01 лютого 2013 року ОСОБА_2 зазначив, що взяв в борг у ОСОБА_5 5 000 (п`ять тисяч) доларів США під 2% (щомісячно). Зобов`язується повернути всю суму 01 лютого 2014 року, - з правом дострокового повернення;

- у розписці від 12 серпня 2013 року вказано, що ОСОБА_2 взяв у борг 1000 (одну тисячу) євро у ОСОБА_1 строком на три місяці;

- у розписці від 16 листопада 2013 року ОСОБА_2 зазначив, що взяв в борг у ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) євро, зобов`язується повернути 15 травня 2014 року;

- у розписці від 11 липня 2014 року ОСОБА_2 вказав, що взяв у борг 1000 (одну тисячу) доларів США у ОСОБА_5 , зобов`язується повернути до 31 грудня 2014 року;

- у розписці від 18 листопада 2014 року ОСОБА_2 зазначив, що від спільної діяльності з ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, отримав належну йому суму у повному обсязі до 2017 року (включаючи збір врожаю) включно.

На зворотніх боках вказаних розписок відображені відомості про отримання певних коштів.

Належних доказів того, що позичені у відповідача та у ОСОБА_5 кошти повинні бути повернуті позивачем за рахунок орендної плати відповідачем не надано. Не містять такої інформації і відомості на зворотніх боках вказаних розписок.

Також відповідачем надано касову книгу ФОП ОСОБА_1 за 2019-2020 роки, у якій містяться записи про те, що начебто ОСОБА_6 отримав 17 вересня 2019 року за оренду землі 7500,00 грн, 26 вересня 2019 року – 7500,00 грн та 25 вересня 2020 року – 10 000,00 грн.

Відповідно до висновку експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Островської О. М. №1912-34-25 від 26 червня 2025 року, встановити, чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 у касовій книзі ФОП ОСОБА_1 17 вересня 2019 року, 26 вересня 2019 року та 25 вересня 2020 року самим ОСОБА_2 чи іншою особою, не виявилось можливим у зв`язку з недостатньою кількістю порівняльного матеріалу.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_4 , яка працює бухгалтером у ОСОБА_7 , вона 17 вересня 2019 року, 26 вересня 2019 року та 25 вересня 2020 року видавала позивачу орендну плату за 2019-2020 роки в загальній сумі 25 000,00 грн за оренду трьох земельних ділянок, які належать позивачу та членам його родини.

09 грудня 2024 року фермерське господарство «Український сад» надіслало позивачу повідомлення про можливість отримання орендної плати за 2024 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048.

22 січня 2025 року ОСОБА_1 надіслав позивачу повідомлення про можливість отримання орендної плати за 2024 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:05:004:0048.

Обидва повідомлення були отримані.

Згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2025 року, ОСОБА_2 не отримував доходів від ОСОБА_1 або ФГ «Український сад».

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що «підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати)».

Стаття 8 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час укладення договору суборенди, передбачає, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

У частині 1 статті 545 ЦК України визначено підтвердження виконання зобов`язання. Так, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 2 статті 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено систематичність несплати йому відповідачем орендної плати за 2019 – 2025 роки, а тому наявні підстави як для розірвання договору оренди землі, так і для стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 28 973,85 грн. Також суд вважав, що самостійною підставою для розірвання договору оренди землі є передача земельної ділянки без згоди позивача в суборенду за договором суборенди землі від 31 травня 2019 року. Оскільки суд визнав наявними підстави для розірвання договору оренди землі, то він виснував, що договір суборенди також підлягає розірванню, бо у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди припиняється. Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вказав, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та настанням шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідач оскаржував рішення в частині задоволених позовних вимог.

За такого рішення суду переглядається тільки в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 щодо розірвання договорів оренди та суборенди земельної ділянки та стягнення орендної плати, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що відповідач систематично (протягом 2019-2025 років) не виплачував позивачу орендну плату, передав земельну ділянку без згоди орендодавця у суборенду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні підстави для розірвання договорів оренди та суборенди земельної ділянки та стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати у сумі 28 973,85 грн.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у нього заборгованості перед позивачем по орендній платі, оскільки він виплатив її у сумі 25 000,00 грн за 2019-2020 роки, у сумі 40 000,00 грн за період 2021-2023 роки та шляхом зарахування орендної плати на погашення сум за договорами позики, а за 2024-2025 роки не виплатив, бо позивач не прийшов за отриманням орендної плати, хоча він його письмово повідомляв, то суд першої інстанції надав правильну оцінку цим посиланням, вказавши, що вони є безпідставними, бо належними доказами не підтверджено перерахування позивачу орендної плати за вказані періоди за оренду належної йому земельної ділянки та її отримання.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи та виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

Інші доводи скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає недоцільним повторне наведення обґрунтувань на спростування доводів апеляційної скарги, які вже були оцінені судом. Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що хоча пункт перший статті 6 Конвенції і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ від 21 січня 1999 року у справі «Гарсіа Руїз проти Іспанії»).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 10 липня 2026 року.