Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №144/1580/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/1580/24

Провадження № 22-ц/801/1619/2026

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа № 144/1580/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення (заочне) Теплицького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю органу опіки та піклування Теплицької селищної ради Гайсинського району, про позбавлення батьківських прав,

Рішення ухвалив суддя Герман О. С.

Рішення ухвалено об 11:16 год в смт Теплик Вінницької області

Повний текст рішення складено 10 лютого 2025 року,

Встановив:

14 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , за участю органу опіки та піклування Теплицької селищної ради Гайсинського району, про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої вимоги наступним. 07 листопада 2010 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 у виконкомі Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, актовий запис № 9. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . 29 жовтня шлюб між ними було розірвано відповідно до заочного рішення Теплицького районного суду Вінницької області. З 2014 року вони знову почали проживати разом однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_4 . Однак шлюб зберегти не вдалось, з вересня 2021 року, ОСОБА_1 з дітьми почала проживати в с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області. 21 січня 2023 року ОСОБА_1 із дітьми поїхала за кордон, однак вона там вела аморальний спосіб життя та не слідкувала за дітьми, а саме її поведінка та дії призводили до того, що діти перебували в обставинах, що загрожували життю і здоров`ю дітей. З 01 квітня 2024 року, діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають з ним в с. Залужжя Гайсинського району Вінницької області та знаходяться на його повному утриманні. Відповідач ОСОБА_1 проживає в Республіці Ірландія. Вона не допомагає у вихованні дітей, навчанні та матеріальному утриманні, самоусунулась від виховання та утримання дітей, не спілкується з дітьми взагалі, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Поведінка відповідача на період проживання дітей з нею, могла зашкодити життю та здоров`ю дітей. ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у Вінницькій обласні клінічні психоневрологічні лікарні ім. акад. О. І. Ющенка, що свідчить про те, що її поведінка інколи може не відповідати реальним подіям та шкодити здоров`ю, тому він просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням (заочним) Теплицького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування Теплицької селищної ради Гайсинського району про позбавлення батьківських прав, задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилась в с. Степанівка Теплицького району Вінницької області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилась в с. Степанівка Теплицького району Вінницької області.

Ухвалою Теплицького районного суду від 06 травня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Корнійчука С. А. про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволені заяви про перегляд заочного рішення суду, суд вказав на те, що відповідач особисто отримала заочне рішення суду 02 грудня 2025 року, а її представник звернувся до суду 24 квітня 2026 року, посилаючись на те, що ознайомився із матеріалами справи 08 квітня 2026 року. Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення суд, згідно з реченням першим частини першої статті 286 ЦПК України, зобов`язаний прийняти, тому немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосований тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Тому, оскільки спеціальне правове регулювання, передбачене Главою ІІ Розділу Ш ЦПК України, охоплює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, то немає підстав залишати її без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України. Також суд вказав на те, що оскільки заявником пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, тому відсутні будь-які підстави для відновлення вказаного процесуального строку та відсутні підстави для скасування заочного рішення. Поновлення пропущеного строку з урахуванням того, що відповідач знала про судове рішення, буде порушенням принципу правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicalata (остаточності судових рішень).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на її користь судові витрати.

Вказала на те, що суд першої інстанції не повідомив її належним чином про час та місце розгляду справи, що порушило її право на належний судовий захист і неможливість захищати свої права та інтереси у передбачений ЦПК України спосіб. Суду було відомо про її фактичне місце проживання та перебування, що підтверджено повідомленням органу поліції, де було вказано, що відповідач проживає в Республіці Ірландія із зазначенням точної адреси. Україна є країною-учасницею Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільний або комерційних справах. Порядок вручення судових документів і повісток за кордоном врегульовано затвердженою 27 червня 2008 року наказом Міністерства юстиції України Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень. Проте судом не було вжито заходів щодо належного повідомлення її про розгляд справи, яка має важливе значення для відповідача, оскільки заочним рішенням було позбавлено її материнських прав, без надання належного права на захист, що свідчить про конвенційні порушення, зокрема статтей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом не враховано, що вона належним чином приймала участь у вихованні своїх дітей; матеріали справи не містять доказів притягнення її до адміністративної або кримінальної відповідальності за неналежне виховання дітей; діти весь час проживали разом із нею, були доглянуті та всім необхідним забезпечені.

22 листопада 2021 року рішенням Теплицького районного суду Вінницької області у справі № 144/1548/21 з позивача на користь неї було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей.

10 вересня 2024 року заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області у справі № 144/1101/24 відбулося припинення стягнення аліментів за цим судовим рішенням, коли вона перебувала за кордоном і не була належно повідомлена про розгляд справи. До цього діти перебували на її утриманні.

Позивач не надав суду вагомих та беззаперечних доказів, які б підтверджували підстави позбавлення її материнських прав. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, прокладено на позивача. Однак, позивачем не було долучено доказів, які би безумовно підтверджували заявлений позивачем позов і давали би суду підстави для позбавлення відповідача материнських прав відносно дітей.

Позивач ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав на те, що вважає її абсолютно необґрунтованою і такою, що спрямована на навмисне викривлення реальних обставин справи з метою уникнення батьківської відповідальності, тому просить залишити її без задоволення, а заочне рішення суду, яке ухвалене у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, виходячи із найвищих інтересів дітей, - просить залишити без змін.

У судовому засіданні 01 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Корнійчук С. А. заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що судом апеляційної інстанції було задоволено його клопотання про виклик у судове засідання свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які не з`явилися у судове засідання і зобов`язався забезпечити явку цих свідків у наступне судове засідання.

Таке клопотання було задоволено розгляд справи відкладений на 08 липня 2026 року на 11:00 год.

У судове засідання 08 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Корнійчук С. А. не з`явилися, викликані свідки також не з`явилися і представником відповідача не виконано зобов`язання щодо забезпечення явки цих свідків у судове засідання.

Адвокат Корнійчук С. А. 08 липня 2026 року надіслав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі, апеляційну скаргу підтримує і просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник органу опіки і піклування Теплицької селищної ради Гайсинського району у судове засідання не з`явився, надіслав листа, у якому просить розглянути справу за його відсутності, щодо розгляду справи по суті покладається на розсуд суду.

За правилами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог і доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2010 року сторони зареєстрували шлюб у виконкомі Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, актовий запис № 9.

У сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, актовий запис № 13 від 14 квітня 2011 року (а. с. 11) і дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, актовий запис № 21 від 24 листопада 2014 року (а. с. 10).

29 жовтня 2013 року шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області у справі № 144/1078/13-ц, яке набрало законної сили 08 листопада 2013 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а. с. 26).

Згідно акту обстеження умов проживання від 12 липня 2024 року, затвердженого начальником ССД Теплицької селищної ради О. Г. Гижко, під час проведення обстеження умов проживання діти проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де умови проживання добрі. Будинок цегляний з електропостачанням та пічним опаленням. Кімнати облаштовані сучасними меблями та побутовими речами, для кожної дитини відведено окрему кімнату, кімнати облаштовані ліжками, письмовими столами, комодами, шафами. Стосунки, традиції сім`ї доброзичливі, родинні, базуються на повазі один до одного. Батько самостійно виховує доньок (а. с. 13).

Згідно повідомлення ВП № 1 Гайсинського РУП № 5165/207/02-2024 від 12 липня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на даний час проживає в республіці Ірландія в населеному пункті Клонс, а саме: «7 Roslea Road Clones Monagxan H23 YE28 Ireland» (а. с. 14).

Згідно рішення виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 281 від 18 вересня 2024 року «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » – доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , відносно її доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 »; затверджено висновок органу опіки та піклування Теплицької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її доньок (а. с. 15).

У висновку Виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 18 вересня 2024 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » вказано, що з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини від 17 серпня 2024 року, та зважаючи на те, що жінка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, утримання і виховання своїх дітей, виконком вважає за доцільне позбавити її батьківських прав (а. с. 16-17).

Згідно характеристики Опорного закладу Теплицької селищної ради «Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» від 26 липня 2024 року № 310, ОСОБА_3 – учениця 8-А класу, характеризується як стримана, врівноважена, самокритична, товариська, щира, доброзичлива, чесна, емоційна, користується авторитетом серед однокласників та учнів школи. Батько бере активну участь у навчанні та вихованні дитини. Мати не приймала участі у шкільному житті дітей за даний період (а. с. 18).

Згідно характеристики Опорного закладу Теплицької селищної ради «Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» від 18 липня 2024 року № 219, ОСОБА_4 – учениця 5 класу, характеризується, як добра дівчинка, має лідерські здібності, комунікабельна, ввічлива, відповідальна. Батько бере активну участь у навчанні та вихованні дітей. Батько систематично відвідує школу, цікавиться життям дитини, допомагає з домашніми завданнями та контролює його виконання. Останнім часом матір контакту із школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а. с. 19).

Згідно довідки, виданої Теплицькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання зареєстровано за адресою – АДРЕСА_1 , в даний час фактично проживає без реєстрації за адресою – АДРЕСА_1 , разом з донькою – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає без реєстрації; донькою – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає без реєстрації (а. с. 27).

Згідно витребуваної і дослідженої судом першої інстанції медичної карти стаціонарного хворого № 15322 від 27 грудня 2022 року з Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, виписану на хвору ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діагноз - гострий поліморфічний психотичний розлад без симптомів шизофренії, без зазначення асоційованого гострого стресу.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року у справі № 144/1548/21 задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2021 року до досягнення дітьми повноліття. Рішення набрало законної сили 23 грудня 2021 року (а. с. 22-24).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 68029141, станом на 31 березня 2024 року наявна переплата по сплаті аліментів у сумі 3225,01 грн. (а. с. 25).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позивачем надано достатньо обґрунтованих доказів ухилення нею від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дочок.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду.

За змістом статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коле це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 7). Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина 8).

Згідно з частинами першою – четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 цього Закону сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав. Зокрема, пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У статті 166 СК України закріплені правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 15-16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Із зазначених норм матеріального права та роз`яснень слідує, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку відповідача в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях відповідача. Такий крайній захід може бути застосований судом лише у виняткових випадках, за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не в повній мірі належно виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до своїх неповнолітніх дітей, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження цих обставин, а позивач надав достатньо обґрунтованих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей.

Проте, такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам оскільки позивачем не доведено належними, допустимими й достовірними, яких би було достатньо, доказами для встановлення обставин навмисного ухилення матір`ю дітей ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками та її винної поведінки в цьому.

Твердження позивача ОСОБА_2 про те, що відповідач ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. О. І. Ющенка, що можливо вплинуло на виконання нею батьківських обов`язків, є безпідставним.

Так, судом першої інстанції витребувано і досліджено медичну карту стаціонарного хворого № 15322 від 27 грудня 2022 року з Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, виписану на хвору ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проходила лікування в цій лікарні з 27 грудня 2022 року із діагнозом - гострий поліморфічний психотичний розлад без симптомів шизофренії, без зазначення асоційованого гострого стресу.

При цьому позивачем не доведено, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму та наркоманії) або з інших незалежних від неї причин, у тому числі і те, що проведене відповідачем лікування із таким діагнозом перешкоджає їй виконувати свої батьківські обов`язки.

Такі міркування позивача є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки зазначені ним у позові такі твердження і надані докази, у їх підтвердження, не свідчать про навмисне ухилення матері дітей – відповідача по справі ОСОБА_1 від виконання нею своїх батьківських обов`язків по вихованню своїх дітей, свідомого нехтування нею батьківськими обов`язками і її винної поведінки в цьому, а також яким чином позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дітей.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Не можна позбавляти батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

За встановлених таких обставини справи, оцінивши докази у справі: кожен доказ окремо та в їх сукупності, із застосуванням положень статті 164 СК України, з урахуванням того, що позбавлення матері – відповідача ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих їй щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникли із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи, позивачем не доведено.

Відповідно до статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування (ч. 1). При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6).

Позивач додав до позовної заяви висновок від 18 вересня 2024 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », у якому вказано, що з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини від 17 серпня 2024 року, та зважаючи на те, що жінка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, утримання і виховання своїх дітей, виконком вважає за доцільне позбавити її батьківських прав (а. с. 16-17).

Суд першої інстанції у своєму рішенні не надав оцінку даному висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітніх дітей, на предмет його обґрунтованості і повноти, а також його відповідності інтересам дітей.

Даний висновок орган опіки та піклування мотивований тим, що мати дітей участі у вихованні доньок не бере, матеріальної допомоги не надає, що підтверджується характеристиками на дітей за місцем навчання та інформаційним листом тренувального процесу дитини ОСОБА_3 , які підтверджують участь батька у процесі навчання та тренування дітей і не свідчать про навмисне ухилення матері дітей від їх виховання.

У висновку відсутня інформація про матір дітей, відсутнє посилання на відомості щодо матері дітей, її місце проживання, обстеження умов її проживання, її особиста думка щодо цього питання тощо. Тобто даний висновок є неповним і недостатньо обґрунтованим, який також не містить інформації, що позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 відповідатиме найкращим інтересам її неповнолітніх дочок, тому не може свідчити про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей.

Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача в тому, що суд першої інстанції не повідомив її належним чином про час та місце розгляду справи, та в порушення затвердженої 27 червня 2008 року наказом Міністерства юстиції України Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, не вжив заходів щодо належного повідомлення її про розгляд справи, яка має важливе значення для неї, оскільки заочним рішенням було позбавлено її материнських прав, без надання належного права на захист, що свідчить про конвенційні порушення, зокрема статтей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Із матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивач ОСОБА_2 додав відповідь Відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, у якому зазначено адресу фактичного місця проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в республіці Ірландія в населеному пункті Клонс, а саме: «7 Roslea Road Clones Monagxan H23 YE28 Ireland» (а. с. 14).

Всю кореспонденцію, адресовану відповідачу ОСОБА_1 , у тому числі ухвалу про відкриття провадження у справі, судові повістки суд надсилав їй на адресу місця її реєстрації, які повернулися не врученими адресату по зазначеній поштою причині: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 42-43, 44-45, 55-56, 63-64, 65-66, 74-75, 85-86).

За правилами статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права (частина 1). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3).

При вирішенні даного спору суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковим у даній справі, і про такі порушення відповідач зазначила у своїй апеляційній скарзі.

Отже, із наведеного слідує, що позивач не надав суду беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_1 щодо ухилення її від виконання своїх обов`язків по відношенню до неповнолітніх доньок, про умисне та свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, а тому апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки судом не встановлено обставин свідомого ухилення матері дітей від виконання нею своїх батьківських обов`язків та відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу впливу до відповідача ОСОБА_1 , як позбавлення її батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей.

На усе зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, всіх обставин не встановив і не врахував, не надав вірну оцінку зібраним по справі доказам, допустив порушення норм процесуального права та помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 .

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України) та здійснення розгляду справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення (заочне) Теплицького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю органу опіки та піклування Теплицької селищної ради Гайсинського району, про позбавлення батьківських прав, залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська

СуддіЮ. Б. Войтко

Повий текст судового рішення складений 09 липня 2026 рокуІ. В. Міхасішин