Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №751/797/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/797/26

Провадження №1-кп/751/203/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12025270340002860 від 05 жовтня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Чернігова, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, проживаючого однією сім`єю з ОСОБА_9 , маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 червня 2023 року зі змінами, внесеними ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 листопада 2022 року, яким ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, ухвалено виконувати самостійно, ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 24 травня 2024 року звільненого умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом на строк 3 роки 6 місяців 27 днів,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2025 року приблизно о 07 годині 00 хвилин військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , де зустрів раніше незнайомого ОСОБА_11 , який відпочивав за столиком біля приміщення кафе «Драйв-24» за вказаною адресою та висловив потерпілому прохання купити поїсти, оскільки перебуває у скрутному становищі. У свою чергу ОСОБА_11 погодився на вказану пропозицію та запропонував ОСОБА_7 посидіти з ним за столиком, після чого останні разом почали вживати алкогольні напої.

У подальшому, ОСОБА_7 , скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_11 , який залишив особисті речі біля столику, за яким спільно вживали алкогольні напої, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля приміщення кафе «Драйв-24» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 63-А, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу з внутрішнього відділення рюкзаку, який знаходився на асфальтному покритті біля столику вказаного кафе, повторно таємно викрав мобільний телефон марки «РОСО Х3», об`ємом пам`яті 6/128GВ, кольору Cobalt Blue, вартістю 3 467 гривень 34 копійки, що належить ОСОБА_11 , яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

У той же час, 04 жовтня 2025 року приблизно о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись біля приміщення кафе «Драйв-24» за адресою:

м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 63-А, шляхом вільного доступу з внутрішнього відділення рюкзаку, який знаходився на асфальтному покритті, біля столику вказаного кафе, таємно викрав барсетку, яка для потерпілого ОСОБА_11 матеріальної цінності не становить, в якій знаходилися важливі особисті документи на ім?я потерпілого ОСОБА_11 .

У подальшому, прийшовши додому за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 відкрив раніше викрадену барсетку та побачив, що всередині знаходився паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трудова книжка серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчення ветерана військової служби серія НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовий квиток серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсійне посвідчення серії НОМЕР_6 , на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами, що належать потерпілому ОСОБА_11 .

З цією метою, ОСОБА_7 діючи умисно, не маючи наміру повертати потерпілому його особисті офіційні важливі документи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно заволодів зазначеними документами ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які у вартісному вираженні ніякої матеріальної цінності для потерпілого ОСОБА_11 не становлять, але є офіційними особистими важливими документами, що посвідчують особу власника, підтверджують громадянство України, дійсні для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень, трудових відносин, тощо, залишивши документи за місцем свого проживання.

У той же час, 04 жовтня 2025 року приблизно о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , знаходячись біля приміщення кафе «Драйв-24» за адресою:

м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 63-А, шляхом вільного доступу з внутрішнього відділення рюкзаку, який знаходився на асфальтному покритті, біля столику вказаного кафе, користуючись відсутністю потерпілого ОСОБА_11 , розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав барсетку, яка для потерпілого ОСОБА_11 матеріальної цінності не становить, та побачив, що всередині наявна банківська картка з картковим рахунком НОМЕР_9 та номером картки НОМЕР_10 , який відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_11 з наявною на ній безконтактною технологією «PayPass» (безконтактною технологією проведення платежів), після чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на привласнення вказаної банківської картки.

З цією метою, діючи умисно, не маючи наміру повертати потерпілому згадану банківську картку, керуючись корисливим мотивом, з метою подальшого використання для таємного викрадення грошових коштів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 привласнив зазначену банківську картку, яка є електронним платіжним документом та офіційним документом, залишивши її при собі, після чого почав розпоряджатися банківською карткою на власний розсуд з метою викрадення грошових коштів з неї.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 04 жовтня 2025 року в період часу з 09 години 09 хвилин по 10 годину 28 хвилин ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел на таємне викрадення грошових коштів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, використовуючи банківську картку АТ «Ощадбанк» з банківським рахунком НОМЕР_11 та номером картки НОМЕР_10 , що належить ОСОБА_11 , без дозволу та відома останнього, а саме: в період часу з 09 години 09 хвилин по 09 годину 53 хвилини здійснив покупки товарів у кафе «Білдрайв 24» (ФОП ОСОБА_12 ) за адресою:

