Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №173/416/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/416/26

Номер провадження2/173/991/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

07 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

представника позивача Бутрович К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача, адвоката Бутрович Катерини Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок збудований чоловіком позивача та у 2004 році подаровано їх доньці, ОСОБА_2 . Донька є громадянкою Росії, наміру повертатися до України не має, тому вирішила продати будинок позивачеві. У 2022 році планувався договір купівлі-продажу, але укласти угоду не встигли через повномасштабне вторгнення Росії до України. ОСОБА_2 написала розписку про отримання нею коштів від позивача за будинок та запевнила, що в подальшому між ними буде укладений офіційний договір купівлі-продажу завірений нотаріально. На сьогоднішній день складаються такі обставини, що донька як громадянка Росії не може приїхати до України, тому позивач позбавлена права розпоряджатися своїм будинком, який по суті належить їй. Вважає, що фактично відбувся договір купівлі-продажу, оскільки позивач передала ОСОБА_2 кошти в рахунок оплати за будинок.

З метою захисту своїх майнових прав та інтересів позивач змушена звернутися до суду, так як втрачено будь-яку можливість для нотаріального посвідчення укладеного договору.

Провадження у справі відкрито 13.02.2026.

Позивач у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві.

Належно повідомлена відповідач в судове засідання не з`явилася, заяву про причини неявки або про розгляд справи у її відсутність суду не надала. Відзив на позов відповідачем не подано.

Беручи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд розглядав справу на підставі ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочно, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухав пояснення позивача, представника позивача, свідка, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 24.10.1965 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.10.1965, актовий запис № 71.

Згідно Договору дарування від 09.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 2144, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 жилий будинок АДРЕСА_1 , про що також наявний Витяг про державну реєстрацію прав № 29448744 від 28.03.2011. Житловий будинок розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 1221010100:23:001:0002, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1214096842020 від 29.07.2020.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19.01.2006.

Згідно копії технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 25.03.2011, власником домоволодіння зазначено ОСОБА_2 .

У домовій книзі по будинку зареєстрованими у різні періоди значаться ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 .

21.02.2022 складена розписка про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 110000 грн за житловий будинок АДРЕСА_1 , який було подаровано ОСОБА_2 її батьком ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її сусідкою. Їй відомо, що померлий чоловік позивача подарував будинок доньці ОСОБА_2 . Пізніше донька позивача переїхала проживати у Російську Федерацію і приїжджала до батьків лише у гості. Потім вони вирішили повернути будинок назад матері шляхом оформлення договору купівлі-продажу. Відповідач приїхала до України у лютому 2022 року за кілька днів до війни, але укласти договір не встигли, бо потрібно було терміново виїжджати за межі України. Позивач продовжує проживати у спірному будинку, але за станом здоров`я межі домоволодіння не лишає. Свідок була присутня при написанні розписки, грошові кошти ОСОБА_1 передавала ОСОБА_2 , однак розмір коштів їй не відомо. Знає, що договір не було укладено саме з причин початку війни. У зв`язку з тим, що будинок зареєстровано на відповідача, у позивача виникають труднощі при зверненні до різних установ та організацій.

Також у справі наявні письмові пояснення свідка ОСОБА_9 , аналогічні поясненням свідка ОСОБА_8 .

Оцінивши встановлені обставини та досліджені докази у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із частиною першою статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частина друга статті 220 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, для визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України необхідна одночасна наявність таких умов: досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору, підтвердження такої домовленості письмовими доказами, повне або часткове виконання договору та ухилення однієї зі сторін від його нотаріального посвідчення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц, у якій зазначено, що визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України можливе лише за наявності всіх передбачених законом умов у їх сукупності.

Також у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 179/9/21 зазначено, що суд при вирішенні спору повинен встановити факт досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується належними письмовими доказами.

Дослідженням змісту розписки від 21.02.2022 встановлено, що вона підтверджує лише факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 110000 грн за житловий будинок, який був подарований їй батьком.

Разом з тим зазначена розписка не містить усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна. З її змісту неможливо встановити досягнення сторонами згоди щодо предмета договору, не визначено сторони як продавця та покупця, їхні взаємні права та обов`язки, порядок передачі житлового будинку у власність, момент переходу права власності та інші умови, необхідні для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Фактично розписка підтверджує лише передачу грошових коштів та не може розглядатися як договір купівлі-продажу нерухомого майна або як письмовий доказ досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору.

Крім того, відсутні докази того, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Сам факт того, що договір не був нотаріально посвідчений, не є достатньою підставою для застосування положень частини другої статті 220 ЦК України.

Встановлено, що нотаріальне посвідчення договору між сторонами не відбулося у зв`язку з обставинами, які не залежали від волі сторін, а саме через запровадження воєнного стану на території України та неможливість прибуття відповідача на територію України. Такі обставини не свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Отже, позивачем не доведено наявності всіх передбачених частиною другою статті 220 ЦК України умов, необхідних для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним у судовому порядку.

За таких обставин правові підстави для застосування положень частини другої статті 220 ЦК України та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним відсутні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1662,40 грн необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову представника позивача, адвоката Бутрович Катерини Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 10.06.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв