Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №722/1023/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1023/26

Номер провадження 2/722/819/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

секретаря Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м.Сокиряни Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку (пай),

ВСТАНОВИВ :

29.05.2026 року позивач звернувся з позовною заявою до Сокирянського районного суду Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку (пай).

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він, ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно прожив і перебував на реєстраційному обліку за місцем проживання по АДРЕСА_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 , був сусідом та кумом позивача ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 перебував у похилому віці та потребував постійного догляду та піклування, а рідних дітей у нього не було, тому на його прохання позивач постійно здійснював за ним до дня його смерті догляд та піклування, за що останній ще при житті подарував ОСОБА_1 належний йому житловий будинок.

Так, згідно вказаного вище договору ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар жилий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 16.02.1996 року Коболчинською сільською радою Сокирянського району Чернівецької області.

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0136575, виданого на ім`я ОСОБА_2 02.09.1997 року на підставі розпорядження Сокирянської РДА як члену колгоспу «Коболчинський» с. Коболчин Сокирянського району Чернівецької області, розміром 1.39 умовних кадастрових гектарів.

Оскільки позивач здійснював догляд за ОСОБА_2 та на час його смерті проживав разом з ним, тому останній ще за життя передав йому у користування належний йому сертифікат, а також надав дозвіл на користування земельною ділянкою.

На час смерті ОСОБА_2 діяв Цивільний кодекс Української РСР (1963 року), який визначав коло спадкоємці за законом та заповітом, а оскільки спадкоємців за законом та заповітом у покійного не було, а при житті останній не встиг оформити заповіт на ОСОБА_1 , тому з часу його смерті і до теперішнього часу позивач продовжує користуватись належним покійному спадковим майном.

Позивач не є спадкоємцем майна покійного, проте фактично вступив в управління та володіння спадковим майном померлого та вже понад 20 років відкрито користується ним, а тому має право на цей сертифікат за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України. При цьому, користування позивачем земельною ділянкою є відкритим, безперервним, добросовісним та здійснюється протягом тривалого часу без заперечень з боку третіх осіб та органу місцевого самоврядування. Позивач ОСОБА_1 добросовісно, постійно та вчасно сплачує земельний податок, зокрема за 2025 рік у сумі 4355 грн.

За наведених обставин просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 16.01.1998 року, право власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧВ № 0136575, виданий 02.09.1999 року на підставі розпорядження Сокирянської РДА як члену колгоспу «Коболчинський» с.Коболчин Сокирянського району Чернівецької області, розміром 1.39 умовних кадастрових гектарів на ім`я ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 за набувальною давністю, судові витрати залишити за ним.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву за змістом якої просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву за змістом якої просив розглянути цивільну справу № 722/1023/26 без участі представника за наявними справі матеріалами, проти задоволення позову ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 76 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 7 і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0136575.

Відповідно до копії сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0136575, ОСОБА_2 на підставі рішення Сокирянської районної державної адміністрації від 02.09.1997 року №259-р належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгосп «Коболчинський» розміром 1,39 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі.

Як вбачається із довідки-виписки з погосподарської книги для оформлення спадщини, виданої Коболчинським старостинським округом Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що покійний гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав (-ла) і перебував (- ла) на реєстраційному обліку за місцем проживання в АДРЕСА_2 по 16 лютого 1996 року, тобто по день смерті. ОСОБА_2 знятий (-та) з реєстраційного обліку за місцем проживання з 16 січня 1996 року у зв`язку із смертю. На день смерті ОСОБА_2 в його (-її) домогосподарстві не були зареєстровані, але разом проживали: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З довідки №131 від 01.04.2026 року, виданої Коболчинським старостинським округом Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, вбачається, що ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у тому, що за інформацією наявною у Погосподарських книгах Коболчинського старостинського округу Сокирянської міської ради та згідно списку громадян с. Коболчин, яким виділяються земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) з земель колишнього колгоспу «Коболчинський», громадянин(ка) ОСОБА_1 фактично користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими за межами с. Коболчин, Дністровського району (колишнього Сокирянського району) орієнтовно з 1999 року. Користування здійснюється на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧВ № 0136575, виданого 02.09.1997 року. Зазначене користування земельною ділянкою є відкритим, безперервним та добросовісним, здійснюється протягом тривалого часу без заперечень з боку третіх осіб та органу місцевого самоврядування. Також встановлено, що громадянин сплачує земельний податок, зокрема за 2025 рік у сумі 4355 гри, що підтверджується квитанцією про сплату даного податку. Скарги чи спори щодо користування вказаною земельною ділянкою до старостинського округу не надходили.

Крім того відповідно до копії договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Сокирянської державної нотаріальної контори Гапчуком В.М. 04.10.1994 року, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар жилий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 .

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводивсяб з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156 св 18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291 гс 18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347 св 22).

Набуття права ОСОБА_2 на земельну частку (пай) було врегульовано законодавством, чинним за його життя.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2 Указу Президента України №720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині дев`ятій статті 5 ЗК України 1990 року передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

В п.2 ч.1ст.555 ЦК УРСР 1963р. зазначено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що померлому ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) належало право на земельну частку (пай) площею 1,39 га, у землі, яка перебувала у колективній власності колгосп «Коболчинський».

Суд звертає увагу на те, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Враховуючи відсутність у спадкодавця ОСОБА_2 спадкоємців за законом та за заповітом, зважаючи на умови переходу спадщини до держави, які були врегульовані на момент смерті спадкодавця положеннями статті 555 ЦК УРСР та визначали автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави, а також те, що держава безпосередньо або через органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб не відмовилась від спадщини після смерті ОСОБА_3 , суд приходить висновку про відсутність можливості набуття позивачем права власності на сертифікат за набувальною давністю, так як наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності.

Позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування земельною часткою не є достатніми підставами для набуття права власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) за правилами статті 344 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Інші документи, що надані стороною позивача, встановлених судом обставин не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.12,13,15,76-81,247,258,259,264,265,268 ЦПК України, ст.ст.328, 344 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку (пай) – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: