Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №144/1839/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/1839/25

Провадження № 22-ц/801/1447/2026

Категорія: 65

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокуСправа № 144/1839/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В.

суддів : Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом 144/1839/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оренду житлового приміщення, комунальних витрат та самовільно забране майно, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оренду житлового приміщення, комунальних витрат та самовільно забране майно, в якому вказала, що ОСОБА_1 мала у власності житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 . 17 березня 2023 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 усний договір оренди належного їй житлового будинку, яка разом із членами своєї сім`ї заселилась в житловий будинок. .За попередньою, усною домовленістю, було погоджено, що ОСОБА_1 дозволяє ОСОБА_2 , разом зі членами її сім`ї проживати в житловому будинку, при цьому ОСОБА_5 , як орендар буде щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі 1000 грн. та самостійно сплачувати комунальні послуги за електропостачання, газ та воду. Відповідач умови усного договору виконувала неналежним чином, орендну плату за користування житловим будинком не сплачувала, за комунальні послуги оплатила не в повному обсязі, у наслідок чого утворилась заборгованість:

-за оренду житла : житловим будинком позивача відповідач користувалась з 17 березня 2023 року по 08.06.2025 року, орендну плату не сплачувала, таким чином розмір заборгованості по орендній платі становить - 26646,80 грн. (14 днів березня 2013 року -14*33,34= 466,76 грн., квітень 2023 року - травень 2025 року, 26 місяців *1000 грн=26000 грн., 8 днів червня 2025 року - 8*33,34=200,04).

-за спожитий газ в сумі — 6037,37 грн., та за послуги з розподілу газу в сумі 165,79 грн., що підтверджується рахунком за спожитий газ за вересень 2025 року та рахунком за послуги з розподілу газу за червень 2025 року;

-за електроенергію в сумі 4801,04 грн., що підтверджується рахунком за спожиту електроенергію;

-за воду в сумі 377,28 грн., всього за комунальні послуги заборгованість на суму 11381.48 грн.

Так, за період з 17.03.2023 по 08.06.2025 відповідач ОСОБА_2 усвідомлювали протиправність своєї поведінки, користувалися комунальними послугами в будинку, однак не здійснили дій по сплаті за спожиті нею комунальні послуги. Так, як ОСОБА_2 не сплачувала за користування електроенергією, працівниками ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» було відключено належний ОСОБА_1 житловий будинок від електромережі. Тому за відключення та підключення житлового будинку до електромережі, позивачем було сплачено 1088,57 грн., що підтверджується рахунком- фактурою № 1600022137 від 17.10.2025 року.

З метою подальшого недопущення відключення житлового будинку від постачання газу, електроенергії та води, представником власника було проведено розрахунок за борги, які утворились внаслідок порушення орендарем своїх обов`язків по сплаті комунальних послуг за газ (споживання і транспортування), електроенергію, воду.

Крім того ОСОБА_2 звільняючи належний позивачу житловий будинок, самовільно забрала з нього належне ОСОБА_1 майно, а саме: газовий котел Данко-7УС5ІТ (4716) вартістю 10848 грн., підтверджується рахунком на оплату PAX-51827-H8R3 від 15.03.2023 року, детектор для виявлення природного та чадного газів «104.UA» НМ-712 GS-AB вартістю 830 грн., що підтверджується рахунком на оплату PAX-51831-Q8G8 від 15.03.2023 року. Також забрано бойлер вартістю 4815 грн., гофра вартістю 145 грн., унітаз вартістю 3050 грн., що підтверджується товарним чеком від 14.03.2023 року у магазині ФОП ОСОБА_6 . Також забрано: насос - помпа та інші запчастини необхідні для установки газового котла, вартістю 5954 грн., які були придбані згідно товарного чеку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в сел. Теплик та сплачено майстрові за виконані роботи 2500 грн. ОСОБА_2 , при звільненні будинку, також було самовільно забрано особисті речі власниці будинку: ліжко двох спальне з матрацом, вартістю 1200 грн., та стіл дерев`яний полірований вартістю 800 грн., на загальну суму 2000 грн. Таким чином загальна сума матеріальної шкоди, завданої власнику становить самовільним забраним майном становить 31142 грн.

Таким чином загальна сума боргу за оренду житлового приміщення, комунальних витратах та самовільно забране майно становить 70258,85 грн. (де: оренда 26646,80 грн. + газ споживання 6037,37 грн. + газ розподіл 165.79 грн. + електроенергія 4801,.04 грн. + вода 377,28 грн. + підключення електроенергії 1088,57 грн. + самовільно забране майно 31142 грн.). Також відповідачем умисно пошкоджено системи газопроводу та водогону в будинку, приведено в неналежний стан земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оренду житлового приміщення, комунальних витрат та самовільно забране майно, - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000 грн (шість тисяч гривень).

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погодившись із таким рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, та ухваленим на підставі неповного і не всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд неповно та одноособово з`ясував обставини справи, неналежно оцінив докази та дійшов невірного висновку по даній справі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 17 березня 2023 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 усний договір оренди належного їй житлового будинку, яка разом із членами своєї сім`ї заселилась в житловий будинок.

За попередньою, усною домовленістю, було погоджено, що ОСОБА_1 дозволяє ОСОБА_2 , разом зі членами її сім`ї проживати в житловому будинку, при цьому ОСОБА_5 , як орендар буде щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі 1000 грн. та самостійно сплачувати комунальні послуги за електропостачання, газ та воду. Відповідач умови усного договору виконувала неналежним чином, орендну плату за користування житловим будинком не сплачувала, за комунальні послуги оплатила не в повному обсязі, у наслідок чого утворилась заборгованість:

- за оренду житла: житловим будинком позивача відповідач користувалась з 17 березня 2023 року по 08.06.2025 року, орендну плату не сплачувала, таким чином розмір заборгованості по орендній платі становить - 26646,80 грн. (14 днів березня 2013 року -14*33,34= 466,76 грн., квітень 2023 року - травень 2025 року, 26 місяців *1000 грн=26000 грн., 8 днів червня 2025 року - 8*33,34=200,04).

- за спожитий газ в сумі — 6037,37 грн., та за послуги з розподілу газу в сумі 165,79 грн., що підтверджується рахунком за спожитий газ за вересень 2025 року та рахунком за послуги з розподілу газу за червень 2025 року;

- за електроенергію в сумі 4801,04 грн., що підтверджується рахунком за спожиту електроенергію;

- за воду в сумі 377,28 грн. (а. с. 21), всього за комунальні послуги заборгованість на суму 11381.48 грн. (а. с. 19-24).

Так, за період з 17.03.2023 по 08.06.2025 відповідач ОСОБА_2 усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, користувалися комунальними послугами в будинку, однак не здійснила дій по сплаті за спожиті нею комунальні послуги. Так, як ОСОБА_2 не сплачувала за користування електроенергією, працівниками ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» було відключено належний ОСОБА_1 житловий будинок від електромережі.

Тому за відключення та підключення житлового будинку до електромережі, позивачем було сплачено 1088,57 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № 1600022137 від 17.10.2025 року (а. с. 28).

З метою подальшого недопущення відключення житлового будинку від постачання газу, електроенергії та води, представником власника було проведено розрахунок за борги, які утворились внаслідок порушення орендарем своїх обов`язків по сплаті комунальних послуг за газ (споживання і транспортування), електроенергію, воду.

Крім того ОСОБА_2 звільняючи належний позивачу житловий будинок, самовільно забрала з нього належне ОСОБА_1 майно, а саме: газовий котел Данко-7УС5ІТ (4716) вартістю 10848 грн., підтверджується рахунком на оплату PAX-51827-H8R3 від 15.03.2023 року, детектор для виявлення природного та чадного газів «104.UA» НМ-712 GS-AB вартістю 830 грн., що підтверджується рахунком на оплату PAX-51831-Q8G8 від 15.03.2023 року.

Також забрано бойлер вартістю 4815 грн., гофра вартістю 145 грн., унітаз вартістю 3050 грн., що підтверджується товарним чеком від 14.03.2023 року у магазині ФОП ОСОБА_6 . Також забрано: насос - помпа та інші запчастини необхідні для установки газового котла, вартістю 5954 грн., які були придбані згідно товарного чеку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в сел. Теплик та сплачено майстрові за виконані роботи 2500 грн. (а. с. 25).

ОСОБА_2 , при звільненні будинку, також було самовільно забрано особисті речі власниці будинку: ліжко двох спальне з матрацом, вартістю 1200 грн., та стіл дерев`яний полірований вартістю 800 грн., на загальну суму 2000 грн. Таким чином загальна сума матеріальної шкоди, завданої власнику становить самовільним забраним майном становить 31142 грн.

Таким чином загальна сума боргу за оренду житлового приміщення, комунальних витратах та самовільно забране майно становить 70258,85 грн. (де: оренда 26646,80 грн. + газ споживання 6037,37 грн. + газ розподіл 165.79 грн. + електроенергія 4801,.04 грн. + вода 377,28 грн. + підключення електроенергії 1088,57 грн. + самовільно забране майно 31142 грн.). Також відповідачем умисно пошкоджено системи газопроводу та водогону в будинку, приведено в неналежний стан земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Відповідно до акту обстеження будинку по АДРЕСА_1 від 25.04.2025 року, встановлено, що власником будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , в будинку проживає сім`я внутрішньо переміщеної ОСОБА_2 , яку попереджено, що власниця будинку вимагає її виселення з цього будинку, в зв`язку з його продажем (а. с. 14).

Відповідно до довідки від 13.05.2025 № 1133, виданої виконавчим комітетом Теплицької селищної ради про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_7 (внутрішньо переміщена особа) з березня 2023 року по час видачі довідки (а. с. 15).

Судом першої інстанції оглянуто довідку т.в.о. начальника відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області – майора поліції Поліщука С. № 281053-2025 від 26.09.2025 про результати розгляду заяви жительки с-ща Теплик, Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_3 по факту крадіжки з будинку, який розташований в АДРЕСА_1 (а. с. 17).

Судом першої інстанції оглянуто витребувані у ВП №1 Гайсинського РУП у Вінницькій області матеріали перевірки заяви ОСОБА_3 від 22.09.2025.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим.

У статті 13 Конституції України закріплено важливий принцип інституту права власності «власність зобов`язує». Це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, але й турбуватися про нього. А тому видається справедливим, що кожен власник має брати участь в різноманітних витрат, пов`язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна.

Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України - власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, з урахуванням положень статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносно утримання об`єкту нерухомого майна - квартири - до таких витрат належать: оплата послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та енергопостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будівель та споруд та прибудинкових територій.

Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України).

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Статтею 179 ЖК Української РСР передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються КМУ.

Статтею 13 Конституції України та частиною четвертою статті 319 ЦК України передбачено положення про те, що власність зобов`язує.

Стаття 322 ЦК України встановлює, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тому в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг та несе обов`язок щодо сплати їх вартості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на факт укладення усного договору оренди житлового приміщення 17 березня 2023 року та покладання обов`язку сплати житлово-комунальних послуг на орендаря – ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У частині першій статті 810 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла укладається у письмовій формі (стаття 811 ЦК України).

Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років. До договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу (частина перша, друга статті 821 ЦК України).

Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (частина третя статті 816 ЦК України)

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в матеріалах справи відсутній договір оренди житлового приміщення, укладений між власником будинку ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, таким чином, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини щодо оренди об`єкта нерухомого майна.

Суд звернув увагу позивача, що долучені до матеріалів справи рахунки на оплату спожитих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , відображають стан заборгованості на конкретну дату, та не містять детальної інформації про період формування такої заборгованості.

Оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення матеріальної шкоди за самовільно забране майно 31142 грн., суд зазначає, що позивачем не надано доказів, як неправомірності дій відповідача, щодо вилучення (крадіжки) речей позивачки, так і спричинення їй матеріальної шкоди.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на проаналізовані правові норми, встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за оренду житлового приміщення, комунальних витрат та самовільно забране майно слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).

Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374,375, 381, 382,384,389,390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді : Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська