Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №138/1605/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/1605/26

Провадження № 22-ц/801/1695/2026

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокуСправа № 138/1605/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2026 року про визначення підсудності, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2026 року предано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій та зобов`язання вчинити дії за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Грушевського, 17, Вінницької області.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що помилковим є висновок районного суду про те, що справа підлягає передачі за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області оскільки судом не враховано, що в силу ч. 5 статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду щодо передачі справи на розгляд іншому суд – п. 9 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Постановляючи ухвалу про передачу цивільної справи на розгляд Вінницького міського суду Вінницької області суд першої інстанції зазначив, що у позивача відсутні процесуальні підстави для подання даного позову за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Вирішуючи питання наявності підстав для визначення підсудності даної справи за місцем проживання позивача, відповідно до положень частини п`ятої статті 28 ЦПК України, слід зазначити таке.

ОСОБА_1 звернулвся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається що відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець — суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. 4 Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі – розрахунковий документ). Крім того, за приписами пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція — будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Однією з позовних вимог є стягнення безпідставно набутих коштів за договором сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача від 04.01.2023 № 62CN210-211-23.

Предмет договору становлять зобов`язання Виконавця по наданню послуг сервісного (технічного) обслуговування системи газопостачання та газовикористовуючого обладнання, які знаходяться у власності або користуванні Замовника за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Частиною третьою статті 42 Конституції України зазначено, що «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Звернувшись до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області за захистом прав споживачів позивач посилався на те, щооднією з позовних вимог є стягнення безпідставно набутих коштів за договором сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача від 04.01.2023 № 62CN210-211-23.

Предмет договору становлять зобов`язання виконавця по наданню послуг сервісного (технічного) обслуговування системи газопостачання та газовикористовуючого обладнання, які знаходяться у власності або користуванні Замовника за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За загальним правилом (ст.27 ЦПК) позови до фізичних осіб пред`являються у суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Таким чином, у спорах, що стосуються захисту прав споживачів діє альтернативна підсудність за вибором споживача.

Враховуючи, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про направлення справи на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

При цьому суд першої інстанції передчасно вдався до аналізу предмета спору та характеру правовідносин між сторонами на стадії визначення підсудності справи.

Відповідно частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що заява не розглядалася по суті. Судом першої інстанції постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та яка оскаржується заявником.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом рішення суду не змінювалось і не приймалося нове, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судового збору.

постановив :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 травня 2026 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про стягнення безпідставно отриманих коштів, штрафних санкцій та зобов`язання вчинити дії– направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська