Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №490/1147/21 — Миколаївський апеляційний суд

08.07.26

22-ц/812/1474/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1147/21

Провадження 22-ц/812/1474/26 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача – адвоката Беженару О.С. представника відповідача - адвоката Матвієнко Н.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах

адвокатом Матвієнко Наталією Василівною

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді - Гуденко О.А. в приміщенні того ж суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2021 року ОСОБА_2 в інтересах якого діяв адвокат Чабанюк В.С. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просив суд виділити йому в натурі належні 43/100 часток із складу земельної ділянки, площею 0,096 га з кадастровим номером 4810137200:10:027:0002, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є власником 43/100 часток земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:027:0002, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками 57/200 часток вказаної земельної ділянки.

Посилаючись на те, що реальний розподіл земельної ділянки не здійснено, що призводить до виникнення періодичних суперечок між співвласниками щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою, ОСОБА_2 просив про задоволення позову.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2026 року клопотання представника позивача - адвоката Беженару О.С. про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи задоволено.

Призначено в справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лесків С.А. (при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області , м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41).

На вирішення експерта поставлено питання:

1) Який фактичний порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 ? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 .?

2. Чи є технічна можливість виділу в натурі 43/100 часток земельної ділянки, що належать ОСОБА_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810137200:10:027:0002?

3. Які можливі варіанти виділу в натурі 43/100 часток земельної ділянки, що належать ОСОБА_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810137200:10:027:0002?

Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .

Направлено для проведення експертизи матеріали архівної цивільної справи № 2-3324/11, матеріали цивільної справи № 490/1147/21. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, ухвала суду постановлена без дотримання гарантій змагальності сторін та права на участь у судовому розгляді.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвала суду відповідно до ч.1 ст. 258 ЦПК України є судовим рішенням.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що відомості, які позивач прагне з`ясувати в результаті проведення земельно-технічної експертизи, стосуються предмета доказування у справі та мають значення для правильного вирішення спору, оскільки встановлення цих обставин потребує спеціальних знань та з урахуванням наведених представником позивача питань у справі слід призначити вказану експертизу, проведення якої доручити саме судовому експерту Лесків С.А. (при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області , м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41).

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Крижановського про виділ в натурі частки земельної ділянки.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Задовольняючи клопотання представника позивача про призначення земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що предметом дослідження експертизи є встановлення наявності технічної можливості та варіантів виділу у натурі (розподілу) спірної земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:10:027:0002.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що суд має право для з`ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснив судам, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143-150 ЦПК, Законом України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 №1950/5), та враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15), з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав.

Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як, зокрема, висновками експертів.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Встановлено, що предметом даної справи є виділ в натурі 43/100 часток земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:10:027:0002, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить позивачу ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи предмет спору, яким є виділ в натурі частки земельної ділянки та характер спірних правовідносин, колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Беженару О.С. про призначення судової земельно-технічної експертизи та поставив питання, які мають значення для повного і об`єктивного з`ясування обставин щодо технічної можливості виділу в натурі земельної ділянки та визначення варіантів виділу в натурі земельної ділянки.

Саме висновок такої експертизи є одним із доказів, що може встановити обставини справи, на які посилається сторона.

За таких обставин, з метою встановлення фактичних обставин для правильного вирішення справи, ухвала суду про призначення судової земельно-технічної експертизи є законною і обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув клопотання за відсутності представника відповідача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виділ в натурі частки земельної ділянки було подано до суду 17 лютого 2021 року та одночасно представником позивача було подано клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2022 року та від 04 квітня 2024 року у справі були призначені судово земельно-технічні експертизи, які не були проведені через відсутність геодезичної зйомки спірної земельної ділянки. Разом з тим, питання, які були поставлені на вирішення експерта є ідентичними.

Заперечуючи проти призначення експертизи представником відповідача жодного разу інших питань на вирішення експертизи запропоновано не було.

Посилання в апеляційній скарзі на передчасність призначення експертизи по даній справі, оскільки ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про реальний поділ в натурі господарських та побутових будівель, також не можуть бути прийняті до уваги з огляду на відсутність існування об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи.

До того ж, призначення експертизи в цій справі є лише одним з доказів, яким суд при ухваленні рішення надаватиме правову оцінку у взаємозв`язку з іншими доказами по справі.

Тому по справі відсутнє таке порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність проведення судової земельно-технічної експертизи, дотримавшись положень статей 103, 104 ЦПК України та вірно застосував їх до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Матвієнко Наталією Василівною залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 10 липня 2026 року.