Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №211/3511/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3511/26

провадження 2/216/4086/26

РІШЕННЯ

іменем України

ЗАОЧНЕ

10 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально – Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Маланюка О.Я.;

за участю секретаря судового засідання – Агурейчевої А.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 1910122 від 22.11.2024 року.

Справу передано за підсудністю згідно ухвали суду від 09.04.2026 року до Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Справа надійшла 23.06.2026 року до Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року передана для розгляду судді Маланюку О.Я.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін в судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.11.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір, за яким відповідач отримав грошові кошти у розмірі 40000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань та на підставі Договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на дату відступлення права вимоги (28.08.2025 року) у загальному розмірі 163999,99 грн, яка складається з: суми основного боргу (тіла кредиту) — 39999,99 грн; нарахованих процентів - 104000,00 грн; суми штрафних санкцій - 20000,00 грн. Окрім цього, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог закону, відзиву на позов не подав. Про судове засідання відповідач також повідомлений шляхом надсилання судової повістки – повідомлення СМС повідомленням на номер мобільного телефону та за стосунок «Viber», електронну пошту та за місцем реєстрації. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.11.2024 року відповідачу було надано Паспорт споживчого кредиту за стандартизованою формою, з яким він ознайомився та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором P825.

22.11.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 онлайн укладено Кредитний договір № 1910122 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Згідно з умовами договору та Паспорта кредиту відповідачу надано кошти в сумі 40000,00 грн строком на 360 днів (до 17.11.2025 року).

Факт виконання первісним кредитором зобов`язань щодо надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250828-338 від 28.08.2025 року. Суму боргу перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 22.11.2024 року (номер транзакції c69ff101af555bf8a163c6da4d76e74e ).

28.08.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу № 28082025.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 права вимоги за договором № 1910122 перейшли до нового кредитора.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконував. Станом на 28.08.2025 року (дата відступлення права вимоги) заборгованість боржника становить 163999,99 грн.

Оцінюючи наявні у справі письмові докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню з огляду на такі правові підстави.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язок, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Судом встановлено, що Кредитний договір № 1910122 від 22.11.2024 року був укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Спеціальним законом, що регулює ці правовідносини, є Закон України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції укласти договір (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою стороною.

Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що якщо для укладення електронного договору відповідно до законодавства необхідний підпис, належним підтвердженням є, зокрема, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєструвався в ІКС первісного кредитора, створив «Особистий кабінет», ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та підписав договір шляхом введення алфавітно-цифрового коду (одноразового ідентифікатора X966), надісланого на його мобільний телефон.

Таким чином, відповідно до ст. 638 ЦК України, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов правочину (предмета, суми, строку та ціни), а договір є укладеним і породив для сторін матеріально-правові наслідки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач належними та допустимими доказами (Договором факторингу № 28082025, Витягом з Реєстру боржників та платіжною інструкцією № 6054373 про оплату суми фінансування) довів суду факт переходу до нього права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 1910122.

Направлення відповідачу повідомлення про заміну кредитора разом з описом вкладення Укрпошти підтверджує дотримання вимог ч. 2 ст. 516 ЦК України.

Отже, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» є належним позивачем та володіє матеріальним правом вимоги до ОСОБА_1 .

Щодо вимог про стягнення тіла кредиту та договірних відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Цивільне законодавство України базується на принципі обов`язковості виконання умов контракту.

Так, відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено матеріально-правову сутність кредитного договору: за цим правочином банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позичальник має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено (на підставі довідки платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК»), що первісний кредитор виконав свій обов`язок, перерахувавши відповідачу 40000,00 грн. Натомість відповідач порушив умови договору, не здійснював планові платежі кожні 20 днів, у зв`язку з чим утворився борг із тіла кредиту в розмірі 39999,99 грн та з відсотків у розмірі 104000,00 грн.

Досліджуючи межі періоду нарахування процентів, суд застосовує правовую позицію, сформовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. Суд виходив з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після спливу строку позики договірні правовідносини припиняються, а кредитор втрачає право нараховувати плату за кредит за договірними ставками, натомість виникає право на захист за статтею 625 ЦК України.

З матеріалів справи (п. 1.3 договору та Графіка платежів) вбачається, що кредит видавався строком на 360 днів, тобто до 17.11.2025 року. Натомість позивач нарахував відсотки у розмірі 104000,00 грн станом на 28.08.2025 року (дата укладення договору факторингу). Стандартна відсоткова ставка 1% в день.

Таким чином, оскільки нарахування відсотків здійснено виключно в межах узгодженого сторонами 360-денного строку кредитування і до моменту його спливу, обсяг нарахованих процентів є правомірною платою за кредит у розумінні ст. 1048, 1054 ЦК України. Отже, вимоги про стягнення тіла (39999,99 грн) та відсотків (104000,00 грн) є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення штрафних санкцій (штрафу).

Позивачем заявлено до стягнення суму штрафу в розмірі 20000,00 грн.

Разом з тим, правовідносини сторін виникли та тривали під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та неодноразово продовженого.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на период дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, неналежне виконання) споживачем зобов`язань за таким договором».

Вказана норма має імперативний характер.

Законодавцем встановлено пряму заборону на стягнення будь-яких штрафних санкцій за договорами споживчого мікрокредитування, які нараховані під час воєнного стану.

Оскільки правовідносини за Кредитним договором № 1910122 укладені у листопаді 2024 року (тобто під час дії воєнного стану), нарахування позивачем штрафу є незаконним. За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20000,00 грн слід відмовити повністю.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, надавши Детальний опис робіт адвоката Горобей Р. Г. від 17.03.2026 року.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а їх розподіл здійснюється судом. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг; 4) ціною позову.

Дослідивши Детальний опис робіт адвоката (де зазначено: усна та письмова консультації - 1 год / 750 грн; правовий аналіз - 1 год / 1500 грн; складання заяви - 2 год / 3000 грн; формування додатків - 0,5 год / 750 грн), суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення цієї суми.

Дана цивільна справа розглядається у спрощеному провадженні за наявними матеріалами, є типовою (шаблонною) споровою про стягнення заборгованості, яка не характеризується значною складністю, не потребувала аналізу унікальних правових норм чи вивчення великого обсягу доказів. Більшість процесуальних документів та розрахунків автоматизовані внутрішніми програмними комплексами фінансових установ. Адвокат не брав участі у судовому засіданні з викликом сторін, оскільки подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Реалізуючи принципи справедливого розподілу судових витрат, суд вважає заявлену суму 6000,00 грн завищеною та зменшує розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», до 3000,00 гривень, що є розумною, справедливою та пропорційною платою за надання послуг у такій категорії справ.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Задоволена частина вимог (143999,99 грн, що складається з тіла 39 999,99 грн та відсотків 104000,00 грн.) становить 87,8% від загальної ціни позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2337 гривень 59 копійок (2662.40 * 87,8%).

Керуючись ст. 12, 13, 19, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 1910122 від 22.11.2024 року, в розмірі 143999,99 грн. (сто сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 коп.) яка складається з: суми основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 39999,99 грн.; відсотків за користування кредитом, у розмірі 104000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн. та судовий збір у розмірі 2337,59 грн. (дві тисячі триста тридцять сім гривень 59 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 10 липня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК