Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №953/1187/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1187/26

н/п 2-а/953/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову №1024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка була прийнята 26.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , а провадження по адміністративній справі закрити.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що відповідно до постанови №1024, яка була прийнята 26.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_3 , ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн. на користь держави. Вважає, що вищезазначена постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Позивачка ОСОБА_1 працює в державній установі «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України», обіймаючи посаду інспектора з кадрів відділу управління персоналом. Відповідно до наказу №219-0 від 06.05.2024 позивачка призначена відповідальною особою за ведення військового обліку. 04.11.2025 на адресу державної установи «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» з боку ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов лист від 30.10.2025 вх. №1443 про те, що 28.11.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 буде здійснено перевірку стану військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів. Після чого, 28.11.2025 відбулася вищезазначена перевірка, за наслідками якої був складений відповідний Акт перевірки, який був затверджений 17.12.2025 головою адміністрації Київського району Харківської міської ради. Зазначений Акт перевірки був отриманий державною установою «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» 19.12.2025. Після чого 30.12.2025 на адресу державної установи «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» з боку ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла вимога, за якою позивачка була запрошена на 05.01.2026 до відповідача для складання за наслідками проведеної перевірки протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, 05.01.2025 протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача складений не був з незалежних від її волі обставин.

Позивач зазначає, що ознайомившись із змістом Акту та не погодившись з переліком виявлених під час перевірки порушень порядку ведення військового обліку, державна установа «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» направила на адресу відповідача відповідні заперечення до Акту перевірки та лист «Про усунення недоліків», які відповідач отримав відповідно 14 та 16 січня 2026 року. При цьому державна установа «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» просила відповідача розглянути вищезазначені заперечення у відповідності до вимог чинного законодавства України, про що 21.01.2026 направила на адресу відповідача відповідний лист. 22.01.2026 позивачка знову була запрошена до відповідача, де помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенантом ОСОБА_4 відносно позивачки був складений протокол №873 від 22.01.2026 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому позивачка не погодилась з цим протоколом та зазначила, що в її діях відсутній склад інкримінованого їй правопорушення, про що власноруч зазначила у протоколі. Не дивлячись на такі обставини, позивачка була запрошена до відповідача на 11.30 год. 26.01.2026 на розгляд справи про адміністративне правопорушення. В зазначений день та час позивачка з?явилась до відповідача на розгляд справи. Проте, тривалий час фактично розгляд справи по суті не відбувався, принаймні позивачку нікуди не запрошували, її особу ніхто не встановлював, особисті пояснення та заперечення позивачки ніким з посадових осіб відповідача не заслуховувались. Близько 17.00 год. позивачка отримала постанову №1024 від 26.01.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34000 грн.

Як було зазначено вище, підставою для притягнення позивачки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП став Акт перевірки стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів в ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», від 17.12.2025. Комісією в Акті зазначена загальна інформація щодо ведення в державній установі «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» ведення військового обліку та бронювання, а саме - наявність відповідальної особи за ведення військового обліку, яка ознайомлена з посадовою інструкцією та відповідає кваліфікаційним вимогам, оскільки пройшла відповідні курси підвищення кваліфікації; наявність підшивки чинного законодавства України, регулюючого порядок ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях; кількість працюючих в установі військовозобов?язаних (286 осіб), відносно яких ведеться персональний військовий облік та у яких під час прийняття на роботу перевіряється наявність військово-облікового документу і перебування на військовому обліку, а при звільненні до ТЦК та СП надсилаються відповідні повідомлення. При цьому, оповіщення військовозобов?язаних та їх прибуття до ТЦК організовано належним чином, тощо. Також в Акті комісією були зазначені і встановлені порушення правил ведення військового обліку. Але, більшість із встановлених комісією порушень носять формальний характер, без конкретизації суті самого порушення, при чому комісія, зазначаючи про наявність таких порушень, обмежилась застосуванням таких абстрактних словосполучень, як «ведеться формально», «організовано неналежним чином», тощо. Фактично єдиним зазначеним комісією в Акті порушенням стало «Не здійснення ведення персонального військового обліку відносно працівника ОСОБА_5 , 1978 р.н., який не внесений до списків персонального військового обліку. Разом з тим, в подальшому, після ознайомлення з Актом перевірки, державна установа «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України», не погодившись із змістом цього Акту та спростовуючи наявність виявлених під час перевірки порушень, направила на адресу відповідача заперечення до Акту перевірки та лист «Про усунення недоліків», в яких зазначила мотиви своєї незгоди, додавши відповідні пояснення з посиланням на докази.

Зазначає, щодо причин не включення до списків персонального військового обліку працівника ОСОБА_5 , 1978 р.н., було зазначено, що це сталося внаслідок технічної помилки, яка була виправлена в ході перевірки. При цьому додатково було зазначено, що військовозобов?язаний ОСОБА_5 , перебуваючи на військовому обліку, має відстрочку від військової служби, оскільки має на утриманні дружину-інваліда та дитину-інваліда, що підтверджується відповідною Інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 19.03.2025 та 27.11.2025. За наслідками проведеної перевірки комісія прийшла до висновку, що військовий облік в державній установі «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» ведеться з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, зазначений Акт перевірки не містить жодних висновків про необхідність притягнення до адміністративної відповідальності будь-кого з посадових осіб, відповідальних за ведення військового обліку в установі, в тому числі і позивача. До протоколу не були долучені надані державною установою «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» заперечення до Акту перевірки та лист «Про усунення недоліків», хоча позивачка категорично не погодилась із складеним протоколом, про що власноруч зазначила в протоколі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 50).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі у якості другого відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 51-52).

В судове засідання позивач не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в прохальній частині позовної заяви позивач ОСОБА_1 просила слухати справу без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 11).

В судове засідання представники відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що наказом ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров?я України» від 06.05.2024 №219-о про призначення відповідального за ведення військового обліку, призначено Літинську Юлію, інспектора з кадрів відділу кадрового забезпечення, відповідальною особою за ведення військового обліку військовозобов?язаних і призовників, бронювання військовозобов?язаних та мобілізаційну роботу (а.с. 19).

Комісією у складі: заступника голови адміністрації району з соціальних та гуманітарних питань Адміністрації Київського району Харківської міської ради, офіцера відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_6 , головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_6 , головного спеціаліста відділу мобілізаційної роботи Департаменту по взаємодії з правоохоронними органами та мобілізаційної роботи Харківської міської ради, складено акт від 17.12.2025 перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів у ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», комісією з перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів в державних органах, органам місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях міста Харкова у 2025 році, згідно висновку якого, за результатами перевірки встановлено, що МОЗ України» ведеться з порушеннями вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (а.с. 23-28).

У вказаному Акті комісією запропоновано: організувати роботу щодо приведення стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів відповідно до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (зі змінами). Провести роз?яснювальну роботу серед призовників, військовозобов?язаних та резервістів щодо недопущення порушень правил військового обліку. Вказані недоліки усунути у тридцятиденний строк з дня отримання результатів перевірки про що письмово доповісти голові адміністрації Київського району Харківської міської ради та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.01.2026 ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» подано до ІНФОРМАЦІЯ_6 заперечення до Акту перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого головою адміністрації Київського району Харківської області 17.12.2025 (а.с. 29-30).

16.01.2026 ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» подано до ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлення про усунення недоліків (а.с. 31-33).

22.01.2025 помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 складено протокол №873 про адміністративне правопорушення, згідно якого, 22.01.2025 о 11.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України». У період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 (зі змінами), у порядку визначеному п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - при проведенні планової перевірки ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» було встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію інспектор з кадрів відділу кадрового забезпечення. ОСОБА_1 , яка була призначена відповідальною за ведення військового обліку і бронювання військовозобов?язаних наказом генерального директора ДУ «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» за №219-о від 06.05.2024 «Про призначення відповідального за ведення військового обліку військовозобов?язаних і призовників та бронювання військовозобов?язаних на період мобілізації та на воєнний час», на сьогодні є відповідальною особою за організацію та ведення військового обліку. Не здійснюється ведення персонального військового обліку громадянина ОСОБА_5 , 1978 р.н., який перебуває на військовому обліку та є працівником даної установи: до списку персонального військового обліку його не включено. На звільнених працівників надсилаються повідомлення до ТЦК та СП про їх звільнення, відомості про звільнення не своєчасно вносяться до списків персонального військового обліку. Відомості щодо осіб, які виключені з персонального військового обліку, зберігаються у списках до кінця року. Журнал обліку результатів перевірки стану військового обліку, звіряння їх облікових даних з даними районних ТЦК та СП в наявності, ведеться формально (відсутні: рішення керівника та відмітка про усунення недоліків). В установі працює:743 осіб, з яких військовозобов?язаних - 286. Персональний військовий облік ведеться за списками персонального військового обліку, які в порушення вимог пункту 36 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 сформовані не за групами. Списки персонального військового обліку станом на 01.01.2025 зареєстровані в діловодстві, але в порушення вимог пункту 40 Порядку керівником установи не підписані керівником установи. Відомість оперативного обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів станом на 01.01.2025 в наявності, але в порушення вимог пункту 40 Порядку не зареєстрована, керівником установи не підписана, дані не відповідають даним в списках. Також в порушення пункту 34 Порядку не забезпечено повноту та достовірність облікових даних. Так графи додатку 5 до Порядку заповнені не у всіх військовозобов?язаних (а саме графи 14, 18 потребують уточнення). Списки сформовані у справи та зберігаються разом із копіями військово-облікових документів призовників, військовозобов?язаних. Графік звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах в наявності. Графік звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних ТЦК та СП, в яких вони перебувають на військовому обліку відсутній. Взаємодія з районними ТЦК та СП, у яких призовники, військовозобов?язані та резервісти перебувають на військовому обліку, щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов?язаних та резервістів не налагоджена належним чином. В порушення вимог пункту 34 Порядку відсутній постійний контроль за виконанням військовозобов?язаними правил військового обліку (а саме, виявлені військовозобов?язані, які були визнані за станом здоров?я «обмежено придатними до військової служби» та у встановлений термін (до 04.02.2025 з продовженням до 04.06.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби; військовозобов?язані, які не перебувають на військовому обліку за фактичним місцем проживання, як такі, що були евакуйовані з території де ведуться бойові дії (Куп?янськ). Таким чином, ведення військового обліку ОСОБА_1 здійснюється на не належному рівні та з порушеннями, тобто відповідальна особа за ведення в/о порушила вимоги абз. 12, 13 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України». Обставини, що обтяжують, відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) не виявлено, обставиною що пом?якшуюсь відповідальність відповідно до ст.34 КУпАП не виявлено. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 N?303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 46-47).

В графі пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначила, що з протоколом не згодна. Заперечення на акт перевірки були подані в установленому порядку (лист від 14.01.2026 №19/93, копія додається). Недоліки, зазначені в акті перевірки були усунені у встановленому комісією строк (лист від 16.01.2026 №19/119, копія додається). Вважає, що її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Постановою №1024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.01.2026 накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 34000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 48-49).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В оскаржуваній постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, не вказано, які саме порушено норми Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487.

Крім того, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Керуючись цієї нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, зокрема, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження дотримання встановленого законом процесуального порядку прийняття оскаржуваної постанови, правових підстав її винесення, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд зауважує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів вчинення позивачем інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення, а отже факт вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, а неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є лише сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, суду не надано жодних доказів, які слугували підставою для винесення зазначеної постанови про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду не надано.

Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За таких обставин на час розгляду справи відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на зазначене вище, суд доходить висновку, що постанова, яка складена стосовно позивача, не містить доказів підтвердження вини останньої у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому є необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн., підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_9 , він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (п.31 постанови Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, судовий збір у розмірі 665,60 гривень стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №1024 від 26.01.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя Муратова С.О.