Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №741/779/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/741/134/26

Єдиний унікальний номер 741/779/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка в режимі відоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026100150000995 від 06 березня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мена Менського району Чернігівської області, громадянина України, освіта - базова середня, неодруженого, віськослужбовця, який прибув у розпорядження командира військової частини для продовження проходження військової служби, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 267 від 14.09.2025 рядового ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та визначено таким, що перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби рядовий ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч. ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч. ч. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов?язують його, окрім іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.

Під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації рядовий ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

У свою чергу, військовослужбовець військової служби, призваний за мобілізацією, рядовий ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 24.10.2025 у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22 год. 00 хв., у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме: самовільно залишив місце служби, визначене за адресою: АДРЕСА_2.

Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, рядовий ОСОБА_5 , внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного за адресою: АДРЕСА_2 , обов?язки військової служби у період часу з 24.10.2025 по теперішній час не виконує, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов?язків не вживає, а займається особистими справами, не пов?язаними з проходженням військової служби.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Надав показання, що він у жовтні 2025 року перебував у військовій частині у АДРЕСА_1 у розпорядженні командира військової частини. Йому зателефонували з дому та повідомили, що захворіла його мати, після чого він повідомивши військовослужбовців, які перебували поруч з ним у військовій частині про намір поїхати до матері, зібрав речі та поїхав додому. Увесь час, до моменту затримання, перебував вдома за місцем свого проживання та доглядав за матір?ю. Приблизно через 5 місяців після того, як він залишив військову частину, за місцем його проживання приїхали працівники Державного бюро розслідувань та затримали його. Пояснив, що з командиром військової частини він зв?язку не підтримував та не повідомляв його про місце свого перебування. З жовтня 2025 року, коли самовільно залишив військову частину до моменту його затримання не вживав жодних заходів щодо повернення до військової частини. Повністю визнає вину у скоєному та бажає продовжити військову службу. Усвідомлював свої дії коли самовільно залишив військову частину.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, також підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме у:

- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №62026100150000995 від 06.03.2026, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат, військовослужбовець у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , українець, 24.10.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 визначене в АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану;

- повідомленні про вчинення кримінального правопорушення (відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України) № 46/210-р від 17.11.2025 (військової частини НОМЕР_1 ЗСУ Міністерства оборони України), зі змісту якого вбачається, що 24.10.2025 під час раптової перевірки особового складу, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_6 о 22 год. 00 хв було виявлено відсутність рядового ОСОБА_5 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини;

- копії службового розслідування Міністерства оборони України за фактом самовільного залишення військової частини рядовим ОСОБА_5 , яке розпочато 25.10.2025 та закінчено 03.11.2025 в н.п. Носівка. Службове розслідування складається зокрема з:

1) копії акта службового розслідування вх. 63/2/79 від 03.11.2025, В/ч НОМЕР_1 ;

2) копії рапорта командира ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 вх. №392/45-р від 25.10.2025, відповідно якого повідомлено, що останнім проведені розшукові заходи на території пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , прилеглих територіях та найблищих вокзалах - результату не дали, рядовий ОСОБА_5 на телефонні дзвінки не відповідає, станом на 24.10.2025 22 год. 00 хв. місцезнаходження рядового ОСОБА_5 - не відоме;

3) копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України № 267 від 14.09.2025, з якого вбачається, що рядового військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №358-РС від 12 вересня 2025 року у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), з 14 вересня 2025 року зарараховано до списків особового складу на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 ;

4) копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України № 309 від 25.10.2025, з якого вбачається, що вважати такими, що вибули у самовільне залишення частини з 25 жовтня 2025 року рядовий ОСОБА_5 , в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ;

5) копії пояснення оператора-планшетиста відділення штабних машин взводу управління 2 радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_7 від 30.10.2025, відповідно до яких 24.10.2025 о 22 год. 00 хв. під час проведення раптової перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність рядового ОСОБА_5 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ;

6) копії пояснення командира ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 від 25.10.2025, відповідно до яких під час раптової перевірки особового складу о 22 год. 00 хв. було виявлено відсутність рядового ОСОБА_5 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 . У ході пошуку виявити військовослужбовця не вдалося, спроби встановити з військовослужбовцем телефонний зв?язок теж результату не дали, оскільки мобільний телефон абонента ОСОБА_5 перебував поза зоною досяжності;

7) копії військового квитка серія НОМЕР_5 від 23.11.2022 на ім?я ОСОБА_5 ;

8) копії Довідки-доповіді щодо самовільного залишенн військової частини НОМЕР_1 (без зброї) солдатом ОСОБА_5 , який з 14.09.2025 зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1059/2205 від 26.10.2025 військової частини НОМЕР_1 ЗСУ Міністерства оборони України; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) Міністерства оборони України про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 рядовим ОСОБА_5 № 110 від 03.11.2025 відповідно до якого наказано службове розслідування вважати завершеним, рядового ОСОБА_5 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 24.10.2025 та не надав жодних пояснень або документів, що підтверджували б наявність поважних причин для його відсутності.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

У процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 5 статті 407 КК України встановлено кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та діє на даний час.

Судом встановлено, що військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, рядовий ОСОБА_5 , 24.10.2025, в період дії на території України військового стану з метою тимчасового ухилення від військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів самовільно залишив місце служби, будь-яких заходів для повернення на службу не вживав.

Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що фактичні обставини у кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість останнього у вчиненні ним інкримінованих йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України є доведеною та кваліфікує його дії як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Що стосується повідомлення ОСОБА_5 про бажання останнього продовжити військову службу, то суд зазначає.

Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби. Звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Отже суд позбавлений можливості повторно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 вимоги ч. 5 ст. 401 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відносяться, відповідно до вимог ст. 12 КК України, до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працює, основного доходу немає, за місцем служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, має постійне місце проживання, раніше не судимий, але вчиняв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, його ставлення до вчиненого, який повністю визнав вину, просив дати йому можливість продовжити службу, поведінку обвинуваченого, яка спрямована на завдання шкоди ЗСУ, з огляду на військову загрозу державі Україна з боку російської федерації.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років позбавлення волі.

Захисник та обвинувачений у судовому засіданні просили призначити останньому покарання не пов?язане з позбавленням волі.

Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. 75 КК України чи призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на певний строк.

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових проступків та злочинів.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по провадженню відсутній.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту його фактичного затримання - 15 квітня 2026 року.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1