м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 63-А, на загальну суму 1 019 гривень; з 09 години 57 хвилин по 10 годину 01 хвилину здійснив оплату за продукти в магазині «МВК Маркет» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 59-А, на загальну суму 387 гривень 74 копійок; о 10 годині 20 хвилин здійснив оплату за проїзд в громадському транспорті на суму 15 гривень; о 10 годині 28 хвилин здійснив оплату за продукти в кафе «Смачні обіди» в Новозаводському районі м. Чернігова, точної адреси закладу не встановлено, на загальну суму 20 гривень, таким чином повторно таємно викрав грошові кошти ОСОБА_11 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1 441 гривня 74 копійки.

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел на таємне викрадення грошових коштів з банківської картки з банківським рахунком НОМЕР_11 та номером картки НОМЕР_10 , яка належить ОСОБА_11 , без дозволу та відома останнього, ОСОБА_7 , видаючи вказану банківську карту за свою, передав її ОСОБА_13 , яка не була обізнана в тому, що дана банківська картка є викраденою та належить ОСОБА_11 , та за незаконним дозволом

ОСОБА_7 , який повідомив, що на вказаній картці наявні грошові кошти в сумі 50 000 гривень, 04 жовтня 2025 року здійснила ряд транзакцій через безконтактний платіжний термінал (POS - термінал), з використанням безконтактної технології «Рау», а саме: о 10 годині 52 хвилини в магазині «Українські ковбаси» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 55-В, здійснила оплату на загальну суму 330 гривень; об 11 годині 00 хвилин в магазині «Чернігівриба» за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 69, здійснила оплату на загальну суму 346 гривень; в період часу з 11 години 28 хвилин по 11 годину 32 хвилини в магазині «Продукти склад» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 48, здійснила оплату на загальну суму 879 гривень 70 копійок; о 13 годині 02 хвилини в магазині «Вацак» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 40, здійснила оплату на загальну суму 202 гривні; в період часу з 13 години 09 хвилин по 14 годину 12 хвилин в магазині «Тріко» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 37, здійснила оплату на загальну суму 7 000 гривень; в період часу з 14 години 39 хвилин по 15 годину 10 хвилин в магазині «Червоний маркет» за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 18, здійснила оплату на загальну суму 2 394 гривні 51 копійка; в період часу з 15 години 48 хвилин по 16 годину 08 хвилин в магазині «ТОВ Вигідна покупка» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 553, здійснила оплату на загальну суму 1 280 гривень; о 16 годині 13 хвилин в магазині «Рибна лавка» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 55-В, здійснила оплату на загальну суму 474 гривень; о 16 годині 20 хвилин в магазині «Салтиківський м`ясокомбінат» за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 55-Б, здійснила оплату на загальну суму 484 гривень 85 копійок; о 16 годині 32 хвилини в магазині «ФОП ОСОБА_14 » за адресою:

АДРЕСА_5 , здійснила оплату на загальну суму 477 гривень 32 копійки, а всього придбала товару на загальну суму 13 868 гривень 38 копійок.

Таким чином, з банківської карти з банківським рахунком НОМЕР_11 та номером картки НОМЕР_10 , яка належить ОСОБА_11 , ОСОБА_7 повторно таємно викрав грошові кошти на загальну суму 15 310 гривень 12 копійок, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185,

ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що він 04 жовтня 2025 року приблизно о 08 годині ранку повертався з привокзального базару, де на той час підробляв вантажником. Біля кафе «Драйв-24» по вул. Івана Мазепи в м. Чернігові зустрів раніше незнайомого ОСОБА_11 , який запропонував разом випити. У подальшому ОСОБА_11 дав йому свою банківську картку, щоб він купив продукти та алкоголь. Розрахувавшись банківською картою, він повернув її ОСОБА_11 . Після чого, вони разом з ОСОБА_11 вживали алкогольні напої та спілкувалися. В процесі вживання алкоголю, він ще декілька разів ходив купувати продукти з банківською картою ОСОБА_11 . Останній раз він розрахувався і повернув банківську карту ОСОБА_11 , а сам повернувся, щоб забрати придбані продукти, які розігрівала продавець. Коли повернувся до столика, то ОСОБА_11 на місці не було, але речі останнього знаходилися біля столика. Підтвердив, що дійсно викрав мобільний телефон ОСОБА_11 , який у подальшому здав до ломбарду, із вартістю вказаного телефону в сумі 3 467 гривень 34 копійки згоден. Також він забрав барсетку, в якій знаходилися паспорт та інші документи на ім`я ОСОБА_11 , а також банківська картка. У подальшому з банківської картки він здійснював покупки, а також надав її своїй матері для здійснення покупок, при цьому не повідомляв, що картка не його. З загальному сумою витрачених в банківської картки коштів у сумі 15 310 гривень 12 копійок згоден. Через кілька днів барсетку з викраденими речами він добровільно видав працівникам поліції.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що щиро розкаюється у вчиненому і просить його суворо не карати, має намір піти служити до Збройних Сил України і поступово компенсувати потерпілому заподіяну шкоду.

Потерпілий ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового провадження без його участі, цивільний позов подавати не буде (а.с. 43). За таких обставин, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у викраденні та привласненні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, суд кваліфікує за

ч. 1 ст. 357 КК України.

Умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у незаконному заволодінні паспортом шляхом викрадення (привласнення) та іншими важливими особистими документами, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому

ОСОБА_7 , суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином

(ч. 4 ст. 185 КК України) та кримінальними проступками (ч. 1 ст. 357,

ч. 3 ст. 357 КК України), конкретні обставини їх вчинення, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше судимий, у тому числі за вчинення аналогічного злочину проти власності, будучи звільненим умовно-достроково, знову вчинив нові умисні корисливі злочини, протягом 2025 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працевлаштований, є військовослужбовцем, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, з 13 лютого 1998 року звертався до лікаря-психіатра КНП «Чернігівська психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради з приводу легкого когнітивного розладу.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_7 повністю визнав свою провину і розкаявся і вчиненому, надавши критичну оцінку своїм вчинкам. Повідомив суду про те, що має намір служити в Збройних Сила України і поступово відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав про те, що в ході досудового розслідування він детально розповів про обставини вчинення всіх кримінальних правопорушень, у тому числі в ході проведення слідчого експерименту, та добровільно видав барсетку з речами.

Вказані обставини також підтвердила сторона обвинувачення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Так, ОСОБА_7 під час допиту підтвердив, що перед вчиненням кримінальних правопорушень він разом з потерпілим ОСОБА_11 вживали алкогольні напої і він перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судимий вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від

02 червня 2023 року зі змінами, внесеними ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263,

ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, будучи звільненим умовно-достроково, маючи не зняту та не погашену в передбаченому законом порядку судимість, 04 жовтня 2025 року знову вчинив тяжкий умисний злочин.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, зокрема: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1

ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 81-1 КК України, разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 71 КК України).

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судимий вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від

02 червня 2023 року зі змінами, внесеними ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263,

ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 24 травня 2024 року звільненого умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом на строк 3 роки 6 місяців

27 днів.

За таких обставин, суд вважає, що остаточне покарання ОСОБА_7 слід призначити підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 червня 2023 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 в межах даного кримінального провадження не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 71, 81-1, 185, 357 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 червня 2023 року, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 1 337 гривень 10 копійки (висновок експерта № СЕ-19/125-25/15943-ТВ від 20 листопада 2025 року).

Речові докази у кримінальному провадженні: барсетку кольору хакі, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трудову книжку серії

НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчення ветерана військової служби серія НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовий квиток серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсійне посвідчення серії НОМЕР_6 , на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити потерпілому ОСОБА_11 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1