Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №945/556/26 — Миколаївський апеляційний суд

10.07.26

33/812/296/26

Провадження №33/812/296/26 Категорія: ст. 124, 1224,ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуюча у першій інстанції Лопіна О. О.

Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі:

головуючої - судді Ямкової О. О.

за участю: секретаря Повертайленко Ю. В.

захисниці Кубрак Ю. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2026 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, статтею 1224, частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколів про адміністративне правопорушення, 9 березня 2026 року біля 19 годині 20 хвилині у селі Трихати Миколаївського району Миколаївської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з порушенням пунктів 2.9а, 12.1, 2.10а ПДР у стані алкогольного сп`яніння (2.29проміле), не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору, що знаходиться біля будинку №20 по вулиці Молодіжній у селі Трихати, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, статтею 1224, частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погодившись із зазначеною постановою судді, 26 червня 2026 року за допомогою засобів поштового зв`язку ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить постанову судді скасувати та провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.

Разом з подачею скарги заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що викликів до суду він не отримував, був позбавлений брати участь під час розгляду справи, у зв`язку з проходженням військової служби, внаслідок чого суддя розглянув справу за його відсутністю, нехтуючи його процесуальними правами. Посилався на ці обставини та не отримання ним копії постанови судді, як поважні причини пропуску строку на оскарження, враховуючи принцип та мету забезпечення права на доступ до суду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, належним чином та завчасно повідомлений про дату та час слухання справи, заяв та клопотань про її відкладення суду не надав. Одночасно двома захисницями в його інтересах пред`явлено клопотання, зокрема і про проведення слухання справи в режимі відеоконференції, внаслідок чого справа розглянута відповідно до статті 294 КУпАП, за відсутністю ОСОБА_1 та його захисниці Клострейх О. В., в присутності іншої захисниці Кубрак Ю. В. на підставі належно підтверджених нею повноважень.

Перевіривши доводи, викладені в клопотанні в змісті апеляційної скарги, заслухавши захисницю Кубрак Ю. В. на підтримку клопотання про поновлення строку, вивчивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.

Згідно до положень частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП, строк передбачений на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення суддею суду першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.

За таких обставин поважними причинами пропуску цього строку можуть бути визнаними лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами, з огляду на презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав та здійснення нею в найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості.

З матеріалів справи встановлено, що протоколи про адміністративні правопорушення складено уповноваженими особами в присутності ОСОБА_1 та ним 9 березня 2026 року особисто подано по дві заяви у кожній справі про розгляд справи за його відсутності та отримання повідомлення стосовно дати їх розгляду за допомогою телефонного зв`язку (т.1 а.с.1, 9-10, 80, 93-94, 127, 140-141).

12 березня 2026 року ОСОБА_1 , що мешкає у місті Баштанка та проходить військову службу в Миколаївській області, укладено у місті Харкові договір про надання правничої допомоги з Юридичною компанією «Прасолов, Шох і Партнери», з наданням можливості компанії представляти його інтереси в справі про притягнення до адміністративної відповідальності строком до 30 червня 2026 року, із залученням до участі у справі інших адвокатів та з наданням виключних прав підписувати всі без винятку процесуальні документи, зокрема з рекомендацією невідкладно звернутися з апеляційної скаргою, щоб уникнути пропуску строків оскарження (т.1 а.с.21-22).

Після чого інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції представляло декілька захисниць через Юридичну компанією «Прасолов, Шох і Партнери» на підставі підтверджених повноважень, та з подачею кожною з них на захист інтересів ОСОБА_1 починаючи з 18 березня 2026 року і до 1 червня 2026 року безлічі клопотань (т.1 а.с.19-25, 30-43, 50-67, 70-77, 117-123, 146-150, 156, 170-172, 175-176, 215-224).

Також захисницею Клострейх О. В. безпосередньо взята участь у судових засіданнях під час розгляду справи суддею по суті (а.с.177-180, 205-208, 225-226), зокрема, і 1 червня 2026 року під час ухвалення суддею постанови, яку оскаржено ОСОБА_1 в порядку апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 теж особисто подані клопотання та пояснення у справі (т.1 а.с.46-47, 173-174), в тому числі подані документи про проходження ним військової служби.

Про зміст прийнятого суддею судового рішення шляхом ухвалення постанови від 1 червня 2026 року оголошено в присутності захисниці Клострейх О. В. в судовому засіданні 1 червня 2026 року та копію якої захисницею отримано через її електронний кабінет 5 червня 2026 року о 4.11.08 (т.1 а.с.238).

Втім, апеляційна скарга Гавриловим В. В. подана засобами поштового зв`язку із міста Баштанка 26 червня 2026 року, тобто поза межами строків, встановлених статтею 294 КУпАП. Після чого в інтересах ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано безліч процесуальних клопотань тією самою захисницею, яка представляла його інтереси в суді першої інстанції, в присутності якої оголошено судове рішення у справі про адміністративну відповідальність, копію якого безпосередньо отримано адвокаткою через електронний кабінет, тобто захисницею Клострейх О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 через Юридичну компанією «Прасолов, Шох і Партнери», та якою підтверджено повноваження в суді апеляційної інстанції на захист інтересів ОСОБА_1 .

Таким чином встановлені обставини у цій справі дають беззаперечні підстави апеляційному суду виснувати про обізнаність ОСОБА_1 щодо руху своєї справи, порядку її розгляду та обізнаність про прийняте суддею судове рішення про його притягнення до адміністративної відповідальності та його наслідки.

Зокрема, і з огляду на те, що постанова судді винесена 1 червня 2026 року в присутності захисниці Гаврилова В. В. та направлена 4 червня 2026 року до Єдиного реєстру судових рішень, де опублікована у загальному доступі 5 червня 2026 року.

Таким чином, будучи обізнаним про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, особа, відносно якої складено протокол та розглянута справа по суті, та його захисниця не вчинили дій у найкоротші строки задля своєчасної подачі апеляційної скарги на прийняту судом постанову, тобто не вжили певних дій, демонструючи свою зацікавленість у результатах розгляду та оскарження, внаслідок чого їх дії не відповідають принципам добросовісності та розсудливості.

Доводи щодо неотримання копії постанови як підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є помилковим тлумаченням діючого законодавства, оскільки положення статті 294 КУпАП пов`язують строки оскарження виключно з моментом ухвалення судом відповідної постанови, а не з моментом її вручення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, або її захисниці.

Посилання ОСОБА_1 на 21 червня 2026 року, як його обізнаність про дату ухвалення судом постанови, не підтверджено в будь-який спосіб, а вказівка на нехтування судом його процесуальними правами під час розгляду справи по суті, не лише є образливим для суду, який тривалий час розглядав справу з вирішенням усіх заявлених ним та його захисницею клопотань, із заслуховуванням особистих пояснень в судових засіданнях, з ретельним вивченням усієї сукупності доказів та проголошення і складення постанови відповідно до процесуальних норм КУпАП.

Не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_1 на проходження ним військової служби, як поважної причини пропуску ним процесуального строку на подачу апеляційної скарги, оскільки, по-перше, під час складення протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 вже проходив військову службу, що не завадило йому під час її проходження вчинити дії, що ставилися йому до провини уповноваженими особами, та отримати складені протоколи особисто; по-друге, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 також проходив військову службу, поїхав до міста Харкова, де уклав договір на надання правничої допомоги, подавав особисто клопотання та пояснення та вчиняв інші дії через своїх захисниць, тобто приймав активну участь у розгляді справи, яка стосується його прав і інтересів.

Тому продовження проходження військової служби не є винятковою або об`єктивно непереборною причиною, у розумінні поважності пропуску строку на вчинення дії у тій же самій справі, де він приймав активну участь під час розгляду по суті в суді першої інстанції, як особисто, так і через ту ж саму захисницю, якою подані процесуальні документи на його захист у суді апеляційної інстанції.

Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, в клопотанні не наведено причин, які об`єктивно перешкодили йому в передбачений законом строк або з найкоротшим його пропуском подати апеляційну скаргу.

За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає, та застосування цих наслідків пропуску строку звернення до суду не є порушенням самого права на доступ до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, статтею 1224, частиною 1 статті 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу з додатками невідкладно повернути - ОСОБА_1 .

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду

О. О. Ямкова