Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №364/710/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5583/26 Справа № 364/710/25 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.,

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Пікос А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу.

У грудні 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження та стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року прийнято відмову від позовних вимог у даній цивільній справі, а провадження у даній справі про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу за період з 01 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року — закрито та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент пред`явлення позову була наявна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а саме стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу, тобто предмет спору був присутній, тому підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з погашенням зазначеної заборгованості відповідачем після пред`явлення позову згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України — за відсутності предмета спору — відсутні. Беручи до уваги те, що позивач відмовився від своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачами після пред`явлення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в сумі 3 028,00 грн.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати в частині стягнення з неї судового збору в сумі 3 028,00 грн та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме у зв`язку з відсутністю предмета спору, поклавши всі судові витрати на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у матеріалах справи відсутня заява позивача про відмову від позову згідно зі ст. 206 ЦПК України, водночас подана ним заява містила вимогу закрити провадження у частині вимог і не містила ні формулювання про відмову від позову, ні зазначення наслідків, передбачених ст. 206 ЦПК. Таким чином, суд фактично сам сформував правову підставу, якої не існувало. Також скаржником зазначено, на момент постановлення ухвали про відкриття провадження заборгованості не існувало, вона була переплачена майже вдвічі. Тобто на момент виникнення процесуальних відносин предмет спору вже був відсутній, а позов містив безпідставні нарахування з вересня 2023 року, тоді як відповідач набула право власності на будинок лише 18 вересня 2024 року. Оскільки борг ліквідовано до виникнення процесуальних правовідносин, судовий збір має залишатися за позивачем.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції посилався на те, що у даній справі наявні всі підстави для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки позивач фактично відмовився від позовних вимог до відповідача у зв`язку із погашенням заборгованості у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції між сторонами фактично був відсутній матеріально-правовий спір (заборгованість відповідача перед позивачем була повністю погашена), провадження у справі підлягало закриттю. З огляду на те, що сам факт закриття провадження у справі відповідає інтересам сторін та принципу процесуальної економії, ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, задовольняючи вимогу позивача про стягнення судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач погасила заборгованість після пред`явлення позову, а тому дії позивача розцінив як відмову від позову у зв`язку з добровільним задоволенням його вимог.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі було відкрито 08 вересня 2025 року.

Натомість згідно з наявними у справі платіжними документами ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року по 16 серпня 2025 року внесла платежі на загальну суму 4 169,84 грн. Отже, на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі заборгованість була відсутня, а відтак відсутній і предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Проте у розумінні процесуального закону задоволення вимог має відбутися після відкриття провадження у справі, коли відповідач дізнався про наявність судового спору та погасив заборгованість вже після пред`явлення позову.

У даному випадку станом на момент пред`явлення позову та відкриття провадження у справі предмет спору вже був повністю відсутній у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості містив нарахування за період з вересня 2023 року, тоді як відповідач ОСОБА_1 набула право власності на будинок лише 18 вересня 2024 року.

Оскільки заборгованість була повністю погашена відповідачем до моменту виникнення між сторонами процесуальних правовідносин, зокрема до відкриття провадження, витрати зі сплати судового збору мають залишатися за позивачем, який передчасно подав позов.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 3 028,00 грн підлягає скасуванню через неправильне застосування норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення передчасної ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, а саме в частині стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року в частині стягнення судового збору скасувати.

В іншій частині ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова