Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №172/1973/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа №172/1973/26

Провадження № 3/201/2020/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Мельниченко С.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Попільня Житомирської облаті, громадянина України, військовослужбовця, оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення ударних безпілотних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення з Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 притягнутого за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

12.06.2026 року о 11 год. 00 хв. військовослужбовець ОСОБА_1 перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 за вказаною адресою виконував обов`язки військової служби в умовах особливого періоду з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від пропозиції пройти освідчення на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

На виконання вимог ст.ст. 268, 277, 277-2 КУпАП, щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання, судом направлено судову повістку на вказану в протоколі про адміністративне правопорушення адресу.

Однак, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення судового виклику на вказану у протоколі адресу, до суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Виходячи з положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов1язки. При цьому Європейський суд з прав людини у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони повинні вживати заходів для отримання інформації про стан відомого їм судового провадження та з розумною періодичністю цікавитися його перебігом.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у пункті 39 рішення у справі «Kaste and Mathisen v. Norway» (заяви № 18885/04, № 21166/04), відповідно до якої недопущення затягування судового провадження є складовою забезпечення вимоги щодо розгляду справи упродовж розумного строку, гарантованої пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, у пункті 32 рішення у справі «Stoyanov v. Bulgaria» (заява № 39206/07) Європейський суд з прав людини зазначив, що визначальним є те, чи свідчать обставини справи про достатню обізнаність особи щодо можливості реалізації своїх процесуальних прав у межах конкретного провадження та чи може така особа вважатися такою, що відмовилася від права бути присутньою при розгляді справи. За таких обставин неявка належним чином повідомленої особи сама по собі не може бути підставою для безпідставного відкладення розгляду справи.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе провести розгляд даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

На доведеність вини ОСОБА_1 було надано:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії №104 від 12.06.2026 року;

-копією військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 03.12.2017 року;

-наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №359 від 13.11.2025 року, згідно якого з 13.11.2025 року ОСОБА_1 зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

-акт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного освідчення на стан алкогольного сп`яніння, який був складений в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.06.2026 року;

-пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.06.2026 року.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно норм ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. ст. 251 та 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, ч.3 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.

Згідно норм ст. 1 ЗУ № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз`яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 та № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.

У разі виявлення факту або виникнення обґрунтованої підозри щодо розпивання військовослужбовцем алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів на території місця проходження військової служби або військових об`єктів, а також у разі його появи на території місця проходження військової служби чи військових об`єктів у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння або виконання ним обов`язків військової служби у такому стані, з метою підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення такий військовослужбовець підлягає направленню до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Враховуючи, що судом встановлено факт відмови військовослужбовця ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що також підтверджується актом про відмову від проходження освідчення на стан алкогольного сп`яніння від 12.06.2026 року, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є доведеною.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки сама відмова військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста від проходження освідчення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння утворює склад військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та є самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Санкція зазначеної норми прирівнює відповідальність за таку відмову до відповідальності за перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При визначені виду і розміру стягнення враховую характер вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави.

Крім того, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. З огляду на викладене, ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору.

.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284, 299 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: С.П. Мельниченко